Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №698/10/26 — Калинопільський районний суд Черкаської області

Справа № 698/10/26

Провадження № 2/698/30/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 березня 2026 р. Калинопільський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді Лазаренка В.В.,

при секретарі судових засідань – Триліс Я.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2026 року ТОВ «Кошельок» через свого представника Гурського Г.Ю. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» суму заборгованості за кредитним договором № 3446101623-407388 від 24.07.2021 року в розмірі 15966,00 грн., з яких 5000,00 грн. – заборгованість за сумою кредиту, 10966,00 грн. – заборгованість за відсотками за користування позикою, а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 24.07.2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір № 3446101623-407388 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту строком на 20 днів (Лояльний період), який може бути продовжено ОСОБА_1 , шляхом оплати нею протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом. За цим договором ТОВ «Кошельок» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 5000,00 грн. шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів на її банківську картку № НОМЕР_1 . Відповідно до умов пунктів 3.6 та 3.7 крелитного договору відбулося продовження строку користування кредитними коштами ще на 90 днів з кінцевим терміном повернення кредиту 10.11.2021 року з процентною ставкою 2,2% в день. 10.11.2021 року відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.

Ухвалою суду від 26.01.2026 року провадження по зазначеній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Ухвалою суду від 26.02.2026 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Гурського Г.Ю. про витребування доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхо посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За правилом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків.

За правилами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ч. 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями пунктів 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За правилами ч.ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

У п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що 24.07.2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір № 3446101623-407388 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на її платіжну картку № НОМЕР_1 строком на 20 днів (Лояльний період), який може бути продовжено ОСОБА_1 , шляхом оплати нею протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом. Відповідно до умов пунктів 3.6 та 3.7 крелитного договору відбулося продовження строку користування кредитними коштами ще на 90 днів з кінцевим терміном повернення кредиту 10.11.2021 року з стандартною процентною ставкою 2% в день.

10.11.2021 року відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.

Відповідно до графіку розрахунків, який є додатком № 1 до договору № 3446101623-407388 від 24.07.2021 року загальна вартість кредиту становить 6200,00 грн..

Згідно довідки АТ «ТАСКОМБАНК» про підтвердження платежу № 41349/47.1. від 25.09.2025 року, 24.07.2021 о 15:43:31 ТОВ «КОШЕЛЬОК» перерахувало грошові кошти на картковий рахунок № НОМЕР_2 у розмірі 5000,00 грн., код авторизації 352532.

Відповідно до повідомлення ТОВ «ТАС ЛІНК» 24.07.2021 о 15:43:33 через платіжну систему ТОВ «ТАС ЛІНК» було проведено успішне зарахування 5000,00 грн на карту № НОМЕР_2 .

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за договором № 3446101623-407388 від 24.07.2021 року про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту станом на 10.11.2021 року залишок заборгованості складає 15966,00 грн., з яких 5000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою кредиту, 10966,00 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Так, за умовами зазначеного договору було передбачено надання кредитних коштів в розмірі 5000,00 грн. строком на 20 днів (Лояльний період), який може бути продовжено ОСОБА_1 , шляхом оплати нею протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

При цьому факт видачі ОСОБА_1 кредитних коштів шляхом перерахування на її банківську платіжну картку підтверджений належними доказами, а саме довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» про підтвердження платежу № 41349/47.1. від 25.09.2025 року та повідомленням ТОВ «ТАС ЛІНК» про успішне зарахування 24.07.2021 року 5000,00 грн. на карту № НОМЕР_2 .

У зв`язку з цим, суд доходить висновку про задоволення позову в цій частині та доведення позивачем отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 5000,00 грн., які в добровільному порядку не повернуті, а тому підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок».

За договором № 3446101623-407388 від 24.07.2021 року позивач також просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за процентами в розмірі 10966,00 грн..

Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про задоволення позову в цій частині, а тому підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за процентами в розмірі 10966,00 грн..

За змістом ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У приписах ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

На підставі досліджених письмових доказів, наданих позивачем, які не спростовані відповідачкою належними доказами, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «Кошельок» засновані на законі та умовах укладеного договору, обґрунтовані належними доказами та підлягають задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованості за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3446101623-407388 від 24.07.2021 року у розмірі 15966,00 грн., з яких 5000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою кредиту, 10966,00 грн. – сума заборгованості за відсотками.

За правилом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

За правилом п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача надав до суду договір про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025 року та додаток від 15.10.2025 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025 року, у якому зазначений перелік наданих послуг, а саме: оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги – 1000,00 грн.; збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору – 2000,00 грн.; складання позовної заяви – 4000,00 грн.; формування додатків (доказів) до позовної заяви – 2000,00 грн.; відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі – 1000,00 грн. Всього до сплати 10000,00 грн..

Проаналізувавши надані суду документи, суд вважає, що такі види послуг адвоката, як: оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги; збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору; формування додатків (доказів) до позовної заяви; відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі, як передумова для звернення до суду - не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є складання позовної заяви.

Зокрема, Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20 виклав правовий висновок, за яким зазначені окремо у Акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Суд вважає, що цей правовий висновок у повній мірі застосовний до цієї цивільної справи, з огляду на що вищевказані послуги, надані позивачу, не відповідають критерію «неминучості», охоплені за своєю суттю іншою послугою, а тому не підлягають розподілу.

Отже, суд виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру за конкретних обставин справи вважає, що справедливою та реальною сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка понесені позивачем є 4000,00 грн..

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог в частині стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, згідно договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025 року у розмірі 4000,00 грн..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 207, 526, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (адреса: 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8-А, ЄДРПОУ 40842831) заборгованість у сумі 15966 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят шість) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (адреса: 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8-А, ЄДРПОУ 40842831) судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 (сорок) коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп., а разом стягнути 6422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) грн. 40 (сорок) коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Лазаренко