Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №753/27090/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/27090/25

провадження № 2-о/753/102/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу

за заявою ОСОБА_1 ,

заінтересована особа Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ільющенко Ю.А., звернулась до суду із заявою про встановлення факту належності їй свідоцтва про право власності на квартиру.

В обґрунтування поданої заяви вона зазначила, що 20.07.1974 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , та змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

Оскільки шлюб був укладений ще за радянських часів, в свідоцтві про одруження всі відомості, в тому числі і її прізвище, було зазначено російською мовою, тобто « ОСОБА_1 ».

Заявниця зазначає, що у 1997 році нею було в повному обсязі сплачено пайові внески за квартиру, у зв`язку з чим 17.02.1997 року ЖБК «Автотранспортник-9» видано на її ім`я відповідну довідку.

Надалі, 27.03.1997 року, на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 18.03.1997 року № 83-С, Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації їй видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Разом з тим, у свідоцтві її прізвище записано як « ОСОБА_1 » у відповідному відмінку, на що вона раніше не звертала уваги.

У паспорті громадянина України та пенсійному посвідченні її прізвище зазначено вірно, як « ОСОБА_1 ».

Наприкінці листопада 2025 року заявниця звернулася до центру надання адміністративних послуг з метою внесення відомостей про належне їй право власності на квартиру до відповідного державного реєстру. Під час розгляду поданих документів їй було повідомлено про наявність розбіжностей у написанні її прізвища в різних правовстановлюючих документах. У зв`язку з виявленими невідповідностями проведення реєстраційних дій щодо внесення відомостей про право власності до електронного реєстру стало неможливим.

Намагаючись вирішити питання виправлення розбіжностей у досудовому порядку, вона звернулась до Департаменту будівництва та житлового забезпечення ВО КМР (КМДА) із заявою про виправлення помилки в написанні прізвища, проте їй надано відповідь про неможливість здійснення виправлень та рекомендовано звернутися до суду.

Вищевказані розбіжності при написанні її прізвища в документах, створюють перешкоди у реалізації прав на реєстрацію права власності на належне їй майно, а саме квартири АДРЕСА_1 , що стало підставою для звернення до суду.

З огляду на викладене, просить суд встановити факт належності їй свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , яке видане Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 27.03.1997 року (а.с. 1-11).

Представник заінтересованої особи Департаменту будівництва та житлового забезпечення ВО КМР (КМДА) звернувся до суду з письмовими поясненнями. В обґрунтування зазначив, що департамент жодним чином не порушив законні права та інтереси заявниці ОСОБА_1 (а.с. 38-41).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 09.02.2026 року у справі відкрито окреме провадження з викликом сторін (а.с. 22).

У судове засідання учасники справи та їх представники не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, звернулись до суду з клопотаннями, в яких просили суд здійснювати розгляд справи без їх участі (а.с. 34, 38-41).

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши зміст заяви, докази наявні у справі, суд приходить до висновку, що заяву необхідно задовольнити в повному обсязі з наступних підстав.

Як встановлено судом, 20.07.1974 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, що підтверджується актовим записом № 3150, на підставі якого Палацом одружень м. Київ видано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с. 4).

Після укладення шлюбу, ОСОБА_1 взяла прізвище чоловіка - « ОСОБА_1 ».

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру, виданого 27.03.1997 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації № 83-С від 18.03.1997 року (а.с. 5).

Так, судом встановлено, що при видачі вищевказаного свідоцтва про право власності на квартиру було допущено помилку щодо запису особистих даних заявниці, зокрема, замість прізвища « ОСОБА_1 » невірно зазначено « ОСОБА_1 », що не відповідає дійсності.

Факт здійснення помилки у написанні прізвища заявниці підтверджується такими документами: - копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 20.09.2000 року Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві (а.с. 3); - карткою фізичної особи-платника податків, виданої 22.04.2008 року (а.с. 3); - пенсійним посвідченням серії НОМЕР_4 , виданого 29.11.2004 року (а.с. 4).

Обставин, які б давали підстави сумніватись у такому висновку - судом не встановлені.

Вказані розбіжності у правовстановлюючому документі перешкоджають здійснити заявниці дії, пов`язані з реєстрацією в електронних реєстрах права власності на квартиру, та в подальшому з розпорядженням своєю нерухомістю.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Правовстановлюючий документ - це документ, який підтверджує права певного суб`єкта та складений у порядку, передбаченому законодавством.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», визначено можливість встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Пунктом 12 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України також визначено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені та по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Зазначену обставину суд розцінює, як орфографічну помилку, допущену в свідоцтві про право власності на квартиру в прізвищі заявниці під час перенесення відомостей з її паспорта. Так, уповноваженою особою Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації було неправильно перекладено прізвище заявниці з російської на українську мову, що в сукупності з іншими вищевказаними доказами дозволяє встановити факт належності зазначеного свідоцтва заявниці.

Суд дійшов висновку, що встановлення факту належності правовстановлюючого документа заявниці не суперечить вимогам закону, не порушує прав, свобод чи законних інтересів інших осіб і має істотне юридичне значення для забезпечення реалізації заявницею її майнових прав. У зв`язку з цим відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви.

Отже, заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 7 статті 294 ЦПК України, у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 263-265, 268, 315-319 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) свідоцтва про право власності на квартиру серії НОМЕР_1, яке видане Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 27.03.1997 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації № 83-С від 18.03.1997 року.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л.М. Осіпенко