Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №296/13486/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/13486/25 Головуючий у 1-й інст. Аксьонов В. Є.

Номер провадження №33/4805/647/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Кузнецов Д. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м.Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Кузнецов Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Сачка Андрія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Корольовського районного суду м. Житомира від 15 січня 2026 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 15 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 15 листопада 2025 року о 23 год. 04 хв. в м.Житомирі по вул. Хлібній, поблизу будинку №16, керував транспортним засобом Renault номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager» , що підтверджується тестом №441 від 15.11.2025 року результат – 1,21 % (проміле). Водій від керування транспортного засобу відсторонений шляхом паркування транспортного засобу у дозволеному місці.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Сачок А.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на протиправність постанови. В обґрунтування апеляційної скарги, не оспорюючи факту керування транспортним засобом, посилається на безпідставність зупинки, оскільки ОСОБА_1 ПДР не порушував. Також зазначив, що водію не були роз`яснені права, передбачені законодавством, він не був ознайомлений з протоколом про адміністративне правопорушення, матеріали в його присутності не складалися, ознаки алкогольного сп`яніння на відеозаписі відсутні, від керування транспортним засобом не відстороняли. Також посилається на відсутність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в найближчому медичному закладі, відеозапис події не є безперервним. Зазначив, що суд першої інстанції виніс постанову без належного розгляду доказів, зазначених у клопотанні, через затримку у реєстрації.

Апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки повний текст отримав 11.02.2026.

Розглянувши клопотання про поновлення строку та враховуючи конкретні обставини справи, зокрема, дату отримання постанови суду першої інстанції 11.02.2026, і подачу апеляційної скарги 12.02.2026, тобто вкрай незначний пропуск строку апеляційного оскарження, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

ОСОБА_1 в судове засідання двічі не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, заяв про відкладення розгляду справи не подавав, про поважність причин неявки не вказував.

Адвокат Сачок А.В. також двічі в судове засідання двічі не прибув. В обох випадках надіслав клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість в інших судових засіданнях.

Проте на думку суду неодноразова неявка в судове засідання захисника з причин участі його в інших засіданнях не може бути достатньою та поважною підставою для численних відкладень розгляду даної справи. Визначення захисником своєї зайнятості (завантаженості) та кількості наявних у нього справ є особистим належним плануванням своєї діяльності, а постійне надання пріоритету однієї справи над іншою не може бути безумовною підставою для перенесення менш пріоритетної для захисника справи.

В даному випадку з боку суду було забезпечено реальну можливість двічі взяти участь у судових засіданнях як захиснику, так і безпосередньо особі ОСОБА_1 , які свідомо не реалізували своє право бути присутніми в судових засіданнях.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у їх відсутність, що відповідає ч.6 ст.294 КУпАП, зважаючи на стислі строки розгляду справ такої категорії.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст.245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9а ПДР, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статей 283, 284 КУпАП.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №514304 від 15.11.2025 вбачається, що ОСОБА_1 15 листопада 2025 року о 23 год. 04 хв. в м.Житомирі по вул. Хлібній, поблизу будинку №16, керував транспортним засобом Renault номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager» , що підтверджується тестом №441 від 15.11.2025 року результат – 1,21 % (проміле). Водій від керування транспортного засобу відсторонений шляхом паркування транспортного засобу у дозволеному місці, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1-2).

За змістом п.2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).

Відповідно до п.6 І-го розділу Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність).

Відповідно до п.7 І-го Розділу Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.9а Правил дорожнього руху України, крім вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, підтверджується: копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6160511 від 15.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ним ПДР за ст.125 КУпАП (а.с.3); тестом №441 від 15.11.2025 технічного засобу «Drager Alcotest 7510», результат огляду 1,21% проміле (а.с.4); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.11.2025 (а.с.6); рапортом інспектора взводу №1 роти №2 батальйону УПП в Житомирській області Бризньова І. (а.с.7); наявним в матеріалах справи відеозаписом (а.с.8).

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв`язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені і зібрані у визначеному процесуальним законом порядку.

З приводу апеляційних доводів про безпідставність зупинки, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вони спростовуються вищевказаними доказами, зокрема, наявними у матеріалах справи відеозаписами з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції.

Так, з матеріалів відеозаписів вбачається, що працівники поліції зупиняють транспортний засіб Renault, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , особу якого було встановлено пізніше. Працівники поліції одразу повідомили причину зупинки – не працююча підсвітка заднього номерного знаку у темну пору доби, дали можливість водію виправити вказану технічну несправність. В ході спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, які йому були оголошені: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Водій повідомив, що випив бокал пива (час на відео 23 год. 10 хв.). ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», на що він погодився, результат огляду склав 1,22% проміле, з яким він погодився. Водію були роз`яснені права, передбачені законодавством, та його було ознайомлено зі складеними щодо нього адміністративними матеріалами за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Таким чином, доводи апелянта про відсутність підстав для зупинки автомобіля під його керуванням, спростовуються відеозаписом, на якому працівники поліції вказують про причину зупинки – не працююча одна лампочка підсвітки заднього номерного знаку у темну пору доби, що стало основою для складення відносно водія ОСОБА_1 постанови серії ЕНА №6160511 від 15.11.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.125 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження. Доказів оскарження вказаної постанови апеляційному суду не надано.

Стосовно висловлених заперечень ознак алкогольного сп`яніння, виявлених у ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду.

Відповідно до вищезазначеної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП повинен містити ознаки сп`яніння, які поліцейський виявив у водія транспортного засобу, які стали підставою вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння. При відсутності вказаних ознак сп`яніння відсутні правові підстави для огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння.

На виконання вказаних вимог Інструкції працівником поліції були виявлені у водія ОСОБА_1 , оголошені йому ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. При цьому, посилання апелянта на не доведення у водія ознак сп`яніння є недоречним. Озвучені ознаки алкогольного сп`яніння не повинні підтверджуватися або доводитися окремими матеріалами справи, оскільки за пунктом 2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають ті водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, іншими доказами підтверджувати ці ознаки не потрібно. Працівник поліції є тією уповноваженою законом особою, якій на місці зупинки надано дискреційну компетенцію виявляти такі візуальні ознаки сп`яніння у водія та пред`являти вимогу виконання пункту 2.5 ПДР – пройти огляд.

Єдиним можливим способом спростування виявлених у водія ознак сп`яніння та висловлених підозр працівника поліції про перебування особи у стані сп`яніння є проходження цією особою такого огляду у встановленому законодавством порядку. Інших дієвих механізмів опротестування та доведення своєї позиції про повну тверезість водія правила дорожнього руху та діючий КУпАП не передбачають. Натомість пасивна відмова водія або ухилення від проходження медичного огляду з посиланням на відсутність ознак сп`яніння, буде становити невиконання пункту 2.5 ПДР та утворювати склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обґрунтованість виявлених у водія первинних ознак алкогольного сп`яніння зрештою підтвердилися результатами огляду за допомогою приладу Драгер.

Щодо доводів апелянта про безперервність наданого відеозапису, то він є повністю безперервним у частині фіксації вимог співробітника поліції після зупинки транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, проходження такого огляду, отримання результатів, яка має ключове доказове значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В цьому контексті суд звертає увагу на те, що пунктом 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 № 1026 передбачена безперервність здійснення відеозапису під час виконання поліцейськими своїх службових обов`язків.

Між тим, нормативними документами, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративних правопорушень, складання протоколів про адміністративні правопорушення та направлення відповідних матеріалів до суду не передбачено обов`язковості надавання усього відеозапису, здійсненого у ході виконання поліцейським своїх службових обов`язків. При цьому переривання відеозапису для складання протоколу або інших дій, не пов`язаних із безпосереднім спілкуванням поліцейських із водієм чи іншими учасниками, не є процесуальним порушенням, яке б призвело до беззаперечної неналежності такого відеодоказу.

На думку суду, долучений до протоколу файл відеозапису, на якому зафіксований рух транспортного засобу, його зупинка, етап спілкування з водієм після зупинки транспортного засобу, проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», та процесуальні дії, які при цьому вчинили поліцейські об`єктивно доводить факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Відтак, зазначені доводи апелянта є безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами.

Судом відхиляються доводи апелянта щодо не роз`яснення прав ОСОБА_1 , передбачених законодавством, оскільки з матеріалів справи та відеозапису вбачається, що працівники поліції роз`яснили права, передбачені законодавством (час на відео 23 год. 37 хв.). Будь-яких обмежень в процесуальних правах водія під час складання протоколу з боку працівників поліції судом не встановлено та може бути компенсовано особою в ході судового розгляду справи, оскільки саме на даному етапі проводиться розгляд справи по суті та можуть бути в повному обсязі реалізовані права, передбачені статтею 268 КУпАП. Як під час складання протоколу, так і в ході судового розгляду водію в повному обсязі було забезпечено реалізацію всіх прав, передбачених ст.268 КУпАП, та жодних істотних обмежень його процесуальних прав не допущено.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, а відтак, на думку апелянта виключається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки вказане не є підставою для визнання огляду недійсним відповідно до ст.266 КУпАП та ніяким чином не спростовує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Крім того, відповідно до відеозапису водія повідомили про відсторонення від подальшого керування транспортним засобом. В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що водія було відсторонено від керування транспортними засобами, який ОСОБА_1 підписав без зауважень.

Доводи апеляційної скарги про складення протоколу про адміністративне правопорушення без присутності ОСОБА_1 спростовуються наявним в матеріалах справи відеозапису, згідно якого після згоди водія з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, працівники поліції повідомляють про подальше складання матеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП, сідають в службове авто для їх заповнення, зміст яких пізніше оголошують ОСОБА_1 , про що також свідчить його підпис в протоколі про адміністративне правопорушення.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в найближчому медичному закладі, судом не приймаються, оскільки згідно матеріалів справи ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п.2.9 ПДР України за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а отже водію не пропонували пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння.

Доводи сторони захисту про неврахування судом першої інстанції доказів, заявлених у клопотанні, через затримку, є безпідставними та нічим не підтверджуються, оскільки як вбачається з матеріалів справи адвокат Сачок А.В. не подавав жодного клопотання з долученими доказами, крім клопотання 09.12.2025 про відкладення розгляду справи.

Наведені апелянтом доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання адвоката Сачка Андрія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 15 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу адвоката Сачка Андрія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Корольовського районного суду м. Житомира від 15 січня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: