Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №635/9205/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 635/9205/25

провадження № 2/619/331/26

РІШЕННЯ

іменем України

30 березння 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

Короткий зміст позовних вимог.

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 14.09.2024-100002558 від 14.09.2024 у розмірі 29 700 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 14.09.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладений кредитний договір № 14.09.2024-100002558. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 11 000 грн, строком на 124 днів. Дата надання кредиту 14.09.2024, дата повернення (виплати) кредиту 15.01.2025. Продовження (лонгація, продонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» -фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування. Комісія, пов`язана з наданням кредиту – 9% від суми кредиту та дорівнює 990 грн. Денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,97% = (13200/11000)/124=100%. Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку. Неустойка: 110 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Відповідно до договору №14.09.2024-100002558 від 14.09.2024 та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 11 000 грн. ОСОБА_1 отримала 14.09.2024 кредитні кошти у розмірі 11 000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. Відповідач своїх зобов`язань за договором не виконала, у зв`язку з чим станом на дату позовної заяви утворилася заборгованість у розмірі 29 700,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту – 11 000,00 грн; процентам – 10 230,00 грн, по комісії 990,00 грн, по додатковій комісії 1980,00 грн, неустойки за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання у розмірі 5 500,00 грн.

У відзиві на позовну заяву адвокат Максимов М.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з підстав необгрунтованості заявлених позовних вилог, посилаючись на те, що надана позивачем платіжна інструкція не доводить належним чином факту отримання відповідачем кредитних коштів, а отже, не може вважатися достатнім доказом виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором. До позовної заяви ТОВ “Споживчий центр” долучено також довідку- розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором не містить підтвердження фактичного зарахування грошових коштів на рахунок відповідача, не підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів, а також не може вважатися належним доказом існування та розміру заборгованості, оскільки не підтверджена жодними незалежними документами банківської установи. У додатках до позовної заяви ТОВ “Споживчий центр” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредиту містяться також копії: Інформації, отриманої з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача, інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 та інше. Сама по собі наявність: скріншоту, роздруківки договору, зазначення номера телефону не доводить, що: саме ОСОБА_1 вводила код, саме вона користувалась цим номером, номер належав їй на момент укладення договору. Позивач не надав: договору з оператором мобільного зв`язку, доказу, що номер НОМЕР_1 належав відповідачу, логів IP-адреси, журналу дій в інформаційній системі, технічного файлу підпису. Заявлені до стягнення суми: перевищують граничні розміри, встановлені законом; не відповідають принципам розумності та справедливості; порушують імперативні норми законодавства у сфері захисту прав споживачів. Враховуючи викладене, заявлена позивачем неустойка є незаконною та підлягає відмові у стягненні в повному обсязі або зменшенню до граничного розміру, встановленого законом. Крім того, заявлена позивачем сума процентів - є непропорційною; не підтверджена належними доказами; не містить прозорого розрахунку; порушує баланс інтересів сторін.

У відповіді на відзив представник позивача зазначила що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання відповідачем відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії). Таким чином, було укладено спірний кредитний договір у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Щодо підписання договору та ідентифікації: відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування. Щодо видачі коштів відповідачу: позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу. Згідно договору про надання послуг еквайрингу, порядок здійснення платіжної оперіації відбувався за допомогою інформаційного обміну електронними повідомленнями між програмно-технічними комплексами Позивача та надавачем послуг еквайрингу, в свою чергу, відповідні повідомлення не є платіжними інструкціями в розумінні закону України “Про платіжні послуги”. Отже, Позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак – належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Ключовий доказ надання кредитних коштів не може бути визнаний неналежним доказом виключно з підстав відсутності у нього повного номера платіжної картки та персональних даних власника рахунку, оскільки відсутність зазначеної інформації є прямим наслідком законодавчих та регуляторних обмежень щодо обігу платіжних даних. Сторона позивача наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, сторона відповідача не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Щодо ідентифікації відповідача під час укладання договору Відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID. позивач є абонентом-надавачем послуг. При подачі позовної заяви додано Відомості щодо ідентифікації відповідача через систему Bank ID. Такі відомості були отримані у порядку і у формі, що передбачені Специфікацією взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку України, затвердженою Рішенням Ради Системи BankID Національного банку України (протокол від 20.09.2022 № В/57-0003/75064 (зі змінами)(протоколи від 09.01.2023 №В/57-0002/3089), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Щодо процентів за кредитним договором загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось. Щодо комісії: комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу – інтернет-еквайрингу. ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Щодо неустойки: Законом України № 3498-IX від22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодоудосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» буливнесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевихта Перехідних положень. На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, матеріали справи містять заяву, у якій він просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, у наданому суду відзиві позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 14.08.2024 звернулася до ТОВ «Споживчий центр» з метою отримання кредиту, у зв`язку з чим підписала електронним цифровим підписом заявку, у якій погодилася із умовами кредитного договору (оферти), підтвердила, що приймає (акцептує) пропозицію про укладання договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №14.09.2024-100002558, з якими попередньо ознайомилась (зв. сторона а.с. 34-40).

ОСОБА_1 під час укладання кредитного договору №14.09.2024-100002558 пройшла ідентифікацію шляхом використання системи BankiD Національного банку (зв. сторона а.с. 30).

14.08.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір (оферта) №14.09.2024-100002558 (зв. сторона а.с. 34-37).

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 11 000 грн, строком на 124 днів. Дата надання кредиту 14.09.2024, дата повернення (виплати) кредиту 15.01.2025. Продовження (лонгація, продонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» -фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування. Комісія, пов`язана з наданням кредиту – 9% від суми кредиту та дорівнює 990 грн. Денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,97% = (13200/11000)/124=100%. Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку. Неустойка: 110 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п. 3.1. Договору - кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.2. передбачено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1 Договору кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5169-36ХХ-ХХХХ-1551.

Згідно п. 4.3. договору: днем надання кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу – день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитора. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.

Вказаний договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е873.

Окрім того, ОСОБА_1 , за допомогою електронного підпису, підписала паспорт споживчого кредиту (а.с. 32-34).

Відповідно до договору №14.09.2024-100002558 від 14.09.2024 позичальнику було перераховано 11 000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «УПР», з якого вбачається, що перераховано 11 000,00 грн 14.09.2024 22:57:10 на номер картки НОМЕР_2 за договором кредиту № 14.09.2024-100002558 (а.с.31).

Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № №14.09.2024-100002558 від 14.09.2024, заборгованість ОСОБА_1 складає 29 700,00 грн, з яких: основний борг – 11 000,00 грн; проценти по кредиту – 10 230,00 грн; по додатковій комісії 1980,00 грн, неустойки за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання у розмірі 5 500,00 грн (а.с. 22).

Мотиви, з яких виходить суд, застосовані норми права та висновки суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, договір № №14.09.2024-100002558 від 14.09.2024 укладено сторонами в електронній формі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Електронну Комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно із ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом встановлено, що 14.08.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір (оферта) №14.09.2024-100002558, позичальнику надано кредит у розмірі 11 000,00 грн.

Судом також встановлено, що особу ОСОБА_1 підтверджено за допомогою інформації отриманої з центрального вузла системи BankID НБУ.

Позичальнику було перераховано 11 000,00 грн 14.09.2024 22:57:10 на номер картки НОМЕР_2 за договором кредиту № 14.09.2024-100002558, що підтверджується листом ТОВ «УПР» (а.с.31).

При цьому, суд зауважує, що на підтвердження своїх заперечень відповідач не був позбавлений можливості надати суду належні та допустимі докази на підтвердження відповідних обставин, зокрема виписку з карткового рахунку відповідачки. Крім того, відповідач мав процесуальне право звернутися до суду з клопотанням про витребування зазначеної виписки або інших доказів, що спростовують факт зарахування коштів.

Однак відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами та не вчинив відповідних дій, спрямованих на належне доказування викладених ним обставин, що свідчить про недоведеність його доводів у цій частині.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, наявні правові підстави для їх стягнення з відповідача в даному розмірі.

Відповідачем до суду не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Договором між сторонами передбачено строк кредитування з 14 вересня 2024 року по 15 січня 2025 року (124 дні), сплату процентної ставки «Стандарт» у розмірі 1% за 1 день користування кредитом протягом перших 2 чергових періодів, кожен з яких становить 31 день, та у подальшому сплату процентної ставки «Економ» у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом.

З довідки позивача вбачається, що заборгованість за процентами становить 10 230,00 грн з розрахунку: 31 х 2 х (11000 / 100 х 1) = 6 820,00 грн за перші 2 чергових періоди за ставкою «Стандарт» (з 14 вересня 2024 року по 14 листопада 2024 року) та 31 х 2 х (11000 / 100 х 0,5) = 3 41,00 грн - за наступні 2 чергових періоди за ставкою «Економ» (з 15 листопада 2024 року по 15 січня 2025 року).

Нарахування процентів за такими ставками повністю відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням обмежень, передбачених Законом України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що набрав чинності 24 грудня 2023 року (максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: 2,5 % до 22 квітня 2024 року включно; 1,5 % з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно, 1% з 21 серпня 2024 року).

Отже, за заявлений позивачем період з відповідача до стягнення підлягає 10 230,00 грн заборгованості за процентами.

Щодо вимог про стягнення комісії у розмірі 990,00 грн та додаткової комісії у розмірі 1980, 00 грн за кредитним договором №14.09.2024-100002558 від 14.09.2024, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з таких підстав.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

Верховний суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості за кредитом не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості за кредитом, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді щомісячної винагороди є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка була чинною на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.

Тому банк не може стягнути з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови ВС у справі № 363/1834/17).

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію у розмірі 990 грн та додаткову комісію 1980 грн надаються відповідачу. Більш того, матеріали справи не містять і приблизного переліку послуг, які надаються банком.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення комісії з відповідача у розмірі 990,00 грн та додаткової комісії у розмірі 1980 грн за кредитним договором №14.09.2024-100002558 від 14.09.2024, є нікчемною та не може бути задоволена.

Щодо вимог про стягнення неустойки у розмірі 5 500,00 грн за кредитним договором № 14.09.2024-100002558 від 14.09.2024, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з таких підстав.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) зроблений висновок, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який доповнено відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»).

Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань.

Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв`язку із невиконанням позичальником грошових зобов`язань, що випливають із кредитного договору, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє дотепер.

Отже, до вимог про стягнення неустойки, нарахованої у розмірі 5 500 грн, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення неустойки з відповідача у розмірі 5 500, 00 грн за кредитним договором № 14.09.2024-100002558 від 14.09.2024 не підлягає задоволенню.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати банку зі сплаті судового збору за подачу позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: - 1 731, 56 грн.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 247, 258-260, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 530, 610, 611, 625, 628, 638, 639, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 14.09.2024-100002558 від 14.09.2024 у розмірі 21 230 (двадцять одна тисяча двісті тридцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 731 (одна тисяча сімсот тридцять одна) гривня 56 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А:

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О. В. Пруднікова