Вирок від 01 квітня 2026 р. у справі №700/71/26 — Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/71/26

Провадження № 1-кп/700/81/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 р. Лисянський районний суд Черкаської області в складі головуючого-судді: ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , прокурора: ОСОБА_3 , обвинуваченого: ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Лисянка кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Станишівка Таращанського району Київської області зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, освіта професійно-технічна (кваліфікований робітник), на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, інвалідом не являється, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства. Як установлено у ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Постановою Богуславського районного суду Київської області від 19.08.2025, яка набрала законної сили, 29.08.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та відносно нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років.

Надалі, ОСОБА_4 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами, ігноруючи рішення суду, 25.08.2025 о 12 год. 54 хв. керував автомобілем марки "ВАЗ 21150", н.з. НОМЕР_1 на 78 км автодороги М05 зі сполученням Київ-Одеса, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126, ч1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим відносно нього 30.09.2025 постановою Білоцерківського міського суду Київської області винесено постанову №357/14487/25 від 30.09.2025 якою визнано винним ОСОБА_4 у чиненні вище вказаних правопорушень та застосовано адміністративного стягнення, у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень.

Надалі, ОСОБА_4 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами, ігноруючи рішення суду, 31.08.2025 о 23 год. 04 хв. в стані алкогольного сп`яніння керував автомобілем марки "ВАЗ 21150", н.з. НОМЕР_1 , по АДРЕСА_2 , тобто вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 130, ч. 2 ст. 122-2 КУпАП, у зв`язку з чим постановою Таращанського районного суду Київської області від 06.10.2025, яка набрала законної сили 16.10.2025, відносно нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про накладення відносно нього адміністративних стягнень у виді позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість виконати законні постанови суду, вперто та систематично ігноруючи їх, діючи умисно, підриваючи авторитет органів правосуддя в Україні, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для виконання, 01.11.2025 близько 19 год. 00 хв. в черговий раз керував автомобілем марки "ВАЗ 2103", н.з. НОМЕР_2 в с. Боярка Звенигородського району Черкаської області по вул. Першого Травня.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України, а саме: умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю. При цьому зазначив, що він визнає і не оспорює ті факти і докази, які викладені в обвинувальному акті. В скоєному щиро кається.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють усіх обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у справі.

Суд вважає, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_4 знайшло своє підтвердження у судовому засіданні у повному обсязі, його дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 382 КК України – умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд, згідно з вимогами ст. ст. 65 та 68 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, характеризуючі дані на винну особу та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Дане кримінальне правопорушення є нетяжким злочином, обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає його щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч.1 ст.382 КК України, а саме у виді штрафу.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Запобіжні заходи не обиралися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373,374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 ( вісім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Лисянський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 376 КПК України копію негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1