Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №570/5266/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/5266/25

Номер провадження 3/570/17/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року м.Рівне

Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренко С.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого,

за ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Відповідно допротоколу про адміністративне правопорушення, 19 вересня 2025 року о 01 год. 20 хв. в с. Корнин Рівненського району Рівненської області, вул. Центральна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем Opel Zafira державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest та проведення такого огляду в медичному закладі водій відмовився, що було зафіксовано на відеокамеру. Вказаною відмовою щодо проходження огляду ОСОБА_1 здійснив порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно заперечень на протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні не визнає, стверджує, що він не відмовлявся від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та будь- яких доказів його відмови пройти огляд на визначення стану сп`яніння, на його думку, немає. У зв`язку з викладеним, просить закрити справу про притягнення його до адміністративної відповідальності у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.п.6, 7 Інструкції 6 огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько- акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я).

Отже, посилання на обставини, викладені в протоколі, як на беззаперечний доказ вчинення особою правопорушення є недостатнім, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

Частиною першою от. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У даному випадку., в матеріалах справи відсутні відомості, що підтверджують проведення огляду водія після зупинення транспортного засобу, та/або безпосередньо після припинення керування ТЗ водієм.

Відповідно до вимог частини 2 статті 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп' яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм І стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу, у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно роз`яснень, які містяться в ч.2 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. за № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Слід ззначити, що у справі «Лучанінова проти України» № 16347/02 від 09 червня 2011 року (остаточне від 09 вересня 2011 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що якщо санкції за адміністративні правопорушення є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, вимоги до його судового розгляду мають відповідати гарантіям та стандартам, встановленим Конвенцією, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення. Також в справі «Надточій проти України» № 7460/03 від 15 травня 2008 року Європейський суд з прав людини також говорить про кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року (справа № 754/17019/17 провадження № 51-2568км19) де серед іншого Верховний суд вказав, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом... Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, І єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуаченням.

Із урахуванням вказаних обставин, вважаю, що у даному випадку матеріали справи не містять достатнього обсягу належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, як відмова від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння, вчинена особою саме яка і керує (керувала) транспортним засобом.

Згідно ч. 2 ст. 284 КУпАП, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу, виноситься постанова про закриття справи.

Практика ЄСПЛ визначає, що фабула, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певного особою має в суді доводитися, а суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбшшяючнсь статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст 6 Конвенції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ст. 247, 280 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Сидоренко С.М.