Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №720/2303/25 — Новоселицький районний суд Чернівецької області

03.04.2026

Справа № 720/2303/25

Провадження № 2/720/425/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

з участю секретаря Княгницької Ю.В.

представника позивача Тозлован І.А.

відповідачки ОСОБА_1

представника відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовною заявою органу опіки та піклування Ванчиковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про відібрання дитини у матері, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про відібрання дитини у матері, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину, посилаючись на те, що на обліку відділу «Служби у справах дітей» Ванчиковецької сільської ради перебуває малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як така, що перебуває у складних життєвих обставинах та така, що позбавлена батьківського піклування. Матір`ю дитини є ОСОБА_1 .. Через півтора місяці після народження ОСОБА_3 опинився на обліку служби у справах дітей як такий, що перебуває у складних життєвих обставинах, що підтверджується відповідними рішеннями виконавчого комітету. З моменту народження дитини, відповідачка як матір дитини безвідповідально відноситься до своїх батьківських обов`язків, постійно вживає алкогольні напої, веде аморальний спосіб життя, ухиляється від її виховання та матеріально не підтримує її. Влітку 2025 року дитина росла без материнської турботи, в антисанітарних умовах, оскільки відповідачка систематично зловживала спиртними напоями, у зв`язку із чим, дитина була відібрана від неї та передана для виховання та утримання у патронатну сім`ю, де перебуває по сьогоднішній день. Крім цього, відповідачка має ще двох неповнолітніх дітей, яких також не виховує та не утримує, останні перебувають із її матір`ю та батьком. Оскільки, відповідачка самоусунулася від виховання та утриманні своєї малолітньої дитини, негативно впливає на її фізичний та духовний розвиток, внаслідок чого остання відстає в своєму розвитку, просив суд відібрати дитину у матері, позбавити відповідачку батьківських прав та стягнути з неї аліменти на дитину в розмірі 4000 гривень щомісяця до повноліття дитини. .

Представник відповідачки подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачка належним чином виконувала свій батьківський обов`язок щодо виховання та утримання дитини.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідачкою не подано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що в позові необхідно відмовити. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав зазначених у позові.

Відповідачка та її представник позов не визнали, просили в задоволенні позовних вимог відмовити.

Свідок ОСОБА_4 показала суду, що вона працює у Ванчиковецькій сільській раді. Матір`ю малолітнього ОСОБА_3 є відповідачка ОСОБА_1 .. Мати дитини постійно перебуває у стані алкогольного сп`яніння, часто залишає дитину напризволяще під час загострень психічної хвороби або алкогольного сп`яніння, приводить до помешкання сторонніх осіб для спільного розпиття спиртних напоїв у присутності дитини. Під час вказаних поседілок вони, висловлюються нецензурною лайкою, кричать в присутності дитини. Відповідачка як мати дитини внаслідок психічного розладу ходить перед дитиною та по вулицях села у напівроздягненому або неналежному вигляді. В будинку де проживає дитина погані санітарні умови, у будинку специфічні запахи алкоголю, тютюнового диму, несвіжої їжі, антисанітарія. Дитина залякана, замкнута та недоглянута, вдягнута у брудний одяг. Крім того, після негайного відібрання дитини, відповідач поїхала за кордон та з літа 2025 року до цього часу не поцікавилась про долю своєї малолітньої дитини. Як неблагополучна сім`я, працівниками сільської ради в 2025 році були проведені чисельні перевірки стану виховання та утримання відповідачем своєї дитини, в ході яких були встановлені чисельні факти порушення відповідачем своїх батьківських обов`язків. Так, дитина часто залишалося сама у будинку, в той час коли відповідач перебувала в стані сильного алкогольного сп`яніння на вулицях села. Дитину часто забирали до себе на ніч сусіди. В ході чергової перевірки стану виховання дитини 26 серпня 2025 року було встановлено, що подальше перебування дитини у сім`ї відповідачки становило загрозу життю та здоровою останньої, у зв`язку із чим дитину було відібрано від неї.

Аналогічні покази дали свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ..

Свідок ОСОБА_9 показала суду, що вона є матір`ю відповідачки. Остання має трьох дітей від різних чоловіків, одна дитина перебуває із батьком, одна дитина із нею, а ОСОБА_3 проживав разом із відповідачкою. Сама ж вона перебуває на заробітках в Італії, а відповідачка із останньою дитиною проживали в с. Костичани Чернівецького району. Коли вона перебувала вдома відповідачка займалася вихованням дитини та не зловживала спиртними напоями. В той же час їй відомо, що коли вона перебувала на заробітках за кордоном, відповідачка вживала спиртні напої та їй дзвонили з сільської ради з приводу неналежного виховання останньою своєї дитини. 26 серпня 2025 року дитину відібрали від відповідачку, а вона забрала останню в Італію, де відповідачка проживає по даний час. Вважає, що відповідачка змінить своє ставлення до виховання дитини після її повернення.

Суд, вислухавши доводи представників сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується його свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Як вбачається з витягу з реєстру територіальної громади № 2025/001195582 малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає з своєю матір`ю по АДРЕСА_1 .

З довідки – характеристики Костичанівського старостинського округу № 2 Ванчиковецької сільської ради № 631/14-27 від 29 серпня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 за час проживання на території села показала себе з задовільної сторони, ніде не працює, протягом останніх двох місяців надмірно зловживає алкогольними напоями.

Як вбачається з висновку ЛКК Чернівецької обласної психіатричної лікарні ОСОБА_1 має високий ступень втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконання батьківських обов`язків.

З актів обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 18 червня, 24 серпня, 25 серпня та 26 серпня 2025 року вбачається, що в будинку по АДРЕСА_1 санітарні умови задовільні, у будинку для проживання виховання та розвитку дитини, проте по всій хаті безлад, розкидані речі та сморід. Під час перевірок відповідачка перебувала в стані алкогольного сп`яніння.

Рішеннями виконавчого комітету Ванчиковецької сільської ради комісією з захисту прав дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 неодноразово було надано статусу дитини, позбавленої батьківського піклування.

Крім того, рішенням Виконавчого комітету Ванчиковецької сільської ради № 41 від 02 лютого 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тимчасово влаштований до ОКНП «Чернівецький обласний спеціалізований будинок дитини».

Рішенням виконавчого комітету Ванчиковецької сільської ради № 17 від 06 січня 2025 року «Про встановлення опіки над дитиною позбавленої батьківського піклування ОСОБА_3 » затверджено висновок про доцільність встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_3 та обов`язки опікуна покладено на бабусю - ОСОБА_9 ..

Актом про вибуття дитини до опікуна № 55 від 08 січня 2025 року встановлено, що дитину ОСОБА_3 передано опікуну ОСОБА_9 ..

17 березня 2025 року наказом № 03 відділу «Служби у справах дітей» Ванчиковецької сільської ради малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 взято на облік як дитина, яка опинилася у складних життєвих обставинах.

Актом обстеження умов проживання № 81 від 24 серпня 2025 року встановлено, що батьки дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували в стані алкогольного, дитини вдома не було, за словами батьків, дитину відвезли на ніч до тітки.

Крім того, з акту про проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_3 встановлено, що дитина не може просити про допомогу, не може говорити, мати спала в іншій кімнаті в стані алкогольного сп`яніння, дитина була тривожною та плакала в окремій кімнаті в темноті, на вигляд дитина не має вагу як для свого віку. Було встановлено, що для забезпечення соціального захисту дитини було здійснене негайне відібрання дитини, у зв`язку із тим, що мати дитини постійно вживає алкогольні напої та агресивна.

З акту № 1 від 26 серпня 2025 року про надання повнолітній особі ОСОБА_1 соціальних послуг екстрено (кризово), встановлено, що мати дитини більше 6 місяців вживає алкогольні напої та не виконує батьківські обов`язки, дитина була відібрана та тимчасово влаштована у Новоселицький КНП та передана черговому лікарю.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Ванчиковецької сільської ради № 225 від 27 серпня 2025 року було винесено рішення про негайне відібрання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_1 та доцільність позбавлення її батьківських прав.

З вимог договору про патронат над дитиною № 187 від 05 вересня 2025 року встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштовано до сім`ї патронатного вихователя на час подолання або мінімізації дитиною або її батьками законними представниками складних життєвих обставин.

Медичним оглядом проведеним після влаштування дитини у патронатну сім`ю встановлено, що дитина відстає у своєму фізичному та духовному розвитку, внаслідок чого потребує лікування.

Також суд враховує, що протягом серпня 2025 року – березня 2026 року відповідач не вчинила жодних дій, спрямованих на повернення дитини, забезпечення його турботою, опікою та доглядом, зовсім не поцікавилася її долею та після відібрання дитини поїхала за кордон.

З переглянутого в суді відеозаписів наданих представником позивача вбачається, що відповідачка перебувала в громадських місцях та на вулицях села із наявними ознаками сильного алкогольного сп`яніння, висловлювалася нецензурними словами, виявляла явну неповагу до прийнятих у суспільстві загально-моральних норм та правил поведінки.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що відповідачка не виконує свої батьківські обов`язки, не проявляє відносно своєї дитини турботи та піклування, не проявляє зацікавленості щодо її долі, що свідчить про те, що вона свідомо самоусунулася від виховання та утримання дитини, навмисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків, у зв"язку із чим позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб,інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР №789-XII від 27.02.1991р., Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За змістом ч. 1 ст. 164 СК України суд може позбавити матір, батька батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Тлумачення цієї норми права дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

Суд наголошує, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

В ході судового розгляду не було встановлено наявність об`єктивних перешкод у виконанні відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо дитини, отже можна констатувати, що ухилення від її виконання є свідомим вибором відповідачки.

Суд звертає увагу на те, що держава несе позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дитини зі своїми батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо. Однак без бажання батьків держава безсильна та не може змусити їх піклуватись дитиною, якщо вони цього не бажають та нехтують своїми обов`язками по відношенню до дитини.

З огляду на вищенаведене та приймаючи до уваги те, що відповідачка умисно належним чином свої батьківські обов`язки не виконує, усі обов`язки щодо виховання та утримання дитини виконує сім`я патронатного вихователя, тобто дитина фактично позбавлена батьківського піклування зі сторони матері, суд доходить до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що повною мірою відповідатиме інтересам малолітньої дитини.

Крім того, в порядку ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України якщо змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

При визначені розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача суд враховує, що відповідач є молодою, здоровою жінкою, яка за своїм станом здоров`я може та повинна працювати та забезпечувати дитину всім необхідним, дитина самостійного джерела засобів до існування не має, крім того відповідач не позбавлена права працевлаштуватись до Центру зайнятості.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а відповідно до положень ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При цьому, суд у відповідності до вимог ст. 182 СК України враховує матеріальне становище та стан здоров`я дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, який є працездатного віку, наявність у нього рухомого та нерухомого майна та інші обставини, що мають істотне значення.

Приймаючи до уваги, що відповідачка як матір зобов`язана приймати участь в утриманні своєї дитини, суд вважає за необхідне одночасно стягнути аліменти з відповідачки на утримання своєї дитини.

Суд, визначаючи час з якого слід присудити аліменти на дитину, приймає до уваги, що позовна заява подана до суду 03 вересня 2025 року, а відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За змістом ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов`язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини. При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину. Положення частин першої - третьої цієї статті застосовуються до відібрання дитини від інших осіб, з якими вона проживає.

Зважаючи на те, що подальше перебування малолітньої дитини в сім`ї відповідачки реально загрожує життю та здоров`ю останньої, суд вважає обґрунтованим відібрання дитини від матері.

Аргументи представника відповідача про відсутність підстав для відібрання дитини у матері, позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів на дитину спростовується матеріалами справи та встановленими судом обставинами, а тому вони не можуть бути підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь держави слід стягнути суму судового збору за подання позову до суду.

На підставі ст.ст. 150, 155, 164-167, 170, 180-184 Сімейного кодексу України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Відібрати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень щомісяця, починаючи з 03 вересня 2025 року до повноліття дитини.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір за подання позову до суду в розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Новоселицький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ляху Г.О.