Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №759/22670/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/22670/25

пр. № 2/759/2609/26

30 березня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»через свого представника - адвоката Журавльова О.М. звернулось до Святошинського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послугу розмірі 10 662,46 грн., 3% річних у розмірі 479,45 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 973,32 грн. та судових витрат у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» як компанією, що здійснює надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в рамках Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 20.02.2012, надавалися та надаються означені вище послуги власнику квартири АДРЕСА_1 .

На даний час у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за надані послуги у розмірі 10 662,46 грн.

Крім того, позивач вважає, що на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач зобов`язаний сплатити йому 3% річних у розмірі 479,45 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 1 973,32 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 13 115,23 грн. та вирішити питання судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 02 жовтня 2025 року та примірник позовної заяви з додатками були направлені відповідачу ОСОБА_1 на її зареєстроване місце проживання відповідно до відомостей з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА - АДРЕСА_2 .

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, поштовий конверт повернувся до суду без вручення із відміткою про причину повернення «за закінченням терміну зберігання».

Суд повторно направив копію ухвали про відкриття провадження у справі та примірник позовної заяви з додатками на зареєстроване місце проживання відповідача.

Поштовий конверт повторно повернувся до суду без вручення. На довідці про причини повернення / досилання стоять відмітки «повертається» та «за закінченням терміну зберігання».

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи

У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасники справи у судове засідання не викликалися.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що у відповідності до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки №441781605 від 02.09.2025) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) є власницею квартири загальною площею 64,30 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 також зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що встановлено із Інформації про задеклароване / зареєстроване місце проживання особи за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА №137859252 від 30.09.2025.

20 лютого 2012 року між Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, предметом якого є забезпечення Виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у будинку АДРЕСА_3 , а Споживачем своєчасної оплати цих послуг за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених цим Договором.

За умовами Договору, Виконавець надає послуги відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структур, періодичності та строків надання послуг, які на момент укладання цього Договору надаються відповідно до розпорядження КМДА №830 від 26 травня 2011 року (п. 2 Договору).

Як вбачається із п. 3 Договору, сторони погодили, що у разі зміни тарифів, їх структури Сторони, для виконання умов цього Договору, керуються тарифами на послуги з моменту введення в дію затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування змінених тарифу, його структури. Про дату зміни тарифів послуги Виконавець сповіщає Споживача платіжним документом (квитанцією), а також шляхом розміщення об`яви на будинку.

Строк дії договору встановлений у п. 22 Договору та становить три роки з моменту підписання договору - до 20.02.2015.

Водночас, умовами Договору передбачено, що у разі коли за місяць до закінчення дії цього Договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається продовженим на наступний термін.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивачем чи ОСОБА_2 було заявлено про розірвання договору або необхідність його перегляду, суд вважає, що Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій 20.02.2012 є чинним.

Із наданих матеріалів справи не вбачається, що договір був переоформлений на ОСОБА_1 .

Водночас, з огляду на те, що зобов`язання по оплаті вартості житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, відсутність оформленого між сторонами письмового договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати таких послуг (постанова Верховного Суду України від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13).

Позивач стверджує, що ОСОБА_1 свої зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг належним чином не виконувала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у розмірі 10 662,46 грн.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами ЦК України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з нормами статей 319, 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучі-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електронне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном, про що зазначено у ст. 360 ЦК України.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, регулює Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», в статті 7 якого зазначено, що співвласник багатоквартирного будинку зобов`язаний забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг (стаття 6 Закону про житлово-комунальні послуги).

За визначенням, наданим у статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

ОСОБА_1 володіє на праві власності квартирою АДРЕСА_1 , а також має зареєстроване місце проживання у ній, із чого суд робить висновок, що відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг за вказаною адресою.

Стаття 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до положень статей 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.

Зобов`язання оплатити житлово-комунальні послуги виникає у будь-якого споживача, якщо ці послуги були фактично надані (а не тільки нараховані), а також у разі, якщо споживач фактично користувався фактично наданими комунальними послугами. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.04.2016 (справа №6-2951цс15); від 26.09.2018 (справа №750/12850/16-ц); від 06.11.2019 (справа № 642/2858/16).

Судом встановлено, що відповідач належним чином не здійснює оплату вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, на підтвердження чого до матеріалів справи долучений Розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню (квартирі) АДРЕСА_1 .

Із вказаного розрахунку встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 наявна заборгованість за період з лютого 2024 року по липень 2025 року (включно), яка становить 10 662,46 грн.

Перевіряючи визначений позивачем розмір заборгованості відповідача за оплату житлово-комунальних послуг, суд вважає його правильним та таким, що містить відомості щодо розміру нарахованих сум, здійснений на основі затверджених в установленому порядку норм та пропорційно до загальної площі квартири ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 526, 530, 611 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк (термін), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 611 ЦК України регулює, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Окрему увагу суд звертає на те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №755/14208/17-ц (провадження № 61-6040св19), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг у загальному розмірі 10 662,46 грн.

Відповідачем заявлений розмір заборгованості належними та допустимими доказами не спростований.

Водночас, позивач просить стягнути із відповідача 3% річних у розмірі 479,45 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 1 973,32 грн. за прострочення виконання зобов`язання.

Під час судового розгляду встановлено, що відповідач не виконав грошове зобов`язання, а отже він, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За наведених вище обставин, враховуючи порушення відповідачем виконання зобов`язань по сплаті внесків на утримання будинку і прибудинкової території, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на його користь збитків від інфляції у розмірі 1 973,32 грн., а також 3% річних у розмірі 479,45 грн. за період з 01.02.2024 по 01.08.2024.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на встановлені під час судового розгляду обставини, за результатами оцінки викладених у позовній заяві аргументів і наданих позивачем доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність вимог Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про стягнення з відповідача заборгованості за оплату житлово-комунальних послугу розмірі 10 662,46 грн., 3% річних у розмірі 479,45 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 973,32 грн..

Щодо судових витрат.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

У поданому позові позивач просить стягнути із відповідача на свою корить судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 400,00 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач долучив до матеріалів справи: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КР №000101, видану на ім`я адвоката Журавльова Олександра Миколайовича; Ордер на надання правничої допомоги серії АА №1618640 від 28 серпня 2025 року з якого вбачається, що правом представляти Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» у, зокрема, Святошинському районному суді міста Києва, наділений адвокат Журавльов Олександр Миколайович; Договір №69/25Т про надання правничої допомоги від 12 лютого 2025 року, укладений між Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» та Адвокатським об`єднанням «РАЙЧЕНКО, ЖУРАВЛЬОВ ТА ПАРТНЕРИ»; Додаток №1 до Договору №69/25Т про надання правничої допомоги від 12 лютого 2025 року з якого встановлено, що вартість, зокрема, підготовки і подання позову до суду про стягнення боргу у порядку спрощеного позовного провадження із заявою про розгляд справи за відсутності позивача (що включає нарахування інфляції та 3 відсотків річних на суму боргу за житлово-комунальні послуги) складає 2 400,00 грн. за штуку; платіжну інструкцію №18403 від 23 червня 2025 року про сплату КП «ЖИТЛО-СЕРВІС» на рахунок АО «РАЙЧЕНКО, ЖУРАВЛЬОВ ТА ПАРТНЕРИ» 196 800,00 грн. за правничу допомогу за травень 2025 року згідно договору №69-25Т.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Крім того, суд враховує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило, внаслідок чого суд позбавлений можливості за власною ініціативою зменшити суму судових витрат на правову допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, із відповідача на користь позивача слід стягнути 2 400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо судових витрат по сплаті судового збору.

Позивач надає суду платіжну інструкцію №19184 від 23 вересня 2025 року, зі змісту якої вбачається, що Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» здійснило платіж у розмірі 3 028,00 гривень на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 3 028,00 гривень.

Керуючись: ст.ст. 4, 7, 10, 13, 81, 130, 141, 223, 247, 263-266, 274 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (код ЄДРПОУ: 31025659; місцезнаходження: 02081, м. Київ, Дніпровська набережна, буд. 25-Б) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 10 662 (десять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 46 копійок, а також три відсотки річних у розмірі 479 (чотириста сімдесят дев`ять) гривень 45 копійок та інфляційні втрати у розмірі 1 973 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят три) гривні 32 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (код ЄДРПОУ: 31025659; місцезнаходження: 02081, м. Київ, Дніпровська набережна, буд. 25-Б) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 березня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко