Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №607/14996/25 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 607/14996/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

31 березня 2026 року м.Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Мельник А.В.

за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м.Теребовля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася через свого представника адвоката Магдич О.О. в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з останнього на її користь 401500,00 грн за договором позики від 07.07.2024. Також, стягнути сплачений судовий збір в розмір 3212 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 12450 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, вказує на те, що 07.07.2024 позивач ОСОБА_1 позичила відповідачеві ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 401500 грн, що підтверджується розпискою, згідно якої відповідач зобов`язується повернути позику до 30.09.2024. Однак, у зазначений термін ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання не виконав. На неодноразові звернення до відповідача, кошти ОСОБА_2 до теперішнього часу не повернув, а тому для захисту своїх прав позивач вимушена була звернутись в суд з вимогою про стягнення з відповідача коштів в розмірі 401500 грн.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.07.2025 відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.09.2025 цивільну справу передано за підсудністю до Теребовлянського районного суду Тернопільської області.

Ухвалою судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 27.10.2025 прийнято до свого провадження дану цивільну справу, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 08.12.2025, яке надалі було відкладено на 03.02.2026 у зв`язку з неявкою учасників справи.

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03.02.2026 закрито підготовче провадження у справі за вказаним позовом та призначено справу до розгляду по суті на 02.03.2026, яке надалі було відкладено на 31.03.2026 у зв`язку з неявкою відповідача. Вказаною ухвалою було зобов`язано позивача подати до суду оригінал розписки від 07.07.2024.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Магдич О.О. у судове засідання не з`явилися, однак представник позивача подала заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Також представником позивача було надіслано та отримано судом оригінал розписки від 07.07.2024.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином шляхом надіслання повістки за адресою зареєстрованого місця проживання та у його електронний кабінет в системі "Електронний суд", відзиву на позов не подав, про поважність причин неможливості прибуття в судове засідання суд не повідомив.

Тому суд у відповідності до статті 280 ЦПК України, вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та постановлення заочного рішення.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Згідно розписки, складеної 07.07.2024 та долученої до матеріалів справи, ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 кошти у сумі 401500 (чотириста одна тисяча п`ятсот) гривень 00 коп., кошти отримав та перерахував 21.06.2024. ОСОБА_2 зобов`язався повернути позичені кошти в сумі 401500 грн до 30.09.2024.

Відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів згідно розписки від 07.07.2024 ОСОБА_1 не було повернуто, оригінал розписки знаходився у позивача та був доличений до матеріалів судової справи на виконання ухвали суду від 03.02.2026.

Отже, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 склалися договірні правовідносини зі взаємними правами та обов`язками на підставі договору позики грошових коштів.

Згідно статей 1046-1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У статті 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Вказане підтверджується правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07.11.2018 у справі №658/689/17, від 15.11.2018 у справі №361/5718/16-ц.

Окрім того суд зазначає, що статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Як передбачено статтею 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Боргова розписка про отримання коштів підписана власноручно відповідачем, є документом, який виданий боржником кредитору, тобто позивачу, за договором позики, що підтверджує його укладення і умови цього договору, засвідчує отримання відповідачем від позивача певної грошової суми.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 31.10.2018 в справі № 707/2606/16-ц.

Судом встановлено, що оригінал боргової розписки від 07.07.2024 на час розгляду справи в суді знаходився у позивача та доданий до матеріалів справи, що підтверджує те, що відповідач ОСОБА_2 не повернув позивачу ОСОБА_1 як станом на 30.09.2024, як зазначено у розписці, так і на час прийняття рішення по справі кошти у сумі 401500 грн.

Вищенаведене свідчить про невиконання відповідачем умов договору позики.

За загальним правилом (частиною першою статті 13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках і, відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Позивачем також заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по справі.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається статтею 137 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Позивачем на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу надано суду копії: договору про надання правничої (правової) допомоги №5 від 10.02.2026, акту виконаних адвокатом та оплачених замовником послуг з надання правової допомоги у справі № 607/14996/25 про стягнення боргу за договором позики від 27.03.2026.

З наданих документів слідує, що позивач поніс витрати на послуги адвоката Магдич О.О., яка надала правову допомогу у справі, а саме: вивчення правової ситуації та перспективи (з огляду на уставлену судову практику) щодо подання позову та стягнення коштів за судовим рішенням; підготовка позовної заяви замовниці, формування та подання пакету документів необхідних для відкриття судового провадження передбачає затрату від 10-ти годин робочого часу адвоката та оплату у розмірі 5000 грн, із розрахунку 1 год - 500 грн.; участь у судових засіданнях по справі № 607/14996/25 за позовом Замовниці ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в тому числі підготовка необхідних процесуальних документів (в тому числі клопотань, скарг, запитів, заяв про долучення та витребування доказів , і т. ін.) та подача їх до суду та інших компетентних органів передбачає затрату до 10-ти годин робочого часу адвоката та оплату у розмірі 5000 грн, із розрахунку 1 год - 500 грн.; вивчення судової практики Верховного суду України з даного питання, підготовка апеляційної скарги позивачки, формування комплексу документів необхідних для їх подання; надіслання відзивів та доданих документів іншим учасникам справи та їх подача (надсилання) до Тернопільського апеляційного суду передбачає затрату від 20- ти годин робочого часу адвоката та оплату у розмірі 10000 грн, із розрахунку 1 год.- 500 грн.; оформлення опису та надіслання цінним листом засобами поштового зв`язку оригіналу розписки ОСОБА_2 з врахуванням поштових витрат передбачає оплату в розмірі 2 450 грн. Вартість наданих замовниці послуг складає 12 450 гривень.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, складності справи, порядку її розгляду, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Суд робить висновок про те, що слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати на правничу допомогу, понесені при розгляді даної справи в Теребовлянському районному суді, у розмірі 7000,00 грн., так як на думку суду, саме такий розмір правової допомоги буде співмірним складності справи.

Крім того, з урахуванням вимог частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3212 грн 00 коп. сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279, 280 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою від 07.07.2024 в розмірі 401500 (чотириста одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 3212 (три тисячі двісті дванадцять) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп.

Копію даного рішення направити позивачу та відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складено 31.03.2026.

Суддя А.В.Мельник