Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №692/1907/25 — Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/1907/25

Провадження № 2/692/178/26

01.04.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді – Чепурного О.П., при секретарі – Бубир В.М., за участю – представника позивача – ОСОБА_1 , відповідачки – ОСОБА_2 , відповідача та представника відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «ОПАЛ» – Сердюка Г.Л., розглянувши у відритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Приватного сільськогосподарського підприємства «ОПАЛ», треті особи – приватний нотаріус Петраченко Олексій Васильович, приватний нотаріус Бірюк Олег Васильович, Драбівська селищна рада, про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з цивільним позовом до відповідачів про визнання права власності. У позовній заяві вказував, що 27 липня 1987 року бабуся позивача ОСОБА_5 склала заповітне розпорядження (заповіт), яким на випадок своєї смерті заповіла все належне їй майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось і взагалі все, що буде належати їй на день смерті та на що вона за законом матиме право, заповіла матері позивача – ОСОБА_6 . Даний заповіт 27.07.1987 року був посвідчений секретарем виконавчого комітету Демківської сільської ради Пух В.В. та зареєстрований у книзі для запису нотаріальних дій за № 17. Смерть ОСОБА_5 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , який став днем відкриття спадщини. Мати позивача пропустила відведений законом термін у 6 місяців для подання заяви про відкриття спадщини. 14 серпня 2008 року Драбівським районним судом ОСОБА_6 було визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Даний факт знайшов своє відображення у рішенні Драбівського районного суду Черкаської області від 17 квітня 2009 року №2-179/2009. 12.09.2008 року мати позивача ОСОБА_6 звернулась до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. В нотаріальній конторі їй повідомили, що спадкове майно ОСОБА_5 , яке складалось із земельної ділянки (паю) площею 3,37 га згідно з Державним актом про право приватної власності на землю ІІ-ЧР № 028212 згідно з поданою заявою 01.07.2004 року успадкувала за законом її рідна сестра ОСОБА_2 та стала власницею вказаної земельної діялянки, отримавши свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, а саме на вказану земельну ділянку. У зв`язку з цим матері позивача було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку. Не погодившись з рішенням нотаріуса Вересоцька В.Д. звернулась з позовною заявою до Драбівського районного суду про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_2 . Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 17.04.2009 року по справі № 2-179/2009 позовні вимоги були задоволені повністю і винесено рішення про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 1 липня 2004 року державним нотаріусом Драбівської державної нотарілаьної контори Петраченком О.В. та зареєстроване в реєстрі за № 1517 (спадкова справа №33) виданого на ім?я ОСОБА_2 , недійсним. Чи вчинила ОСОБА_6 в подальшому які-небудь дії після скасування свідоцтва про право на спадщину позивачу невідомо. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , і після відкриття спадщини у встановлений законом термін позивач звернувся до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини. Приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Овчаренко І.Ж. заведено справу № 75/2024 від 13.06.2024 року після смерті ОСОБА_6 . Інші спадкоємці після смерті матері відсутні. Серед документів ОСОБА_6 позивач знайшов рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 17.04.2009 року по справі № 2-179/2009 про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на ім?я ОСОБА_2 . Згідно довідки виконуючого обов?язків завідувача Драбівської державної нотаріальної контори Колосовської С.О. від 13.09.2025 № 120/02-14 вбачається, що заведено спадкову справу №33 від 12.09.2008 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 . Єдиною спадкоємицею померлої була ОСОБА_6 , яка прийняла спадщину за заповітом у встановленому законом порядку, станом на 13.09.2025 свідоцтва про право на спадщину по вказаній спадковій справі не видавались. Позивач звернувся до нотаріуса з питанням можливості успадкування земельної ділянки, яка раніше належала його бабусі ОСОБА_5 , та право на успадкування за заповітом якої мала мати ОСОБА_6 , і довідався що дана земельна ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 7120683500:03:001:1224, площа земельної ділянки – 3,3658 га, а саме земельна ділянка була продана тіткою позивача ОСОБА_2 громадянину ОСОБА_4 30 січня 2025 року і договір купівлі – продажу був посвідчений приватним нотаріусом Бірюком О.В. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 441817586 від 02.09.2025 року, земельна ділянка з кадастровим номером 7120683500:03:001:1224, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 241448371206 належить на праві власності громадянину ОСОБА_4 , який набув права власності на підставі договору купівлі-продажу № 127 від 30.01.2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Бірюком О.В., номер відомостей про речове право 58255492. Згідно з інформацією, 02.04.2025 державним реєстратором виконавчого комітету Драбівської селищної ради Черкаської області Шемігон С.Ф., зареєстровано договір № 567 від 31.01.2025 оренди даної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та Приватним сільськогосподарським підприємством «ОПАЛ», керівником, засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого являється сам же ОСОБА_4 , номер запису про інше речове право 59331707. Як виявилось, ОСОБА_2 , як відповідач по справі 2-179/2009, розглянутій 17.04.2009 Драбівським районним судом Черкаської області, будучи обізнаною з тим, що свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на її ім?я рішенням суду скасоване, ігноруючи рішення суду, незаконно, замовила виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), зареєструвала земельну діялнку в земельному кадастрі, зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку та потім 30.01.2025 продала дану земельну ділянку громадянину ОСОБА_4 . Таким чином порушені майнові права позивача в частині позбавлення його можливості успадкувати та набути право власності на земельну ділянку, що належала його бабусі ОСОБА_5 та згідно з заповітом мала належати його матері ОСОБА_6 .

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив суд його задольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, пояснила суду, що між нею та ОСОБА_6 існувала усна домовленість про те, що земельна ділянка буде в її власності, про остаточні рішення суду їй не було відомо, ОСОБА_6 за життя будь-яких претензій до неї з приводу володіння земельною ділянкою не пред?являла, просила суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_4 , який одночасно являється і представником відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «ОПАЛ», позовні вимоги не визнав, пояснив суду, що при купівлі земельної ділянки йому не було відомо, що продавець не має на неї прав власності, договір оренди землі діє незалежно від зміни власника на спірну земельну ділянку, просив суд відмовити у задоволенні позову, що стосується позовних вимог до нього та підприємства яке він представляє.

Представники третіх осіб в судове засідання не з?явились.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, відповідачів, суд дійшов до наступного.

З копії свідцтва про народження позивача вбачається, що його мамою є ОСОБА_6 . ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно заповіту ОСОБА_5 від 27 липня 1987 року остання все своє майно заповіла ОСОБА_6 . З копії спадкової справи №33/2024 після смерті ОСОБА_5 вбачається, остання згідно свідоцтва про смерть померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , з заявою про прийняття спадщини після її смерті до нотаріуса звернулася ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка являється їй дочкою. Також заяву про прийняття спадщини подано 12 вересня 2008 року ОСОБА_6 , яка є дочкою померлої. Строк для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_6 не пропущено, так як дана заява подана у додатковий строк визначений рішенням Драбівського районного суду Черкаської області, який складає одни місяць з дня набрання чинності рішення. Рішення суду набрало чинності 26.08.2008 року, копія рішення є в спадковій справі. Отже, враховуючи наявність заповіту, відсутність даних про права на обов?язкову частку у складі спадщини у ОСОБА_2 , єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_5 є мати позивача – ОСОБА_6 . ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 02.07.2004, зареєстроване в реєстрі за № 1517, на спадкове майно, яке належало ОСОБА_5 , а саме на земельну ділянку розміром 3,37 га, що розташована на території Демківської сільської ради с. Демки Драбівського району Черкаської області на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР №028212, виданого 01.02.2002 Демківською сільською радою на підставі свого рішення № 17-3 від 26.12.2001 року та майнового паю члена колективного с/г підприємства пайового фонду ім.Леніна, який належав померлій на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЧЕ-ІІ № 018916, виданого 25 червня 2002 року Демківською сільською радою. Вказане свідоцтво було визнано недійсним рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 17 квітня 2009 року у справі № 2-179/2009, яке прийнято за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Рішення суду набрало законної сили 28.04.2009 року. В судовому засіданні по даній справі приймала особисто участь ОСОБА_2 , а отже їй було відомо про те, що видане їй свідоцтво про право на спадщину за законом визнане недійсним. Той факт, що на спірну земельну ділянку була виготовлена технічна документація і земельна ділянка, яку успадкувала мати позивача отримала кадастровий номер 7120683500:03:001:1224, сторонами не оспорюєтсья, а також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.09.2025 № НВ-9976493952025 та додатком до нього з планом меж, які співпадають з планом меж зазначеним у Державному акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_5 . Також сторонами не оспорюються той факт, що вказана земельна ділянка була продана ОСОБА_2 по договору купівлі-продажу ОСОБА_4 , про що тако свідчить і запис у відомостях з Державного реєстру речових прав від 02.09.2025 № довідки 441817586, згідно якого власниким спірної земельної дільянки став ОСОБА_4 на підставі договру купівлі – продажу від 30.01.2025 № 127, посвідченого приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Бірюком О.В. В подальшому ОСОБА_4 передав спірну земельну ділянку в оренду Приватному сільськогосподарському підприємству «ОПАЛ» 31.01.2026 строком на 10 років, що підтверджуєтсья даними з витягу з Державного реєстру речових прав від 08.04.2025, індексний номер витягу 421565589.

З копії спадкової справи після смерті ОСОБА_6 вбачаєтсья, що позивач є єдиним спадкоємцем який прийняв спадщину, отже все майно, яке належить померлій перейшло у власність до позивача. З вищевказаних обставин вбачається, що до спадкового майна входить і спірна земельна ділянка, якій на даний час присвоєний кадастровий номер 7120683500:03:001:1224, так як мати позивача мала на неї спадкові права після смерті своєї матері ОСОБА_5 . Обираючи спосіб захисту права власності на спадкове майно, позивач просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку, яка належала матері, визнати недійсним договір купівлі-продажу та договір оренди спірної земельної ділянки, скасувати їх державну реєстрацію, посилаючись на ст.392 Цивільного кодексу України. Згідно даної статті власник майна може пред?явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Проте, суд вважає, що вибраний спосіб захисту порушеного права невірно, так як у даному випадку ОСОБА_4 на даний час являється власником земельної ділянки з підтерджуючими на це документами, і при цьому є добросовісним її набувачем. Добросовісність набуття останнім земельної ділянки з кадастровим номером 7120683500:03:001:1224 не спростовано належними і допустимими доказами. Відповідно до ст.330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Ч.1, 2 ст.388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна. Випадків зазначених у вищевказаному законі судом не встановлено, а тому підстав для позбавлення добросовісного набувача його права власності немає, а отже і вимоги позовної заяви про розірвання договору купівлі – продажу та договору оренди землі, та скасування їх реєстрації задоволенню не підлягають. Суд також враховує практику Верховного Суду, а саме постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 № 633/408/18 де зроблений висновок про те, що позбавлення особи її прав власності без будь-яких компенсаційних виплат буде надмірним непропорційним заходом втручання у його права навіть за умов досягнення легітимної мети, в даному випадку поновлення прав власності позивача.

Таким чином суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку з невірно обраним способом захисту права, а застосувати самостійно інший спосіб захисту прав позивача суд не може так як інші позовні вимоги не заявлені.

На підставі п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.330, 388, 392 Цивільного кодексу України, ст.141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Приватного сільськогосподарського підприємства «ОПАЛ», треті особи – приватний нотаріус Петраченко Олексій Васильович, приватний нотаріус Бірюк Олег Васильович, Драбівська селищна рада, про визнання права власності відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення через суд апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий