Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №759/29281/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/29281/25

пр. № 2/759/4830/26

30 березня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» звернулось до Святошинського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 20 866,27 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 02.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4703614 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 3 500 грн. Згідно з п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 02.06.2024 по 28.05.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 1,5 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5 % у день.

Позивач вказав, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 3 5000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку.

Водночас, ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання із погашення кредитної заборгованості не виконував.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 27.02.2025 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 27/02/25 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

До позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 4703614 від 02.06.2024 на загальну суму 17 946,04 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 3 498,30 грн., заборгованість за відсотками - 12 697,74 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам / неустойкам / у розмірі 1 750,00 грн.

Водночас, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» у період з 27.02.2025 по 27.05.2025 (89 календарних днів) здійснено нарахування відсотків у сумі 4 670,23 грн. (3 500,00 грн. * 1,5% = 52,4745 грн. * 89 календарних дні).

На підставі викладеного, позивач просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 20 866,27 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 3 498,30 грн., суми заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором - 12 697,74 грн., суми заборгованості за відсотками нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» -4 670,23 грн., та вирішити питання щодо судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, Україна, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок, 1д), інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: 1) щодо підтвердження належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжної картки № НОМЕР_2 ; 2) щодо підтвердження або спростування факту зарахування (надходження) коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , банком-емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк», за період з 02.06.2024 року включно по 03.06.2024 року у сумі 3 500 грн. за ініціативою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК».

09 січня 2026 року від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» надійшла витребувана інформація, відображена у листі від 25.12.2025 №20.1.0.0.0/7-251225/42385-БТ, в якому повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Також вказано, що по рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) було зарахування коштів на суму 3 500,00 грн. від 02.06.2024, платник: P2P_LI_CR,KYIV.

Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, що відповідає інформації, отриманої за відомостями з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 04 грудня 2025 року відповідачу ОСОБА_1 була направлена двічі на адресу його зареєстрованого місця проживання відповідно до відомостей з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА - АДРЕСА_1 .

За результатами відстеження стану поштових відправлень (веб-ресурс: https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) судом встановлено, що поштові відправлення не були вручені відповідачу у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у судове засідання учасники справи не викликалися.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 02.06.2024 ОСОБА_1 ознайомився із умовами кредитування кредитодавця Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКАЇНА» та за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «16795» підписав Паспорт споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма).

02.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №4703614 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого: на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 3 500,00 гривень (п. 1.2 Договору).

У відповідності до п. 1.3 Договору, строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: Стандартна процента ставка становить 1,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 1,5% (п. 1.4.1 Договору).

У п.п. 1.5, 1.6 сторони узгодили орієнтовну реальну річну проценту ставку на дату укладення Договору та орієнтовну загальну вартість кредиту на дату укладення Договору.

Згідно з положеннями п.п. 2.1, 2.2 Кредитного договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_5 . Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 02.06.2024 або 03.06.2024.

Умовами договору також врегульований порядок обчислення (нарахування) процентів, порядок зміни процентів, порядок повернення (виплати) кредиту та сплати процентів.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами з урахуванням особливості його підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та нормативних актів Національного банку України (п. 9.3 Договору).

Додатком №1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4703614 від 02.06.2024 є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка розраховано за умови, що ОСОБА_1 буде вчасно виконувати свої зобов`язання та погасить заборгованість в кінці строку кредитування - 27.05.2025.

Договір №4703614 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.06.2024 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «24536» 02.06.2024 року о 12:30:39.

30.06.2024 Додаток №1 до Договору - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит викладена у новій редакції.

Факт виконання ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» своїх зобов`язань за Договором №4703614 від 02.06.2024 щодо перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 3 500,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_5 , зазначену ним під час укладення кредитного договору, підтверджується листом директора ТОВ «ПЕЙТЕК» від 06.03.2025 за вих. №20250306-532 та листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 25.12.2025 №20.1.0.0.0/7-251225/42385-БТ.

Так, із листа Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» від 25.12.2025 №20.1.0.0.0/7-251225/42385-БТ встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на яку 02.06.2024 здійснено зарахування коштів на суму 3 500,00 грн. від платника: P2P_LI_CR,KYIV.

Зважаючи на вищевикладене, судом встановлено, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за договором №4703614 від 02.06.2024 виконало, перерахувавши за посередництвом ТОВ «ПЕЙТЕК» на рахунок ОСОБА_1 - № НОМЕР_3 кредитні кошти у розмірі 3 500,00 грн.

За правилом, встановленим ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Так, стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з п. 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з п. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, відповідачем підписано договір №4703614 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.06.2024 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором №4703614 від 02.06.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 27.02.2025, що складений директором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», заборгованість ОСОБА_1 становить 17 946,04 грн., з яких: 3 498,30 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12 697,74 грн. - заборгованість за відсотками та 1 750,00 грн. - за штрафними санкціями.

Крім того, у відповідності до зазначеного розрахунку, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» здійснювало нарахування відсотків за розміром процентної ставки, узгодженої сторонами у п.п. 1.4.1, 1.4.2 Договору та у межах узгодженого строку кредитування (до 27.02.2025, коли строк кредитування - до 28.05.2025).

Водночас, 27 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (Фактор) укладено договір факторингу №27/02/2025, у відповідності до якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання за якою настав або настане в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (п. 1.1 Договору).

Сторони домовились, що Ціна Продажу за Договором становить 2 161 034,10 грн. (п. 3.3 Договору).

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу №27/02/2025 від 27 лютого 2025 року, Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників кількість 3 557 Боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу №27/02/2025 від 27 лютого 2025 року, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право вимоги до: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за кредитним договором №4703614 на загальну суму - 17 946,04 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 3 498,30 грн., заборгованість за відсотками - 12 697,74 грн., заборгованість за штрафними санкціями - 1 750,00 грн.

Факт сплати ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» Ціни Продажу за Договором факторингу №27/02/2025 від 27 лютого 2025 року підтверджується платіжною інструкцією №5 від 27.02.2025 та платіжною інструкцією №1028 від 27.05.2025.

28.02.2025 заступник директора ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» направив ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» лист, яким проінформував про повідомлення Боржників про відступлення права вимоги за Кредитними договорам та передачу їхніх персональних даних новому кредитору - ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Зобов`язання відповідач не виконав ані перед первинними кредиторами, ані перед позивачем.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» надало належні та достатні докази на підтвердження права вимоги до ОСОБА_1 за Договором №4703614 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Водночас, позивач у поданому позові вказав, що в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ним у період з 28.02.2025 по 27.05.2025 (89 календарних днів) здійснено нарахування відсотків у сумі 4 669,83 грн. (3 500,00 грн. * 1,5% = 52,4745 грн. * 89 календарних дні).

У відповідності до п. 1.3 Договору № 4703614 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.06.2024, строк кредитування 360 днів.

Таким чином, строк кредитування становить з 02.06.2024 по 27.05.2025.

З Розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за Договором № 4703614 про надання споживчого кредиту від 02.06.2024 за 89 календарних днів (28.02.2025 - 27.05.2025) вбачається, що нарахування відсотків здійснювалося за стандартною процентною ставкою (52,47 грн.) у період з 28.02.2025 по 27.05.2025. Розмір нарахованих відсотків за вказаний період становить 4 669,83 грн.

Отже, нарахування відсотків у розмірі 4 669,83 грн. є правомірним та відповідає умовам договору №4703614 про надання коштів на умовах споживчого кредит від 02.06.2024, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

Суд зауважує, що позивач просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 20 866,27 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 3 498,30 грн., суми заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором - 12 697,74 грн., суми заборгованості за відсотками нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» -4 670,23 грн.

Питання щодо стягнення штрафів / пені позивач не ставить.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно повернув вказаний борг.

Відповідачем не надано до суду доказів на спростування обставин щодо видачі кредитних коштів.

Судом встановлено, що на підставі укладеного кредитного договору відповідач зобов`язався повернути кредит та відсотки за користування ним, однак свого зобов`язання вчасно не виконав, кредит не повернув, нараховані відсотки не сплатив.

Оскільки умови кредитного договору відповідач не виконав своєчасно і належним чином, то суд доходить висновку, що позов про стягнення заборгованості необхідно задовольнити та стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 4703614 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.06.2024 у загальному розмірі 20 866,27 грн.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Прохальна частина позовної заяви містить вимогу про стягнення із відповідача суми судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Щодо судових витрат на сплату судового збору.

Позивач надає суду платіжну інструкцію №12377 від 26 листопада 2025 року, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» здійснило платіж у розмірі 2 422,40 грн. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 422,40 грн.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач у поданому позові просить стягнути із відповідача на свою користь 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи додані: Договір №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01 серпня 2024 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та адвокатом Дідухом Євгеном Олександровичем щодо надання правничої допомоги; довіреність від 01 серпня 2024 року, якою ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» уповноважило адвоката Дідуха Євгена Олександровича представляти його інтереси, зокрема, в судах України; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5972/10, видане на ім`я Дідух Євген Олександрович; заявка № 4703614 від 21 квітня 2025 року на виконання доручення до Договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року щодо надання послуг професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4703614 від 02.06.2024, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , сума гонорару адвоката визначена - 10 000,00 грн.; Акт № 4703614 від 18 листопада 2025 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 р., яким визначено, що адвокатом виконано робіт на загальну суму 10 000,00 грн.; Детальний опис (наданих послуг) № 4703614 від 18.11.2025; та рахунок на оплату № 4703614-2025 від 18 листопада 2025 року на суму 10 000,00 грн.

Однак, суд звертає увагу на Акт № 4703614 від 18 листопада 2025 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 р., детальних опис робіт (наданих послуг) та Рахунок на оплату № 4703614-2025 від 18 листопада 2025 року, в яких перечисленні види виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Так, досліджуючи зазначений перелік, суд встановив відсутність підстав для стягнення із відповідача витрат за: складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо на загальну суму 1 640,00 грн., а також за представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою КЛІЄНТА про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4703614 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях на загальну суму 1 640,00 грн., оскільки фактично зазначені послуги не надавались.

Справа слухається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, представник у судові засідання не викликався, від відповідача не надходило жодних заяв по суті справи на які необхідно було надати відповідь, що свідчить про відсутність підстав для стягнення коштів за виконання вищезазначених робіт (послуг).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а від відповідача не надходили заперечення щодо суми витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 6 720,00 грн. витрат на правову допомогу.

У поданому позові позивач також просив застосувати положення ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, зазначивши в рішенні про нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат на суму стягненого боргу до моменту виконання рішення суду.

Приписами ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України регламентовано, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

На підставі зазначених положень процесуального законодавства позивач просив застосувати статтю 625 ЦК України шляхом встановлення у рішенні суду про стягнення боргу з ОСОБА_1 вказівки на нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму стягненого боргу з моменту набрання рішенням законної сили і до його остаточного виконання, а також стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, що будуть фактично нараховані за цей період.

Позивач засвідчив розуміння тих обставин, що ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України регламентовано право, а не обов`язок суду зазначати в рішенні про стягнення боргу про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання цього рішення. Оскільки процесуальним законодавством визначено право суду, то його реалізація здійснюється судом в межах своєї дискреції та з урахуванням конкретних обставин справи. У зв`язку з цим суд вважає, що обставини даної справи не дають можливості дійти висновку про доцільність застосування ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України.

Першочергово суд звертає увагу, що положеннями ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України визначено можливість зазначення у рішенні про нарахування двох видів платежів: 1) відсотків, 2) пені. Вказаний перелік платежів, на переконання суду, є вичерпним, а приписи процесуального законодавства не підлягають розширеному тлумаченню.

У зв`язку з цим на підставі ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд не може в судовому рішенні про стягнення боргу зазначити про нарахування інфляційних втрат на суму боргу до моменту виконання рішення суду, оскільки інфляційні втрати, про нарахування яких просить позивач, не є «відсотками» чи «пенею». У протилежному випадку суд виходить за межі чітко визначеного процесуального припису, яким не тільки встановлено судовий розсуд, але і межі та особливості його застосування, у тому числі визначено щодо чого (яких платежів) суд може його застосувати.

По-друге, суд звертає увагу, що правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

При цьому, між сторонами виникають грошові зобов`язання не на підставі рішення суду. Це зобов`язання випливає з кредитного договору, в якому рішенням суду визначено конкретний розмір заборгованості та констатовано про наявність зобов`язання між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16).

Тобто, наявність судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованості за кредитним договором не змінює змісту, правової природи, суб`єктного складу зобов`язання, яке виникло на підставі цього договору та за яким виникла заборгованість. Наявність рішення суду про стягнення боргу лише підтверджує існування цього зобов`язання, його порушення відповідачем та визначає конкретний розмір заборгованості.

Таким чином, у випадку застосування положень статті 625 ЦК України до заборгованості ОСОБА_1 , у тому числі у порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, суми 3% річних та інфляційних втрат нараховуються саме у кредитному зобов`язанні, а не зобов`язанні, що виникло з виконання судового рішення про стягнення боргу.

Разом з тим, положеннями п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено заборону на застосування ст. 625 ЦК України з 24.02.2022 до зобов`язань по типу тих, що мають місце між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та ОСОБА_1 .

Існування вказаної заборони пов`язано з дією в Україні воєнного, надзвичайного стану та продовжується додатково на 30 днів після скасування чи припинення цих правових режимів. Тобто, вказана заборона пов`язана з обставинами, виникнення яких та тривалість існування яких неможливо передбачити.

Внаслідок цього суд доходить висновку, що застосування ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України шляхом встановлення у рішенні суду про стягнення боргу вказівки на нарахування на суму боргу сум, передбачених ст. 625 ЦК України, до моменту остаточного виконання судового рішення у той час, коли законодавством встановлено пряму заборону на застосування положень ст. 625 ЦК України і дію цієї заборони прив`язано до фактичних обставин непередбачуваного характеру, буде прямим порушенням актів цивільного законодавства.

У зв`язку з викладеним вимоги про застосування ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України не можуть бути задоволені у даному випадку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ: 40966896; місцезнаходження: м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, приміщення 19, літ. «Н», «П») суму заборгованості за Договором № 4703614 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.06.2024 у загальному розмірі 20 866 (двадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) гривень 27 копійок, яка складається з: суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 3 498 (три тисячі чотириста дев`яносто вісім) гривень 30 копійок; суми заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором у розмірі 12 697 (дванадцять тисяч шістсот дев`яносто сім) гривень 74 копійки; та суми заборгованості за відсотками, нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 4 670 (чотири тисячі шістсот сімдесят) гривень 23 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ: 40966896; місцезнаходження: м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, приміщення 19, літ. «Н», «П») судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 720 (шість тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 березня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко