Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №759/651/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/651/26

пр. № 2/759/6038/26

30 березня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 25 896 грн 06 коп. Крім того, позивач просив стягнути із відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп. та понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 21.01.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи товариства було укладено кредитний договір № 168360, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» зобов`язалося надати ОСОБА_1 на умовах та в порядку, що погоджені у договорі, кредит у встановленому розмірі, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за його використання та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 свої обов`язки з повернення кредиту, сплати комісії за видачу кредиту та процентів за його використання належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості у загальному розмірі 27 246 грн 06 коп., з яких: 14 474 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 10 621 грн 06 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 801 грн 00 коп. - заборгованість за комісією; 1 350 грн 00 коп. - заборгованість за штрафними санкціями (штраф, пеня).

16.04.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 16042025, на підставі якого до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 168360 від 21.01.2025.

З моменту отримання права вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не здійснювало нарахувань за кредитним договором.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» просило стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 168360 від 21.01.2025 у загальному розмірі 25 896 грн 06 коп., з яких: 14 474 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 10 621 грн 06 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 801 грн 00 коп. - заборгованість за комісією, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ: 21133352, місцезнаходження: 04080, Україна, місто Київ, вулиця Оленівська, будинок 23), інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: 1) Інформацію: чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка НОМЕР_2; про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска Картки НОМЕР_2 , у період 21.01.2025 року у сумі 11 000,24 грн.; чи є / був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска Картки НОМЕР_2 та чи знаходиться / знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). 2) У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на картковий рахунок - маска карти НОМЕР_2 , за період 21.01.2025 року у сумі 11 000,24 грн., надати інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки / платіжні інструкції / доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки / листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника); повного номера рахунка маска Картки НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

02.03.2026 та 05.03.2026 від Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшла витребувана інформація, відображена у листі від 28.02.2026 №БТ/Е-6204, в якому повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , на яку 21.01.2025 було зарахування коштів у розмірі 11 000,24 грн. Вказано також, що номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером телефону за картковим рахунком № НОМЕР_4 та знаходиться вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). До листа долучений рух коштів по банківській картці № НОМЕР_4 за 21.01.2025.

06.03.2026 з використанням підсистеми Електронний суд Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Євтодьєвим А.О. подано відзив на позовну заяву, який було зареєстровано судом 09.03.2026 за вхідним №16816. У відзиві на позовну заяву стороною відповідача зазначено про обґрунтованість та можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 16 000 грн 24 коп., з яких: 11 000 грн 24 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 5 500 грн 00 коп. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом.

Позиція відповідача щодо позовних вимог обґрунтована наступними доводами: 1) ОСОБА_1 не заперечує виникнення кредитного зобов`язання внаслідок укладення кредитного договору № 168360 від 21.01.2025, однак вважає, що звертався до первісного кредитора на зовсім інших умовах і розмір заборгованості має бути значно меншим; 2) вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за неустойкою (штрафами) у розмірі 1 350 грн 00 коп. є незаконними та необґрунтованими, оскільки суперечать положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України; 3) позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії у розмірі 801 грн 00 коп. є незаконними, оскільки кредитний договір та супутні до нього документи не містять конкретного переліку послуг, за які встановлено плату у виді комісії, а тому відповідач, посилаючись на актуальну судову практику, вважає відповідні положення кредитного договору про встановлення комісії за обслуговування кредиту нікчемними, що призводить до неможливості стягнення заборгованості за комісією; 4) позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14 474 грн 00 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 11 000 грн 24 коп., оскільки умовами кредитного договору розмір кредиту було погоджено саме в сумі 11 000 грн 24 коп.; матеріали позовної заяви містять докази перерахування відповідачу лише цієї суми коштів і не містять жодного доказу перерахування іншої частини грошових коштів у сумі 3 473 грн 76 коп., яка включена позивачем до складу заборгованості відповідача за тілом кредиту; 5) нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 10 621 грн 06 коп. не відповідає принципам розумності, справедливості, добросовісності, вносить істотний дисбаланс у права, свободи та законні інтереси сторін кредитного зобов`язання, а тому вказана сума заборгованості підлягає зменшенню до 5 500 грн 00 коп.

З урахуванням вищевикладеного, сторона відповідача просила частково задовольнити позовні вимоги у розмірі 16 000 грн 24 коп., у задоволенні решти вимог відмовити, зменшити судові витрати позивача на професійну правничу допомогу до 1 500 грн 00 коп., а також надати стороні відповідача можливість подати докази понесення своїх судових витрат після прийняття рішення у справі.

Також 09.03.2026 стороною відповідача подано заяву про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу, в якій зазначено про неспівмірність заявлених позивачем до розподілу судових витрат на правову допомогу та висловлено прохання про їх зменшення до обґрунтованого розміру - 1 500 грн 00 коп.

10.03.2026 ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» подано відповідь на відзив, в якій викладено міркування та аргументи щодо доводів і заперечень сторони відповідача, зазначених у відзиві на позовну заяву. За результатами аналізу доводів сторони відповідача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» наполягає на повному задоволенні пред`явлених позовних вимог.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Судом встановлено, що 21.01.2025 ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» подав заяву на видачу кредиту № 100744015, в якій висловив прохання про надання йому товариством кредиту в розмірі 14 474 грн 00 коп. строком на 126 днів з місячним платежем у розмірі 2 788 грн 34 коп. з метою погашення іншого кредиту, комісії.

Поданню ОСОБА_1 заявки на видачу кредиту передували його авторизація в інформаційно-комунікаційній системі товариства, надання своїх персональних даних у розпорядження товариства, верифікація та ідентифікація його особи товариством та вчинення дій щодо підписання заяви на видачу кредиту. Заява на видачу кредиту підписана ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису «21984ad9», а також електронним підписом уповноваженої особи ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС».

Таким чином, судом встановлено, що 21.01.2025 ОСОБА_1 шляхом вчинення усвідомлених, вольових, цілеспрямованих та взаємопов`язаних дій запропонував (зробив оферту) ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» укласти кредитний договір.

За результатами розгляду вказаної заяви ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» було прийнято рішення про можливість надання ОСОБА_1 кредиту. Внаслідок цього 21.01.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи товариства було укладено договір про споживчий кредит № 168360, який складається з індивідуальної частини (містить конкретні умови кредитного зобов`язання сторін) та публічної частини, яка є договором приєднання та містить загальні положення надання товариством кредитних послуг. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису «13b64d45», а також уповноваженою особою товариства.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору № 168360 від 21.01.2025 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» зобов`язалося на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 2.6 договору, надати ОСОБА_1 грошові кошти у сумі, визначеній у п. 2.2.1 договору, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту, а також проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У пунктах 2.2 - 2.6 кредитного договору № 168360 від 21.01.2025 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 14 474 грн 00 коп., з яких 11 000 грн 24 коп. надаються шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок ОСОБА_1 - № НОМЕР_5 , а 3 473 грн 76 коп. - шляхом погашення заборгованості ОСОБА_1 за комісією, нарахованою згідно з п. 2.5 договору; фіксована процентна ставка - 330% річних, денна процентна ставка - 0,7734%; знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту - 1 грн, стандартний тариф комісії за управління та обслуговування кредиту - 100 грн; комісія за надання кредиту - 3 473 грн 76 коп., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 24% від суми кредиту за рахунок власних коштів ОСОБА_1 або за рахунок суми кредиту; строк кредитування - 126 днів з 21.01.2025 по 27.05.2025; періодичність сплати платежів з повернення заборгованості - 1 раз на два тижні.

Положення кредитного договору також містять інформацію щодо загальної вартості кредиту та витрат за ним, розміру реальної річної процентної ставки тощо.

Додатками до кредитного договору є графік платежів та паспорт споживчого кредиту, що містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 на підставі укладеного договору. Зазначені документи так само підписані ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису.

Таким чином, судом встановлено, що 21.01.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Зі змісту довідки № 3884/30-10 від 30.10.2025, виданої ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», вбачається, що 21.01.2025 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» здійснило переказ грошових коштів у сумі 11 000 грн 24 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_5 , який був зазначений ОСОБА_1 у кредитному договорі № 168360 від 21.01.2025 як спосіб отримання кредитних коштів. Призначенням платежу зазначається видача кредиту № 168360 від 21.01.2025.

Зі змісту листа АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № БТ/Е-6204 від 28.02.2026 встановлено, що платіжний засіб № НОМЕР_5 було емітовано банком на ім`я ОСОБА_1 . З долученої до листа виписки по картковому рахунку також встановлено факт зарахування 21.01.2025 грошових коштів у сумі 11 000 грн 24 коп. через платіжну систему.

Дослідженням картки обліку виконання кредитного договору № 168360 від 21.01.2025, що була сформована ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», встановлено, що 21.01.2025 обов`язок ОСОБА_1 щодо сплати комісії у розмірі 3 473 грн 76 коп. за видачу кредиту був автоматично виконаний шляхом зарахування цієї суми грошових коштів до тіла кредиту.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» своє зобов`язання за кредитним договором № 168360 від 21.01.2025 виконало належним чином, оскільки у порядку, що був встановлений сторонами договору, надало ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів у загальному розмірі 14 474 грн 00 коп., з яких: 11 000 грн 24 коп. шляхом переказу на картковий рахунок № НОМЕР_5 , а 3 473 грн 76 коп. шляхом погашення заборгованості ОСОБА_1 зі сплати комісії за видачу кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 не заперечував обставини укладення кредитного договору № 168360 від 21.01.2025, виникнення кредитного зобов`язання між ним та ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», а також отримання кредитних коштів у сумі 11 000 грн 24 коп. на свій картковий рахунок.

Доводи сторони відповідача щодо недоведеності отримання ОСОБА_1 кредитних грошових коштів у сумі 3 473 грн 76 коп. суд вважає безпідставними. ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 у п. 2.2.1 кредитного договору № 168360 від 21.01.2025 було погоджено, що ця сума кредиту використовується для виконання обов`язку ОСОБА_1 зі сплати одноразової комісії за видачу кредиту, яка передбачена п. 2.5 договору. Тобто, кредит у сумі 3 473 грн 76 коп. не повинен був надаватися у розпорядження ОСОБА_1 , а підлягав автоматичному списанню в якості сплати відповідачем комісії за надання кредиту замість її сплати за рахунок особистих коштів ОСОБА_1 . З картки обліку виконання кредитного договору встановлено, що у день надання кредиту комісія за його надання була погашена саме за рахунок кредитних коштів у сумі 3 473 грн 76 коп., що повністю відповідає умовам кредитного зобов`язання.

У зв`язку з цим суд доходить висновку, що сума кредиту, яка була отримана ОСОБА_1 , становить 14 474 грн 00 коп.

У свою чергу, зі змісту картки обліку виконання кредитного договору № 168360 від 21.01.2025, що була сформована ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», вбачається, що ОСОБА_1 своє зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за обслуговування кредиту не виконав, що призвело до прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_1 не заперечував факт порушення кредитного зобов`язання, не надавав доказів на доведення протилежного - часткового або повного виконання грошового зобов`язання.

Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», судом встановлено, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 27 246 грн 06 коп., з яких: 14 474 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 10 621 грн 06 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 350 грн 00 коп. - штрафні санкції; 801 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

При перевірці розрахунку заборгованості судом враховано, що проценти за користування кредитом нараховані у межах погодженого строку кредитування (з 21.01.2025 по 27.05.2025); за погодженою процентною ставкою - 330% річних або 0,904109589 % в день (з розрахунку 365 днів у 2025 році), що дорівнює 130 грн 86 коп. за кожен день користування кредитними коштами та 16 488 грн 36 коп. за весь строк кредитування. При цьому вбачається, що нарахування процентів здійснювалося з розрахунку належного виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення кредитних коштів, тобто розмір процентів зменшувався пропорційно зменшенню суми заборгованості за тілом кредиту після кожного періодичного платежу, хоча ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту не погашав. Таким чином, первісним кредитором нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 10 621 грн 06 коп., що повністю узгоджується з умовами кредитування, у тому числі графіком платежів за договором.

Доводи сторони відповідача щодо необґрунтованості розміру заборгованості ОСОБА_1 зі сплати процентів за користування кредитом суд вважає безпідставними. Судом встановлено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснено у повній відповідності до умов кредитного договору № 168360 від 21.01.2025, який ОСОБА_1 не тільки особисто прочитав та підписав, засвідчивши обізнаність з умовами кредитування, але і самостійно виступив ініціатором укладення такого договору. ОСОБА_1 усвідомлював умови кредитування, був обізнаний про можливість відмови від кредиту відповідно до законодавства про споживче кредитування, діяв добровільно, усвідомлено та цілеспрямовано. Розмір нарахованих процентів не перевищує розміру тіла кредиту. За таких умов відсутні підстави стверджувати про несправедливість, нерозумність нарахованої заборгованості.

Посилання сторони відповідача у цьому аспекті на ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» та наведену у відзиві судову практику суд вважає нерелевантним, оскільки вони стосуються відповідальності боржника перед кредитором за порушення свого грошового зобов`язання. Проте проценти, що були нараховані у даному випадку є платою ОСОБА_1 за правомірне використання кредитних (чужих) коштів, а не формою відповідальності за прострочення зобов`язання.

Доводи сторони відповідача щодо заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту були проаналізовані судом вище, де було констатовано факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів саме у розмірі 14 474 грн 00 коп. Оскільки ОСОБА_1 жодних погашень за договором не здійснював, то розмір заборгованості за тілом кредиту становить 14 474 грн 00 коп.

Доводи сторони відповідача щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій у розмірі 1 350 грн 00 коп. суд не бере до уваги, оскільки нараховані первісним кредитором штрафні санкції позивачем не включено до заявленої до стягнення суми заборгованості. Отже, визначення обґрунтованості нарахування штрафних санкцій зумовлює безпідставний вихід суду за межі позовних вимог.

Щодо стягнення заборгованості по комісії за управління та обслуговування кредиту у розмірі 801 грн 00 коп.

Відповідно до п. 2.4 Договору про споживчий кредит № 168360 від 21.01.2025 (індивідуальна частина): знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Публічна частина Договору про споживчий кредит (редакція чинна з 21.11.2023 року) містить лише інформацію щодо того, що за управління та обслуговування кредиту Кредитодавцем Позичальник сплачує на користь Кредитодавця комісію, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо Позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно Графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом (п. 3.1.5 Розділу ІІІ Публічної частини Договору).

Щодо саме включає в себе управління та обслуговування кредиту не зазначено, ані в індивідуальній, ані в публічний частині кредитного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено висновок, що законодавство про споживче кредитування не забороняє банкам встановлювати комісію за обслуговування кредиту. У той же час, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічний висновок також було зроблено у постановах КЦС ВС від 08.03.2023 року у справі № 204/2820/21, від 29.11.2023 року у справі № 461/2857/20.

Стороною позивача не надано жодних доказів, які б давали можливість встановити конкретні послуги, які становлять зміст обслуговування кредиту та за які встановлюється плата, що такі послуги не належать до переліку послуг, які відповідно до законодавства про споживче кредитування позичальник може отримувати безкоштовно, а також, що первісний кредитор довів до відома ОСОБА_1 перелік таких послуг, ознайомив його з їх вартістю/тарифами.

Враховуючи вищевикладене, а також оскільки позивачем не надано достатніх доказів того, що договір про споживчий кредит № 168360 від 21.01.2025 містив конкретний перелік послуг з обслуговування кредитної заборгованості та їх вартість/тарифи, а також того, що ОСОБА_1 був обізнаний з умовами цього договору у відповідній редакції, суд доходить висновку про нікчемність положень договору про споживчий кредит № 168360 від 21.01.2025 щодо обов`язку ОСОБА_1 сплачувати комісію за управління та обслуговування кредитної заборгованості.

Оскільки положення Договору про споживчий кредит № 168360 від 21.01.2025 щодо обов`язку сплачувати на користь ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» комісію за обслуговування кредиту є нікчемними, то позовні вимоги в частині стягнення заборгованості зі сплати такої комісії не можуть бути задоволені.

В іншій частині, зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, суд погоджується із розрахунком заборгованості і вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим лише в частині розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

У Постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

За результатами дослідження договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025, укладеного між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», платіжної інструкції № 506 від 09.07.2025, акта приймання-передачі реєстру прав вимог № 4 від 03.07.2025 до договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025, витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025 судом встановлено, що право вимоги ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 168360 від 21.01.2025 перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Сторона відповідача не заперечувала факт отримання ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 168360 від 21.01.2025.

Зі змісту розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», встановлено, що після отримання права вимоги товариство не здійснювало нарахувань за кредитним договором, а навпаки виключило зі складу заборгованості ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 1 350 грн 00 коп.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів доходить висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення кредитних зобов`язань між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 , 2) виконання ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» свого зобов`язання за кредитним договором, 3) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором, 4) отримання права вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором, а також доведено і обґрунтовано виникнення загальної заборгованості у розмірі 25 095 грн 06 коп., з яких: 14 474 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 10 621 грн 06 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідачем вищезазначених обставин не спростовано.

На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

У поданому позові позивач просить стягнути із відповідача на свою корить судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач долучив до матеріалів справи: договір про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025, укладений між АБ «Соломко і Партнери» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ»; додаткову угоду № 25770893801 до вказаного договору; акт прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025, - з яких вбачається факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, суд враховує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1 500 грн 00 коп.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та враховуючи 1) заперечення сторони відповідача щодо витрат на правничу допомогу; 2) складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 3) час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 4) обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 5) ціну позову та значенням справи для позивача, із відповідача на користь позивача слід стягнути 4 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо судових витрат по сплаті судового збору.

Позивач надав суду платіжну інструкцію № 33668 від 26.12.2025, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» здійснило платіж у розмірі 2 422 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 347 грн 47 коп., що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ: 43541163; місцезнаходження: м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333) суму заборгованості за кредитним договором № 168360 від 21.01.2025 у загальному розмірі 25 095 (двадцять п`ять тисяч дев`яносто п`ять) гривень 06 копійок, з яких: 14 474 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) гривні 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 10 621 (десять тисяч шістсот двадцять одна) гривня 06 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ: 43541163; місцезнаходження: м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 347 (дві тисячі триста сорок сім) гривень 47 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 березня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко