Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №759/26451/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/26451/25

пр. № 2/759/3790/26

30 березня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором у загальному розмірі 86 211 грн 42 коп. Крім того, позивач просив стягнути із відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп. та понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн 00 коп.

Зі змісту уточненої позовної заяви вбачається, що 15.10.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи товариства було укладено договір № 1834449, за умовами якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у гривні, а ОСОБА_1 зобов`язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму грошових коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 обов`язки з повернення кредиту та сплати процентів за використання кредитних коштів належним чином не виконала, що призвело до порушення грошового зобов`язання.

21.07.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір № 21-07/25, на підставі якого до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1834449 від 15.10.2024.

На момент пред`явлення позову заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 86 211 грн 42 коп., з яких: 17 998 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 44 815 грн 02 коп. - заборгованість за процентами, нарахованими на дату відступлення права вимоги; 14 398 грн 40 коп. - заборгованість за процентами, нарахованими після відступлення права вимоги; 9 000 грн 00 коп. - штрафні санкції.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу в його електронний кабінет, про що в матеріалах справи наявна квитанція про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 10 листопада 2025 року направлялась відповідачу ОСОБА_1 на її зареєстроване місце проживання відповідно до відомостей з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА - АДРЕСА_1 .

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, поштовий конверт повернувся до суду без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Окрім цього, ухвала суду від 10.11.2025 була доставлена до електронного кабінету ОСОБА_1 11.11.2025, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа, сформованою засобами автоматизованої системи документообігу суду.

Суд враховує, що маючи зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», ОСОБА_1 мала можливість ознайомитись із матеріалами справи в електронному вигляді.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Судом встановлено, що 15.10.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи товариства було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1834449. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису «С831».

Укладенню договору передували авторизація ОСОБА_1 в інформаційно-комунікаційній системі товариства, у тому числі шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису для входу в особистий кабінет, ідентифікація та верифікація особи ОСОБА_1 товариством, надання ОСОБА_1 персональних даних, необхідних для укладення договору, а також погодження умов кредитування.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору № 1834449 від 15.10.2024 ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» зобов`язання на умовах, встановлених договором, надати ОСОБА_1 кредит у гривні, а ОСОБА_1 зобов`язалася одержати і повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з положеннями розділу 1, 2, 3 кредитного договору № 1834449 від 15.10.2024 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 18 000 грн 00 коп.; мета надання кредиту - для задоволення споживчих потреб; строк кредитування - 360 днів; періодичність сплати платежів за процентами - кожні 30 днів; фіксована стандартна процентна ставка - 1% в день від фактичного залишку заборгованості; фіксована знижена процентна ставка - 0,8% в день від фактичного залишку заборгованості, яка застосовується за умови якщо ОСОБА_1 до 14.11.2024 або протягом трьох днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу; спосіб надання кредиту - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Положення кредитного договору також містять розрахунок загальної вартості кредиту та витрат за ними, розміру реальної річної процентної ставки.

Додатками до кредитного договору № 1834449 від 15.10.2024 є графік платежів за договором та паспорт споживчого кредиту, які підписані ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису та які містять інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який їй надається на підставі цього договору, зокрема, відомості щодо щомісячного платежу, порядку його розрахунку тощо.

Таким чином, судом встановлено, що 15.10.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

ОСОБА_1 , будучи обізнаною зі змістом позовних вимог та наявністю судового провадження про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, вищезазначені обставини не заперечила.

Зі змісту листа ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250722-339 від 22.07.2025 вбачається, що 15.10.2024 ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» здійснило переказ грошових коштів у сумі 18 000 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який був зазначений ОСОБА_1 у кредитному договорі як спосіб отримання кредитних коштів. Також дослідженням вказаного листа встановлено, що ТОВ «ПЕЙТЕК» надає платіжні послуги ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» на підставі договору № 01042024-2 від 01.04.2024.

Факт отримання кредитних коштів відповідач ОСОБА_1 у встановленому процесуальним законодавством порядку не заперечувала.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 1834449 від 15.10.2024, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредиту.

Зі змісту розрахунку заборгованості за кредитним договором, сформованим ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», встановлено, що ОСОБА_1 своє зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів за його використання у повному обсязі не виконала, сплативши на користь товариства лише грошові кошти у сумі 4 320 грн 00 коп. в якості погашення першого щомісячного платежу.

Часткове виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором № 1834449 від 15.10.2024 свідчить про визнання нею своїх обов`язків за цим договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», судом встановлено, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 71 813 грн 02 коп., з яких: 17 998 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 44 815 грн 02 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 9 000 грн 00 коп. - штрафні санкції.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

При оцінці розрахунку заборгованості судом враховано, що оскільки ОСОБА_1 14.11.2024 сплатила щомісячний платіж у розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором, то відповідно до положень п. 1.5.2 цього договору це стало підставою для нарахування процентів за користування кредитними коштами за період з 15.10.2024 по 14.11.2024 за зниженою процентною ставкою у розмірі 0,8% від фактичного залишку заборгованості. ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» дотримано вимог договору в цій частині.

Водночас, суд враховує, що нарахування процентів за користування кредитом здійснено у межах строку кредитування, який було погоджено сторонами у 360 днів, тобто з 15.10.2024 по 10.10.2025. Більше того, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» перестало нараховувати проценти за користування кредитними коштами ще до закінчення строку кредитування - 21.07.2025.

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, обставини часткового виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом, суд погоджується із вказаним розрахунком заборгованості і вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим лише в частині розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентам за користування кредитними коштами.

Разом з тим, нарахування ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» штрафних санкцій за порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання, як і вимоги про стягнення цих санкцій, суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

У п. 6.4 кредитного договору № 1834449 від 15.10.2024 сторони погодили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, ОСОБА_1 зобов`язана сплатити штраф у розмірі 2 700 грн 00 коп. на 4 день такого порушення та у розмірі 198 грн 00 коп., починаючи з 5-го дня за кожний день порушення зобов`язання. Сторони узгодили, що відповідно до ч. 2 ст. 546 ЦК України штраф є іншим видом забезпечення виконання зобов`язання.

З розрахунку заборгованості слідує, що ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» скористалося зазначеним правом на нарахування штрафних санкцій - на четвертий день прострочення ОСОБА_1 свого зобов`язання (18.12.2024) товариство здійснило нарахування штрафу у розмірі 2 700 грн 00 коп., а після цього за період з 19.12.2024 по 19.01.2025 у розмірі 198 грн 00 коп. за кожен день порушення зобов`язання, окрім останнього дня, коли було здійснено нарахування штрафу у розмірі 162 грн 00 коп.

Розрахунок заборгованості містить примітку, що ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», починаючи з 22.04.2024, здійснює нарахування неустойки (штрафу) за прострочення щодо повернення кредиту та сплати процентів за договорами, які укладені з 24.01.2024 відповідно до внесених змін Законом № 3498-ІХ.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 чи будь-яким іншим актом цивільного законодавства приписи п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не скасовувалися.

Суд звертає увагу, що попри те, що сторони кредитного договору узгодили, що визначений штраф за порушення зобов`язання є іншим видом забезпечення зобов`язання, а не неустойкою у розумінні ст. 549 ЦК України, а узгоджені розмір та порядок нарахування штрафу дають можливість дійти висновку про те, що встановлений договором штраф дійсно не відповідає законодавчій конструкції, передбаченій ч. 2 ст. 549 ЦК України, вказаний штраф все одно підпадає під дію п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки належить до категорії «інших платежів», нарахованих за прострочення виконання зобов`язання.

А тому оскільки воєнний стан в України діє з 24.02.2022 і у встановленому законом порядку не скасовувався та не припинявся, що є загальновідомими обставинами, зобов`язання між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 є зобов`язанням, за яким ОСОБА_1 надано кредит, то штрафні санкції, нараховані ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» включно з 24.02.2022 за прострочення ОСОБА_1 свого зобов`язання підлягають списанню.

Отже, нарахування ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» штрафних санкцій у розмірі 9 000 грн 00 коп. не відповідає вимогам законодавства, а вказана сума штрафів підлягає списанню.

Таким чином, судом встановлено, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1834449 від 15.10.2024 становить 62 813 грн 02 коп., з яких: 17 998 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 44 815 грн 02 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

У Постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

За результатами дослідження договору факторингу № 21-07/25 від 21.07.2025, укладеного між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», платіжної інструкції № 539770001 від 21.07.2025, акта приймання-передачі реєстру боржників для друку до договору факторингу № 21-07/25 від 21.07.2025, акта приймання-передачі реєстру боржників на електронному носії до договору факторингу № 21-07/25 від 21.07.2025, реєстру боржників до цього договору та витягу з реєстру боржників судом встановлено, що право вимоги ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 , що виникло на підставі кредитного договору № 1834449 від 15.10.2024, перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», вбачається, що після отримання права вимоги товариство здійснило нарахування процентів за користування ОСОБА_1 кредитними коштами за період з 22.07.2025 по 09.10.2025 у загальному розмірі 14 398 грн 40 коп.

Аналізуючи вказаний розрахунок заборгованості, суд враховує, що нарахування процентів здійснено у межах строку кредитування (до 10.10.2025) та за погодженою фіксованою стандартною процентною ставкою.

Отже, нарахування ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» процентів за користування кредитом за період з 22.07.2025 по 09.10.2025 у загальному розмірі 14 398 грн 40 коп. відповідає вимогам закону та положенням договору.

Таким чином, судом встановлено, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1834449 від 15.10.2024 становить 77 211 грн 42 коп., з яких: 17 998 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 59 213 грн 42 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів доходить висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення кредитних зобов`язань між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , 2) виконання ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свого зобов`язання за кредитним договором, 3) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором, 4) отримання права вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором, а також доведено і обґрунтовано виникнення загальної заборгованості лише у розмірі 77 211 грн 42 коп., з яких: 17 998 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 59 213 грн 42 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

У поданому позові позивач просить стягнути із відповідача на свою корить судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач долучив до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявку на надання юридичної допомоги № 1131 від 01.09.2025, витяг із акту № 19 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025, з яких вбачається факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн 00 коп.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, суд враховує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд не вправі за власною ініціативою зменшувати суму судових витрат на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на викладене, із відповідача на користь позивача слід стягнути 10 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо судових витрат по сплаті судового збору.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 0570310031 від 30.10.2025, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» здійснило платіж у розмірі 2 422 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 155 грн 93 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) суму заборгованості за кредитним договором № 1834449 від 15.10.2024 у загальному розмірі 77 211 (сімдесят сім тисяч двісті одинадцять) гривень 42 копійки, з яких: 17 998 (сімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 59 213 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті тринадцять) гривень 42 копійки - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 155 (дві тисячі сто п`ятдесят п`ять) гривень 93 копійки та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 березня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко