Вирок від 02 квітня 2026 р. у справі №716/983/25 — Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/983/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2026 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

потерпілого – ОСОБА_6 ,

представника потерпілого – ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025262020001356 від 18.04.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, вірменина за національністю, уродженця м. Єреван Вірменія, з середньо освітою, одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не військовозобов`язаного, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 18.04.2025, приблизно о 17 годині 50 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «SKODA OCTAVIA» номерний знак НОМЕР_1 рухався в світлу пору доби, під час руху заднім ходом по вул. Р. Вовчука, 25 в межах населеного пункту с. Товтри Чернівецького району Чернівецької області, не маючи будь - яких перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки, перед початком руху заднім ходом, не переконався в тому, що він своїм маневром не створить небезпеки іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до інших осіб, скоїв наїзд правими пасажирськими дверми автомобіля на пішохода ОСОБА_6 , який в цей момент знаходився поряд із пасажирськими дверми даного транспортного засобу в статичному положенні.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажир ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: саден і забійної рани на голові; закритого черезвертлюгового перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням, які відповідно до висновку експерта Кіцманської філії Чернівецького обласного бюро СМЕ №53-Мд від 05.05.2025 і відносяться: садна - до легких тілесних ушкоджень; рана – до легких тілесних ушкоджень, які призвели до короткочасного розладу здоров`я; закритий черезвертлюговий перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням, до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що призвели до тривалого розладу здоров`я.

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № СЕ19/126-25/6512-ІТ від 22.05.2025 вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_4 скоїв в результаті порушення та невиконання вимог п. 10.9 встановлених «Правилами дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10.10.2001 та ведених в дію з 01.01.2002, який вимагає від водія:

- п. 10.9 Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Крім того, в діях водія ОСОБА_4 вбачається також невідповідність вимог п. 1.5, 2.3 (б, д.) встановлених «Правилами дорожнього руху», які також вимагають від водія:

- п. 1.5. дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3. для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

Недотримання ОСОБА_4 вимог пункту 10.9 «Правил дорожнього руху» з технічної точки зору, перебуває в причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Дії ОСОБА_4 , що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості ушкодження кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав повністю, попросив пробачення у потерпілого, висловив жаль у зв`язку з тим, що сталося та пояснив, що 18.04.2025 біля 16:40 годин він, здійснюючи надання послуг таксі на автомобілі «SKODA OKTAVIA», належному його другу, приїхав на замовлення по адресу: вул. Парковий проїзд, буд. 10 в м. Чернівці. На заднє сидіння автомобіля присіли чоловік з внуком та вони поїхали в с. Товтри Чернівецького району. Коли прибули до місця призначення, він призупинився біля воріт домогосподарства, машину не глушив, поставив її на стоянковому гальмі. Він вийшов із автомобіля та подав пасажиру сумку із багажного відділення. Після цього він повернувся та присів в салон автомобіля за кермо. При цьому пасажирські праві двері були відчиненні, оскільки там знаходився пасажир, який з ним розраховувався. Віддавши пасажиру 50 гривень решти, він зняв стоянкове гальмо і автомобіль почав котитися вниз. В цей час пасажирські двері зачепили чоловіка, який приїхав з ним та потягнули його. У зв`язку з наїздом на пасажира, який почав кричати, він вийшов на вулицю, допоміг йому піднятися. В подальшому підбігли молоді хлопці та забрали пасажира додому, а він поїхав до м. Чернівці.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні показав суду, що 18.04.2025 біля 16:40 години він із своїм внуком на автомобілі «SKODA OKTAVIA», який надавав послуги таксі приїхав до с. Товтри. Біля воріт господарства своєї сестри водій таксі призупинився, а він вийшов із салону автомобіля, однак на передньому пасажирському сидінні залишив грошові кошти в розмірі 1000 гривень. Таксист вийшов із салону, віддав внукові сумку, що знаходилася в багажнику. Він перебував біля правих пасажирських дверей, які були відкритими, оскільки водій віддав йому решту 5о гривень. Після цього водій автомобіля почав їхати назад, внаслідок чого відчинені пасажирські двері збили його з ніг. Від даного удару він впав на землю та почав кричати. На його крик вибігли родичі, а водій поїхав. Внаслідок даного наїзду автомобілем він отримав перелом суглоба, у зв`язку з чим його було госпіталізовано до травматологічного відділення лікарні швидкої допомоги в м. Чернівці, де він проходив тривале лікування. На проведення хірургічного втручання та подальшого лікування ним були витрачені значні кошти, які таксистом не відшкодовано. У зв`язку із зазначеним потерпілий просив суд покарати обвинуваченого згідно із законом та задовольнити його цивільний позов.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, приймаючи до уваги, що сторони не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що обвинувачений та потерпілий вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, а також визнання обвинуваченим вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, суд в порядку ч. 3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого та цивільного позову.

Аналізуючи та оцінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю, його дії кваліфіковано органом досудового слідства правильно за ч.1 ст.286 КК України, оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» вказано, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом, в тому числі і менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Відповідно до п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації і транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого діяння визнав повністю, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення та встановленню істини в ході судового розгляду, що суд відносить до обставин, які пом`якшують покарання.

При цьому, визнання вини ОСОБА_4 , прохання пробачення у потерпілого, сприяння розкриттю злочину та готовність нести відповідальність за вчинене, за умови невідшкодування завданої шкоди та відсутності спроб її відшкодувати, судом розцінюється, як неповнота каяття обвинуваченого. За таких обставин, суд не вважає каяття обвинуваченого щирим, у зв`язку з цим не визнає обставиною, що пом`якшує покарання.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який віднесено до категорії нетяжких злочинів, необережну форму вини, наслідки вчиненого діяння, а також критичне ставлення останнього до скоєного і його наслідків.

Також, суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вперше вчинив кримінальне правопорушення, одружений, має сім`ю, позитивно характеризується, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, спиртними напоями не зловживає.

За таких обставин суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст.286 КК України строком на 2 роки.

Крім цього, санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Порушення ПДР України, допущені обвинуваченим, знаходяться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками. Скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК України віднесено до злочинів проти безпеки руху, а тому суд вважає необхідним застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки даний злочин пов`язаний з експлуатацією транспортного засобу та протиправні дії обвинуваченого пов`язані з нехтуванням Правил дорожнього руху України, призвели до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в наслідок чого потерпілому спричинено тілесне ушкодження середньої тяжкості.

Обираючи строк додаткового покарання, враховуючи те, що обвинувачений має біля 40 років водійського стажу, жодного разу не притягався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, суд вважає за необхідне призначити останньому додаткове покарання на строк один рік.

Разом з тим, згідно з приписами ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Під час судового розгляду судом не встановлено обставин керування ОСОБА_4 транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або інших обставин, які могли б бути перешкодою для застосування ст. 75 КК України.

Отже, з урахуванням усіх фактичних обставин кримінального правопорушення, ступеня тяжкості вчиненого злочину, наявності обставин, що пом`якшують покарання, відсутності обставин, що його обтяжують, особи винного, які вказують на те, що ОСОБА_4 не є антисоціальним елементом, суд приходить до висновку, що його перевиховання та виправлення можливе без ізоляції від суспільства, та вважає за доцільне звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення можливих нових кримінальних правопорушень і таким чином сприятиме досягненню, визначеної у ст. 50 КК України мети загальної і спеціальної превенції. Підстав для призначення іншого виду покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.286 КК України, суд не знаходить.

Потерпілим ОСОБА_6 заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 , в якому він просить стягнути з останнього на його користь: матеріальну шкоду (витрати , пов`язані з лікуванням) в розмірі 60 700 грн, моральну шкоду в розмірі 100 000, а також витрати на правову допомогу в розмірі 41 500 грн, що в загальному становить 202 200 грн.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.56 КПК України потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку передбаченому законом. Крім того, у відповідності до ч.1 ст.61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано матеріальної та/або моральної шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов.

Статті 1166, 1167 ЦК України регламентують підстави відповідальності за завдану майнову шкоду та моральну шкоду.

Статтею 1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Положеннями ст.ст. 118, 120, 124, 125 КПК України врегульовано питання зокрема і витрат на правову допомогу та порядок їх стягнення.

За приписами ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У відповідності до вимог ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки в судовому засіданні доведено те, що потерпілий ОСОБА_6 внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, у зв`язку з чим йому завдано матеріальну шкоду, пов`язану із витратами на лікування, а також завдано моральну шкоду, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я, які обвинувачений не відшкодував, то цивільний позов до обвинуваченого щодо відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди є обґрунтованим та підставним.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав заявлені ОСОБА_6 позовні вимоги та не заперечував їх розмір. Також обвинувачений ОСОБА_4 визнав розмір понесених процесуальних витрат потерпілого ОСОБА_6 на правничу допомогу.

За таких обставин, приймаючи визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить Закону, а також правам та інтересам сторін, не порушує свободи чи інтереси інших осіб, та відповідає вимогам ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд ухвалює рішення про задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 .

Крім того, у відповідності до приписів ч.2 ст.124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 8022 гривні 60 копійок.

Питання речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст 100, 124, 127-128, 366-376, 395, 532 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 60 700 гривень – у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 100 000 гривень - у рахунок відшкодування моральної шкоди, 41 500 гривень - витрат на правову допомогу, що в загальному становить – 202 200 гривень.

Речові докази:

- автомобіль марки «SKODA OCTAVIA», державний номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору – залишити володільцю за належністю;

- відеофайл із камери зовнішнього спостереження, на цифровому носії інформації CD-R диску із написом «MEDIA» - залишити в матеріалах кримінальної справи.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертиз в розмірі 8022 гривні 60 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено сторонами до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Заставнівський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_8