Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №404/7820/25 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/7820/25

Номер провадження 2/404/2770/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючого судді Іванової Н.Ю.

при секретарі Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю.

Мотивувала позов тим, що ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 25 вересня 1987 року Другою кіровоградською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 2915 належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 .

25 січня 2000 року ОСОБА_5 , секретарем виконавчого комітету Сабатинівської сільської ради народних депутатів Ульяновського району Кіровоградської області був посвідчений заповіт, зареєстрований в реєстрі за №6 відповідно до якого ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 являється дочкою ОСОБА_4 .

Також ця обставина підтверджується свідоцтвом про одруження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Вказано, що її чоловік ОСОБА_9 являється сином ОСОБА_6 .

Шлюб між позивачем та ОСОБА_9 був укладений 27 серпня 1983 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . На день її смерті чоловік позивача, ОСОБА_9 та вона проживали у житловому будинку під АДРЕСА_1 .

Дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на час смерті своєї матері разом з нею та в її будинку не проживала, заяву про прийняття спадщини не подавала.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_9 .

На час смерті чоловіка вони перебували в шлюбі та проживали разом в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 .

Оскільки позивач вважала, що її чоловік ОСОБА_9 являється належним спадкоємцем після ОСОБА_4 та прийняв спадщину шляхом спільного з нею проживання вона звернулася до Кропивницької міської нотаріальної контори №2 з метою отримати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 .

Після вивчення документів нотаріусом, за вих. № 486/01-16 від 02 травня 2025 року їй було видане письмове роз`яснення у якому було зазначено: «На Вашу заяву від 02 травня 2025 року, щодо роз`яснення порядку оформлення спадщини, після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на час відкриття спадщини після своєї баби ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом з нею, роз`яснюю наступне.

На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , діяв Цивільний кодекс УРСР від 18 липня 1963 року (далі ЦК УРСР), яким передбачено дві черги спадкоємців за законом.

Стаття 529 ЦК УРСР визначає, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого з боку батька, так і з боку матері (друга черга) (стаття 530 ЦК УРСР).

Статтею 531 ЦК УРСР передбачено, що до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

ЦК УРСР втратив чинність з 1 січня 2004 року у зв`язку з набранням чинності Цивільним Кодексом України від 16 січня 2003 року (далі - ЦК України).

Згідно Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення - цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України «Спадкове право» застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до Постанови № 7 Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України.

На підставі вищевикладеного, коло спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлюється за правилами ЦК УРСР, до якого не входять онуки спадкодавця, оскільки на час відкриття спадщини була в живих дочка ОСОБА_4 - мати ОСОБА_9 - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку з чим, ОСОБА_9 не є спадкоємцем за законом на підставі статей 529, 530 ЦК УРСР, після своєї баби - ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Додатково слід зазначити, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 02 листопада 2006 року Сабатинською сільською радою Ульяновського району Кіровоградської області, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_9 .

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 02 травня 2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_9 . В графі відомості про батька записано: ОСОБА_10 (без зазначення імені та по батькові батька). В графі відомості про матір зазначено: ОСОБА_10 (без зазначення імені та по батькові матері).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 18 березня 1963 року Сабатинівсьсим сільським ЗАГС Ульяновського району Кіровоградської області, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_9 , матір`ю записана ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 10 травня 1959 року Сабатинівською сільською радою, укладено шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , та присвоєно прізвище дружині – « ОСОБА_10 ».

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 27 липня 1954 року Ульяновським відділом ЗАГС, ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_11 , матір`ю записана ОСОБА_4 .

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 02 травня 2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 .

Враховуючи наявні розбіжності, родинні відносини між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , не підтверджуються».

Вказано, що зі змісту роз`яснення нотаріуса та зі спілкування з нотаріусом позивачу стало зрозуміло, що за тих обставин, що склалися після смерті ОСОБА_4 мають бути застосовані зовсім інші правовідносини.

Так, як вона вже зазначала, на час смерті ОСОБА_4 вона та її чоловік ОСОБА_9 проживали в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 та продовжували в ньому проживати разом до дня смерті чоловіка, а вона продовжує в ньому проживати до цього часу.

3 моменту смерті ОСОБА_4 вони разом з чоловіком відкрито, безперервно, безперешкодно володіли та користувались зазначеним будинком - використовували для проживання сім`ї, а після смерті чоловіка вона володіє та користується будинком для свого проживання. Здійснює догляд за будинком, сплачує комунальні послуги, організовує та здійснює поточний ремонт будинку та комунальних мереж. Її дочки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в будинку зареєстровані, але не проживають і увесь тягар утримання житлового будинку несе вона самостійно.

З наведених обставин вбачається, що вона добросовісно відкрито, безперервно володіє цілим житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 з 14 березня 2000 року по теперішній час.

Таким чином, зазначені фактичні обставини свідчать про наявність підстав для права власності за набувальною давністю щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 .

Згідно висновку про вартість майна, виконаного 10 липня 2025 року суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_14 , ринкова вартість житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складає 790 500 гривень.

Ухвалою судді від 15 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 11 листопада 2025 року відмовлено у прийнятті заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання позову.

Ухвалою суду від 18 грудня 2025 року закрито підготовче провадження, цивільну справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні.

Позивач та її представник, адвокат Звіздун А.М. у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили задовольнити.

Відповідачі у судовому засіданні не заперечували проти задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача, її представника, відповідачів, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25 вересня 1987 року Другою кіровоградською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 2915, належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується договором купівлі-продажу та архівною довідкою виданою від 11 квітня 2025 року, ОКП «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», реєстрова книга № 87, запис № 16412.

25 січня 2000 року ОСОБА_5 , секретарем виконавчого комітету Сабатинівської сільської ради народних депутатів Ульяновського району Кіровоградської області був посвідчений заповіт, зареєстрований в реєстрі за №6, відповідно до якого ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 є дочкою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 27 липня 1954 року Ульяновським районним бюро ЗАГС Кіровоградської області, актовий запис № 615. Також ця обставина підтверджується свідоцтвом про одруження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , серії НОМЕР_3 , виданим 10 травня 1959 року Сабатинівською сільською радою Ульяновського району Кіровоградської області, актовий запис № 12.

ОСОБА_9 є сином ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 18 березня 1963 року Сабатинівською сільською радою Ульяновського району Кіровоградської області, актовий запис №9.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 був укладений 27 серпня 1983 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, серії НОМЕР_5 , виданим 27 серпня 1983 року Богданівською сільською радою Ульяновського району Кіровоградської області, актовий запис № 7.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим 02 березня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис № 07.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданим 06 квітня 2017 року виконавчим комітетом Сабатинівської сільської ради народних депутатів Благовіщенського району Кіровоградської області, актовий запис №3.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 02 листопада 2006 року Сабатинівською сільською радою Ульяновського району Кіровоградської області, актовий запис № 19.

Позивач звернулася до Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 2 із заявою щодо роз`яснення порядку оформлення спадщини, після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на час відкриття спадщини після своєї баби ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом з нею.

Нотаріусом надано роз`яснення від 02 травня 2025 року № 486/01-16, відповідно яких вказано, що коло спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлюється за правилами ЦК УРСР, до якого не входять онуки спадкодавця, оскільки на час відкриття спадщини була в живих дочка ОСОБА_4 – мати ОСОБА_9 – ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з чим ОСОБА_9 не є спадкоємцем за законом на підставі ст. 529, 530 ЦК УРСР, після своєї баби – ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, наявні розбіжності у прізвищі ОСОБА_9 , родинні відносини між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , не підтверджуються.

У відповідності до п. 1, 2 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР.

Оскільки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до спірних правовідносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР).

Згідно ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ст. 527 ЦК Української РСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця.

Частиною 1 ст. 529 ЦК УРСР визначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно положень ст. 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Враховуючи наявність заповіту, дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_6 була єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину померлої.

ОСОБА_6 успадкувала майно після смерті матері, але не оформила свої спадкові права.

Перехід спадкових прав після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відбувся за нормами ЦК України.

Частинами першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною першою статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

Таким чином, набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Окрім того, враховуючи положення частини першої та третьої статті 1277 ЦК України слід дійти висновку, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням, у встановленому вказаною статтею порядку.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач обізнана відносно того хто є власником житлового будинку, який є предметом спору та на який вона просить визнати право власності за набувальною давністю, а тому не можна вважати володіння позивачем будинком, добросовісним.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

При складенні рішення суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають. Давність володіння могла вважатись добросовісною, якщо позивач при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав на набуття права власності.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 4, 10, 11-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання: АДРЕСА_2 , НОМЕР_8 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_10 .

Повний текст судового рішення складено 03.04.2026 року.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Ю. Іванова