Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №759/16469/25 — Святошинський районний суд міста Києва

Суд: Святошинський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 29 березня 2026 р.

Справа: №759/16469/25

Суддя: Ул`яновська О. В.

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/16469/25

пр. № 2/759/1446/26

30 березня 2026 року м. Київ Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Косінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у серпні 2025 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 100241 грн 88 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 10500 грн 00 коп. та суму судового збору у розмірі 3028 грн 00 коп.

В обґрунтування позову зазначає, що 30.05.2024 між Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «Глобус». Відповідно до умов договору, відповідач отримав грошові кошти в сумі 70913 грн 28 коп. строком 36 місяців з 30.05.2024 по 29.05.2027 з комісією за управління кредитом у розмірі 40,00 % та розміром процентної ставки у розмірі 48,16%. Підписання цієї анкети-заяви на приєднання до Договору, в т.ч. в електронному вигляді з використанням Електронного підпису, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору з додатками (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору та Тарифами, що є чинними на дату укладення цього Договору. Проте через порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 01.06.2025 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 100241 грн 88 коп. яка складається з: строкової заборгованості по кредиту у розмірі 54527грн 06 коп., простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 16386 грн 22 коп., строкової заборгованості по процентам у розмірі 2543 грн. 33 коп., простроченої заборгованості по процентам у розмірі 26785грн. 27 коп.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2025, визначено головуючого - суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 37-38).

Ухвалою судді від 28.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням без виклику сторін (а.с. 40-41).

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно положень ст. 190 ЦПК України, на адресу відповідача рекомендованим листом надсилалась копія ухвали про відкриття провадження від 28.07.2025, однак поштове відправлення не було отримане відповідачем та повернулось до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 45).

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено, що між ПАТ «КБ «Глобус» та ОСОБА_1 підписаний кредитний договір № 25/1/24 від 30.05.2024, за яким між сторонами було досягнення всіх істотних умов кредитування.

Відповідно до умов Договору, сторони погодили, що повернення кредиту відбувається ануїтентними платежами з кінцевою датою повернення 29.05.2027.

Згідно п. 9.2 умов Договору банк має право вимагати від клієнта (відповідача) дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів за договором, строк сплати яких не настав.

Згідно наданого розрахунку з 30.05.2024 по 01.06.2025 у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 100241 грн 88 коп. яка складається з: строкової заборгованості по кредиту у розмірі 54527грн 06 коп., простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 16386 грн 22 коп., строкової заборгованості по процентам у розмірі 2543 грн. 33 коп., простроченої заборгованості по процентам у розмірі 26785грн. 27 коп.(а.с. 25-27).

Позивачем на адресу відповідача направлялася вимога за вих. №1-926 від 27.03.2025. Вимоги не виконано, заборгованість не погашено (а.с. 17-18).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Положення щодо сплати процентів міститься у додатку до договору, що є невід`ємною його частиною.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання за спірним кредитним договором виконав та надав грошові кошти відповідачу у вигляді кредитного ліміту на кредитну картку. Тобто виконав зі своєї сторони умови договору, у відповідності до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України.

Натомість відповідачем не надано до суду будь-яких заперечень щодо розміру заборгованості, а тому даний позивачем є чинним, а відтак приймається судом до уваги.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про те, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки передбачені договором належним чином не виконав, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за цим договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та становлять 100241 грн 88 коп.

V. Розподіл судових витрат

відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається із матеріалів справи 01.07.2025 між позивачем та адвокатом Рибитвою О.А. (що діє на підставі Свідоцтва про на заняття адвокатською діяльністю №1500/10 від 27.11.1998 виданого КОКДКА) укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №010725 (а.с. 21-22).

Представництво інтересів позивача у суді адвокатом здійснювалося на підставі довіреності від 01.07.2025 (а.с. 23).

У позовній заяві позивач в особі представника просить стягнути з відповідача суму витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 10500 грн 00 коп.

Відповідачем у свою чергу не подано до суду клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами ч. 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до укладеного договору позивач сплачує адвокату гонорар за наданні послуги, який визначається за домовленістю сторін та становить 3000 грн 00 коп. та гонорар успіху у сумі 3000 грн 00 коп.

Згідно п. 3.2 Договору сторони погодили, за кожне судове рішення на користь банку клієнт сплачує адвокату гонорар успіху, який встановлюється у розмірі 3000 грн 00 коп.

Згідно акту №25/1/24 прийому-передачі послуг за Договором №010725, адвокатом надані наступні правові послуги: проведення зустрічі із клієнтом, ознайомлення із документами, надання консультації в рамках зустрічі щодо вирішення даної справи - 2,0 години, вартість 3000 грн 00 коп.; складання позовної заяви; формування пакету документів для подання до суду позовної заяви та додатків до неї, відправлення рекомендованим листом через засоби поштового зв`язку - 5,0 годин, вартість 7500 грн 00 коп..

На підтвердження понесення позивач витрат на професійну правничу допомогу за гонорар за наданні послуги до суду подано платіжне доручення від №19255 від 11.07.2025 на суму 10500грн 00 коп.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.10.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що частина з наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги, зокрема, формування пакету документів для подання до суду позовної заяви та додатків до неї, відправлення рекомендованим листом через засоби поштового зв`язку.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову за немайновими вимогами, задоволення судом позовних вимог, враховуючи, складання заяв по суті, відсутність судових засідань у цій справі; з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 1500 грн 00 коп., що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг, а відтак заяву представника позивача задовольнити частково.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн грн 00 коп. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачену позивачем суму судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»; ст.ст. 626, 628, 638, 639, 1048, 1050 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» (код за ЄДРПОУ 5591059) суму заборгованості у розмірі 100241 (Сто тисяч двісті сорок одну гривню) грн 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» (код за ЄДРПОУ 5591059) судовий збір по справі у розмірі 3028 (Три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 1500 (Одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Суддя О.В. Ул`яновська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua