Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №759/2474/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/2474/26

пр. № 2/759/6714/26

30 березня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У січня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» звернулось до Святошинського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 83 430,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 960152888 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 27 000,00 грн.

Відповідно до умов Розділу 2 Договору Товариство зобов`язалося надати Відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування.

Позивач вказав, що на виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладанні Договору.

Проте, в порушення умов Договору та Правил, позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки.

В подальшому, 03.06.2025 Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/38.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення позивачем становить - 83 430,00 грн., з них: заборгованість по кредиту - 27 000,00 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 56 430,00 грн.; заборгованість по комісії за надання кредиту - 0,00 грн.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 83 430,00 грн. та витрати питання судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ: 14282829, місце реєстрації: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4), інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: виписку про рух коштів по банківському рахунку за карткою № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), зокрема, за 01.10.2024 на суму 27 000,00 грн.

03 березня 2026 року від Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» надійшла витребувана інформація, відображена у листі №КНО-07.8.5/2933 БТ від 25.02.2026, в якому зазначено, що в Банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_1 до рахунку № НОМЕР_3 у гривні. Повідомлено також, що в результаті аналізу операцій, здійснених по картці НОМЕР_1 за 01.10.2024 була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 27 000,00 грн. через сервіс іншого банку.

Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, що відповідає інформації, отриманої за відомостями з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА, а також у її електронний кабінет, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення, та квитанція про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 04 лютого 2026 року відповідачу ОСОБА_1 була направлена на адресу її зареєстрованого місця проживання відповідно до відомостей з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА - АДРЕСА_1 .

Вказаний поштовий конверт повернувся до суду без вручення із відміткою про причину повернення «за закінченням терміну зберігання».

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Водночас, суд звертає увагу, що ухвалу про відкриття провадження у справі від 04.02.2026 ОСОБА_1 отримала у свій електронний кабінет, про що в матеріалах справи наявна відповідна довідка про доставку електронного документу.

Крім того, будучи зареєстрованим користувачем в підсистемі «Електронний суд», ОСОБА_1 мала доступ до електронної справи та мала можливість ознайомитись як зі змістом позовної заяви та доданих до неї документів, так і зі змістом ухвали про відкриття провадження у справі від 04.02.2026.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у судове засідання учасники справи не викликалися.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 01.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» із заявкою на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказала, що бажає отримати кредит у розмірі 27 000,00 грн. строком кредитування 1 826 днів із дисконтним періодом 30 днів. Крім того, вказана заява містить ідентифікуючі дані ОСОБА_1 : відомості щодо паспорту громадянина України, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, адреси проживання та номеру банківської картки.

01.10.2024 ОСОБА_1 ознайомилась із умовами кредитування кредитодавця: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «6923» підписала Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 960152888 від 01.10.2024.

01.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 960152888 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідно до п. 2.1 Договору: За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в сумі Кредитного ліміту у розмірі 27000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Пунктом 2.3 Договору визначено, що Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 27 000 грн 00 коп. 01.10.2024 (що є датою надання Кредиту).

Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена (п.п. 3.1 - 3.2 Договору).

Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 31.10.2024, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору (п. 7.1 Договору).

Водночас, п. 7.3 Договору передбачено, що кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 31.10.2029.

Отже, строк кредитування узгоджений між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 - до 31.10.2029.

Період в 30 днів є лише дисконтним періодом користування кредитними коштами, у період якого застосовуються спеціальні умови.

Базова процентна ставка складає 1,00 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 365 відсотків річних (п. 8.3 Договору).

Для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 днів Дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 35 100 грн 00 коп. та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 8100 грн 00 коп. та суму Кредиту у розмірі 27000 грн 00 коп. (п. 8.4Договору).

Умовами договору також визначений детальний порядок погашення кредиту та сплати процентів (Розділ 7), вартість послуг кредитодавця та ціна договору (Розділ 8).

Пунктом 5.1 Договору визначено, що Кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 5355-28XX-XXXX-1187, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

Реквізити картки № 5355-28XX-XXXX-1187 також були зазначені ОСОБА_1 при укладення кредитного договору, що встановлено із заявки на отримання грошових коштів в кредит.

Факт виконання ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» своїх зобов`язань з перерахування на платіжний засіб ОСОБА_1 (№ 5355-28XX-XXXX-1187) кредитних коштів у розмірі 27 000,00 грн. встановлено із підтвердження директора ТОВ «ПРОФІТГІД», довідки директора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № 960152888/09012026/Э від 09.01.2026 та листа Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» №КНО-07.8.5/2933 БТ від 25.02.2026 у своїй сукупності.

Так, Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» у листі №КНО-07.8.5/2933 БТ від 25.02.2026 підтвердило, що в Банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_1 до рахунку № НОМЕР_3 у гривні, на яку 01.10.2024 здійснено надходження грошових коштів у розмірі 27 000,00 грн.

Таким чином, із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» здійснило переказ коштів на платіжну картку №НОМЕР_1 01.10.2024 у сумі 27 000,00 гривень, чим виконало свої зобов`язання по договору кредитної лінії №960152888 від 01.10.2024.

За правилом, встановленим ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Так, стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з п. 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з п. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, відповідачем підписано договір кредитної лінії №960152888 від 01.10.2024 за допомогою одноразового ідентифікатора «BVAF», який було введено 01.10.2024 о 11:32:55.

У відповідності до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним належним чином не виконувала.

Так, із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», вбачається, що станом на 03.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 960152888 складала 58 050,00 грн., з яких: 27 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 17 550,00 грн. - заборгованість за відсотками, 13 500,00 грн. - неустойка.

П. 9.1.1.5 Договору кредитної лінії № 960152888 від 01.10.2024 встановлено, що Кредитодавець має право в будь-який час, в тому числі після закінчення Дисконтного періоду, без згоди Позичальника відступити права грошової вимоги за Договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти та банківські метали у кредит, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.

03 червня 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Клієнт) укладено договір факторингу № МВ-ТП/38, відповідно до умов якого, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, наявне Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту укладення Реєстру прав вимоги. Майбутнє Право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги від 03 червня 2025 року, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право вимоги до: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , за договором №960152888 від 01.10.2024 на загальну суму 58 050,00 грн., з яких: 27 000,00 грн. - тіло кредиту, 17 555,00 грн. - заборгованість по відсоткам, а 13 500,00 грн. - неустойка.

Сума фінансування відповідного до зазначеного Реєстру прав вимоги становить 3 265 366,94 грн.

Факт сплати ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» суми фінансування на користь ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» вбачається із платіжної інструкції кредитового переказу коштів №1497 від 12.06.2025.

Зважаючи на викладене, до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 960152888 від 01.10.2024.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» направило ОСОБА_1 повідомлення № 960152888/03062025/Э від 03.06.2025 про відступлення права вимоги за Договором № 960152888 від 01.10.2024.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Зобов`язання відповідач не виконав ані перед первинними кредиторами, ані перед позивачем.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Враховуючи дійсність ідентифікуючих даних позичальника, які відповідають особі відповідача у справі, а також самостійне введення позичальником одноразового ідентифікатора, відправленого на його номер телефону, вказаний при укладенні договору, як погодження з його умовами та фактичне підписання такого правочину як спосіб волевиявлення щодо його укладення, суд доходить висновку про укладення договору кредитної лінії № 960152888 від 01.10.2024 та виконання кредитодавцем обов`язків по ньому.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» надало належні та достатні докази на підтвердження права вимоги до ОСОБА_1 .

Водночас, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за вих. № ТП/960152888 від 26.10.2025 направило ОСОБА_1 повідомлення про дострокове розірвання договору, в якому на підставі п.п. 9.1.1.7, 7.2.2 Договору № 960152888 від 01.10.2024 повідомило відповідача про дострокове розірвання кредитного договору № 960152888 від 01.10.2024 з 26.10.2025 та про необхідність оплати всієї суми заборгованості у розмірі 96 930,00 грн.

Позивач стверджує про те, що всупереч умовам договору кредитної лінії № 960152888 від 01.10.2024 відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі 83 430,00 грн.

Із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» вбачається, що станом на 25.10.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 960152888 складала 96 930,00 грн., з яких: 27 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 56 430,00 грн. - заборгованість за відсотками та 13 500,00 грн. - неустойка.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» здійснило нарахування відсотків на заборгованість ОСОБА_1 у відповідності до узгодженої відсоткової ставки та в межах строку кредитування (з 03.06.2025 по 25.10.2025), що визначені Договором кредитної лінії № 960152888 від 01.10.2024.

Крім того, у поданому позові ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» просило стягнути із ОСОБА_1 загальну заборгованість у розмірі 83 430,00 грн., без неустойки у розмірі 13 500,00 грн.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно повернув вказаний борг.

Відповідачем не надано до суду належних доказів на спростування обставин щодо видачі кредитних коштів.

Судом встановлено, що на підставі укладеного кредитного договору відповідач зобов`язався повернути кредит та відсотки за користування ним, однак свого зобов`язання вчасно не виконав, кредит не повернув, нараховані відсотки не сплатив.

Оскільки умови кредитного договору відповідач не виконав своєчасно і належним чином, то суд доходить висновку, що позов про стягнення заборгованості необхідно задовольнити та стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії № 960152888 від 01.10.2024 у загальному розмірі 83 430,00 грн.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.

Позивач надає суду платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №32 від 15.01.2026, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» здійснило платіж у розмірі 2 662,40 грн. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до ОСОБА_1 до Святошинського районного суду міста Києва.

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 662,40 грн.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач у поданому позові просить стягнути із відповідача на свою користь 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучені: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000666, що видане на ім`я Колінько Альона Валеріївна; Ордер на надання правничої допомоги серії СВ №1116266 від 02.12.2024 з якого вбачається, що адвокат Колінько Альона Валеріївна уповноважена представляти Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» у будь-яких судах України не залежно від територіальної юрисдикції; Договір про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ» щодо надання правничої допомоги; Додаткова угода № 2405 від 16.12.2025 про надання правової допомоги до Договору № 5 від 02 грудня 2024 року, відповідно до якої сторони домовились, що Додаток визначає порядок оплати Послуг Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги у справі Клієнта до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 960152888 від 01.10.2024, далі «Справа», згідно Договору. Сторони погодили, що вартість Послуг Адвокатського об`єднання по супроводженню Справи становить: 5 000,00 грн.; Акт приймання-передачі наданих послуг від 16.12.2025 відповідно до Договору про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року, яким сторони погодили, що Адвокатське об`єднання виконало свої зобов`язання у межах Договору про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року та Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги у повному обсязі, по Справі, на суму 5 000,00 грн.; Платіжна інструкція кредитового переказу коштів №253 від 16.12.2025 з якої встановлено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» здійснило на користь АО «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ» переказ коштів у розмірі 5 000,00 грн. із призначенням платежу: «Оплата за надання правової допомоги згідно Договору №5 від 02.12.2024 року та Додаткової угоди № 2 405 від 16.12.2025 у справі про стягнення заборгованості за к».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Враховуючи те, що від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд не вправі за власною ініціативою зменшувати суму судових витрат на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а від відповідача не надходили заперечення щодо суми витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (Код ЄДРПОУ: 39700642; місцезнаходження: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13) заборгованість за Договором кредитної лінії № 960152888 від 01.10.2024 у загальному розмірі 83 430 (вісімдесят три тисячі чотириста тридцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (Код ЄДРПОУ: 39700642; місцезнаходження: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 березня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко