Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №759/1212/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1212/26

пр. № 2/759/6256/26

01 квітня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОШІ 247» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОШІ 247» звернулось до Святошинського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №7446 від 16.01.2025 у загальному розмірі 17 400,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16.01.2025 між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №7446 в електронній формі.

За умовами договору, ТОВ «ГРОШІ 247» зобов`язалось надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 800,00 грн., а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування ними.

Позивач вказав, що свої зобов`язання виконав у повному обсязі, перерахувавши на платіжний засіб відповідача кошти у розмірі 5 800,00 грн.

Водночас, ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 16.12.2025 становить 17 400,00 грн. та складається з: 5 800,00 грн. - основний борг та 11 600,00 грн. - відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

На підставі викладеного позивач просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі, стягнувши із ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит №7446 від 16.01.2025 у загальному розмірі 17 400,00 грн. та вирішити питання судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Постановлено повідомити відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про розгляд даної справи шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на останню відому адресу його місця проживання, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 23 січня 2026 року та судова повістка відповідачу ОСОБА_1 були направлені на його останню відому адресу проживання, відповідно до умов кредитного договору.

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, поштові конверти повернулися до суду без вручення із відмітками про причину повернення «адресат відсутній»

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Крім того, про розгляд даної справи ОСОБА_1 був повідомлений шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, у поданому позові просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.

У судове засідання відповідач не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду. Жодних клопотань із причинами неявки відповідач на адресу суду не направляв.

За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про судове засідання шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про причини своєї неявки не повідомив, суд дійшов висновку про можливість вирішення питання про стягнення заборгованості.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні учасниками справи не подавалися.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із неявкою у судове засідання учасників справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 16.01.2025 між ТОВ «ГРОШІ 247» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства у електронній формі був укладений Договір про споживчий кредит №7446 від 16.01.2025.

За умовами Договору від 16.01.2025, ТОВ «ГРОШІ 247» зобов`язалось надати ОСОБА_1 споживчий кредит у розмірі 5 800,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, зазначені у п. 2.5 Договору (п. 2.1 Договору).

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що кредит надається споживачу виключно за допомогою Веб-сайту кредитодавця за умови ідентифікації споживача ідентифікатором, шляхом безготівкового перерахунку на номер особистого електронного платіжного засобу Споживача 5167803302948372.

Договір є укладеним з моменту перерахування суми кредиту на банківський рахунок, вказаний споживачем, та діє до повного виконання споживачем своїх зобов`язань за договором (п. 2.6 Договору).

Строк кредиту складає 27 днів, який починається з 16.01.2025, кредит має бути повернуто до 12.02.2025 (п. 2.5 Договору).

Положеннями п. 2.7 Договору встановлено, що строк та проценти за користування кредитом за Договором є фіксованими та обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування кредитом на наступних умовах: протягом строку дії кредиту, встановленого п. 2.3 Договору, розмір основних процентів складає: 1,0 % від суми кредиту, але не менше ніж гривень копійок за перший день користування Кредитом; 1,0 % від суми кредиту, щоденно, за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня в межах строку кредиту, зазначеного в пункті 2.3 цього Договору. При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення споживачем коштів на погашення кредиту та належних на дату погашення платежів (п. 2.5.1 Договору).

Додатком до Договору про споживчий кредит є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної фіксованої процентної ставки за Договором про споживчий кредит, яка складена з розрахунку на те, що заборгованість буде погашена ОСОБА_1 13.02.2025.

Договір про споживчий кредит №7446 від 16.01.2025 та Додаток до нього підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису «063294е3».

До матеріалів справи позивачем також долучено Заяву для отримання кредиту, яка містить персональні дані ОСОБА_1 , зокрема: дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу реєстрації, номер телефону та відомості щодо його паспорту.

Із листа директора ТОВ «ПРОФІТГІД» щодо підтвердження здійснення грошових коштів встановлено, що ТОВ «ПРОФІТГІД», в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-765 від 02.10.2023, укладеного між ним та ТОВ «ГРОШІ 247», здійснило успішний переказ грошових коштів у розмірі 5 800,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 (емітент АТ «ОЩАДБАНК») 16.01.2025 о 14:13.

Номер платіжної картки № НОМЕР_1 відповідає номеру платіжного засобу ОСОБА_1 , зазначеного ним під час укладення кредитного договору та відображеного у п. 2.2 Договору від 16.01.2025.

Таким чином, із наявних у матеріалів доказів суд встановив, що ТОВ «ГРОШІ 247» виконало взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, зарахувавши на платіжний інструмент відповідача № НОМЕР_1 , зазначений ним під час укладення кредитного договору, кредитні кошти у загальному розмірі 5 800 грн., відповідно до умов Договору про споживчий кредит №7446 від 16.01.2025.

Так згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших.

За змістом ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Враховуючи дійсність ідентифікуючих даних позичальника, які відповідають особі відповідача у справі, а також самостійне введення позичальником одноразового ідентифікатора, відправленого на його номер телефону, вказаний при укладенні договору, як погодження з його умовами та фактичне підписання такого правочину як спосіб волевиявлення щодо його укладення, суд доходить висновку про укладення договору про споживчий кредит №7446 від 16.01.2025.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи підтверджено зарахування кредитних коштів у загальному розмірі 5 800,00 грн. на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 , зазначений ним під час укладення кредитного договору, відповідно до умов Договору про споживчий кредит №7446 від 16.01.2025.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором №7446 від 16.01.2025, заборгованість ОСОБА_1 , станом на 16.12.2025, становить 17 400,00 грн., з яких: залишок по тілу кредиту - 5 800,00 грн.; залишок по відсоткам - 11 600,00 грн.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, суд вважає правильним та обґрунтованим розрахунок заборгованості ОСОБА_1 лише в частині заборгованості за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом по 12.02.2025.

З розрахунку заборгованості вбачається, що ТОВ «ГРОШІ 247» нараховував відсотки на заборгованість ОСОБА_1 у період з 16.01.2025 по 04.08.2025 у розмірі 1,0 % від суми кредиту (58,00 грн.).

Відповідно до п. 2.5 Договору про споживчий кредит №7446 від 16.01.2025, строк кредиту становить 27 днів, до 12.02.2025.

Водночас, п. 2.5.2 Договору встановлено, що у разі, якщо споживач не повернув кредит у строк, встановлений пунктом 2.3 Договору, нарахування процентів, встановлених пунктом 2.5 Договору, проводиться за фактичну кількість календарних днів користування кредитом та до дня повного погашення заборгованості, включаючи день погашення як плату за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відтак, нарахування відсотків у період з 13.02.2025 відповідає узгодженим між сторонами умовам Договору про споживчий кредит №7446 від 16.01.2025.

Водночас, оскільки в Україні з 24.02.2022 діє воєнний стан, який у встановленому законом порядку не скасовувався та не припинявся, що є загальновідомими обставинами, а зобов`язання між ТОВ «ГРОШІ 247» та ОСОБА_1 є кредитним зобов`язанням, за яким ОСОБА_1 від фінансової установи отримано кредит, то на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України неустойка (пеня, штраф) та інші платежі за порушення зобов`язання не можуть нараховуватися з 24.02.2022 та підлягають списанню.

Отже, нарахування ТОВ «ГРОШІ 247» відсотків у період з 13.02.2025 по 04.08.2025 на підставі ч. 2 ст. 625 ЦПК України суперечить забороні, що встановлена з 24.02.2022 приписами п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відтак, у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування, суд відмовляє.

Станом на 12.02.2025 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати процентів становила 1 566,00 грн.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором про споживчий кредит №7446 від 16.01.2025 належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 7 366,00 грн., з яких: 5 800,00 - заборгованість за тілом кредиту, а 1 566,00 - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Суду не надано доказів, які б спростовували цю заборгованість за кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно повернув вказаний борг. Відповідачем не надано до суду доказів на спростування обставин щодо видачі кредитних коштів.

Судом встановлено, що на підставі укладеного кредитного договору відповідач зобов`язався повернути кредит та відсотки за користування ним, однак свого зобов`язання вчасно не виконав, кредит не повернув, нараховані відсотки не сплатив.

Оскільки умови кредитного договору відповідач не виконав своєчасно і належним чином, то суд доходить висновку, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит №7446 від 16.01.2025 у загальному розмірі 7 366,00 грн.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач надає суду платіжну інструкцію №810 від 17 грудня 2025 року, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ГРОШІ 247» здійснило платіж у розмірі 2 422,40 грн. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до ОСОБА_1 до Святошинського районного суду міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 1 025,48 грн., що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОШІ 247» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОШІ 247» (код ЄДРПОУ 41803222; місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, офіс 214) заборгованість за Договором про споживчий кредит №7446 від 16.01.2025 у загальному розмірі 7 366 (сім тисяч триста шістдесят шість) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОШІ 247» (код ЄДРПОУ 41803222; місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, офіс 214) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 025 (одна тисяча двадцять п`ять) гривень 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01 квітня 2026 року.

Суддя Н.О. Горбенко