Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №461/1087/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1087/26

Провадження №2/461/1727/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Чубей К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ» про розірвання трудового договору -

встановив:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Кріль Ольга Миколаївна, звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ», у якому просять: розірвати трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ», за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України з 23 грудня 2025 року; розірвати трудовий договір, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ», за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України з 23 грудня 2025 року; розірвати трудовий договір, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ», за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України з 23 грудня 2025 року; розірвати трудовий договір, укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ», за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України з 23 грудня 2025 року.

В обґрунтування позовних представник покликається на те, що позивачі перебувають у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ». Так, з 01.10.2015 ОСОБА_1 працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ» на посаді адміністратора. З 01.09.2010 ОСОБА_2 працює у ТОВ «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ» на посаді медичної сестри. 3 01.10.2007 ОСОБА_3 працює у ТОВ «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ» на посаді адміністратора. З 17.11.2003 ОСОБА_4 працює у ТОВ «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ» на посаді лікаря-дерматовенеролога. У листопаді 2025 року змінився власник та керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ». Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 07.11.2025 засновником та керівником стала ОСОБА_5 . Саме з цього часу відповідач припинив будь-яку діяльність, керівник на зв`язок не виходить, працівникам заробітну плату не виплачує. Позивачами подано до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці колективне звернення щодо порушення відповідачем трудового законодавства. Проте, у зв`язку з відсутністю посадових осіб Товариства за його місцем знаходження, посадовими особами Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці складено акт про неможливість проведення заходу державного контролю у формі перевірки. 23.12.2025 позивачі направили на адресу ТОВ «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ» заяви про розірвання трудових договорів за власним бажанням та припинення трудових відносин відповідно до ст. 38 К3нП. Однак, станом на сьогодні, відповідач не видав наказ про звільнення позивачів на підставі заяв останніх, що є порушенням права позивачів на припинення трудового договору та позбавляє їх можливості реалізувати своє право на працю. Відтак, просить позов задоволити у повному обсязі.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11.02.2026 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05.03.2026 розгляд справи відкладено та надано відповідачу час на подання відзиву на позовну заяву.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Виклик сторін до суду був здійснений шляхом скерування судових повісток на їх поштову та електронну адреси, а також через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Галицького районного суду м. Львова).

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву та інших заяв до суду від нього не надходило.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ» на посаді адміністратора з 01.10.2015, що підтверджується копією трудового договору від 01.10.2015 /а.с.36-37/ та трудової книжки серії НОМЕР_1 /а.с.42-43/.

ОСОБА_2 працює у ТОВ «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ» на посаді медичної сестри з 01.09.2010, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_2 /а.с.43а-45/.

ОСОБА_3 працює у ТОВ «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ» на посаді адміністратора з 01.10.2007, що підтверджується копією трудового договору від 01.10.2007 /а.с.38-39/ та трудової книжки серії НОМЕР_3 /а.с.46-47/.

ОСОБА_4 працює у ТОВ «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ» на посаді лікаря-дерматовенеролога з 17.11.2003, що підтверджується копією трудового договору від 17.11.2003 /а.с.40-41/ та трудової книжки серії НОМЕР_4 /а.с.48-53/.

07.11.2025 змінився керівник ТОВ «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ», засновником та керівником товариства стала ОСОБА_5 .

Позивачі стверджують, що з цього часу ТОВ «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ» припинило будь-яку діяльність, керівник не виходить на зв`язок та не виплачує працівникам заробітну плату.

Як вбачається з довідок за формою ОК-5, нарахування та виплата заробітної плати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за листопад – грудень 2025 року не проводилась /а.с.54-76/.

13.11.2025 працівники ТОВ «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ», а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 звернулися до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці із колективною скаргою, у якій повідомили про порушення зі сторони роботодавця, зокрема щодо: затримки з виплатою заробітної плати; неможливості оформити листок непрацездатності у випадку тимчасової непрацездатності; відмови у наданні щорічної оплачуваної відпустки попри звернення працівників; технічної неможливості з 07.11 виконувати трудові обов`язки з незалежних від них причин; відмови роботодавця комунікувати з ними та оформлювати простій; існування ризику невиплати заробітної плати за листопад 2025 року; порушення умов праці. Крім того, працівники просили провести перевірку фактів та зобов`язати роботодавця дотримуватися КЗпП /а.с.96-97/.

Згідно відповіді Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЗХ/3.2/1312-3В-25 від 19.12.2025, відповідно до направлення від 12.12.2025 на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі перевірки, посадовими особами Міжрегіонального управління здійснено вихід за місцем знаходження Товариства (Львівська обл., м. Львів, вул. Ю. Дрогобича, буд. 6, кв. б). У зв`язку з відсутністю посадових осіб Товариства та його працівників за вказаною вище адресою, складено акт про неможливість проведення заходу державного контролю від 17.12.2025 /а.с.98-99/.

23.12.2025 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до керівника ТОВ «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ» із заявами про розірвання трудового договору за власним бажанням відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України з 23.12.2025 /а.с.77-95/.

Заяви направлені поштовим зв`язком на адресу ТОВ «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ», а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується поштовими накладними та описами вкладень, які містяться в матеріалах справи, однак такі повернулися без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі ст. 21 КЗпП України трудовий договір є двостороннім договором між працівником та роботодавцем, які по відношенню один до одного мають відповідні права та обов`язки. Інші суб`єкти мають право втручання у взаємовідносини цих сторін лише у випадках та в порядку передбаченому чинним законодавством.

Згідно ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №153/1585/20: «Розірвання трудового договору за статтею 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Правове значення для припинення трудового договору має письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою не має значення чи була погоджена ця ініціатива з роботодавцем та чи згідний він з такою вимогою робітника. Для працівника виявлення цієї ініціативи створює лише один обов`язок - продовжувати виконання усіх умов трудового договору протягом двох тижнів від дня подання роботодавцю такої заяви. Трудові відносини припиняються незалежно від того, чи видано роботодавцем наказ про звільнення працівника, чи не вчинено такої дії. Відсутність такого наказу не зобов`язує працівника надалі виконувати покладені на нього трудові обов`язки та не продовжує дії трудового договору. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 12 квітня 2018 року у справі №61-678св17 та від 25 березня 2020 року у справі №295/14595/17. При розірванні трудового договору з ініціативи працівника роботодавець може звільнити працівника в день подання останнім заяви за умови, якщо працівник сам визначає цей день датою звільнення, вказавши при цьому поважну причину, яка зумовила прийняття ним рішення про звільнення. Визначення працівником дати звільнення є необхідною умовою досягнення взаємної домовленості між працівником та суб`єктом призначення, з метою дотримання прав та гарантій, встановлених трудовим законодавством.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша стаття 81 ЦК України).

У відповідності до вимог ст.ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування – це процесуальний обов`язок суду.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України). У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року в справі №127/13957/16-ц (провадження № 61-26417св18) викладена правова позиція, що «за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відтак, суд вважає, що враховуючи порушення права позивачів на припинення трудового договору, обраний ними спосіб захисту направлений на відновлення їх трудових прав, гарантованих Конституцією України та Кодексом законів про працю України.

Верховний суд у складі суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 грудня 2020 року у справі №359/6858/19 проаналізував питання щодо можливості звільнення працівника, який подав заяву про звільнення за власним бажанням, у день подачі заяви про звільнення, у випадку, коли відсутні причини, які свідчать про неможливість продовження працівником роботи. Зокрема, суд вказав, що сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності такої домовленості працівника можна звільнити навіть у день подання заяви про звільнення.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне розірвати трудові договори, укладені між позивачами та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ», на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України у зв`язку із звільненням за власним бажанням з 06 січня 2026 року, тобто через два тижні від моменту подання відповідних заяв.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачами було сплачено судовий збір у сумі 5324,80 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 36, 38 КЗпП України, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ» про розірвання трудового договору - задоволити частково.

Розірвати трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ», за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України з 06 січня 2026 року.

Розірвати трудовий договір, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ», за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України з 06 січня 2026 року;

Розірвати трудовий договір, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ», за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України з 06 січня 2026 року;

Розірвати трудовий договір, укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ», за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України з 06 січня 2026 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ» на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ» на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ» на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_2

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_4 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_3

Позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_5 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ЦЕНТР-ЛЬВІВ», ЄДРПОУ 32639244, адреса: м. Львів, вул. Ю. Дрогобича, буд. 6, кв. 6.

Суддя Зубачик Н.Б.