Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №201/2245/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2260/26 Справа № 201/2245/23 Суддя у 1-й інстанції - Куць О. О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого – Свистунової О.В.,

суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,

за участю секретаря – Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 16 жовтня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, –

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Соборного районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2022 року ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до змісту вказаної постанови, 22.09.2022 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Фольксваген Поло», д/н НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг вул. Стартова з вул. Трудових резервів у м. Дніпрі, виїжджаючи із другорядної дороги, не виконала вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та не надала переваги у русі, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «Тесла Модел 3», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який слідував по головній дорозі вул. Трудових резервів з боку вул. Запорізьке шосе. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.п. 10.1, 16.11, д.з. 2.1 Розділу 33 ПДР України, спричинивши матеріальний збиток власникам та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.01.2023 року вищевказану постанову від 20.12.2022 року залишено без змін.

Автомобіль «Тесла Модел 3», д/н НОМЕР_2 , на момент скоєння ДТП належав на праві власності ОСОБА_2 .

Згідно висновку експерта-автотоварознавця Крутіня В.І. від 12.10.2022 року №9259 вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Тесла Модел 3», д/н НОМЕР_2 , становить 1 655 400 грн. У висновку експерт зазначив, що вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, є такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження, якщо незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість. Вартість відновлювального ремонту складає 1 842 231,75 грн., а отже, вартість ремонту складає суму більшу ніж ринкова вартість такого транспортного засобу, з огляду на це вартість матеріального збитку власнику була розрахована у розмірі не більше ринкової вартості транспортного засобу.

На день скоєння ДТП цивільно-правовова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «СК «Альфа страхування». Згідно полісу страхування, цивільно-правова відповідальність обмежена лімітом 230 000 грн. Відтак, ОСОБА_2 було виплачено страхове відшкодування у сумі 230 000 грн.

Однак, оскільки страхової виплати недостатньо для повного відшкодування завданої власнику транспортного засобу внаслідок ДТП шкоди, а ОСОБА_1 в добровільному порядку здійснити виплату решти суми відмовляється, ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Крім того, ОСОБА_2 зазначав, що ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності, а саме: відшкодування матеріальних збитків, здійснила продаж належної їй квартири за адресою: АДРЕСА_1 на користь бабусі, та цей правочин був визнаний судом недійсним (фраудаторним), що свідчить про її ухилення від відшкодування шкоди.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоди, завдану внаслідок ДТП, у сумі 1 425 400 грн, а також моральну шкоду, яку він оцінює у 50 000 грн, та судові витрати (т.1,а.с. 3-8, 85-90).

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 16 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 1 250 400 грн. та моральну шкоду 5 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 11 418,92 грн.

В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Позивач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2022 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у сумі 850 грн. (т.1,а.с.91-92).

Із вищевказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 22 вересня 2022 року о 18 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем «Фольксваген», д/н НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг вул. Стартова з вул. Трудових резервів в м. Дніпрі, виїжджаючи з другорядної дороги, не виконала вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та не надала переваги у русі, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «Тесла», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який слідував по головній дорозі вул. Трудових резервів з боку вул. Запорізьке шосе. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.п. 10.1, 16.11, д.з. 2.1 Розділу 33 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток власникам транспортних засобів та механічні пошкодження автомобілям, крім того тілесних ушкоджень зазнала пасажир автомобіля «Фольксваген» – ОСОБА_4 .

Ухвалюючи вказану постанову суд дійшов висновку, що порушення ОСОБА_1 правил переїзду нерівнозначних перехресть доводиться поза розумним сумнівом, а отже правопорушниця мусила надати перевагу у русі водію ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі, при цьому судом враховано, що ОСОБА_1 могла уникнути дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, оскільки видимість дороги у її напрямку руху при виїзді з другорядної дороги та повороті ліворуч на вул. Трудових резервів в м. Дніпрі не обмежувалась геометричними параметрами дороги, придорожніми спорудами, насадженнями або іншими об`єктами, у зв`язку з чим ця особа мала достатню видимість, на якій з місця водія можна було чітко розпізнати межі елементів дороги та розміщення учасників руху, зокрема автомобіля «Тесла», який наближався перехресною дорогою, що відповідно давало змогу ОСОБА_1 орієнтуватися під час керування для здійснення безпечного маневру проїзду нерівнозначного перехрестя.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 при виборі швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом не була врахована дорожня обстановка та її умови, зокрема інтенсивність, рівень та засоби організації дорожнього руху за її напрямком по ділянці дороги, де встановлено дорожній знак 2.1 «Дати дорогу». Отже в даній дорожній ситуації ОСОБА_1 не мала перевагу, а тому саме її дії першочергово знаходяться в причинному зв`язку з наслідками, що настали, оскільки остання, наближаючись до нерегульованого перехрестя, оглядовість якого їй не обмежувалась, повинна була не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів, якщо це могло примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість, а отже характер, черговість та ступінь її участі (внеску) призвели до спричинення протиправного наслідку.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.01.2023 року постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2022 року залишено без змін (т.1, а.с.93-95).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, стороною позивача надано суду висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №ЕД-19/104-22/38466-ІТ від 09.12.2022 року: «З технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, учасники даної пригоди повинні були діяти: водій автомобіля «Тесла Модел 3», р/н НОМЕР_2 ОСОБА_3 відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху; водій автомобіля «Фольксваген Поло», р/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 відповідно до вимог п.16.11 та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху. При заданих на дослідження обставинах ДТП, дії водія ОСОБА_1 , з технічної точки зору, не відповідають вимогам п.16.11 та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв`язку з даною пригодою. В діях водія ОСОБА_3 , в даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, не вбачається невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які б знаходились в причинному зв`язку з ДТП» (т.1,а.с.123-126).

Стороною відповідача також надано суду висновок експертного дослідження №ЕД-19/104-23/23015-ІТ від 13.07.2023 року, долучений до матеріалів справи, згідно якого: «Мінімально-розрахункова швидкість руху автомобіля «Тесла Модел 3» перед початком гальмування автомобіля дорівнює 106,3 км/год. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «Фольксваген Поло» ОСОБА_1 повинна була діяти відповідно до вимог п.16.11 та дорожнього знаку 2.я ПДР. При заданому механізму події, дії водія «Фольксваген Поло» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.16.11 та дорожнього знаку 2.1 ПДР, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. В даній обстановці водій автомобіля «Тесла Модел 3» ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3, 12.4 та 12.9 «б» ПДР. При швидкості руху автомобіля «Фольксваген Поло» - 10 км/год: при заданому механізму події, дії водія автомобіля «Тесла Модел 3» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.12.3 та 12.9 «б» ПДР, однак данні невідповідності з технічної точки зору не знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП. При швидкості руху автомобіля «Фольксваген Поло» - 23 км/год: при заданому механізму події, дії водія автомобіля «Тесла Модел 3» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.12.3 ПДР, однак данні невідповідності з технічної точки зору не знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП. При заданому механізму події, дії водія автомобіля «Тесла Модел 3» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 12.4, 12.9 «б» ПДР, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з даною ДТП» (т.1,а.с.193-198).

Оцінюючи вказані висновки експертів як доказ, суд звернув увагу, що вихідні данні, надані кожною зі сторін експертам, є лише їх власними інтерпретаціями дорожніх ситуацій, в яких опинились останні, а отже свідчить про однобічність проведених досліджень, у зв`язку з чим вказані вище висновки суд не взяв за основу при вирішенні справи по суті та враховуються у системному взаємозв`язку із обставинами, встановленими судовими рішеннями у адміністративній справі, які набрали законної сили.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц зазначив, що преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Розглядаючи спір, щодо відшкодування шкоди, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі перевіряти обставини ДТП, обговорювати вину особи і робити висновки про відповідальність осіб, причетних до ДТП, а може лише вирішувати питання про розмір відшкодування. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 234/16272/15-ц та Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року в справі № 722/1384/15-ц.

На день вчинення ДТП — 22.09.2022 року власником автомобіля марки «Тесла», д/н НОМЕР_2 , був позивач ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 22.09.2022 року (т.1, а.с.122).

Отже, ДТП сталася в день придбання ОСОБА_2 вищевказаного автомобіля у ОСОБА_3 .

Заявка на перереєстрацію транспортного засобу №788175840 від 22.09.2022 року була подана ОСОБА_2 начальнику ТСЦ 1242 о 15 год. 41 хв. (т.2, а.с.165), а ДТП сталася о 18-30.

Отже, ОСОБА_2 , як власник транспортного засобу звернувся до суду із позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до положень п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що цивільно-правовова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «СК «Альфа страхування», яке виплатило страхове відшкодування згідно полісу у сумі 230000 грн. (в межах ліміту), що сторонами не заперечується, а відтак не підлягає доказуванню в силу ч.1 ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до висновку експерта-автотоварознавця №9259 від 12.10.2022 року ринкова вартість досліджуваного КТЗ, автомобіля «Тесла Модел 3», д.р.н. НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 1 655 400 грн., а вартість відновлювального ремонту КТЗ становить 1 842 231,75 грн. Відтак, у відповідності з п.8.2. а) «Методики…», вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, вважається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження якщо, незважаючи на принцип внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за ринкову вартість. Отже, матеріальний збиток становить 1 655 400 грн. (т.1,а.с.96-120).

Відповідно до висновку експерта-автотоварознавця №9740/1 від 14.02.2024 року вартість відновлювального ремонту, автомобіля «Тесла Модел 3», д.р.н. НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, станом цін на 22.09.2022 року, становить 1 809 705,83 грн.; ринкова вартість автомобіля «Тесла Модел 3», д.р.н. НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, станом цін на 22.09.2022 року, становить 1 655 400 грн.; вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Тесла Модел 3», д.р.н. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, станом цін на 22.09.2022 року, становить 1 655 400 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, автомобіля «Тесла Модел 3», д.р.н. НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, станом цін на 22.09.2022 року, становить 1 337 380,33 грн. (т.2,а.с.83-138)

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що висновок №9740/1 від 14.02.2024 року є недопустимим доказом у справі, зважаючи на наступне.

Вказаний висновок складений експертом, що був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, поданий позивачем в порядку, передбаченому ст. 106 ЦПК України, з відміткою, що висновок підготовлений для подання до суду, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 106 ЦПК України.

Під час апеляційного розгляду справи апелянтом не було подано належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обґрунтованість і достовірність висновок експерта-автотоварознавця №9740/1 від 14.02.2024 року.

Зокрема, апелянт не навів переконливих аргументів щодо невідповідності зазначеного висновку вимогам законодавства, його неповноти, суперечливості чи недостовірності.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що вказаний експертний висновок є належним і допустимим доказом у справі, який відповідає вимогам процесуального закону та підлягає врахуванню при вирішенні спору по суті. Відтак підстави для його відхилення або неврахування судом відсутні.

Крім того, суд відхиляє доводи апелянта щодо розбіжності із зазначення кольору транспортного засобу «Тесла Модел 3», д.р.н. НОМЕР_2 у висновках експерта, оскільки як в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, так і в висновках експерта вказаний один і той самий ідентифікаційний номер транспортного засобу «Тесла Модел 3», д.р.н. НОМЕР_2 , а саме: VIN НОМЕР_3 .

За приписами ч. 1 п. 8 ч. 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно із ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За загальним правилом, відповідно до ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст.1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому в ч. 1 ст.1187 ЦК України унормовано, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно із статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тобто, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент ДТП або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У пункті 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності, в тому числі на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Закон № 1961-IV).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Оскільки у цій справі спірним є питання відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, то визначаючи розмір заподіяної шкоди, суд керувався також нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (абзац 1 пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).

При цьому зазначений закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

Статтею 28 Закону № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого – це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно зі статтею 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки та відповідають за завдану шкоду.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 204/5314/18, від 02 грудня 2021 року у справі № 753/17190/18.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі – Методика).

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Згідно пункту 2.2. Методики утилізаційна вартість КТЗ визначається як грошова сума, яку передбачається одержати від продажу не придатного для експлуатації за прямим функціональним призначенням КТЗ для альтернативного використання його справних і придатних до експлуатації складників.

Пунктом 7.17 Методики передбачено якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ.

Відповідно до пункту 7.18 Методики вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися, або із застосуванням методу питомої ваги окремої складової КТЗ від ринкової вартості КТЗ.

За пунктом 8 Методики (на який посилається експерт у висновку) вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов, зокрема, якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20 зазначила: «... за змістом статі 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Таким чином, ремонт автомобіля, вважається економічно необґрунтованим, а отже, автомобіль вважається фізично знищеним. Порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону № 1961- IV, і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП...».

Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Отже, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Зазначені висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до висновку № 9740/1 від 14.02.2024 року експерта ОСОБА_5 , попередженого про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384,385 КК України, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Тесла Модел 3», д.р.н. НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , становить 1 809 705,83 грн.; у відповідності з п 8.2. а) Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вартість матеріального збитку (У), завданого власнику КТ3, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження, якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТ3 не менша за його ринкову вартість, відтак матеріальний збиток становить 1 655 400 грн.; вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням зносу становить 1 337 380,33 грн; ринкова вартість вказаного автомобіля становить 1 655 400 грн.

Таким чином, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу (1 809 705,83 грн.) перевищують ринкову вартість транспортного засобу на момент ДТП (1 655 400 грн.).

Відтак, судом першої інстанції правильно встановлено, що ремонт належного позивачу автомобіля вважається економічно необґрунтованим, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість на момент ДТП, а відтак розмір завданого позивачу матеріального збитку має становити різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

Матеріали справи свідчать та сторонами не спростовується, що страховиком винуватця ДТП було відшкодовано позивачу (його представнику за довіреністю) 230 000 грн. в межах полісу.

Висновком № 9740/1 від 14.02.2024 року експерта ОСОБА_5 не було встановлено вартість залишків автомобіля після ДТП. Ринкова вартість дослідженого транспортного засобу в стані після пошкодження експертом не розраховувалась.

Однак, згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу №1242/2023/3586144 від 04.01.2023 року ОСОБА_2 здійснено відчуження транспортного засобу «Тесла Модел 3», д.р.н. НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 на користь ОСОБА_3 за 175 000 грн. (т.2, а.с.168), що також підтверджується заявкою №965370490 від 04.01.2023 року поданою останньою начальнику ТСЦ 1242. (т.2 а.с.167)

Відтак, суд першої інстанції правильно врахував зазначені у договорі купівлі-продажу транспортного засобу №1242/2023/3586144 від 04.01.2023 року відомості вартості залишків пошкодженого транспортного засобу після ДТП для визначення розміру матеріальної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача.

Вказана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові № 203/2064/19 від 26 жовтня 2022 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на відновлювальний ремонт автомобіля позивача перевищують його ринкову вартість на момент ДТП і є економічно необґрунтованими, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП за вирахуванням сплаченого страхового відшкодування; відповідно, сума відшкодування матеріальної шкоди становить 1 250 400 грн, що обчислено як різниця між 1 655 400 грн (вартість матеріального збитку), 230 000 грн (сума страхового відшкодування) та 175 000 грн (вартість транспортного засобу після ДТП).

Що стосується відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода у тому числі полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі № 759/1587/21.

Тобто наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому, при розгляді справи суд з`ясовує: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину; зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди.

Тобто, відшкодування моральної шкоди передбачають необхідність встановлення певних обставин, а саме протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди та зв`язок цих протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди із самою шкодою, майновою чи моральною.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 753/4289/23.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_1 у день придбання автомобіля, завдано моральної шкоди, зокрема він пережив шок через втрату транспортного засобу та зазнав сильних душевних страждань. Втрата можливості користуватися автомобілем у умовах діючих на той час карантинних обмежень та режиму воєнного стану, коли часто виникала нагальна потреба дістатися до укриття, спричинила позивачу значний дискомфорт і незручності, порушила нормальний ритм його життя, у тому числі пов`язаний з виконанням професійних обов`язків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Розглядаючи по суті вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, суд враховує, що пошкодження майна позивача внаслідок ДТП безумовно негативно вплинуло на його душевний стан та призвело до моральних страждань.

Крім того, ДТП сталася у день придбання ним транспортного засобу та, як зазначив позивач (т.1, а.с.88), він був позбавлений можливості пересуватись на своєму автомобілі, що, зокрема, в умовах воєнного стану, спричинило йому дискомфорт та незручності, порушився звичайний ритм життя.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні правові підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди, проте її розмір має бути обмеженим сумою, достатньою для розумного задоволення потреб потерпілої особи, без призведення до її безпідставного збагачення.

Відтак, суд правильно встановив суму моральної шкоди в розмірі 5 000 грн, яка, на думку колегії суддів, відповідає принципам розумності, пропорційності та справедливості.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 16 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 01 квітня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 03 квітня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: М.М. Пищида

І.Ю. Ткаченко