Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №703/75/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/75/26

2/703/838/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Криви Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Споживчий центр» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 22413,77 грн. боргу за кредитним договором з підстав невиконання умов договору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 квітня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №13.04.2025-100002351.

Відповідно до умов кредитного договору №13.04.2025-100002351 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту – 13.04.2025; сума кредиту 13000,00 грн.; строк, на який надається кредит – 168 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту – 27.09.2025.

Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, натомість відповідач свої зобов`язання перед позивачем не виконує в повному обсязі.

Заборгованість складає 22413,77 грн., з яких: 10942,19 грн. заборгованість по тілу кредиту, 5361,58 грн. – заборгованість по процентах; неустойка –6110,00 грн.

За вказаних обставини, позивач ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з даним позовом.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 січня 2026 року вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та відповідача встановлено строк для поданні відзиву на позовну заяву.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

27 січня 2026 року від представника відповідача Плакущого С.В. надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України.

09 лютого 2026 року ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області відмовлено представнику відповідача ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

06 лютого 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, узагальнені доводи в якому зводяться до наступного.

Так, сторона відповідача вказує, що відповідач повністю заперечує щодо позовних вимог позивача та не погоджується із наведеним позивачем розрахунком, обґрунтуванням порушених цивільних прав позивача та правових підстав позову.

Сторона відповідача вважає, що Довідка-розрахунок не містить інформації щодо повного/часткового погашення наявної заборгованості позичальником ОСОБА_1 .

Таким чином, позивачем до суду не надано належного розрахунку заявлених позовних вимог із зазначенням бази нарахування (вихідної суми заборгованості) у поєднанні із застосованою процентною ставкою, коштів, які були сплачені позичальником та дату їх сплати, що не надає можливості підтвердити або спростувати факт наявної заборгованості, перевірити правильність зарахування сплачених сум на погашення тіла кредиту/процентів і т.п.

Так, у позовній заяві позивачем вказано, що відповідач частково провела сплату по вищезазначеному кредитному договору у розмірі 15 174.71 грн.

Однак представник відповідача вважає, що позовна заява та додані документи не містять інформації, щодо зарахування сплаченої суми у розмірі 15 174.71 грн. на погашення тіла кредиту/процентів і т.п.

Зазначення у позовній заяві, що під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості не спростовує вказану позицію відповідача.

Також вважає, що позивачем не надано до суду належних доказів факту перерахування ним кредитних коштів на платіжну картку позичальника. Інформація з банку емітента платіжної картки щодо належності картки відповідачу та руху коштів за нею не надано. Інших первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт перерахування коштів на платіжну картку відповідача, саме позивачем, до суду також не надано.

Тому позивач не довів факту надання кредиту, саме ним та отримання коштів відповідачем. Наявні матеріали свідчать, що кошти перераховувало ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке не є стороною договору та не залучене до справи, а належні докази перерахування відсутні. Також відповідач не укладала електронного договору з ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Крім того, відсутні докази належності відповідачу банківської картки.

З огляду на те, що кредитор (позивач) не довів виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором (перерахування коштів відповідачу), тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

11 лютого 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, узагальнені доводи в якій зводяться до наступного.

Так, сторона позивача вказує, що електронний договір було укладено шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитний договір з боку позивача підписано електронним підписом, а з боку відповідача — одноразовим ідентифікатором, надісланим у SMS на вказаний ним номер телефону.

Відповідач не заперечує належність цього номера та не стверджує про втрату доступу до нього на момент укладення договору, що може бути підтверджено належними доказами.

Таким чином, було укладено спірний кредитний договір у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової.

Видача кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «УПР» про їх перерахування на картковий рахунок відповідача через iPay.

Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 (справа № 372/223/17) зазначив, що факт отримання кредиту може підтверджуватись сукупністю доказів. Отже, довідка ТОВ «УПР» є належним доказом перерахування коштів за кредитним договором.

Сторона позивача наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, сторона відповідача не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача.

Відтак, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам.

Щодо рахунку заборгованості, як було зазначено у позовній заяві, відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме проведена часткова сплата. При цьому під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості.

Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі .

Щодо комісії. Комісія стягується за послугу перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника через інтернет-еквайринг. Оскільки кредит надається без відкриття рахунку в ТОВ «Споживчий центр», тому така плата є обґрунтованою. Водночас відповідач мав можливість отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші») без додаткових витрат.

Щодо неустойки. На підставі змін в Законодавстві, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

На підставі чого сторона позивача просила позовні вимоги задовольнити.

23 лютого 2026 року від представник відповідача надійшло заперечення (на відповідь на відзив)

Так, сторона відповідача вказує, що відповідач повністю заперечує щодо наведених у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів позивача. Відповідач не погоджується з ними на підставі норм права та доказів. Також ставить під сумнів надані позивачем у додатках до позовної заяви докази.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Судом встановлено, що відповідно до п.3.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 13.04.2025, за цим договором кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти та комісію.

Згідно п.3.3 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 13.04.2025, кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту кредитна лінія; строк, на який надається кредит - встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) - встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів - встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

13.04.2025 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е467 підписала заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомилася 13.04.2025.

Згідно вказаної Заявки: кредитор ТОВ «Споживчий центр»; позичальник ОСОБА_1 , відповідно до умов кредитного договору №13.04.2025-100002351 від 13.04.2025 позичальнику надається кредит на наступних умовах: сума кредиту 13000 гривень 00 копійок; строк, на який надається кредит 168 днів з дати його надання; дата повернення кредиту 27.09.2025; процентна ставка – «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за день 1 (один) день користування Кредитом,яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі – "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність – плата за надання Кредиту) – 5% від суми Кредиту та дорівнює 650 грн. 00 коп.; Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів; Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі – "Комісія за обслуговування", "Комісія") – 650 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом; комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів; Денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.91% (денна процентна ставка) = (19890 / 13000)/ 168 ? 100%; Неустойка: 195 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Крім того, у вказаній заяві зазначено, що позичальник підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №13.04.2025-100002351 з якими попередньо уважно ознайомився.

Відповідно до даних, отриманих з центрального вузла Системи BankID НБУ за електронним запитом на ідентифікацію користувача, ідентифіковано, як: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , Банк АТ КБ «ПриватБанк», номер телефону позичальника НОМЕР_2 , та встановлено, що номер телефону позичальника, зареєстрований у системі як фінансовий, повністю збігається з номером телефону, зазначеним у заявці на укладення кредитного договору №13.04.2025-100002351, а також із контактним номером телефону відповідача, вказаним у його відзиві на позов та запереченнях.

Таким чином підтверджується належність зазначеного номера телефону саме відповідачу, що не заперечується останньою та не спростовано нею щодо його втрати.

Згідно довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» № 127-0711 від 07.11.2025, ТОВ «Споживчий центр», відповідно до укладеного договору між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «УПР» на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, повідомляється, що було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 13.04.2025 о 21:46:54 на суму 13000,00 грн., номер картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua -710464191, призначення платежу: видача за договором кредиту №13.04.2025-100002351.

Відповідно до довідки – розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №13.04.2025-100002351 від 13.04.2025, загальний розмір заборгованості складає: 22413,77 грн. з яких: 10942,19 грн. – основний борг; 5361,58 грн. проценти; 6110,00 грн. – неустойки. Проценти по кредиту нараховані за період з 13.04.2025 по 27.09.2025.

Як вбачається з картки субконто Контрагенти, Договори за 13.04.2025-10.02.2026, Виведені дані: БО (дані бухгалтерського обліку), Відбір: Контрагенти дорівнює «Монастирська Тетяна Петрівна» та дорівнює «13.04.2025-100002351», зазначено, що за період з 13.04.2025 по 27.09.2025 нарахування (дебет) -36928,48, сплата (кредит) - 20624,71 грн., залишок (поточне сальдо) – 16303,77 грн.

З вищезазначеного Обліку підтверджується здійснення відповідачем заходів, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена сплата по кредитному договору на суму 250 грн. від 27.04.2025 року, на суму 2610 грн. від 28.04.2025 року, на суму 3450 грн. від 09.05.2025 року, на суму 3450 грн. від 10.05.2025, на суму 2332.80 грн. від 24.05.2025 року, на суму 3000 грн. від 07.06.2025 року, на суму 2000 грн. від 20.06.2025 року, на суму 2000 грн. від 21.06.2025 року, на суму 1531.91 грн. від 05.07.2025 року, що становить 20624,71 грн.

Суд встановив, що нарахування неустойки в розмірі 6 110,00 грн. за період з 13.04.2025 по 27.09.2025 за кредитним договором не підтверджується наявними доказами.

Водночас підтверджується наявність заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 16303,77 грн.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом частини першої статті 1050 ЦК України згідно з вимогами статей 526,527,530 ЦК України банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти, та в подальшому порушив обов`язок з їх повернення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи.

Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Відповідач заперечує правильність здійсненого розрахунку спірної заборгованості, однак власного альтернативного розрахунку не надав.

Відповідно до позиції Верховного Суду, котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі №367/4970/13-ц, провадження №61-19992св18, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Крім цього, також варто звернути увагу на вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року , №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором №13.04.2025-100002351 між нею та ТОВ «Споживчий центр», в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» в частині стягнення суми основного боргу – 10942,19 грн., процентів в сумі – 5361,58 грн., а всього 16303,77 грн. підлягають до задоволення.

Щодо стягнення неустойки в розмірі 6110,00 грн, суд зазначає наступне.

Так, 24 лютого 2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022. Воєнний стан в Україні введено на всій території України та діє до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 6110,00 грн неустойки не підлягають задоволенню з підстав, визначених у п.18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по неустойці необхідно відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції № СЦ00066257 від 30 грудня 2025 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2422 гривні 40 копійок.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір пропорційно до суми задоволених вимог у сумі 1762 грн. 05 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №13.04.2025-100002351 від 13 квітня 2025 року у сумі 16303,77 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1762 грн. 05 коп., а всього 18065 (вісімнадцять тисяч шістдесят п`ять) грн. 82 коп.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 01 квітня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий: Ю. В. Крива