Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №404/8778/25 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/8778/25

Номер провадження 2/404/3151/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

18 березня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:

Головуючого судді – Іванової Н.Ю.

при секретарі - Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення юридичних фактів, які пов`язуються з наступним можливим виникненням спору про право та визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення юридичних фактів, які пов`язуються з наступним можливим виникненням спору про право та визнання права власності на спадкове майно, просила суд: встановити юридичний факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 в житловому будинку з господарсько-побутовими будівлями під АДРЕСА_1 ; встановити юридичний факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , не проживав разом із спадкодавицею ОСОБА_4 в житловому будинку з господарсько-побутовими будівлями під АДРЕСА_1 ; визнати за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності на 1/4 частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями під АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У обґрунтування поданого позову зазначено, що матері позивача ОСОБА_4 , на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності, посвідченого 05 травня 1985 року Третьою кіровоградською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі № 1-1419, та акту приймання в експлуатацію житлового будинку та господарських будівель від 20 грудня 1995 року належить житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями під АДРЕСА_1 .

Окрім цього, ОСОБА_4 належить земельна ділянка за цією ж адресою, площею 0,064 гектара, кадастровий номер: 3510100000:25:153:0035.

Вказаний житловий будинок являється спільною сумісною власністю подружжя – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки будинок був побудований ними в період зареєстрованого шлюбу.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є батьками позивача та відповідача.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями під АДРЕСА_1 .

Спадщину після ОСОБА_3 , відповідно до ст. 1261 та ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняли спадкоємці першої черги за законом, які проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини – дружина спадкодавця ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_1 .

Вказано, що інший спадкоємець, відповідач – син спадкодавця спадщину не прийняв, оскільки на час смерті спадкодавця був з ним зареєстрований, але у будинку не проживав.

Спадщину, шляхом спільного проживання зі спадкодавцем фактично прийняли два спадкоємця першої черги за законом – дружина ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , то їм в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 мало б належати по 1/4 частині спадкової 1/2 частки житлового будинку.

Спадщина після смерті ОСОБА_3 не оформлялася.

Позивач вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати, ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина на 3/4 частки вище вказаного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та на земельну ділянку.

Спадщину після ОСОБА_4 відповідно до ст. 1261 та ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла позивач, як спадкоємець першої черги за законом, яка проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Окрім цього, нею також була подана заява про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Новікової Н.М.

Інший спадкоємець першої черги за законом – син спадкодавця ОСОБА_2 спадщину не прийняв, оскільки на час смерті спадкодавця був з ним зареєстрований, але у будинку не проживав.

У липні 2025 року позивач звернулась до приватного нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину після батька і після матері.

Приватний нотаріус надала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій та вказала, що відсутні документи та відомості, що підтверджують право ОСОБА_3 на частку у праві власності подружжя на це спадкове майно, та, що частки у праві спільної власності подружжя на це спадкове майно не були визначені подружжям за життя, а також відсутні документи, що підтверджують факт того, що син спадкодавців ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично не проживав разом з батьками на час відкриття спадщини та не прийняв спадщину відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу України.

Зазначено, що відповідач не проживав разом із спадкодавцями на час відкриття спадщини,що підтверджується довідками квартального комітету, поясненнями свідків, а відтак є таким, що не прийняв спадщину.

Ухвалою судді від 03 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано у приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Новікової Н.М.: інформацію про подачу заяв про прийняття або про відмову від спадщини із зазначенням адрес спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , чи видавались свідоцтва про право на спадщину та надати із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) інформацію щодо посвідчення ОСОБА_3 заповітів; інформацію про подачу заяв про прийняття або про відмову від спадщини із зазначенням адрес спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , чи видавались свідоцтва про право на спадщину та надати із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) інформацію щодо посвідчення ОСОБА_4 заповітів.

Ухвалою суду від 12 листопада 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України: інформацію про перетин державного кордону України громадянином України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з січня 2019 року по листопад 2025 року.

Ухвалою суду від 13 січня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні. Викликано у судове засідання свідків.

Позивач та її представник, адвокат Звіздун А.М. заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, позов просили задовольнити, не заперечували проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, проте, у судове засідання не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, відзив до суду не надавав, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Відповідно до вимог частини першої статті 280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи на підставі доказів, які є у справі.

Заслухавши пояснення позивача, її представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та зміст заяви позивача по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані позивачем докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги частково доведені належними та допустимими доказами, тому позов слід задовольнити частково, за наступних підстав.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 , виданим 10 квітня 2023 року відділом державної реєстрації смерті у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 914.

Після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями під АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 , виданим 17 вересня 2024 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №552.

Після її смерті відкрилась спадщина на 3/4 частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями під АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 , на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності, посвідченого 05 травня 1985 року Третьою кіровоградською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі №1-1419, та акту приймання в експлуатацію житлового будинку та господарських будівель від 20 грудня 1995 року належить житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями під АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 належить земельна ділянка за цією ж адресою, площею 0,064 гектара, кадастровий номер: 3510100000:25:153:0035.

Вказаний житловий будинок являється спільною сумісною власністю подружжя – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки будинок був побудований ними в період зареєстрованого шлюбу.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є батьками позивача та відповідача.

Із заявою до приватного нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку у праві власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 звернулась позивач, ОСОБА_1 після смерті батька та на 3/4 частки у праві власності на вказаний житловий будинок, після смерті матері.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Новікової Н.М. від 23 липня 2025 року, відмовлено ОСОБА_1 у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку у праві власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька – ОСОБА_3 та свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/4 частки вказаного житлового будинку та земельної ділянки, після смерті матері – ОСОБА_4 .

Підставами відмови у видачі свідоцтв стало те, що відсутні документи та відомості, що підтверджують право ОСОБА_3 на частку у праві спільної власності на спадкове майно, та тим, що частки у праві спільної власності подружжя на це спадкове майно не були визначені подружжям за життя, а також у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично не проживав разом з батьками на час відкриття спадщини та не прийняв спадщину відповідно до статті 1268 ЦК України.

Відповідно до вимог статті 1268 ЦК України спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли донька померлого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дружина померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскільки на день смерті спадкодавця фактично проживали разом з ним за однією адресою.

Станом на 09 квітня 2023 року разом зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований син спадкодавця – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяв від інших спадкоємців про прийняття спадщини чи видачу свідоцтв про право на спадщину до приватного нотаріуса не надходило.

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 81957409 від 23 липня 2025 року заповіти від імені ОСОБА_3 не посвідчувалися.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла донька померлої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки на день смерті спадкодавця фактично проживала разом з нею за однією адресою.

Станом на 15 вересня 2024 року разом зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований син спадкодавця – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяв від інших спадкоємців про прийняття спадщини чи видачу свідоцтв про право на спадщину до приватного нотаріуса не надходило.

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 81669347 від 26 червня 2025 року заповіти від імені ОСОБА_4 не посвідчувалися.

Документи, що підтверджують право власності ОСОБА_3 на вищевказане майно чи частку у праві власності на вказане майно, відсутні.

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано 27 червня 1965 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим 27 червня 1965 року.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , свої спадкові права на майно померлого чоловіка не оформлювала та за видачею свідоцтва про право на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя в порядку статті 71 ЗУ «Про нотаріат» не зверталась.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ст. 1216, 1218, 1220, 1221 Цивільного кодексу України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261–1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК). Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК).

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

У встановлений частиною першою статті 1270 ЦК України шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини або відмову від її прийняття відповідач не зверталась. Спадкову справу заведено на підставі заяви про прийняття спадщини позивача.

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої – третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Допитані у судовому засіданні як свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підтвердили той факт, що відповідач ОСОБА_2 проживає у Росії, за адресою зареєстрованого місця проживання не проживав, на поховання своїх батьків не приїздив, останній раз приїздив до до батьків до повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

Відповідно до витягу, наданого Державною прикордонною службою України, з наявною у Базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України громадянином ОСОБА_9 , встановлено, що 12 березня 2020 року о 08.56 год. ним було здійснено виїзд за межі України у пункті пропуску КПВВ «Чонгар». Інформації після цього щодо в`їзду та територію України, не має.

З відповіді № 2000195 від 12 листопада 2025 року з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих само зайнятими особами, а також суми річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, відомості про ОСОБА_2 за період з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2025 року, відсутні.

Встановлено, що позивач, як спадкоємець, прийняла спадщину, оскільки звернулася з заявою про її прийняття до нотаріальної контори. У той же час, відповідач, будучи спадкоємцем за законом, не прийняв спадщину, що відкрилася після смерті його батьків, а отже не набув права на спадкове майно.

Таким чином, факт неприйняття спадщини відповідачем після смерті спадкодавців знайшов підтвердження у судовому засіданні, як і факт прийняття спадщини позивачем після смерті батьків.

Для подальшого утримання та збереження майна позивачу необхідно оформити право власності на спадкове майно, проте іншого шляху, окрім визнання права власності на частку вказаного будинку у судовому порядку, не існує.

За таких підстав суд дійшов висновку про те, що позов в цій частині слід задовольнити.

У задоволенні вимог про встановлення юридичного факту, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 у житловому будинку з господарсько-побутовими будівлями під АДРЕСА_1 та встановлення юридичного факту, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , не проживав разом із спадкодавицею ОСОБА_4 в житловому будинку з господарсько-побутовими будівлями під АДРЕСА_1 , слід відмовити за наступних підстав.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.

Предмет позову – це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.

Підстава позову – це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.

Крім визнання права власності на спадкове майно, предметом позову ОСОБА_1 визначила вимоги про встановлення фактів непроживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та на день смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі спадкодавцями у житловому будинку з господарсько-побутовими будівлями під АДРЕСА_1 .

Однак, виходячи зі змісту позову, позивач фактично намагається довести те, що лише вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батьків.

З огляду на викладене у задоволенні позову у цій частині має бути відмовлено у зв`язку із застосуванням позивачем способу захисту, який не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України, фактичне місце проживання відповідача не має правового значення у цій справі, не є правильним та суперечить змісту частини третьої статті 1268 ЦК України.

Отже, розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати вважати по фактично понесеними.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання: АДРЕСА_2 , НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 03.04.2026 року.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Ю. Іванова