Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №196/1008/24 — Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/1008/24

№ провадження 2-др/196/3/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бабічевої Л.П.,

за участі секретаря судового засідання Шевченко Т.І.,

учасники справи та представники учасників справи:

позивачка ОСОБА_1 ,

представник позивачки - адвокат Мисечко Катерина Олександрівна,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представник відповідачів - адвокат Забара Альона Володимирівна,

треті особи: ОСОБА_4 , державний нотаріус Царичанської

державної нотаріальної контори Дніпропетровської області - Фрізен Наталія Юріївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Царичанка Дніпропетровської області заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Мисечко Катерини Олександрівни про ухвалення додаткового рішення та клопотання представника відповідачів - адвоката Забари Альони Володимирівни про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частину домоволодіння та земельних ділянок, які є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частину домоволодіння та земельних ділянок, які є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності в порядку спадкування за законом було задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку спільно набутого майна подружжя, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме:

- на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами житловою площею - 74,5 кв.м., загальною площею - 113,5 кв.м., за АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1225655101:03:003:0030, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_5 право власності на 1/8 частку такого майна:

- житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, житловою площею - 74,5 кв.м., загальною площею - 113,5 кв.м., за АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1225655101:03:003:0030, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_5 право власності на 1/4 частку такого майна:

- житлового будинку АДРЕСА_1 , житловою площею - 42,1 кв.м., загальною площею - 90,0 кв.м.,

- земельної ділянки площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1225655101:03:003:0035,

- земельної ділянки площею 0,1439 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1225655101:03:003:0034,

- земельної ділянки площею 2,8100 га, яка розташована на території Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1225655000:01:002:0015;

- земельної ділянки площею 0,0403 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1225655101:03:003:0031,

- земельної ділянки площею 3,0316 га, яка розташована на території Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1225655100:01:001:0049.

У іншій частині позовних вимог - відмовлено.

До Царичанського районного суду Дніпропетровської області від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Мисечко К.О. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №196/1008/24 про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн., яка сформована в системі "Електронний суд" 16.03.2026 року.

В обґрунтування заяви вказано, що рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 10.03.2026 р. позов ОСОБА_1 було задоволено частково, питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу судом вирішено не було.

Зазначає, що у зв`язку з тим, що позивачка не являється спеціалістом в галузі права, вона була вимушена звернутися за професійною правовою допомогою до адвоката та заключити договір про надання юридичних послуг. Понесла певні витрати, що підтверджується попереднім розрахунком та відповідною квитанцією.

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження судових витрат на правову допомогу додана квитанція щодо переведення на рахунок адвоката Мисечко К.О. грошової суми у розмірі 40 000 грн. від 23.03.2024 року та додаток до договору про надання юридичної допомоги від 23.03.2024 р., в якому зазначена сума гонорару.

Окрім того, додатково надає акт виконаних робіт по вищевказаній цивільній справі.

Тому просить суд ухвалити додаткове рішення по справі №196/1008/24, яким стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 40 000,00 грн.

Крім того, від представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Забари А.В. до суду надійшло клопотання про стягнення судових витрат у цивільній справі №196/1008/24, у якому вона просить окрім попередньо заявлених в ході розгляду справи витрат на правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн., ще додатково стягнути з позивачки ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн., тобто всього на загальну суму 49 000,00 грн., яке сформоване в системі "Електронний суд" 12.03.2026 року.

В обґрунтування клопотання вказано, що представником відповідачки 24.07.2025 р. через систему "Електронний суд" було подано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн. та на підтвердження судових витрат подані докази.

Однак, у подальшому відповідачка ОСОБА_2 ще понесла додаткові витрати в розмірі 4000,00 грн. за участь представника відповідача в судових засіданнях.

Тому вказані суми (в загальному розмірі 49 000,00 грн.) на підставі ст.ст. 141, 142 ЦПК України, просить покласти на позивачку та стягнути на користь відповідачки ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 17 березня 2026 р. призначено розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення та клопотання без повідомлення учасників справи (т.3 а.с. 175).

Від представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Забари А.В. через систему "Електронний суд" 18.03.2026 р. надійшли письмові заперечення щодо заяви про винесення додаткового рішення, у яких вона просить відмовити у повному обсязі у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення та визнати недопустимими докази понесення позивачем судових витрат. Посилається на те, щопредставник позивача майже не брала участі у судових засіданнях, про що свідчать заяви про відкладення розгляду справи, а виконані послуги адвокатом значно менші та не становлять великої складності, тому гонорар в сумі 40 000 грн. є недоцільним та не співмірним. Отже, докази витрат є явно завищеними, а тому вважає, що в їх задоволенні слід відмовити або зменшити до розумної суми в розмірі 3000 (три тисячі) грн. (т.3 а.с. 176-183).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали цивільної справи №196/1008/24 та заяву про ухвалення додаткового рішення і клопотання про стягнення судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.3 ст. 259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішення після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно ч.1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21 (провадження № 61-11490св23).

Частиною першою ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша – друга статті 133 ЦПК України).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до змісту позовної заяви представником позивачки було зазначено, що на дату подання позову позивачкою понесено судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору в розмірі 7 869,00 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 40 000,00 грн., які просить стягнути з відповідачів, на підтвердження чого додано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 7 869,00 грн. (т.1 а.с. 1), Договір про надання правових послуг адвоката від 23.03.2024 р. та Додаток до договору (т.1 а.с. 8), копію квитанції від 23.03.2024 р. про отримання адвокатом Мисечко К.О. від ОСОБА_1 гонорару в сумі 40 000,00 грн. згідно договору про надання правових послуг адвоката від 23.03.2024 р. (т.1 а.с. 11), ордер від 23.03.2024 р. на надання правничої допомоги Швець Л.С. (т.1 а.с. 9).

Крім того, в ході розгляду справи представником позивачки - адвокатом Мисечко К.О. було повідомлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000 грн. нею у п`ятиденний строк після ухвалення рішення суду ще додатково буде надано акт виконаних робіт по вказаній цивільній справі.

Після розгляду справи протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду представником позивачки було подано до суду 16.03.2026 р. через систему «Електронний суд»

Акт №1 наданих послуг до Договору від 23.03.2024 року про надання правничої допомоги від 16 березня 2026 року на загальну суму 40 000,00 грн. (т.3 а.с. 170).

Як вбачається з матеріалів справи, 23 березня2024 р. між адвокатом Мисечко К.О. та позивачкою ОСОБА_1 було укладено договір про надання правових послуг адвоката (т.1 а.с. 8).

Згідно п. 1.1 договору виконавець зобов`язується надати клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього (представництво) в державних органах та у Царичанському районному суді Дніпропетровської області, а відповідно до п. 4.1 договору оплата за надані послуги проводиться відповідно до Додатка №1, який є частиною даного договору.

Згідно вказаного Додатку до договору за надання юридичних послуг згідно даного договору клієнт сплачує виконавцю гонорар у сумі 40 000,00 грн. (т.1 а.с. 8 зворот).

На виконання умов договору про надання правових послуг адвоката від 23.03.2024 р. та Додатку до договору позивачкою ОСОБА_1 було сплачено адвокату Мисечко К.О. гонорар в сумі 40 000,00 грн., що підтверджується копією квитанції від 23.03.2024 р. (т.1 а.с. 11).

Як вбачається з наданих представником позивачки доказів, 16 березня 2026 року між позивачкою та адвокатом Мисечко К.О. було підписано Акт №1 наданих послуг до Договору від 23.03.2024 р. про надання правничої допомоги (юридичних послуг), згідно якого загальний розмір гонорару адвоката за надання юридичних послуг складає 40 000,00 грн., також у акті зазначено обсяг та вид наданих юридичних послуг (т.3 а.с. 170).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Отже, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачкою ОСОБА_1 послуг адвоката Мисечко К.О.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить з такого.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих адвокатом доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Як зазначено Верховним Судом в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

При визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суті виконаних послуг та витраченого адвокатом часу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката.

Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Так, розглядаючи надані представником позивачки докази понесених витрат на правничу допомогу, суд враховує правову позицію Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини, та дійшов висновку, що розмір заявлених до стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу в сумі 40 000 грн. не відповідає повною мірою критерію реальності адвокатських витрат і критерію розумності їх розміру, оскільки такі витрати не співрозмірні з обсягом і змістом наданих послуг, складністю справи. При цьому суд дослідив питання обґрунтованості витрат та врахував, що справа не обтяжена кількістю доказів, які б потребували значного часу на їх вивчення.

Слід зазначити, що 12 травня 2020 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №904/4507/18, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає, що заявлені представником позивачки витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, та обсягом фактично наданих адвокатом юридичних послуг, враховуючи необхідний час, який може бути витрачений адвокатом на опрацювання спірних правовідносин та розумну необхідність витрат для вказаної справи.

При цьому, зважаючи на те, що фактично правнича допомога у цій справі була надана, та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, письмові заперечення представника відповідачки щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, враховуючи предмет позову, категорію справи, те, що існує усталена практика по такій категорії, яка не потребує докладання значних зусиль для вивчення правовідносин сторін по справі, характер виконаної представником позивачки роботи, її доцільність і об`єм, співмірність витрат на правничу допомогу з обсягом і змістом наданої адвокатом правничої допомоги, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви представника позивачки про стягнення з відповідачів понесених позивачкою витрат на правничу допомогу і вважає за необхідне зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката і визначити розмір у сумі 15 000 грн., який є співмірним з обсягом і змістом наданих послуг, відповідає критерію розумності, та який підлягає стягненню у рівних частках із кожної відповідачки, а саме, у сумі по 7 500 грн.

Також судом при ухваленні рішення суду не було вирішено питання про судові витрати по сплаті судового збору.

Згідно п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд має право з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У даному випадку питання про судові витрати по сплаті судового збору суд вирішує з власної ініціативи.

Щодо відшкодування судових витрат по сплаті судового збору, то суд зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачкою судових витрат по сплаті судового збору підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №16536609 від 25.07.2024 р. про сплату судового збору загальною сумою 7869,00 грн. (а.с. 1).

Так, рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частину домоволодіння та земельних ділянок, які є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності в порядку спадкування за законом було задоволено частково.

Рішенням суду заявлені позовні вимоги про визнання права власності на спірне майно були задоволені повністю, крім позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку, площею 0.0403 га, кадастровий номер 1225655101:03:003:0031, та земельну ділянку площею 3.0316 га, кадастровий номер 1225655100:01:001:0049, які були задоволені частково.

Оскільки позивачка просила визнати за нею право власності на ці земельні ділянки у розмірі 1/2 та 1/8 частки, що становить 62,5% від кожної земельної ділянки, однак судом в цій частині задоволені вимоги частково у розмірі 1/4 частини кожної земельної ділянки, що відповідно становить 25%.

Отже, в цій частині ці вимоги задоволені на 40% (25% х 100% : 62,5% = 40%).

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання права власності щодо земельних ділянок, кадастровий номер 1225655101:03:003:0031, та кадастровий номер 1225655100:01:001:0049 задоволено на 40%, інші позовні вимоги про визнання права власності на спірне майно задоволені повністю, т.б. на 100%.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд стягує з відповідачок пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь позивачки витрати по сплаті судового збору у розмірі 7082,10 грн., а саме з кожної відповідачки в сумі по 3541,05 грн.

Щодо стягнення з позивачки витрат на правничу допомогу в розмірі 49 000,00 грн. на користь відповідачки ОСОБА_2 , то суд зазначає таке.

Судом встановлено, що представником відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Забара А.В. в ході розгляду справи було подано клопотання про стягнення з позивачки судових витрат на правничу допомогу на користь відповідачки ОСОБА_2 в розмірі 45000 грн. та на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу було надано: Договір №351 про надання правової допомоги від 01.08.2024; Додаткова Угода №1 до Договору про надання правової допомоги №351 від 01.08.2024; Акт звірки за увесь період роботи з ОСОБА_2 на загальну суму 45 000 грн.; платіжна інструкція № 711421143.1 від 20.02.2025 на суму 2000 грн; платіжна інструкція № 654786101.1 від 22.10.2024 на суму 2000 грн; платіжна інструкція № 771653190.1 від 27.06.2025 на суму 2000 грн; платіжна інструкція № 746441672.1 від 06.05.2025 на суму 2000 грн; платіжна інструкція № 629881717.1 від 26.08.2024 на суму 4000 грн; платіжна інструкція № 701213703.1 від 30.01.2025 на суму 4000 грн; платіжна інструкція № 621146210.1 від 06.08.2024 на суму 12 500 грн; платіжна інструкція № 627938375.1 від 21.08.2024 на суму 12 500 грн; платіжна інструкція № 759046483.1 від 01.06.2025 на суму 2000 грн; платіжна інструкція № 720886922.1 від 13.03.2025 на суму 2000 грн; рахунок на оплату №62 від 06.08.2024 на суму 25 000 грн; рахунок на оплату №67 від 26.08.2024 на суму 4 000 грн; рахунок на оплату №25 від 20.02.2025 на суму 2 000 грн; рахунок на оплату №48 від 06.05.2025 на суму 2 000 грн; рахунок на оплату №32 від 13.03.2025 на суму 2 000 грн; рахунок на оплату №65 від 01.06.2025 на суму 2 000 грн; рахунок на оплату №66 від 27.06.2025 на суму 2 000 грн; рахунок на оплату №23 від 30.01.2025 на суму 4 000 грн; рахунок на оплату №133 від 21.10.2024 на суму 2 000 грн; Акт №53 від 28.08.2024 року на суму 25 000 грн.; Акт №58 від 26.08.2024 року на суму 4 000 грн.; Акт №58 від 20.02.2025 року на суму 2 000 грн.; Акт №59 від 06.05.2025 року на суму 2 000 грн.; Акт №39 від 20.05.2025 року на суму 2 000 грн.; Акт №19 від 30.01.2025 року на суму 4 000 грн.; Акт №123 від 22.10.2024 року на суму 2 000 грн.; Акт №60 від 02.07.2025 року на суму 2 000 грн. (т.3 а.с. 2-37), а також ордер на надання правничої допомоги від 06.08.2024 (т.1 а.с. 157).

Крім того, в ході розгляду справи представником відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Забара А.В. було повідомлено, що на підтвердження додаткових витрат на правничу допомогу ще за два судові засідання, нею у п`ятиденний строк після ухвалення рішення суду будуть надані до суду відповідні докази.

Після розгляду справи протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду представником відповідачки було подано до суду 12.03.2026 р. через систему «Електронний суд» клопотання про стягнення додатково судових витрат на правничу допомогу з позивачки на користь відповідачки ОСОБА_2 в розмірі 4000 грн. та на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу додатково було надано: платіжну інструкцію №861627549.1 від 09.12.2025 на суму 2000 грн; платіжну інструкцію № 909150777.1 від 04.03.2026 на суму 2000 грн; Акт №19 від 10.02.2026 року на суму 2 000 грн.; Акт №20 від 10.03.2026 року на суму 2 000 грн; рахунок на оплату №105 від 09.12.2025 на суму 2 000 грн; рахунок на оплату №19 від 04.03.2026 на суму 2 000 грн. (т.3 а.с. 158-165).

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2024 р. між адвокатським бюро "Альони Забари" в особі керуючого Забари А.В. та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір №351 про надання правової допомоги (т.3 а.с. 33-36).

01 серпня 2024 року між адвокатським бюро "Альони Забари" в особі керуючого Забари А.В. та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №351 від 01.08.2024 р., відповідно до якої визначено порядок оплати гонорару адвоката за надання правничої допомоги (т.3 а.с. 37).

Згідно п. 1 Додаткової угоди № 1 бюро бере на себе зобов`язання щодо: (1) надання правничої допомоги по справі № 196/1008/24, підготовка всіх процесуальних документів по суті, (2) приймати участь в судових засіданнях під час розгляду вказаної справи в суді першої інстанції, (3) підготовка та направлення адвокатських запитів.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди № 1 розмір гонорару адвоката за виконання доручення, обумовленого в п.п. (1) п.1 цієї Угоди складає - 25000 грн.

Згідно п.3 Додаткової угоди № 1 розмір гонорару адвоката за виконання доручення, обумовленого в п.п. (2) п.1 цієї Угоди складає - 2000 грн. за участь в одному судовому засіданні в режимі відеоконференції, або 3000 грн. та витрати на бензин у випадку участі в судовому засіданні.

На виконання умов Додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 01.08.2024 року відповідачкою ОСОБА_2 було сплачено 49000 грн., що підтверджується вищезазначеними платіжними інструкціями.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачкою ОСОБА_2 послуг адвокатського бюро "Альони Забари" в особі керуючого Забари А.В.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить з такого.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Суд вважає, що заявлені представником відповідачки витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, та обсягом фактично наданих адвокатом юридичних послуг, враховуючи необхідний час, який може бути витрачений адвокатом на опрацювання спірних правовідносин та розумну необхідність витрат для вказаної справи.

При цьому, зважаючи на те, що фактично правнича допомога у цій справі була надана, та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, принцип пропорційності розміру задоволених позовних вимог, враховуючи предмет позову, категорію справи, те, що існує усталена практика по такій категорії, яка не потребує докладання значних зусиль для вивчення правовідносин сторін по справі, характер виконаної представником відповідачки роботи, її доцільність і об`єм, співмірність витрат на правничу допомогу з обсягом і змістом наданої адвокатом правничої допомоги, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання представника відповідачки про стягнення з позивачки понесених відповідачкою витрат на правничу допомогу і вважає, що відповідачці ОСОБА_2 необхідно відшкодувати витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що заява представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Мисечко К.О. про ухвалення додаткового рішення та клопотання представника відповідачів - адвоката Забари А.В. про стягнення судових витрат у цивільній справі № 196/1008/24 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 260, 261, 270, 352 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Мисечко Катерини Олександрівни про ухвалення додаткового рішення та клопотання представника відповідачів - адвоката Забари Альони Володимирівни про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частину домоволодіння та земельних ділянок, які є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності в порядку спадкування за законом, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 3 541 грн. 05 коп., а всього 11 041 грн. 05 коп. /одинадцять тисяч сорок одну грн. 05 коп./.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 3 541 грн. 05 коп., а всього 11 041 грн. 05 коп. /одинадцять тисяч сорок одну грн. 05 коп./.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. 00 коп. /дві тисячі грн. 00 коп./.

В іншій частині заяву та клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без задоволення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на додаткове рішення може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКПП- НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_3 , РНОКПП- НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: державний нотаріус Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Фрізен Наталія Юріївна, робоче місце: с.ще Царичанка, вул.Залізнична, 10 Дніпровського району Дніпропетровської області.

Третя особа: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне додаткове рішення складено 03 квітня 2026 року.

Суддя Л.П. Бабічева