Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №173/3456/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4471/26 Справа № 173/3456/24 Суддя у 1-й інстанції - Кожевник О.А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Триполець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, виданого 02 грудня 2024 року по цивільній справі № 173/3456/24

за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

04 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд судового наказу виданого 02 грудня 2024 року по цивільній справі № 173/3456/24 за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Заява про перегляд судового наказу обґрунтована тим, що до винесення судом судового наказу діти перебували на постійному утриманні заявника та проживали разом з ним. Зазначає, що постійно забезпечував дітей продуктами харчування, предметами першої необхідності, навчальними матеріалами, фінансував додаткові освітні та спортивні заняття. Заявник вказує на ту обставину, що до винесення судового наказу він добровільно сплачував кошти на утримання дітей у розмірі 10 000 грн. щомісяця на банківський рахунок стягувача. Крім того зазначає, що на його утриманні перебуває малолітня дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та співмешканка, яка доглядає за малолітньою дитиною, до досягнення останньою трирічного віку, утримання яких значно впливає на його фінансовий стан. Заявник стверджує, що розмір аліментів має визначатися з урахуванням принципів справедливості, рівності та об`єктивності, реального матеріального становища обох батьків, з урахування обов`язку утримання інших неповнолітніх дітей. Відповідно до судового наказу, виданого 02 грудня 2024 року по цивільній справі № 173/3456/24 за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з останнього на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дітей: сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 08.11.2024 року (а.с. 25-28).

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, виданого 02 грудня 2024 року по цивільній справі № 173/3456/24 за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів (а.с.110-111).

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на її незаконність, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким скасувати судовий наказ повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам. Зазначає, що судом безпідставно було відхилено його клопотання про долучення доказів матеріального стану та витрат на лікування, чим грубо порушено принцип змагальності та повноти розгляду справи (а.с. 116-118).

ОСОБА_2 скористалася своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу по даній справі, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області 02 грудня 2024 року винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 08.11.2024 року.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, оскільки вказані заявником відомості не є нововиявленими, а сама заява не містить фактів про нововиявлені обставини у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Статтею 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів.

Згідно із частиною восьмою статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п`ята статті 423 ЦПК України).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

На переконання заявника ОСОБА_1 нововиявленими обставинами, які не були відомі суду під час розгляду заяви ОСОБА_2 про винесення судового наказу про стягнення аліментів є те, що він до постановлення судового наказу про стягнення з нього аліментів допомагав фінансово дітям, шляхом перерахування на рахунок стягувача грошових коштів, на підтвердження чого надав квитанції АТ КБ «ПриватБанк» від 07.06.2024 про перерахування грошових коштів у розмірі 4950 грн., від 07.06.2024 у розмірі 4950 грн., від 26.06.2024 у розмірі 4950 грн.,від 07.08.2024 у розмірі 4800 грн., та 1500 грн., від 02.09.2024 у розмірі 4950 грн. та квитанцію від 11.09.2024 про перерахування грошових коштів у розмірі 4950 грн.

Окрім того, посилання заявника на народження ще однієї дитини не є підставою для перегляду судового наказу, в розумінні нововиявлених обставин.

Згідно правової позиції Верховного Суду, що висловлена у постанові від 17 березня 2023 року у справі № 761/36042/20 у випадку незгоди з судовим наказом боржник вправі захистити своє право шляхом подачі позову про зменшення розміру аліментів (припинення стягнення, тощо) (частина сьома статті 170 ЦПК України).

Під ознаки нововиявлених обставин у справі про стягнення аліментів не підпадають такі обставини: факт спільного проживання боржника зі стягувачем та їх дітьми на час подання заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів; факт утримання боржником сім`ї, у тому числі й факт перебування сторін у шлюбі; добровільне надання батьком допомоги та утримання дітей за його рахунок; перешкоджання дружиною у здійсненні ним батьківського обов`язку; наявність невирішеного спору між сторонами щодо місця проживання дітей та участі батьків у їх вихованні.

Практика Верховного Суду при розгляді аналогічних справ є усталеною та незмінною (правові висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 359/3012/18, від 18 грудня 2018 року у справі № 264/1739/18, від 17 березня 2023 року у справі № 761/36042/20).

Установивши, що наведені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого 02 грудня 2024 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області по справі № 173/3456/24 та роз`яснив заявнику належний спосіб захисту його прав: звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Доводи, наведені у апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2026 року.

Судді: