Вирок від 01 квітня 2026 р. у справі №338/1625/24 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/1625/24

Провадження №1-кп/338/26/26

02 квітня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі

судді ОСОБА_1 ,

секретар с/з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

законного представника

неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

провівши судовий розгляд у закритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани за матеріалами кримінального провадження №12024091120000073 про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,громадянина України, з професійно технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.156 ч.2 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_7 , вчинив розпусні дії щодо малолітньої особи.

Злочин вчинив при таких обставинах:

19.05.2024 року, близько 18:00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_7 прийшов на територію домоволодіння сусідів, яке розташоване в АДРЕСА_1 . Під час спілкування з малолітньою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у присутності її неповнолітніх братів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які були зосереджені на власному занятті та за відсутності поблизу батьків, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що ОСОБА_11 є малолітньою, вчинив умисні дії проти статевої свободи та статевої недоторканості потерпілої, а саме розпусні дії сексуального характеру. Зокрема, діючи з метою задоволення власної статевої пристрасті, став торкатись своїми руками поверх одягу до ніг, грудей, сідниць та статевих органів малолітньої. Внаслідок таких дій ОСОБА_12 потерпіла розплакалась, на що звернули увагу неповнолітні ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та прогнали обвинуваченого з подвір`я.

В судовому засіданні підсудний заявив, що свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнає частково. Пояснив, що 19 травня 2024 року прийшов до господарства ОСОБА_15 , щоб поспілкуватись з господарем та примиритись, оскільки попередньо вони посварились. З цією метою приніс пляшку горілки, яку віддав ОСОБА_16 , але разом її тоді не розпивали. До того він уже випив 150 грам горілки. Під час розмови з ОСОБА_16 побачив, що на гойдалці на подвір`ї сидять діти ОСОБА_17 . Оскільки мав проблему з телефоном, то після того, як ОСОБА_17 повернувся до будинку, вирішив підійти до хлопців аби налаштували йому телефон. Передавши ОСОБА_18 та ОСОБА_14 телефон, сам став розмовляти із ОСОБА_8 , яка сиділа поруч із хлопцями на гойдалці. Розмова була на побутові теми, жартували. Потерпілу знає від дитинства, оскільки часто бував у них, а тому ніякого злого умислу щодо неї не мав. Допускає, що під час розмови міг торкатись «дотулитись» до рук чи ніг потерпілої, але умислу на вчинення щодо неї розпусних дій не мав, статевих органів дівчини та грудей не торкався, жартома звертав увагу на те, що вона уже виросла. Допускає, що через ту обставину, що перебував у стані сп`яніння міг не пам`ятати достеменно усіх обставин і його поведінка, яку він сам сприймав як жарти, була сприйнята малолітньою ОСОБА_19 інакше і образила її. Тому вказав, що щиро шкодує за тим, що завдав дитині психологічної травми, просив вибачення у потерпілої та законного представника.

Незважаючи на заперечення ряду фактичних обставин, які ставляться у вину обвинуваченому, його винуватість у скоєнні інкримінованого злочину доводиться дослідженими у справі доказами.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_11 пояснила, що 19.05.2024 року у неділю, разом з батьками та братами на власному подвір`ї спільно проводили час. Коли батьки пішли до будинку, вона та двоє її старших братів ОСОБА_20 та ОСОБА_14 залишились на подвір`ї, сиділи на гойдалці. До них підійшов їх односельчанин ОСОБА_21 , який за зовнішніми ознаками перебував у стані алкогольного сп`яніння. Він попросив у хлопців налаштувати йому телефон, а сам став поруч навпроти та несподівано для неї став до неї чіплятися. Зокрема, почав торкатись через одяг її ніг, грудей, а також намагався просунути руку до її статевих органів. Також він запропонував їй зняти лосини, пообіцявши, що дасть за це 20 гривень. Будучи розгубленою від такої поведінки ОСОБА_7 вона розплакалась. Її брати, які були до цього зосереджені у телефоні, почули це і прогнали обвинуваченого з подвір`я, а вона пішла до будинку та розповіла про це батькам. Також, вказала, що вказаний інцидент хоч і був для неї неприємним, але вона не бажає притягнення обвинуваченого до суворого покарання.

Допитана в судовому засіданні законний представник малолітньої потерпілої – ОСОБА_5 пояснила, що проживає у АДРЕСА_2 разом із своїм чоловіком та трьома неповнолітніми дітьми. Неподалік від них проживає ОСОБА_7 , з яким перебували у нормальних сусідських відносинах. 19 травня 2024 року у післяобідній час вони разом із чоловіком та дітьми біля власного будинку смажили шашлик, відпочивали. Пізніше вона з чоловіком зайшла всередину будинку, а діти залишилися надворі. Через деякий час до будинку прибігла її малолітня дочка ОСОБА_11 , яка розплакалась та повідомила, що до неї надворі чіплявся ОСОБА_7 . Зокрема розповіла їй, що обвинувачений через одяг торкався її сідниць, ніг, грудей та інтимних місць. Також дитина розповіла, що останній пропонував їй зняти лосини, а за це обіцяв дати 20 гривень. Така поведінка обвинуваченого її обурила і вона викликала поліцію. Згодом мала намір припинити це провадження, однак поліція уже відмовила у цьому. Вказала, що обвинувачений перепросив за вчинене, донька вибачила йому, психологічний стан дитини нормальний, про те що сталось вона поза межами процесуальних дій не згадує, а тому просила не призначати обвинуваченому суворого покарання.

Аналогічні показання в судовому засіданні про обставини справи ОСОБА_16 .

Допитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_13 підтвердив, що 19.05.2024 року у післяобідній час, коли вони з братом та сестрою перебували на власному подвір`ї та сиділи на садовій гойдалці, до них підійшов сусід ОСОБА_7 , який попросив їх з братом налаштувати йому телефон, оскільки не чув дзвінків. Вони зайнялись налаштуваннями, а обвинувачений став поруч із сестрою та про щось розмовляли. Зосередившись на своєму, він не чув суті розмови, але в якийсь момент звернув увагу на те, що сестра заплакала. Піднявши голову побачив, що ОСОБА_7 чіпляв її своїми руками за ноги. Це його обурило, вони з братом встали з гойдалки, віддали обвинуваченому телефон, дали йому по копняку і прогнали з подвір`я. Сестра в той час пішла до хати та розповіла про це батькам.

Такі ж за змістом показання дав у судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_22 .

Вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України доводиться також письмовими доказами, які були предметом дослідження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Відповідно до протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 19.05.2024 року ОСОБА_5 повідомила, що 19.05.2024 сусід ОСОБА_7 вчинив розпусні дії, щодо її малолітньої дочки ОСОБА_8 .

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №1078 від 05.07.2024 малолітня потерпіла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 психічними розладами не страждає та не страждала у період, що відноситься період вчинених щодо неї дій, які є предметом кримінального провадження. Рівень загального розвитку малолітньої ОСОБА_8 є достатнім для її віку, як в інтелектуальному плані, так і в напрямку формування особистості. Індивідуальні особливості пізнавальної діяльності потерпілої (пам`ять, увага, мислення) є характерними та звичайними для її віку. Виходячи з індивідуально-психологічних особливостей ОСОБА_8 (сенситивні та лабільні риси характеру), вона не схильна до підвищеного фантазування. Враховуючи малолітній вік, схильна до підвищеного навіювання. Малолітня ОСОБА_8 , враховуючи рівень її пізнавальних процесів, розумовий розвиток (пам`ять, увага, мислення), здатна правильно сприймати, обставини, що мають значення для кримінального провадження і давати по них відповідні покази. Малолітня ОСОБА_8 розуміла характер вчинюваних щодо неї дій, але не розуміла соціального значення та не могла чинити опір.

Згідно психологічної характеристики психоемоційного стану дитини ОСОБА_8 , зробленої на підставі дослідження проведеного 27.05.2024 психологом діагностом Центру психологічної допомоги дітям «Серденько» ТОВ «Серденько», зроблено висновки, що психоемоційний стан дитини не стійкий. У дитини були виявлені переживання психотравмуючої події, що пов`язана з ситуацією, що мала місце 19.05.2024. Наявна характерна поведінка для жертв сексуального насилля, серед ознак виокремлено напруження, сльози, погіршення емоційного стану. Особливості розповіді: первинна загальність, непослідовність, необхідність додаткових уточнень тощо. Дитина пережила психотравмуючу подію, пов`язану із ситуацією розбещення.

Проведеним оглядом відеозапису допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_8 , який було проведено під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у порядку ст. 225 КПК України, встановлено, що малолітня потерпіла дала показання, які за суттю відповідають тим, що були надані суду. Зокрема, підтвердила обставини події, які мали місце 19.05.2024 року, пояснивши, що до чіплявся ОСОБА_7 , через одяг торкався її сідниць, ніг та грудей.

Даючи оцінку забраним та дослідженим у судовому засіданні доказам, суд прийшов до переконання, що вина обвинуваченого у скоєнні інкримінованих йому дій доведена.

Показання обвинуваченого в частині того, що він не мав умислу на вчинення розпусних дій стосовно малолітньої потерпілої, а лише випадково та жартома торкався її, суд розцінює як нещирі, оскільки характер та послідовність вчинюваних дій свідчать про їх умисне вчинення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд справи проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Виходячи з вимог ч.3 цієї ж статті, з метою ухвалення справедливого рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Виходячи з наведеного, дії підсудного суд кваліфікує у межах пред`явленого обвинувачення за ч.2 ст.156 КК України, оскільки він, діючи умисно, вчинив розпусні дії щодо малолітньої.

Відповідно до ст.50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи із вказаної мети, принципів справедливості, співмірності, індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності і даним про особу винного.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його характеристику з місця проживання, інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання є скоєння злочину у стані алкогольного сп`яніння. До обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченому суд відніс позицію потерпілої та її законного представника, які просили не призначати ОСОБА_12 суворого покарання.

ОСОБА_7 скоїв кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, класифікується, як тяжкий злочин, обвинувачений раніше не судимий та вперше притягується до кримінальної відповідальності, працює переважно за наймом, за місцем проживання характеризується позитивно, не одружений.

Згідно висновку судової психіатричної експертизи, призначеної у ході судового розгляду, ОСОБА_7 на період часу, що відноситься до інкримінованих йому дій та на даний час психічними розладами не страждав, виявляє ознаки РПП внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. На період часу, що відноситься до інкримінованих йому дій та на даний час здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Також суд враховує досудову доповідь органу пробації, з якої вбачається, що у обвинуваченого присутня мотивація до позитивних змін, ризик повторного вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення та ризик небезпеки до суспільства є середнім. Дослідження інформації, що характеризує особу, результати оцінки ризиків та ймовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Злочин скоєний обвинуваченим, віднесений до категорії тяжких, санкція якого передбачає безальтернативне покарання виді позбавлення волі. Водночас, відповідно до ч.1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

ОСОБА_7 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, потерпіла та законний представник потерпілої в судовому засіданні заявили, що вибачили обвинувченому за скоєне та просили не призначати ОСОБА_7 суворого покарання, обвинувачений є одиноким, хворіє, на думку суду, для досягнення цілей кримінального провадження, виходячи з наведених вище вимог, принципів справедливості, співмірності, індивідуалізації покарання, його виправлення можливе без відбування покарання, яке буде призначене у межах, визначених санкцією ст.156 ч.2 КК України із випробуванням та одночасним контролем за його поведінкою протягом іспитового строку. Також, відповідно до п.4 ч.3 ст.76 КК України на ОСОБА_7 , який вчинив злочин під впливом алкоголю та виявляє ознаки РПП слід додатково покласти обов`язок виконати заходи, передбачені апробаційною програмою «Попередження вживання психоактивних речовин». Таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення особи і попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 370, 373 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_7 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні, засудити та призначити покарання за ч.2 ст.156 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади пов`язані з навчанням чи вихованням дітей або займатися діяльністю, пов`язаною з роботою з дітьми строком на 3 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 2 роки.

На підставі ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов`язки періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи. На підставі п.4 ч.3 ст.76 КК України додатково покласти на ОСОБА_7 обов`язок виконати заходи, передбачені апробаційною програмою «Попередження вживання психоактивних речовин».

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя