Рішення від 23 листопада 2025 р. у справі №761/28624/24 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/28624/24

Провадження № 2/761/2623/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В

за участю секретаря: Яцишина А.О.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідачки: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Приватного нотаріуса Київської міського нотаріального округу Ігнатова Олександра Віталійовича, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та про визнання права власності на спадщину, -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Приватного нотаріуса Київської міського нотаріального округу Ігнатова Олександра Віталійовича, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та про визнання права власності на спадщину, із позовними вимогами визнати частково недійсними:

1) недійсним Свідоцтво про право на спадщину № 444 від 24 травня 2023 року, видане ОСОБА_4 на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 ;

2) Свідоцтво про право на спадщину №445 від 24 травня 2023 року, видане ОСОБА_4 на 1/2 частку садового будинку АДРЕСА_2 ;

3) Свідоцтво про право на спадщину №446 від 24 травня 2023 року, видане ОСОБА_4 на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,0602 га, кадастровий номер 3221455300:01:011:0580 за адресою: АДРЕСА_3 .

4) Свідоцтво про право на спадщину №449 від 24 травня 2023 року, видане ОСОБА_4 на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,0602 га, кадастровий номер 3221455300:01:011:0580 за адресою: АДРЕСА_3 ;

5) Свідоцтво про право на спадщину №447 від 24 травня 2023 року, видане ОСОБА_5 на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 ;

6) Свідоцтво про право на спадщину №448 від 24 травня 2023 року, видане ОСОБА_5 на 1/2 частку садового будинок АДРЕСА_2 .

7) визнати право власності за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 .

8) визнати право власності за ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/18 частку квартири АДРЕСА_1 .

9) визнати право власності за ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на 2/9 частки садового будинок АДРЕСА_2 .

10) визнати право власності за ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на 2/9 частки земельної ділянки, площею 0,0602 га, кадастровий номер 3221455300:01:011:0580 за адресою: АДРЕСА_3 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дідусь позивача - ОСОБА_7 , який за життя проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

В позові зазначено, що після смерті ОСОБА_8 залишилось спадкове майно, яке складається із з частки квартири АДРЕСА_1 ; садового будинку за адресою: АДРЕСА_3 ; земельної ділянки кадастровий номер 3221455300:01:011:0580 за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач зазначає, що спадкоємцями померлого ОСОБА_7 є: дружина

ОСОБА_4 , донька ОСОБА_5 , донька ОСОБА_6 (мати позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ), місце реєстрації (проживання) яких на день смерті ОСОБА_7 була квартири АДРЕСА_1 .

З посиланням на вимоги ч.3 ст.1268 ЦК України позивач вважає, що всі вищевказані спадкоємці ОСОБА_7 прийняли спадщину, але тільки відповідачі ОСОБА_4 (бабуся позивача, дружина ОСОБА_7 та мати ОСОБА_6 ) та ОСОБА_5 (тітка позивача та рідна сестра його матері ОСОБА_6 ) отримали відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказане майно, які є частково незаконними.

Позивач вважає, що за життя його мати ОСОБА_6 прийняла спадщину, оскільки була зареєстрована та проживала за вказаною адресою однак відповідного свідоцтва не отримала.

Після смерті своєї матері ОСОБА_6 позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини, як і відповідачка ОСОБА_4 , при цьому, батько позивача подав нотаріусу заяву про відмову від спадкового майна після смерті дружини на користь свого сина - позивача по справі.

Під час оформлення Свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті матері позивача ОСОБА_6 , відповідач Приватний нотаріус Київського міського Нотаріального округу Ігнатов Олександр Віталійович, у якого знаходилася спадкова справа померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 дідуся позивача - ОСОБА_7 , видав:

1) ОСОБА_4 :

Свідоцтво про право на спадщину № 444 від 24 травня 2023 року на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 ;

Свідоцтво про право на спадщину №445 від 24 травня 2023 року на 1/2 частку садового будинок АДРЕСА_2 ;

Свідоцтво про право на спадщину №446 від 24 травня 2023 року на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,0602 га, кадастровий номер 3221455300:01:011:0580 за адресою: АДРЕСА_3 .

Свідоцтво про право на спадщину №449 від 24 травня 2023 року на 1 /2 частку земельної ділянки, площею 0,0602 га, кадастровий номер 3221455300:01:011:0580 за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_5 :

Свідоцтво про право на спадщину №447 від 24 травня 2023 року на 1 /8 частку квартири АДРЕСА_1 ;

Свідоцтво про право на спадщину №448 від 24 травня 2023 року на 1/2 частку садового будинок АДРЕСА_2 .

При цьому, позивач вважає, що відповідачі незаконно проігнорували те, що він після смерті матері ОСОБА_6 , з урахуванням, відмови від спадщини на його користь батька ОСОБА_9 , має право на спадщину в порядку спадкування за законом:

на 1/6 частку від належної ОСОБА_6 на праві власності Ул частки квартири АДРЕСА_1 ;2)

на 1/18 частку прийнятої ОСОБА_6 спадщини, після смерті батька ОСОБА_7 , квартири АДРЕСА_1 ;

на 2/9 частки прийнятого ОСОБА_6 спадщини, після смерті батька ОСОБА_7 , - садового будинок АДРЕСА_2 .

на 2/9 частки прийнятої нею спадщини, після смерті батька ОСОБА_7 , земельної ділянки, площею 0,0602 га, кадастровий номер 3221455300:01:011:0580 за адресою: АДРЕСА_3 .

А відповідачка ОСОБА_4 (бабуся позивача), як спадкоємиця першої черги після промерлої доньки ОСОБА_10 , має право на спадщину в порядку спадкування за законом:

- на 1/12 частку від належної ОСОБА_6 на праві власності У* частки квартири АДРЕСА_1 ;

- на 1/36 частку прийнятої ОСОБА_6 спадщини, після смерті батька ОСОБА_7 , квартири АДРЕСА_1 ;

- на 1/9 частку прийнятого ОСОБА_6 спадщини, після смерті батька ОСОБА_7 , - садового будинок АДРЕСА_2 .

- на 1/9 частку прийнятої ОСОБА_6 спадщини, після смерті батька ОСОБА_7 , земельної ділянки, площею 0,0602 га, кадастровий номер 3221455300:01:011:0580 за адресою: АДРЕСА_3 .

В позові зазначено, що, з урахуванням вищезазначеного, змінюється розмір частки спадщини, яку отримала відповідач ОСОБА_5 (рідна сестра матері позивача) після смерті батька ОСОБА_7 , а саме, вона має право на спадщину в порядку спадкування за законом:

-на 1/12 частку від належного ОСОБА_7 на праві власності 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 ;

-на 1/3 частку садового будинок АДРЕСА_2 ;

-на 1/3 частку земельної ділянки, площею 0,0602 га, кадастровий номер 3221455300:01:011:0580 за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач вважає, що відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Київського міського Нотаріального округу Ігнатов Олександр Віталійович не мали права отримувати та видавати Свідоцтва про право на спадщину на законом стосовно часток спадщини, на які він мав право отримати за законом після смерті матері ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вподальшому, постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тіщенко Н.М. від 27 листопада 2023 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, після смерті його матері - ОСОБА_6 , у зв`язку з тим, що відсутні оригінали документів, які підтверджують право власності померлої на зазначене майно та у зв`язку відсутністю спадкового майна померлої ОСОБА_6 , яке вказано в поданій спадкоємцем ОСОБА_3 заяві про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом, так як на частку спадкового майна померлої ОСОБА_6 були видані Свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцям померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Так як спадкові права та інтереси відповідачами порушені, тому позивач зазначає, що з врахуванням вимог ст.ст. 328, 346, 1217, 1222, 1223, 1268, 1258, 1296, 1301 ЦК України, він вимушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх спадкових прав.

12 серпня 2024 року ухвалою суду було позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

18 вересня 2024 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

13 лютого 2025 року прийнято та долучено до справи відзив відповідачки ОСОБА_5 в якому її представник - адвокат Франштейн К.М., заперечуючи проти позову, посилається на ту обставину, що ОСОБА_7 , дідусь позивача, за життя, був зареєстрований та проживав (в тому числі й на момент своєї смерті) за адресою: АДРЕСА_4 разом ОСОБА_11 (дружиною), ОСОБА_5 (донькою) та ОСОБА_12 (онуком).

При цьому зауважує, що ОСОБА_6 (яка є донькою ОСОБА_7 та матір`ю позивача), позивач (онук ОСОБА_7 ), ОСОБА_9 (батько позивача) не проживали разом з померлим ОСОБА_7 , хоч і були зареєстровані за вищевказаною адресою.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 були його дружина ОСОБА_4 та доньки - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

В свою чергу, як зазначалось, на день смерті ОСОБА_7 з ним разом за місцем відкриття спадщини проживали лише його дружина ОСОБА_4 та одна з його доньок - ОСОБА_5 із сином.

При цьому, мати позивача - ОСОБА_6 зі своєю сім`єю (сином та чоловіком) проживала окремо, в тому числі і на момент смерті свого батька. Окремо зазначено, що мати позивача ОСОБА_6 за своє життя фактично не проживала в квартирі з батьком вже більше ніж 25 років до його смерті, оскільки стала постійно проживати окремо від батьків з 17 років. Ні її син, ні її чоловік взагалі ніколи не проживали в квартирі її батьків.

У відзиві акцентовано увагу, що ч. 3 ст. 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного, що підтверджується сталою позицією Верховного Суду, а на день смерті ОСОБА_7 з ним постійно проживали за адресою АДРЕСА_4 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Водночас фактичне місце проживання ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_9 було відмінним, вони не проживали з померлим, його дружиною та ОСОБА_5 за цією адресою, а проживали за іншими адресами.

Враховуючи, відповідачка зазначає, що законодавець пов`язує прийняття спадщини із фактом постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем, а не з фактом їх реєстрації за однією адресою, тому ОСОБА_6 (як такому спадкоємцю, що не проживав із спадкодавцем) необхідно було у встановлений законом строк звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Однак така заява не була нею подана, відповідно ОСОБА_6 не було прийнято спадщину.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , через 2 місяці після смерті свого батька.

Спадкоємцями першої черги після її смерті є її син (позивач), чоловік та мати ОСОБА_4 .

У відзиві окремо вказано, що оскільки позивач не проживав з померлим дідусем та не звертався в порядку спадкової трансмісії (після смерті матері ОСОБА_6 ) до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , - то він і не набув жодних прав на спірне майно щодо якого ним заявлено позовні вимоги.

13 лютого 2025 року судом долучено до матеріалів справи відповідь позивача на вищевказаний відзив в якому представник позивача - адвокат Желіховська Р.М. висловила свої заперечення із зазначенням, серед іншого, що кв. АДРЕСА_1 була не тільки зареєстрованим місцем проживання позивача та його батьків разом із місцем реєстрації ОСОБА_7 , але й фактичним місцем проживання, також ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були і співвласниками по частці квартири, при цьому, всі співвласники квартири не заявляли про виділ частки із майна, про встановлення порядку користування квартирою, про припинення на частку у спільному майні, про конфлікти щодо порядку проживання/користування квартирою. Отже, всі спільно користувалися квартирою. Іншого місця проживання у ОСОБА_7 , ОСОБА_6 на час відкриття спадщини не було. Спадкоємиця померлого ОСОБА_7 , донька ОСОБА_6 , прийняла спадщину після смерті батька, а позивач прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_6 , відповідно до ст. 1268 ЦК України.

24.01.2025 Приватний нотаріус Київської міського нотаріального округу Ігнатов О.В. направив листа до суду із проханням розглядати справу за його відсутності.

12 лютого 2025 року на виконання ухвали суду вищевказаним нотаріусом було направлено і судом отримано копію спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_7 .

05 лютого 2025 року на виконання ухвали суду приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було направлено і судом отримано копію спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_6 .

13 лютого 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.

25 лютого 2025 року надійшли заперечення на відповідь на відзив, які вподальшому долучені до матеріалів справи. У вказаних запереченнях представник відповідача ОСОБА_5 вказує та ті обставини, що відсутні докази на підтвердження фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Наведено судову практику, що частина третя ст.1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем, а не лише їх місце реєстрації, що можуть бути відмінними один від одного. А щодо спадкового майна садового будинку та земельної ділянки, то сторона відповідача зауважує, що вказане майно було спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_4 і в усякому випадку ні мати позивача, ні позивач не могли успадкувати 2/9 частки садового будинку, враховуючи, що весь будинок не був особистою приватною власністю ОСОБА_7 .

Позивач ОСОБА_3 та його представник адвокат Желіховська Р.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_4 проти позову заперечувала і просила відмовити в його задоволенні.

Відповідачка ОСОБА_5 та її представник адвокат Фанштейн К.М. також просили відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із їх безпідставністю.

Відповідач Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ігнатов О.В. в судовому засіданні просить справу розглянути й його відсутність.

Вислухавши сторін та їх представників, заслухавши покази свідків, допитаних в судовому засіданні, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Так, відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дідусь позивача - ОСОБА_7 (т.1 а.с. 127 зворот).

Сторонами не оспорюється факт, що померлий ОСОБА_7 за життя проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_7 (дідуся позивача) залишилося спадкове майно, а саме:

-1/4 частка квартири АДРЕСА_1 , що підтверджено Свідоцтвом про право власності на житло від 12 липня 1994 року (т.1 а.с. 17, 136);

-садовий будинок АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 148);

-земельна ділянка, кадастровий номер 3221455300:01:011:0580 за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с. 156-157).

На день смерті спадкодавця ОСОБА_7 у вказаній квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: його дружина (бабуся позивача і відповідачка у справі) ОСОБА_4 , його доньки ОСОБА_5 (рідна тітка позивача і відповідачка у справі), ОСОБА_6 (мати позивача, донька відповідачки ОСОБА_4 і рідна сестра відповідачки ОСОБА_5 ) ОСОБА_9 (батько позивача), ОСОБА_3 (позивач), ОСОБА_12 (син ОСОБА_5 ) (т.2 а.с. 14).

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняли спадщину та отримали відповідні свідоцтва на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 .

Так, ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину № 444 від 24 травня 2023 року за законом щодо майна: на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 172); Свідоцтво про право на спадщину №445 від 24 травня 2023 року на 1/2 частку садового будинок АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.174 зворот); Свідоцтво про право на спадщину №446 від 24 травня 2023 року на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,0602 га, кадастровий номер 3221455300:01:011:0580 за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.177).

В свою чергу, відповідачка ОСОБА_5 отримала: Свідоцтво про право на спадщину №447 від 24 травня 2023 року на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с.179); Свідоцтво про право на спадщину №448 від 24 травня 2023 року на 1/2 частку садового будинку АДРЕСА_2 (т.1 а.с.181 зворот); Свідоцтво про право на спадщину №449 від 24 травня 2023 року на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,0602 га, кадастровий номер 3221455300:01:011:0580 за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.184).

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 відповідно до ст.1261 ЦК України є його дружина ОСОБА_4 та дві доньки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Мати позивача ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.2 а.с.7).

Спадкоємцями першої черги за законом відповідно до ст.1261 ЦК України після її смерті є син ОСОБА_3 (до зміни прізвища - ОСОБА_13 (т.2 а.с.118) та мати ОСОБА_4 .

Статтею 1221 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Однак, вимогами ч.3 ст.1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Позивач обґрунтовує фактичне прийняття спадщини своєю матір`ю - ОСОБА_6 після смерті її батька ОСОБА_14 - посиланням на факти проживання та реєстрацію в квартирі, статус співвласника квартири, а також на відсутність спорів між співвласниками щодо порядку користування майном.

Разом із тим, для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

В даному випадку суд прийшов до висновку про відсутність доказів щодо постійного проживання матері позивача і самого позивача на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_1 і прийшов до висновку, що ОСОБА_6 за життя не прийняла спадщину після свого батька.

Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Однак, судом встановлено, що ні позивач, його мати ОСОБА_6 , ні його батько ОСОБА_9 - за цією адресою фактично не проживали, незважаючи на реєстрацію.

Стороною позивача не доведено, що за життя його матері нею та її чоловіком були понесені витрати на утримання вказаного житла, проводились ремонтні роботи, а також повністю спростований такий факт проживання і показаннями свідків, допитаними в судовому засіданні.

Так, під час вступного слова позивач повідомив, що спірна квартира розташована на 6 поверсі, (тоді як вона знаходиться на третьому), про ремонт нічого не знає, сусідів не знає, зазначив про відсутність домашніх тварин, повідомив, що він з батьками переїжджав на різні квартири орендовані, однак в 2021 році він заїхав з матір`ю в спірну квартиру в квітні-травні 2021 році, водночас зазначивши, що він свого дідуся ОСОБА_7 перед смертю в квартирі не бачив, де той помер не повідомив, однак зазначив, що виїхав із квартири 24.02.2022.

Допитана свідок ОСОБА_15 , повідомила, що є багаторічною сусідкою відповідачів і проживає з ними на одному третьому поверсі в будинку АДРЕСА_5 , однак ОСОБА_3 бачила один раз в червні 2022 року на дачі відповідачки, засвідчила, що мати позивача ОСОБА_16 , як вийшла заміж приблизно понад 30 років потому, так більше в квартирі і не проживала. А в грудні 2021 року на день смерті дідуся позивача - ОСОБА_7 , в квартирі проживав сам ОСОБА_7 до своєї смерті та відповідачки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зі своїм сином ОСОБА_17 . Засвідчила, що в квартирі позивач із батьками не проживав.

Крім того, у якості свідка був допитаний і позивач і відповідачка ОСОБА_5 , однак їх показання суд оцінює критично, оскільки і позивач і вказана відповідачка одразу повідомили суд, що мають неприязні стосунки один до одного, що, на думку суду, виключає можливість врахування їх показів під час вирішення позову по суті заявлених вимог.

Згідно приписів ст. 1268 ЦК України,спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Як наголосив Верховний Суд у постанові від 08.02.2023 р. (справа № 522/3031/16-ц, провадження № 61-12894св21), за спадковою трансмісією перехід права на спадкування здійснюється не за правилом черговості, а за правом закликання до спадкування правонаступника померлого спадкоємця.

Перехід права на прийняття спадщини відповідно до ст. 1276 ЦК України не є компонентом спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента. Трансміссар, здійснюючи право на прийняття спадщини, набуває спадкової маси не від трансмітента, який так і не встиг її прийняти, а від першого спадкодавця. Утім до трансміссара переходить право не лише прийняти спадщину, а й відмовитися від її прийняття, адже спадкоємець завжди має варіантність поведінки - він не зобов`язаний набувати тих прав і обов`язків, що мав за життя спадкодавець та які не припинилися внаслідок його смерті.

У разі переходу права на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії застосовуються як загальні правила, що регламентують способи, строки прийняття спадщини та відмови від її прийняття, так і спеціальні норми переходу права на прийняття спадщини до трансміссара.

На підставі викладеного можна дійти висновку, що оскільки право трансміссара на прийняття спадщини в порядку трансмісії та право на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента є самостійними суб`єктивними цивільними правами, то спадкоємець має вчинити самостійні юридичні дії, які засвідчували б його волевиявлення, спрямоване на прийняття спадщини після смерті першого спадкодавця (в порядку спадкової трансмісії), так і після смерті трансмітента (спадкоємця за заповітом або за законом, який помер після відкриття спадщини після смерті першого спадкодавця і не встиг її прийняти), зокрема подати дві окремі заяви про прийняття кожної із спадщин або в одній заяві зазначити про прийняття обох спадщин (постанова Верховного Суду від 01.09.2021 р., справа № 720/2683/19, провадження № 61-15347св20, ).

Ні матеріали спадкової справи №23/2022 щодо майна померлої ОСОБА_6 , ні матеріали спадкової справи № 14/22 щодо майна померлого ОСОБА_7 , - не містять заяви позивача ОСОБА_3 про прийняття спадщини після смерті його діда ОСОБА_7 .

Натомість, відповідно до заяви позивача ОСОБА_3 про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6 , він зазначає і майно, з визначиними ним часткамиз із врахуванням і частки в майні, які за життя належали ОСОБА_7 (т.2 а.с.114-115).

Для застосування положень частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України необхідно встановити саме факт постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Цей правовий висновок також підтверджено постановою Об`єднаної палати Верховного Суду від 4 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц.

В даному випадку мати позивача та донька спадкодавця - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (через два місяці після смерті свого батька) і не звернулась до нотаріуса із відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька.

При цьому, сама лише реєстрація місця проживання за однією адресою зі спадкодавцем не є достатнім доказом фактичного прийняття спадщини. Такий правовий висновок раніше викладений у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц.

Натомість, факт постійного проживання матері позивача разом із своїм чоловіком і сином в спірній квартирі за адресою АДРЕСА_4 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 , що могло слугувати підставою для підтвердження права на отримання спадщини, та, як наслідок, права на отримання частки в праві на спадкове майно позивачем після смерті матері та свого діда ОСОБА_7 , - ОСОБА_3 під час розгляду справи по суті заявлених ним позовних вимог, - доведено не було.

Водночас, судом встановлено, що фактичне місце проживання ОСОБА_6 , ОСОБА_3 (позивача) та ОСОБА_9 (батька позивача та чоловіка ОСОБА_6 ) було відмінним, вони не проживали з померлим, його дружиною та ОСОБА_5 за цією адресою, а проживали за іншими адресами які позивач суду не повідомив.

Враховуючи, що законодавець пов`язує прийняття спадщини із фактом постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем, а не з фактом їх реєстрації за однією адресою, тому ОСОБА_6 (як такому спадкоємцю, що не проживав із спадкодавцем) необхідно було у встановлений законом строк звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Натомість, оскільки судом встановлено, що мати позивача ОСОБА_6 померла до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_7 , враховуючи ту обставину, що, як встановлено судом, ні мати позивача ОСОБА_6 (трансмітент) на день смерті, ні позивач (трансміссар) не проживали разом із ОСОБА_7 на час відкриття спадщини, а тому ОСОБА_6 з врахуванням положень ч.3 ст. 1268 ЦК України, не прийняла спадщину після смерті свого батька, оскільки будучи зареєстрованою в спірній квартирі, однак фактично в спірній квартирі не проживала на час відкриття спадщини.

Судом враховується і та обставина, що позивач ОСОБА_3 не звертався в порядку спадкової трансмісії до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у визначений строк, тому позивач не набув жодних прав на спадкове майно і позовні вимоги в цій частині, а саме щодо визнання права власності в порядку спадкування за законом з врахуванням частки у спадковому майні після смерті ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 : на 1/18 частку квартири АДРЕСА_1 ; на 2/9 частки садового будинку АДРЕСА_2 ; на 2/9 частки земельної ділянки, площею 0,0602 га, кадастровий номер 3221455300:01:011:0580 за адресою: АДРЕСА_3 , - задоволенню не підлягають.

Як вбачається із доданого до позову Свідоцтва про право власності на житло від 11.07.1994 p., померлим ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належало на праві приватної спільної власності в рівних частках кожному (по 1 /4 ) - квартира АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З врахуванням вищенказаних положень чинного законодавства, позивач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_4 як син і мати померлої спадкодавці ОСОБА_6 , являються спадкоємцями першої черги.

Згідно вимог ч.1 ст.1267 частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про власність, на час відкриття спадщини на праві особистої приватної власності частина спірної квартири належала спадкодавцю ОСОБА_6 .

В даному випадку позивач звернувся із відповідною заявою до нотаріуса, але не отримав свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно після смерті матері, оскільки постановою приватного нотаріуса КМНО Тішщенко Н.М. від 27.11.2023 у такій видачі було відмовлено фактично через відсутність правовстановлюючих документів та відсутність спадкового майна так як на частку спадкового майна померлої ОСОБА_6 видані свідоцтва про право на спадщину за законом померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т.2 а.с.119).

Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями першої черги являються в рівних частках позивач (як син спадкодавця ОСОБА_6 ) та відповідачка ОСОБА_4 (як мати спадкодавця ОСОБА_6 ) які звернулися із відповідними заявами про прийняття спадщини.

Однак спадкоємець також першої черги - чоловік спадкодавця - ОСОБА_9 відмовився від отримання від належної йому частки (1/3 від частки спадкового майна) на користь свого сина спадкодавиці - позивача ОСОБА_3 , про що повідомив Приватного нотаріуса КМНО Тіщенка Т.М. відповідною заявою від 25.08.2022 (т.2 а.с.4).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно зі статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, з врахуванням наведеного, спадкове майно після смерті ОСОБА_6 яке складається із частки вищевказаної квартири підлягає поділу між спадкоємцями першої черги в рівних частках, а тому позивач набув право власності в порядку спадкування за законом після смерті своєї матері ОСОБА_6 - на 1/6 частку спірної квартири (1/4 частина : 3 = 1/12 (частка кожного відповідно до кількості спадкоємців: ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 ), тому врахуванням тієї обставини, що ОСОБА_9 відмовився на користь позивача від своєї частки у спадщині (в даному випадку від 1/12), тому частка позивача на спадкове майно складає 1/6 частки квартири (1/12+1/12).

Таким чином, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання за ним, як за спадкоємцем першої черги в порядку спадкування за законом після смерті своєї матері ОСОБА_6 , - права власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 , тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню тільки у вказаній частині.

З врахуванням вищенаведеного, правові підстави для задоволення позову в частині скасування свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності за позивачем в іншій заявленій частині задоволенню не підлягають.

При цьому, суд також зазначає, що обраний стороною позивача спосіб захисту викладений в позовних вимогах про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину, з врахуванням, що позивач вважає, що він і його мати за життя фактично прийняла спадщину згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, є неналежним з огляду на наступне.

ЦК України передбачає два способи захисту прав спадкоємця, якому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину: «внесення змін до свідоцтва про право на спадщину» (стаття 1300 ЦК України) та «визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину» (стаття 1301 ЦК України). Вибір способу захисту здійснює позивач.

Виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не визнання його недійсним.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15 (провадження № 61-18376св18), з яким погоджується Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду та не вбачає правових підстав для відступу від нього.

При цьому, в Постанові ОП КЦС ВС від 04.11.2024 № 504/3606/14-ц також визначено, що внесення змін до свідоцтва про право на спадщину застосовується за умови наявності у спадкоємця, якому воно видане, права на спадкування, однак в іншому розмірі, з огляду на невраховані права на спадщину інших спадкоємців. Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як на підставі рішення суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

За вказаних обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання право власності за ОСОБА_3 в порядку спадкуванням за законом після смерті ОСОБА_6 , - на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку із їх безпідставністю.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що, в даному випадку становить стягнення по 550.00 грн. з кожного із відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 29, 1216-1218, 1221, 1261, 1267, 1268, 1270, 1276, ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 90, 95, 141, 206, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 315, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Приватного нотаріуса Київської міського нотаріального округу Ігнатова Олександра Віталійовича, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та про визнання права власності на спадщину,- задовольнити частково.

Визнати право власності за ОСОБА_3 в порядку спадкуванням за законом після смерті ОСОБА_6 , - на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі по 555,00 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 .

Відповідач: Приватний нотаріус Київської міського нотаріального округу Ігнатова Олександр Віталійович, адреса: 04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 30/39, оф.310. Повний текст складений 30.03.2026.

Суддя: