Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №759/29291/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/29291/25

пр. № 2/759/4835/26

30 березня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики у загальному розмірі 21 683 грн 95 коп. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 3 028 грн 00 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 22.07.2024 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи товариства було укладено договір позики № 79183493, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов`язалося передати ОСОБА_1 у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 , а останній зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити проценти від суми позики.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» своє зобов`язання за договором позики виконало належним чином, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму позики. У свою чергу, ОСОБА_1 свої обов`язки з повернення позики та сплати процентів за користування нею не виконав, що призвело до утворення заборгованості у загальному розмірі 21 683 грн 95 коп., з яких: 5 642 грн 79 коп. - заборгованість за позикою, 2 481 грн 54 коп. - заборгованість за процентами, 13 559 грн 62 коп. - сума заборгованості за пенею.

27.03.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 27/03/25, на підставі якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 79183493 від 22.07.2024.

З моменту отримання права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало жодних нарахувань за договором, а ОСОБА_1 не здійснюв перерахування грошових коштів ані на користь первісного кредитора, ані на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ».

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, що відповідає інформації, отриманої за відомостями з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 04 грудня 2025 року неодноразово направлялась відповідачу ОСОБА_1 на його зареєстроване місце проживання відповідно до відомостей з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб АДРЕСА_1 .

За результатами відстеження стану поштових відправлень (веб-ресурс: https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) судом встановлено, що поштові відправлення не були вручені відповідачу у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Суд звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Судом встановлено, що 22.07.2024 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи товариства було укладено договір позики № 79183493.

Укладенню договору позики передували авторизація ОСОБА_1 в інформаційно-комунікаційній системі товариства, ідентифікація та верифікація його особи товариством, надання ОСОБА_1 персональних даних для укладення договору, погодження умов договору та його підписання в електронній формі. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису «87833».

Відповідно до п. 1 договору позики № 79183493 від 22.07.2024 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов`язалося передати ОСОБА_1 у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк для задоволення власних потреб шляхом їх перерахування на банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити плату (проценти) від суми позики.

У пунктах 1.1 - 2.3 договору позики № 79183493 від 22.07.2024 сторонами було погоджено наступні умови позики: сума позики - 5 600 грн 00 коп., строк позики - 30 днів з 22.07.2024 по 20.08.2024, фіксована процентна ставка за користування позикою 0,98% в день від фактичного залишку позики, спосіб надання позики - шляхом безготівкового переказу грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Додатками до договору позики є графік платежів за договором та паспорт позики, що підписані ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора електронного підпису та містять вичерпну інформацію щодо умов позикового зобов`язання, виникнення якого було передбачено договором № 79183493 від 22.07.2024.

Зі змісту листа ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000078694/ТНПП від 06.11.2025 встановлено, що 22.07.2024 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» здійснило переказ грошових коштів у сумі 5 600 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що був зазначений ОСОБА_1 як спосіб отримання позики у договорі № 79183493 від 22.07.2024.

У силу реального характеру договору позики після перерахування ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 на підставі договору № 79183493 від 22.07.2024 між ними виникло позикове зобов`язання на вищезазначених умовах.

За результатами дослідження додаткових угод від 25.07.2024, від 05.08.2024, від 06.10.2024, від 24.10.2024, від 22.11.2024, від 20.12.2024 до договору позики № 79183493 від 22.07.2024 судом встановлено, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 домовилися про зміну умов позикового зобов`язання, а саме: 1) збільшення суми позики на 1 400 грн 00 коп.; 2) поступове збільшення строку позики до 182 днів, з визначенням терміну повернення позики на 19.01.2025.

Додаткові угоди підписані ОСОБА_1 у тому ж самому порядку, що і основний договір - шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису. Укладення додаткових угод супроводжувалося складанням оновлених графіків платежів за договором.

Зі змісту листа ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000078696/ТНПП від 06.11.2025 встановлено, що 25.07.2024 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» здійснило додатковий переказ грошових коштів у сумі 1 400 грн 00 коп. на рахунок ОСОБА_1 , тим самим виконавши умови додаткової угоди щодо збільшення суми позики.

Укладення ОСОБА_1 додаткових угод до договору позики щодо збільшення суми позики та продовження строку користування позикою свідчить про підтвердження ним виникнення позикового зобов`язання на підставі договору позики № 79183493 від 22.07.2024.

У свою чергу, зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», вбачається, що ОСОБА_1 лише частково виконав своє зобов`язання з повернення позики та сплати процентів за користування нею. Протягом строку позики ОСОБА_1 сплатив на користь товариства 10 993 грн 20 коп., що були зараховані на часткове погашення заборгованості за процентами та за позикою.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 (неналежного виконання) свого зобов`язання з повернення заборгованості за договором позики.

Зі змісту розрахунку заборгованості судом встановлено, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 21 683 грн 95 коп., з яких: 5 642 грн 79 коп. - заборгованість за позикою, 2 481 грн 54 коп. - заборгованість за процентами за користування позикою, 13 559 грн 62 коп. - сума пені за прострочення зобов`язання.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, обставини збільшення суми позики та продовження строку позики, часткового виконання відповідачем свого зобов`язання з повернення позики та сплати процентів, суд вважає правильним та обґрунтованим розрахунок заборгованості ОСОБА_1 лише в частині заборгованості за тілом позики та за процентами за користування позикою.

У той же час, нарахування пені за порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання, як і вимоги про стягнення суми пені, суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

З розрахунку заборгованості вбачається, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» протягом строку позики здійснювало нарахування пені за прострочення ОСОБА_1 виконання свого грошового зобов`язання. Сума нарахованої пені становить 13 711 грн 98 коп. Сума залишку пені, належної до сплати та заявленої до стягнення, - 13 559 грн 62 коп.

Нарахування пені здійснювалося ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» на підставі п. 2.3, 18 договору позики № 79183493 від 22.07.2024, згідно з яким сторони погодилися, що якщо сума позики не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати за користування позикою понад строк, встановлений договором, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» має право нараховувати пеню в розмірі 2,7% за кожен день прострочення.

Оскільки сторонами позикового зобов`язання було встановлено пеню, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, то така конструкція штрафної санкції повністю відповідає законодавчо визначеній конструкції пені як неустойки, що передбачена ч. 3 ст. 549 ЦК України.

Водночас, оскільки в Україні з 24.02.2022 діє воєнний стан, який у встановленому законом порядку не скасовувався та не припинявся, що є загальновідомими обставинами, а зобов`язання між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 є позиковим зобов`язанням, за яким ОСОБА_1 від фінансової установи отримано позику, то на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України неустойка (пеня, штраф) та інші платежі за порушення зобов`язання не можуть нараховуватися з 24.02.2022 та підлягають списанню.

Отже, нарахування ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» пені за прострочення ОСОБА_1 свого грошового зобов`язання суперечить забороні застосування неустойки (пені), що встановлена з 24.02.2022 приписами п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 79183493 від 22.07.2024 становить 8 124 грн 33 коп., з яких: 5 642 грн 79 коп. - заборгованість за позикою, 2 481 грн 54 коп. - заборгованість за процентами за користування позикою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Зважаючи на викладене, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

У Постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

За результатами дослідження договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, укладеного між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», акта прийому-передачі реєстру боржників № 6 за договором факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, платіжної інструкції № 724 від 30.05.2025, витягу з реєстру боржників № 6 за договором факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 судом встановлено, що право вимоги ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 за договором позики № 79183493 від 22.07.2024 перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

З моменту отримання права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало нарахувань за договором позики.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів доходить висновку, що позивачем доведено 1) факт укладення договору позики між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 , 2) факт виникнення позикового зобов`язання між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 внаслідок передачі товариством останньому грошових коштів у якості позики; 3) факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення позичених коштів, 4) факт набуття права вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним договором позики, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості лише у розмірі 8 124 грн 33 коп., з яких: 5 642 грн 79 коп. - заборгованість за позикою, 2 481 грн 54 коп. - заборгованість за процентами за користування позикою. Позивачем не доведено обґрунтованості та правомірності нарахування пені за порушення зобов`язання, а тому у задоволенні цих вимог належить відмовити.

На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 144972 від 11.11.2025, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснило платіж у розмірі 2 422 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

Доказів понесення інших судових витрат сторонами справи не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 823 грн 61 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ: 35625014; місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) суму заборгованості за договором позики № 79183493 від 22.07.2024 у загальному розмірі 8 124 (вісім тисяч сто двадцять чотири) гривні 33 копійки, з яких: 5 642 (п`ять тисяч шістсот сорок дві) гривні 79 копійок - заборгованість за позикою; 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 54 копійки - заборгованість за процентами за користування позикою.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ: 35625014; місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 823 (вісімсот двадцять три) гривні 61 копійка.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 березня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко