Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №299/3858/23 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 299/3858/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 березня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.

за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стасюк Юрій Павлович, на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 грудня 2024 року, повний текст якого складено 16 грудня 2024 року, ухвалене головуючим суддею Леньо В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору органу опіки і піклування Виноградівської міської ради про визначення місця проживання дітей та відібрання дітей

встановив:

У червні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей та відібрання дітей.

Позов мотивує тим, що шлюб зареєстрований 26.07.2014, про що посадовою особою Виконавчого комітету Оноцької сільської ради Виноградівського району в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено відповідний актовий запис за №6 та видано відповідне свідоцтво, який розірвано рішенням Виноградівського районного суду від 01.06.2023 у справі №299/2038/23.

Під час шлюбу з Відповідачем у сторін народилось четверо дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З моменту укладення шлюбу сторони сім`єю проживали з Відповідачем по місцю його проживання в будинку по АДРЕСА_1 де і народились всі четверо дітей.

До вісімнадцятого року у них все було добре, але у червні відповідач в процесі однієї зі сварок спричинив позивачці тілесні ушкодження. В поліцію і в лікарню вона не зверталась так як думала, що така його поведінка носила одномоментний характер під дією одурманюючих речовин, які він вживав.

Позивачка зберегла шлюб. В них з 2018 року народилось ще двоє діточок, але відповідач змінився лише в погану сторону (зловживання наркотичними речовинами, не з`явлення додому на протязі декількох діб, погрози, крики, сварки, які не припинялись).

Відповідач день за днем «вбивав» позивачку як фізично так і психологічно, і всі її почуття до нього зникли. Лише заради дітей вона терпіла йому.

Восени 2022 року вигнав її з дітьми з будинку в с. Онок, тому вона переїхала з дітьми жити в будинок своїх батьків в АДРЕСА_2 де вони і залишились проживати. Всі четверо дітей проживали близько місяця з позивачкою, а потім в грудні він забрав двох старших дітей - дочку ОСОБА_5 і сина ОСОБА_6 , відвіз по місцю свого проживання в с. Онок, де і проживають з ним і на даний час, так як відповідач з своєю мамою забороняє і всіляко перешкоджає забрати дітей до себе, щоб всі четверо дітей жили і виростали разом.

28.11.2022 вона приїхала в с. Онок по місцю проживання двох дітей, щоб побачити і поспілкуватись з ними, і в процесі виниклої сварки відповідач знову спричинив тілесні ушкодження на очах у дітей. Знову в поліцію вона не звернулась, так як не хотіла виносити відносини і проблеми з сім`ї, все ще думала, що він схаменеться.

Після цього, 27.02.2023 близько 17 год. вона знову приїхала провідати двох дітей в АДРЕСА_1 , де відповідач знову при дітях спричинив їй тілесні ушкодження. По даному факту подала заяву в поліцію про вчинене кримінальне правопорушення з боку відповідача. По даному факту сектором дізнання Відділу поліції №1 Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області скеровано до Виноградівського районного суду обвинувальний акт підозрі ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, у якому позивачку визнано потерпілою.

На тлі тривалих конфліктних ситуацій, що мали і мають місце, у сторін неодноразово виникали питання пов`язані із визначенням подальшого місця проживання їх спільних дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зокрема, рішенням виконавчого комітету Виноградівської міської ради №107 від 29.03.2023 року про встановлення графіку зустрічей з дітьми, позивачці визначено участь у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми.

Але, відповідач постійно всіляко перешкоджає позивачці у побаченні та спілкуванні з дітьми, зокрема в транспортуванні дітей до місця її проживання АДРЕСА_2 , про що свідчить її неодноразові звернення та повідомлення до поліції.

Таким чином, відповідач свідомо відгородив старших доньку ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6 від неї, перешкоджає їх спілкуванню та її участі у вихованні дітей, що в майбутньому спричинить негативний вплив на психологічний розвиток дітей.

Зазначені обставини негативно позначаються на психоемоційному стані малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в тому числі навчального процесу у школі. Так, діти перестали засвоювати освітній матеріал відповідно рівня їхнього навчання, мають місце запізнення та пропуски занять, відсутність виконання домашніх завдань з окремих предметів, тощо, підтвердження чого надані характеристики з місця навчання дітей.

Це свідчить про неналежну увагу, піклування до дітей з боку відповідача.

В свою чергу позивачка тривалий період часу демонструвала достатню наполегливість у возз`єднанні її із дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також в свою чергу старших дітей з молодшими сестрою ОСОБА_7 та братиком ОСОБА_8 , що підтверджується її численними зверненнями до державних органів.

Двоє молодших дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_9 проживають разом із позивачкою в с. М.Копаня. Чим довше буде тривати невизначеність, тим більше буде втрачатись зв`язок між матір`ю і дочкою ОСОБА_5 та сином ОСОБА_6 , а також між старшими дітьми із молодшими сестрою та братом, налагодження відносин між ними.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 грудня 2024 року, повний текст якого складено 16 грудня 2024 року, позов задоволено частково.

Визначено місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою АДРЕСА_2 .

Суд встановив, що сторони перебувають у неприязних відносинах один до одного, зокрема вказане підтверджується взаємними обвинуваченнями у поганому вихованні дітей та розглядом кримінальної справи відносно ОСОБА_1 .

Доводи сторін щодо того, що позивачка зловживає алкогольними напоями, а відповідач – наркотичними засобами не підтверджено. Вказане суд розцінює як емоційну характеристику один до одного як колишнього подружжя. Надані відповідачем фотознімки вказаного не спростовують.

Доводи відповідача про те, що у нього великий будинок, він працевлаштований, мають значення при розгляді даного спору, однак не є вирішальними.

Щодо частини вимог, які стосуються відібрання дітей, то такі є безпідставними, оскільки для застосування положень ст.170 СК України під час розгляду справи не встановлено. Жодних підстав стверджувати про наявність небезпеки для життя, здоров`я чи морального виховання дітей не має.

Не погоджуючись із рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стасюк Ю.П., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З рішенням суду першої інстанції не погоджується, оскільки таке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного врахування всіх істотних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача та прийняв позицію позивачки.

Судом було задоволено клопотання про допит свідків, однак не викликав жодного свідка та провів розгляд без допиту свідків. Крім цього, судом було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про призначення експертизи та витребування документів на підставі яких було складено висновок органу опіки та піклування.

Крім цього, вважає, що ухвалою Виноградівського районного суду від 05 червня 2024 року, яким зустрічний позов роз`єднано з первісним, було порушено його права та дана ухвала має наслідком неправильний розгляд справи.

Зазначає, що позивачка веде аморальний спосіб життя, часто перебуває у стані алкогольного сп`яніння, в будинку в якому вона проживає постійно відбуваються застілля, там часто відбуваються бійки п`яних чоловіків, які потім ночують в тому будинку.

Вважає, що саме він здатний дати належний догляд дітям, належне виховання, забезпечувати їх всім необхідним, оскільки постійно працює.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.

Батько не виконує рішення органу опіки та піклування про почергове проживання дітей з батьками. Відповідач свідомо ухиляється від виконання такого рішення.

Щодо витребування документів на підставі яких органом опіки та піклування було зроблено висновок про доцільність проживання дітей з матір`ю, то зазначає, що відповідач не вчиняв дій, щоб самостійно отримати такі документи, а тому, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заявленого клопотання.

Вказує, що обмежена у спілкуванні з дітьми, оскільки відвідує їх тільки в школі, оскільки інші форми контактів грубо і жорстко обмежуються батьком.

На даний час мати вимушена шукати випадкових зустрічей з власними дітьми на вулиці або спілкуватися з ними виключно в навчальному закладі. Така ситуація є неприйнятною та не може тривати надалі. Конфлікт між позивачкою та відповідачем негативно відображається і на дітях, оскільки в останніх знизилася продуктивність в школі, вони стали прогулювати уроки та мають неохайний вигляд.

До початку розгляду справи від Виконавчого комітету Виноградівської міської ради надійшла заява на електронну пошту суду від 23.03.2026 про розгляд справи за відсутності представника органу опіки та піклування. Вимоги апеляційної скарги не підтримали.

ОСОБА_1 подав клопотання від 24.03.2026 в якому просив відкласти розгляд справи, оскільки просить зобов`язати орган опіки та піклування Виноградівської міської ради надати новий висновок щодо визначення місця проживання дітей.

У судове засідання з`явились позивачка ОСОБА_2 та її представник – адвокат Бора Ю.В., які просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Щодо розгляду справи у відсутності сторін, які не з`явились не заперечили.

Враховуючи подане ОСОБА_1 клопотання від 24.03.2026 слід вважати, що такий повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Адвокат Стасюк Ю.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 повідомлений про судове засідання належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка від 15.02.2026 про доставку електронного документу адвокату в особистий кабінет підсистеми «Електронний суд» (Т2 а.с.217).

Щодо заявленого ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи, то колегія суддів не вбачає підстав для відкладення справи, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду такої та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, всі пояснення у справі сторонами апеляційному суду надано, а тому таку цивільну справу слід вирішити по суті.

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволеної позовної вимоги про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю (позивачкою), то апеляційний суд, в силу приписів ст. 367 ЦПК України, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині в межах доводів апеляційної скарги.

Апеляційним судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебували у шлюбі, який рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01.06.2023 (справа №299/2038/23) було розірвано (Т1 а.с.11, 27-28).

У цьому шлюбі у сторін народилося четверо дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується копіями свідоцтв про народження дітей (Т1 а.с. 12, 13, 14, 15).

Після розірвання шлюбу колишнє подружжя ОСОБА_10 не дійшли згоди щодо місця проживання дітей.

З пояснень сторін наданих в суді першої інстанції та з долучених матеріалів справи вбачається, що двоє молодших дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживають з матір`ю.

Двоє старших дітей ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають з батьком.

Між сторонами наразі склалися неприязні відносини.

Заочним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01.06.2023 у справі №299/2038/23 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Позивачці залишено прізвище « ОСОБА_10 ».

Згідно довідки №20.6-07/75 від 29.03.2023 виданої Виконавчим комітетом Виноградівської міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає у будинку матері за адресою: АДРЕСА_2 разом з дітьми ОСОБА_2 , 2019 р.н. та ОСОБА_4 , 2021 р.н.

Позивачка зверталась до Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області щодо нанесення їй тілесних ушкоджень відповідачем та правоохоронними органами відкрито в ЄДРДР кримінальне провадження №12023078080000074 від 04.03.2023.

Згідно висновку експерта №32/В від 13.03.2023, який підготовлено в рамках кримінальне провадження №12023078080000074, встановлено факт нанесення ОСОБА_2 легких тілесних пошкоджень, які не спричинили розладу здоров`я або незначну стійку втрату працездатності.

Виконавчим комітетом Виноградівської міської ради видано характеристику №20.6-07/84 від 04.09.2023 на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 мешканку АДРЕСА_2 . Згідно даної характеристики, ОСОБА_2 народилася і виросла в с. М. Копаня. Розлучена. У шлюбі народила чотирьох дітей. У спілкуванні врівноважена. Громадський порядок не порушує. У конфліктні ситуації не вступає. За період проживання в селі нарікань та скарг на дану громадянку не поступало.

З довідки №20.6-07/146 від 04.09.2023 виданої Виконавчим комітетом Виноградівської міської ради вбачається, що у будинку за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Виноградівської міської ради від 31.07.2023 року № 02-15/3188 орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 та відібрання дітей.

Згідно службової характеристики ОСОБА_1 від 11.08.2023 виданої начальником Виноградівського відділу ДВС у Берегівському районі Закарпатської області ЗАМУ МЮ ОСОБА_1 працює на посаді державного виконавця Виноградівського відділу ДВС у у Берегівському районі Закарпатської області ЗАМУ МЮ. Зарекомендував себе досвідченим працівником, який забезпечує виконання покладених завдань. Досконало володіє державною мовою. Дотримується етики державного службовця. Відмічено такі якості ОСОБА_1 як працездатність, комунікабельність, вміння встановлювати взаємовідносини з колегами по роботі, послідовність у роботі.

З листа №54-в від 30.09.2024 практичного психолога ОСОБА_18 , яка працює у Виноградівській ЗОШ №8 І-ІІІ ст., вбачається, що діти – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бажають, щоб конфлікт між батьками припинився, діти уникають оціночних суджень стосовно батьків. Не озвучують питання пріоритетності перебування з кимось із батьків. Аналогічне викладено у листі ССО Виноградівської міської ради №01-09/2879 від 04.10.2024.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд – це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, як мінімум, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 щодо порушень матеріального права зазначає, що діти проживають з ним в хорошому будинку, він забезпечує їх всім необхідним, заробляє кошти на проживання та піклується про них. У будинку позивачки крім неї проживають інші особи, з якими вона розпиває алкогольні напої. Будинок позивачки маленький, діти не зможуть жити комфортно та проживатимуть в атмосфері аморальності з позивачкою в якої алкогольна залежність. Просить звернути увагу на позитивну характеристику з місця роботи.

На переконання відповідача, суд першої інстанції вищезазначеному належної оцінки не надав.

Колегія суддів аналізуючи матеріали справи у їх взаємозв`язку, а також відносини позивачки та відповідача констатує наступне.

Між сторонами спору існує довготривалий конфлікт, який базується на взаємній неприязні. Позивачка зазначає, що відповідач є «наркоманом» (людиною з наркотичною залежністю), а відповідач зазначає, що позивачка є «алкоголічкою» (людиною з алкогольною залежністю), що в свою чергу свідчить про наявний між сторонами конфлікт.

Як зазначає позивачка, відповідач завдавав їй тілесних ушкоджень неодноразово, однак така не зверталась до правоохоронних органів, оскільки вважала, що такий змінить своє ставлення до неї.

Однак, 04.03.2023 ОСОБА_2 звернулась до Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області щодо нанесення їй тілесних ушкоджень відповідачем та правоохоронними органами відкрито в ЄДРДР кримінальне провадження №12023078080000074.

Згідно висновку експерта №32/В від 13.03.2023, який підготовлено в рамках кримінального провадження №12023078080000074, встановлено факт нанесення ОСОБА_2 легких тілесних пошкоджень, які не спричинили розладу здоров`я або незначну стійку втрату працездатності.

Відомостей щодо притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності ОСОБА_1 у зв`язку з фізичним насиллям щодо позивачки ОСОБА_2 суду не надано, проте факт звернення позивачки до правоохоронних органів свідчить про наявність конфлікту між сторонами, який має ризик продовження у вигляді завдання позивачці подальшого фізичного насилля відповідачем.

Сторонами справи не заперечується та судовою колегією встановлено, що донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають з батьком, однак позивачка зазначає, що відповідач свідомо відгородив старших доньку ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6 від неї, перешкоджає їх спілкуванню та її участі у вихованні дітей, що в майбутньому спричинить негативний вплив на психологічний розвиток дітей.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: а) погляди дитини; б) індивідуальність дитини; в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; г) піклування; захист і безпека дитини; ґ) вразливе положення; д) право дитини на здоров`я; е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №654/4307/19). Також підлягають врахуванню: а) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; б) стосунки між дитиною і батьками в минулому; в) бажання батьків бути опікунами; г) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; ґ) бажання дитини.

В суді першої інстанції, а саме в судовому засіданні від 30.10.2024 судом було заслухано думку малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Донька ОСОБА_5 висловила бажання жити разом з батьком, в той час як син ОСОБА_19 не зазначив з ким бажає жити, оскільки не може визначитись.

З листа №54-в від 30.09.2024 практичного психолога ОСОБА_18 , яка працює у Виноградівській ЗОШ №8 І-ІІІ ст., вбачається, що діти – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бажають, щоб конфлікт між батьками припинився, діти уникають оціночних суджень стосовно батьків. Не озвучують питання пріоритетності перебування з кимось із батьків. Аналогічне викладено у листі ССО Виноградівської міської ради №01-09/2879 від 04.10.2024.

Таким чином, слід критично оцінювати думку малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки такі проживаючи разом з батьком не можуть об`єктивно висловити свою думку.

Тривалий конфлікт між батьками не відповідає найкращим інтересам дітей, оскільки такий негативно впливає на моральне, психологічне та загальний стан дітей.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Виноградівської міської ради від 31.07.2023 року № 02-15/3188 орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 та відібрання дітей.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 12.02.2026 клопотання ОСОБА_1 про витребування документів задоволено та витребувано від органу опіки та піклування Виноградівської міської ради документи, на підставі яких було складено письмовий висновок від 31.07.2023 за №02-15/3118 про відібрання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від батька ОСОБА_1 та визначення їх місця проживання разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Апеляційним судом у судовому засіданні від 24.03.2026 оглянуто матеріали, які на виконання вищезазначеної ухвали надіслав Виконавчий комітет Виноградівської міської ради та з таких вбачається, що

Згідно рішення Виконавчого комітету Виноградівської міської ради №107 від 29.03.2023 «Про встановлення графіка зустрічей з дітьми» виконавчий комітет вирішив:

1.Визначити ОСОБА_2 участь у вихованні та спілкуванні малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом встановлення зустрічей за наступним графіком: діти знаходяться почергово один тиждень у матері, один тиждень у батька; у визначені для матері дні, починаючи з 03.04.2023, діти перебувають фактичним місцем її проживання, залишаються на ночівлю.

2.Зобов`язати батьків дитини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : належним чином виконувати батьківські обов`язки; дотримуватись даного графіка зустрічей; інформувати службу у справах дітей міської ради у червні 2023 року про хід зустрічей.

З листа Центру надання соціальних послуг Виноградівської міської ради Закарпатської області №01-19/221 від 18.07.2023 вбачається, що під час виїзду за адресою АДРЕСА_1 до спеціалістів ніхто не вийшов, на залишене повідомлення відредаговано не було, Центр надання соціальних послуг Виноградівської міської ради не може визначити спроможність ОСОБА_1 виконувати обов`язки по догляду та вихованню дітей.

У акті оцінки потреб сім`ї/особи від 03.05.2023 зазначено, що представником ССД Виноградівської міської ради оглянуто місце проживання дітей в АДРЕСА_2 . Зазначено, що діти проживають у хороших умовах, зокрема такі забезпечені чистою постільною білизною, одягнуті згідно сезону, мають відведене місце для навчання.

Окремо слід зазначити, що ОСОБА_2 виховує сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є дитиною з інвалідністю, що також підтверджується корінцем медичного висновку №85 про дитину-інваліда віком до 18 років від 27.07.2021, який дійсний до 29.03.2039.

З оглянутих в судовому засіданні документів на підставі яких орган опіки та піклування визначив місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 слідує, що ОСОБА_2 забезпечує дітей всім необхідним, у будинку чисто та охайно, діти доглянуті. Це свідчить, що доводи ОСОБА_1 щодо неналежних умов проживання дітей з матір`ю не підтвердились. Відповідач до спеціалістів для проведення огляду його будинку не виходив, повідомлення ігнорував, що свідчить про пасивну поведінку відповідача у питанні визначення місця проживання дітей. Доводи ОСОБА_1 щодо належних умов проживання дітей разом з ним не підтвердились, однак і не були спростовані.

З приводу того, що позивачка називає відповідача «наркоманом» (людиною з наркотичною залежністю), а відповідач називає позивачку алкоголічкою (людиною з алкогольною залежністю), то апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що такі висловлювання є емоційними та свідчать про негативне ставлення сторін один до одного, вказують на тривалий конфлікт. Такі звинувачення є безпідставними, не підтверджені медичними чи експертними висновками, зверненням сторін до медичних закладів щодо лікування відповідної залежності (проходження курсу лікування), тобто не підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо долучених до відзиву на позовну заяву світлин на яких зображена ОСОБА_2 , то слід погодитись з доводами суду першої інстанції щодо неоднозначного характеру таких, що може свідчити про емоційність та напруженість взаємовідносин між сторонами.

Колегія суддів враховує позитивну характеристику відповідача з місця роботи, однак така не може бути вирішальним фактором під час вирішення справи про визначення місця проживання дітей, оскільки умови в яких проживають діти, за місцем проживання відповідача, службою у справах дітей чи Центром надання соціальних послуг Виноградівської міської ради Закарпатської області так і не було оглянуто, не складено відповідного висновку.

Тому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою АДРЕСА_2 .

Саме таке рішення буде забезпечувати найкращі інтереси дітей та відповідатиме їх розвитку, сприятиме зменшенню напруження, яке існує внаслідок тривалого конфлікту між батьками. Проживання дітей за однією адресою позитивно вплине на їх взаємовідносини та покращить стосунки між матір`ю та дітьми.

Відповідач, як батько дітей, не позбавлений свого законного права звернутися до ССД Виконавчого комітету Виноградівської міської ради щодо затвердження нового графіку побачення чи визначення способів побачення з дітьми, які постійно проживатимуть з матір`ю.

Щодо процесуальних порушень на які вказує ОСОБА_1 у своїх доводах апеляційної скарги, то відповідач зазначає, що судом було задоволено клопотання про допит свідків, однак суд не викликав жодного свідка та провів розгляд без допиту таких.

17.06.2024 ОСОБА_1 подав у судовому засіданні письмове клопотання про опитання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також про допит в якості свідка ОСОБА_20 (близький друг сім`ї).

07.10.2024 ОСОБА_1 заявив клопотання про допит свідка ОСОБА_21 .

У судовому засіданні від 16.10.2024 судом вирішувалось питання щодо допиту свідків та вирішено опитати тільки малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому слід вважати, що клопотання про допит свідків, які були подані відповідачем вирішені шляхом знайдення консенсусу між сторонами та залишення таких клопотань без розгляду.

Як уже зазначалось, судом першої інстанції було допитано малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у судовому засіданні від 30.10.2024.

З приводу витребування документів від органу опіки та піклування, то суд вирішував дані клопотання та відмовляв у задоволенні таких. Під час розгляду справи в апеляційному суді ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 12.02.2026 клопотання ОСОБА_1 про витребування документів задоволено та витребувано від органу опіки та піклування Виноградівської міської ради документи, на підставі яких було складено письмовий висновок від 31.07.2023 за №02-15/3118 про відібрання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від батька ОСОБА_1 та визначення їх місця проживання разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Щодо ухвали Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05.06.2024, якою зустрічний позов роз`єднано з первісним, то відповідач вважає, що такою ухвалою було порушено його права, оскільки наслідком даної ухвали став неправильний розгляд справи.

Так, ОСОБА_1 подав зустрічний позов про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів на утримання дітей.

Згідно ч. 6 ст. 188 ЦПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Суд мотивував свою ухвалу тим, що спільний розгляд первісного та зустрічного позовів призвів би до затягування справи та значного ускладнив вирішення даного спору, що не відповідає завданню цивільного судочинства.

Апеляційний суд погоджується з такою позицією суду першої інстанції, оскільки позов ініційовано у червні 2023 року, а роз`єднано позовні вимоги у червні 2024 року, тобто розгляд справи про визначення місця проживання дітей вже на момент постановлення даної ухвали тривав рік, зокрема таке частково пов`язане із процесуальною поведінкою відповідача, що є неприпустимим в контексті процесуального затягування розгляду справи та не відповідало найкращим інтересам дитини, а тому суд не вбачає процесуальних порушень в даному випадку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, які стосуються як матеріальних так і процесуальних порушень здійснених судом першої інстанції свого підтвердження не знайшли.

Слід констатувати, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам процесуального та матеріального права, ухвалене з повним та всебічним дослідженням всіх обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Отже, колегія суддів керуючись положенням статті 375 ЦПК України, залишає подану апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 81, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стасюк Юрій Павлович, залишити без задоволення.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 грудня 2024 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: