Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №698/89/26 — Калинопільський районний суд Черкаської області

Справа № 698/89/26

Провадження № 2/698/195/26

Рішення

(заочне)

Іменем України

30 березня 2026 р. Калинопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

за участю секретаря Пугачовської Т.І.,

представника позивача Джугана В.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Калинопіль, Звенигородського району, Черкаської області цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Звенигородської окружної прокуратури Плетінь Ольги Олексіївни, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до ОСОБА_1 про припинення права власності шляхом конфіскації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступника прокурора Звенигородської окружної прокуратури Плетінь О.О. звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому просить припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122283700:02:002:0152 площею 2,3360 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у адміністративних межах Мокрогалигірської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, за останніми відомими даними проживає на території російської федерації та набула, після смерті матері ОСОБА_2 , земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7122283700:02:002:0152, площею 2,336 га.

Право власності іноземної громадянки ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7122283700:02:002:0152, площею 2,336 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мокрокалигірської сільської ради, Звенигородського району, Черкаської області, виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.12.2019 серії та номер НОА 914226 виданого державним нотаріусом Катеринопільської державної нотаріальної контори Івонік Л.А. та рішення Мокрокалигірської сільської ради приймалося рішення від 18.02.2020 № 49-34/VІІ.

Прокурор зазначає, що відповідно до листа Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 27.11.2025 № 6.5-16837/6-25 за наявними обліками територіальних органів Державної міграційної служби України (крім ГУДМС України в АР Крим, УДМС України в місті Севастополь, та окремих територіальних підрозділів ГУДМС України в Донецькій області та УДМС України в Луганській області, які тимчасово не здійснюють свої повноваження, і територіальних підрозділів ДМС, які знаходяться на територіях, де ведуться активні бойові дії), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значиться.

Крім цього, вказує, що згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 06.10.2025 № 10-23-0.5-5275/2-25 за результатами проведеної звірки з питань наявності права власності іноземних громадян на земельні ділянки сільськогосподарського призначення виявлено факти, які підтверджують користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7122283700:02:002:0152 іноземними громадянами, у зв`язку з чим Головне управління звернулося до органів прокуратури з метою скерування позовної заяви про припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7122283700:02:002:0152, площею 2,336 га, що знаходиться в адміністративних межах Мокрокалигірської сільської ради, Звенигородського району, Черкаської області.

Разом з цим, окружною прокуратурою виявлено порушення статей 13, 14, 41 Конституції України, статей 80, 81, 145 Земельного Кодексу України при набутті та реалізації права власності на зазначену земельну ділянку, оскільки ОСОБА_1 , будучи іноземкою, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 2019 до цього часу) не відчужила її, - прокурор вважає, що є підстави для конфіскації вказаної земельної ділянки у власність держави.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Калинопільського районного суду Черкаської області від 03.02.2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Калинопільського районного суду Черкаської області від 05.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 30.03.2026 року постановлено провести заочний розгляд справи.

Прокурор Джуган В.В. в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Науменко А.О. подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника управління, позов прокурора підтримала.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, оскільки можливість надання доручення про вручення документів та виклик відповідача в судове засідання в порядку міжнародної правової допомоги відсутня, внаслідок повномасштабного вторгнення РФ на територію України. Відзив до суду відповідачем не надано.

За таких обставин, суд вважає можливим, враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст.ст.280, 281 ЦПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що Звенигородською окружною прокуратурою виявлено порушення статей 13,14,41 Конституції України, статей 80,81,145 Земельного кодексу України при набутті та реалізації права власності ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки, узвязку із чим 26.12.2025 року до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, як уповноваженого органу, скеровано лист № 50-4092 вих-25, у якому зазначено про необхідність вжиття заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень земельного законодавства, щодо набуття іноземкою ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території України, зокрема шляхом пред`явлення відповідного позову.

Листом від 08.01.2025 № 10-23-0.62-130/2-26 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомило про те, що у зв`язку з відсутністю належного фінансування Головне управління, хоч і вбачає підстави та мало намір вжити заходів, спрямованих на відчуження даної земельної ділянки на користь держави, проте позбавлене можливості звернення з позовом до суду.

Вищевказане свідчить, що компетентний орган в особі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області після отримання повідомлення про порушення інтересів держави протягом розумного строку не звернувся до суду з відповідним позовом.

З огляду на бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Черкаській області щодо незвернення із таким позовом до відповідача ОСОБА_1 , перший заступника прокурора Звенигородської окружної прокуратури, на переконання суду, дотримався вимог, передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 56 ЦПК України, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.12.2019 серії та номер НОА 914226, виданого державним нотаріусом Катеринопільської державної нотаріальної контори Івонік Л.А. та рішення Мокрокалигірської сільської ради від 18.02.2020 № 49-34/VІІ, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкувала після смерті матері ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 7122283700:02:002:0152, площею 2,336 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мокрокалигірської сільської ради, Звенигородського району, Черкаської області.

Водночас, інформація про зареєстровані речові права ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.

Відповідно до листа Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 27.11.2025 № 6.5-16837/6-25 за наявними обліками територіальних органів Державної міграційної служби України (крім ГУДМС України в АР Крим, УДМС України в місті Севастополь, та окремих територіальних підрозділів ГУДМС України в Донецькій області та УДМС України в Луганській області, які тимчасово не здійснюють свої повноваження, і територіальних підрозділів ДМС, які знаходяться на територіях, де ведуться активні бойові дії), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значиться.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації.

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 06.10.2025 № 10-23-0.5-5275/2-25 за результатами проведеної звірки з питань наявності права власності іноземних громадян на земельні ділянки сільськогосподарського призначення виявлено факти, які підтверджують користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7122283700:02:002:0152 іноземними громадянами.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи громадянкою іноземної держави, 18.12.2019 року набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7122283700:02:002:0152 та до теперішнього часу добровільно її не відчужила.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України "Про міжнародне приватне право", право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України "Про міжнародне приватне право", виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Положення статей 13,14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст.81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Ст. 145 Земельного Кодексу України встановлено вимогу припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності.

Одночасно за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Згідно до норм ЗК України землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати на праві приватній власності виключно громадянам України. Володіння на праві приватної власності іноземцем або особою без громадянства земельною ділянкою сільськогосподарського призначення не допускається.

Пунктом 10 ч. 1 ст.346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст.356 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 5 ст.41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Крім того, чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.

В даному випадку наявна «справедлива рівновага» між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки останній мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до цього часу земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.

Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Аналіз вищевказаних норм ЗК України дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом 1 року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» законодавець визначив, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Так, статтею 131-1Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що ОСОБА_1 порушила визначену ст. 13,14,41 Конституції України, ст. ст. 80,81,145 Земельного кодексу України процедуру володіння земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та як іноземна громадянка не відчужила її упродовж року після набуття права власності.

Оскільки вказана земельна ділянка залишилася у власності відповідача, яка є громадянкою РФ, відповідно до ст. 145 Земельного кодексу України, наявні законні підстави для її конфіскації у власність держави.

Наразі продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України.

Окрім цього, воєнні дії, які ведуться на території України вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у нашій державі, зокрема багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час забруднені та не можуть використовуватись за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими. Це в сукупності призведе до зниження врожайності, тому у цих умовах важливим є те, щоб кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства була безумовно повернута у власність держави.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку ОСОБА_1 незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами. Зазначений спосіб захисту чітко визначений ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення до цього часу не відчужила її, є всі законні підстави для її конфіскації у власність держави, а тому суд ухвалює припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122283700:02:002:0152 площею 2,3360 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у адміністративних межах Мокрогалигірської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (ЄДРПОУ 39765890) та продажу вказаної земельної на земельних торгах, з виплатою ціни проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат пов`язаних з її продажем, ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційна розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 81, 145, 202 ЗК України, ст.346 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 12, 13, 18, 141, 258, 260, 265, 268, 269, 273, 280-283, 287 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов першого заступника прокурора Звенигородської окружної прокуратури Плетінь Ольги Олексіївни, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до ОСОБА_1 про припинення права власності шляхом конфіскації земельної ділянки сільськогосподарського призначення - задовольнити.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122283700:02:002:0152 площею 2,3360 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у адміністративних межах Мокрогалигірської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (ЄДРПОУ 39765890) та продажу вказаної земельної на земельних торгах, з виплатою ціни проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат пов`язаних з її продажем, ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Черкаської обласної прокуратури 2662 (Дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 01 квітня 2026 року.

Головуючий Баранов О.І.