Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №759/25920/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/25920/25

пр. № 2/759/3580/26

30 березня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором у загальному розмірі 41 950 грн 00 коп. Крім того, позивач просив стягнути із відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп. та понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн 00 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 06.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи товариства було укладено договір № 104173240, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за їх використання та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 своє зобов`язання з повернення кредитних коштів, сплати процентів за їх використання та комісії за видачу кредиту належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 41 950 грн 00 коп., з яких: 5 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 36 000 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 950 грн 00 коп. - заборгованість за комісією.

17.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір № 17/12-2021-62, на підставі якого до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 104173240 від 06.09.2021.

10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір № 10-01/2023, на підставі якого до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 104173240 від 06.09.2021.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, що відповідає інформації, отриманої за відомостями з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 06 листопада 2025 року двічі направлялась відповідачу ОСОБА_1 на його зареєстроване місце проживання відповідно до відомостей з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА - АДРЕСА_1 .

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, поштові конверти повернулися до суду без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Як вбачається з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Зі змісту анкети-заяви на кредит № 104173240 від 06.09.2021 та довідки про ідентифікацію судом встановлено, що 06.09.2021 ОСОБА_1 з використанням засобів інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «МІЛОАН» подав заявку на отримання кредиту у сумі 10 000 грн 00 коп. Після подання заявки товариством було ідентифіковано особу ОСОБА_1 , перевірено наявність щодо нього інформації в бюро кредитних історій, здійснено верифікацію за допомогою телефону та прийнято рішення про можливість надання кредиту на суму 5 000 грн 00 коп. ОСОБА_1 підписав договір на погоджених товариством умовах з використанням одноразового ідентифікатора електронного підпису (Z15108). З боку товариства договір був підписаний електронним підписом уповноваженої особи.

За результатами вищезазначених послідовних та взаємопов`язаних дій між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи товариства було укладено договір про споживчий кредит № 104173240 від 06.09.2021.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору № 104173240 від 06.09.2021 ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати ОСОБА_1 грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній п. 1.2 договору, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.1-1.7, 2.1-2.3 кредитного договору № 104173240 від 06.09.2021 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 5 000 грн 00 коп., строк кредитування - 30 днів з 06.09.2021 по 06.10.2021; одноразова комісія за надання кредиту у розмірі 950 грн 00 коп.; фіксована базова процентна ставка - 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; пільгова фіксована процентна ставка - 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредиту, що застосовується протягом первісного строку кредитування (30 днів); спосіб надання кредитних коштів - шляхом переказу на картковий рахунок; мета отримання кредитних коштів - споживчі потреби; можливість пролонгації строку кредитування на пільгових умовах шляхом сплати комісії за управління та обслуговування кредиту та певної частки заборгованості по тілу кредиту, а також на стандартних умовах на 1 день кожного разу продовження використання кредитних коштів після закінчення строку кредитування, але не більше ніж на 60 днів.

Додатками № 1, 2 до кредитного договору № 104173240 від 06.09.2021 є графік платежів за договором та паспорт споживчого кредиту, які містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту (реального розміру річної процентної ставки, загальної вартості кредиту та витрат за ними, розмір та порядок формування щомісячного платежу тощо), який буде наданий ОСОБА_1 на підставі кредитного договору. Зі змістом вказаних документів ОСОБА_1 ознайомився 06.09.2021.

Таким чином, судом встановлено, що 06.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

У відповідності до квитанції від 06.09.2021 ТОВ «МІЛОАН» 06.09.2021 здійснило переказ грошових коштів на суму 5 000 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_1 з призначенням платежу « ОСОБА_1 , НОМЕР_2 , Кредитний договір № 104173240 від 06.09.2021».

Хоча положення кредитного договору № 104173240 від 06.09.2021 та додатків до нього не містять інформації щодо номеру карткового рахунку, на який мали були перераховані кредитні кошти, а матеріали позовної заяви не містять відомостей про належність карткового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , суд, враховуючи встановлені обставини, які свідчать про те, що саме ОСОБА_1 проявив ініціативу на отримання кредиту та укладення кредитного договору, підписав кредитний договір на погоджених умовах, доходить висновку, що зазначена платіжна квитанція від 06.09.2021 дає достатні підстави вважати, що ТОВ «МІЛОАН» з високим ступенем вірогідності перерахувало кредитні кошти саме на картковий рахунок ОСОБА_1 .

Таким чином, судом встановлено факт належного виконання ТОВ «МІЛОАН» свого кредитного зобов`язання шляхом надання у розпорядження ОСОБА_1 погодженої суми кредитних коштів.

У свою чергу, з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 104173240 від 06.09.2021, наданим ТОВ «МІЛОАН», вбачається, що ОСОБА_1 своє зобов`язання з повернення кредиту, сплати комісії за його надання та процентів за його використання належним чином не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «МІЛОАН», судом встановлено, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 24 700 грн 00 коп., з яких: 5 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 950 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за надання кредиту, 18 750 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

При перевірці вищезазначеного розрахунку заборгованості судом враховано, що ТОВ «МІЛОАН» у відповідності до п. 1.5.2, 2.2.3 кредитного договору № 104173240 від 06.09.2021 здійснювало нарахування процентів за користування ОСОБА_1 кредитними коштами протягом пільгового періоду (30 днів) за пільговою процентною ставкою (2,5% від фактичного залишку заборгованості за кожен день користування кредитом). Відповідно за пільговий період використання кредитних коштів, що мав місце з 06.09.2021 по 06.10.2021, ТОВ «МІЛОАН» обґрунтовано нараховано процентів за користування кредитом на суму 3 750 грн 00 коп. Оскільки після 06.10.2021 ОСОБА_1 продовжив користуватися кредитними коштами, то відповідно до п. 2.3.1.2 кредитного договору № 104173240 від 06.09.2021 строк кредитування було автоматично продовжено на кожен день користування, а загалом на 60 днів, що є максимальним строком автоматичної пролонгації. Враховуючи, що при продовженні строку кредитування у такому порядку застосовується базова процентна ставка за користування кредитом (5% від фактичного залишку заборгованості за кожен день користування кредитом), то ТОВ «МІЛОАН» обґрунтовано нараховано процентів за користування кредитом на суму 15 000 грн 00 коп. за період з 07.10.2021 по 05.12.2021.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, обставини пролонгації строку кредитування, суд погоджується із вказаним розрахунком заборгованості, вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

У Постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

За результатами дослідження договору факторингу № 17/12-2021-62 від 17.12.2021, що був укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», платіжного доручення № 313550009 від 20.12.2021, акта приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу № 17/12-2021-62 від 17.12.2021, акта приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 17/12-2021-62 від 17.12.2021, реєстру боржників до договору факторингу № 17/12-2021-62 та витягу з цього реєстру боржників судом встановлено, що право вимоги ТОВ «МІЛОАН» до ОСОБА_1 , що виникло на підставі кредитного договору № 104173240 від 06.09.2021 та складається з права вимоги заборгованості у загальному розмірі 24 700 грн 00 коп., перейшло до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

Таким чином, судом встановлено факт отримання ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 104173240 від 06.09.2021 у загальному розмірі 24 700 грн 00 коп.

Зі змісту розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», вбачається, що товариством здійснено нарахування процентів за користування ОСОБА_1 кредитними коштами за період з 17.12.2021 по 23.02.2022 у загальному розмірі 17 250 грн 00 коп.

Аналізуючи здійснені товариством нарахування процентів, суд керується висновками ВП ВС, що були викладені у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, згідно з якими право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

За обставин даної справи продовження використання ОСОБА_1 кредитних коштів після закінчення первісного строку кредитування (30 днів), що був погоджений сторонами, обумовило застосування положень п. 2.3.1.2 кредитного договору № 104173240 від 06.09.2021, на підставі яких строк кредитування було автоматично пролонговано на максимально можливу кількість днів - 60 днів до 05.12.2021. Тобто, саме 05.12.2021 є останнім днем строку кредитування та строку правомірного використання ОСОБА_1 кредитних коштів, за що кредитодавцем може здійснюватися нарахування процентів.

Оскільки після 05.12.2021 ОСОБА_1 кредитні кошти не повернув, то тим самим допустив порушення зобов`язання, що обумовило виникнення між ним та кредитодавцем охоронних відносин. У межах таких відносин права та інтереси кредитодавця забезпечуються захисними механізмами, передбаченими ст.ст. 549, 625 ЦК України.

У зв`язку з цим суд враховує, що відповідно до п. 4.2 кредитного договору № 104173240 від 06.09.2021 сторони погодилися, що у разі прострочення ОСОБА_1 зобов`язань зі сплати заборгованості кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України на рівні стандартної процентної ставки. Обов`язок ОСОБА_1 по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Вищевикладене дає підстави для висновку про те, що проценти, нараховані ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за період з 17.12.2021 по 23.02.2022, є процентами за прострочення ОСОБА_1 виконання свого грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

При цьому суд звертає увагу, що визначення сторонами договору іншого розміру процентів та порядку їх обчислення, ніж ті, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України (5% в день замість 3% річних), відповідає свободі сторін договору, актам цивільного законодавства та не змінює правової природи цих процентів, оскільки шляхом математичного розрахунку процентна ставка 5% у день може бути переведена у річну процентну ставку (постанова ВС від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18).

Отже, суд погоджується з розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим. Відповідно розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 104173240 від 06.09.2021 збільшився до 41 950 грн 00 коп., з яких: 5 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 950 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за видачу кредиту, 18 750 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 17 250 грн 00 коп. - сума процентів, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За результатами дослідження договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, що був укладений між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», актів прийому-передачі реєстру боржників за договором № 10-01/2023 від 10.01.2023, реєстру боржників до договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 та витягу з цього реєстру судом встановлено, що право вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 104173240 від 06.09.2021 у загальному розмірі 41 950 грн 00 коп. перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Позивачем не здійснювалося жодних нарахувань на розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення кредитного зобов`язання між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , 2) виконання ТОВ «МІЛОАН» свого зобов`язання за кредитним договором, 3) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором, 4) отримання права вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості у розмірі 41 950 грн 00 коп., з яких: 5 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 950 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за видачу кредиту, 18 750 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 17 250 грн 00 коп. - сума процентів, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

У поданому позові позивач просить стягнути із відповідача на свою корить судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач долучив до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги № 02-09/2024-08 від 02.09.2024, укладений між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ФОП ОСОБА_2 , заявку на надання юридичної допомоги № 1 від 01.09.2025, витяг з акту № 13 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025, платіжну інструкцію № 056590004 від 20.10.2025, з яких вбачається факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн 00 коп.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, суд враховує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд не вправі за власною ініціативою зменшувати суму судових витрат на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на викладене, із відповідача на користь позивача слід стягнути 16 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо судових витрат по сплаті судового збору.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 0569310006 від 28.10.2025, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» здійснило платіж у розмірі 2 422 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 422 грн 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 44276926; місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) суму заборгованості за кредитним договором № 104173240 від 06.09.2021 у загальному розмірі 41 950 (сорок одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 950 (дев`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок - заборгованість за комісією за видачу кредиту; 18 750 (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом; 17 250 (сімнадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок - сума процентів, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 44276926; місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 березня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко