Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №553/3485/25 — Подільський районний суд міста Полтави

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/3485/25

Провадження № 2/553/236/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23.03.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави в складі головуючого судді Фоміної Ю.В., за участю секретаря судового засідання Летюченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №553/3485/25 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дяченко Вячеслав Анатолійович про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

18.08.2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Полтавської міської теритіоральної громади в особі Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Полтаського міського нотаріального округу Дяченко Вячеслав Анатолійович про визнання права власності в порядку спадкування, в якому просила визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на спадкове майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку літ. А-1, загальною площею 58 кв.м, житловою площею 30,8 кв.м; літньої кухні літ. Б, загальною площею 27,4 кв.м; сарай літ. Б1, загальною площею 6,6 кв.м; сарай літ б2, загальною площею 12,3 кв.м.; вбиральні літ. В, загальною площею 1,9 кв.м; огорожі №1; водопроводу №2 (згідно технічного паспорту ПП ПБТІ «Інвентаризатор» від 25.04.2025 року).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначалось про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача - ОСОБА_2 , після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається з житлового будинку, що у АДРЕСА_2 . У встановлений законом термін позивач звернулась до Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дяченко В.А., із заявою про прийняття спадщини, проте отримала постанову приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної діх. Вказана відмова мотивована тим, що позивач підтверджуючих документів на право власності спадкодавця на вище вказане майно та не проведена їх реєстрація. В зв`язку з чим, позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 19.08.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити за правила загального позовного провадження.

04.09.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому прохали відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в зв`язку з тим, що відсутні будь-які докази належності спадкодавцеві спірного будинку саме на праві власності. Так як, сам факт реєстрації позивача та її матері в спірному будинку жодним чином не підтверджено, що на думку відповідача не тягне за собою права власності на це майно.

Ухвалою суду від 19.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

13.11.2025 року Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави зобов`язано Полтавський обласний державний нотаріальний архів надати копії наступних документів: Договору про надання ОСОБА_3 у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, посвідченого Першою Полтавською Державною нотаріальною конторою від 04.12.1962 року № 1-11318 та інші документи, за наявності, на підставі яких укладено зазначений договір, зокрема рішення Ленінського виконавчого комітету від 18.09.1962 року № 354 про надання ОСОБА_3 земельної ділянки площею 560,00 кв.м. в м. Полтаві.

18.12.2025 року ухвалою Подільського районного суду міста Полтави зобов`язано Полтавський обласний державний нотаріальний архів надати, за наявності, копію спадкової справи, відкриту після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , засвідчену належним чином.

09.02.2026 року ухвалою суду зобов`язано Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дяченка В.А. надати інформацію про наявність /відсутність посвідченого заповіту, спадкового договору, заведеної спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 та виданого свідоцтва про право на спадщину.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, але надала на адресу суду заяву в якій вказала про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Полтавської міської ради в судове засідання не з`явився, але надала на адресу суду заяву, в якій прохала проводити слухання справи у відсутність їх представника. У відзиві на позовні заяви подані у даній справі, прохала відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дяченко В.А. в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Суд, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, відповідно до нотаріально посвідченого Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, ОСОБА_3 , на підставі рішення Ленінського виконавчого комітету від 18 вересня 1962 року, було надано земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 – для будівництва житлового будинку ( а.с. 88-90).

Згідно витягу з рішення № 354 виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих м. Полтави від 18.09.1962 року, ОСОБА_3 надано земельну ділянку площею 560 кв.м. в безстрокове користування. Зобов`язано громадян, яким надані земельні ділянки, в місячний строк: оформити технічну документацію через технічне бюро обласного відділу в справах будівництва та архітектури, погодивши з головним архітектором міста; заключити договір з міськкомунгоспом на забудову земельної ділянки (а.с.88).

ОСОБА_3 на вказаній земельній ділянці збудував житловий будинок. Так, у відповідності до рішення № 354 виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих м. Полтави від 18.09.1962 року та нотаріально посвідченого договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, проведено технічну інвентаризацію, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок від 16.11.1984 року. Під час проведеної інвентаризації дане господарство складалось з житлового будинку, сараїв, туалету, паркану, водопровідної колонки ( а.с.31-39).

Відповідно до домової книги для прописки громадян, які проживають у будинку АДРЕСА_3 , домоволодільцем житлового будинку з надвірними спорудами 1965 року будівництва зазначено - ОСОБА_3 ( а.с.22-30).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Полтавським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Полтавського обласного управління юстиції, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що здійснено актовий запис № 432 ( а.с.41).

Після смерті ОСОБА_3 , спадкоємцем залишилась його донька, тобто матір позивача - ОСОБА_2 ( дошлюбне прізвище – ОСОБА_4 ). Факт батьківства ОСОБА_2 підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію народження ( а.с.44).

Мати позивача – ОСОБА_2 до смерті батька весь час проживала та була зареєстрована з батьком - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не зверталась до органів нотаріату про отримання спадщини після померлого батька.

З матеріалів справи вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані наступні особи : ОСОБА_3 – до дати смерті, ОСОБА_2 – до дати смерті та позивач ОСОБА_5 (а.с.47-48).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстицї, ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ОСОБА_2 , про що здійснено актовий запис № 447 ( а.с.42).

Спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері позивача - ОСОБА_2 є – ОСОБА_1 (дівоче прізвище – ОСОБА_6 ). Факт батьківства ОСОБА_1 (дівоче прізвище – ОСОБА_6 ) підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_7 від 14 серпня 1979 року. Факт зміни прізвища позивача з ОСОБА_6 на ОСОБА_8 підтверджується свідоцтвом про шлюб від 17 серпня 2011 року ( а.с. 52).

08.10.2024 року Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дяченко В.А. заведено спадкову справу після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_2 , 1960 року народження, за № 67/2024, на підставі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем ОСОБА_1 .

29 червня 2026 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дяченко В.А. винесено постанову № 26/02-31 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки право власності спадкодавця на вказаний будинок не підтверджено та не проведена їх реєстрація.

Відповідно до довідки ПП ПБТІ «Інветаризатор» від 09.05.2025 року № 4937, нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт чи реєстрація за адресою АДРЕСА_1 – відсутні. Відповідно до матеріалів ПБТІ «Інвентаризатор» станом на 31.12.2012 року, право власності на вище зазначене домоволодіння не зареєстроване.

Порядок реєстрації права власності на домоволодіння та житлові будинки в той час – час будівництва 1965 рік, було врегульовано Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР (далі - Інструкція), затвердженою Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 року (втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу №56 від 13.12.95).

В той же час, відповідно до пункту 1 Інструкції реєстрацію будинків обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

Відповідно до пункту 4 Інструкції реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності.

Відповідно до частини другої пункту 6 Інструкції не підлягають реєстрації також будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.

Як зазначено в пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» до компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових рав на нерухоме майно та їх обмежень – офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 4 ст. 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності, а інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно – правовими актами до набрання чинності цим законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, і є підставою його виникнення.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру ведення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок і умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року № 49 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Таким чином, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації ( лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8-4 -35//18/1).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.10.2018 року у справі № 557/1209/16-ц.

Судом встановлено, що відповідно до нотаріально посвідченого договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, ОСОБА_3 , на підставі рішення Ленінського виконавчого комітету від 18 вересня 1962 року, було надано земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 – для будівництва житлового будинку.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 відомостей про власника житлового будинку, зазначено, що будинок належить ОСОБА_3 , на підставі Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку, що посвідчений Першою Полтавською державною нотаріальною конторою від 04.12.1962 № 1-11318.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 залишилась його донька - ОСОБА_2 . ОСОБА_2 до смерті батька - ОСОБА_3 весь час проживала та була зареєстрована з спадкодавцем. Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не зверталась до органів нотаріату за отриманням спадщини після померлого батька, остання вела господарство і проживала в даному домоволодінні до смерті, тобто фактично прийняла спадщину після смерті її батька, шляхом фактичного управління та володінням майном, у відповідності до вимог ст.549 ЦК України 1963 року.

Відповідно до інформації витребуваної судом у Приватного нотаріуса, зазначено, що після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадкова справа не заводилась ( а.с.113).

ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла мати позивача – ОСОБА_2 .. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 залишилась позивач – ОСОБА_1 .

З моменту реєстрації і по даний час, ОСОБА_1 фактично користується і веде господарство у домоволодінні, яке залишилось останній після смерті матері – ОСОБА_2 . Таким чином, позивач ОСОБА_1 фактично вступила у володіння спадковим майном, здійснює його утримання, користування, майном.

Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дяченко В.А. за заявою про видачу свідоцтва на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_1 заведено спадкову справу № 67/2024. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 26/02-31, а саме ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що не надані належним чином оформлені документи, що посвідчують право власності спадкодавця на будинок.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ міського типу ( п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах ( п. 20 Інструкції).

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Як вбачається з матеріалів справи спірне домоволодіння , що розташоване у АДРЕСА_1 , збудоване у 1965 році, документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт наявний в матеріалах справи, а тому спірне домоволодіння введеню в експлуатацію, та власник ОСОБА_3 набув на нього право власності.

З наведених підстав заперечення відповідача проти позову є необгрунтованими.

Відповідно до ст.1217 ЦК спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або оголошення її померлою .

Згідно з ч. 1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1,5.ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до роз`яснень даних у п. 23 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р., свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину в судовому розгляді не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19 вказано, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку.

Таким чином, судом встановлено, що спірне нерухоме майно належало спадкодавцю ОСОБА_3 на праві власності на момент смерті та це право перейшло до ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом, спадщина була прийнята ОСОБА_2 за фактом вступу в управління та володіння майном відповідно до положень ст.549 ЦК України 1963 року, після чого спадкове майно у виді домоволодіння прийняла спадкоємиця за законом першої черги – позивачка ОСОБА_1 , відповідно до положень ч.3 ст.1268 ЦК України 2003 року.

Позивач ОСОБА_1 фактично користується та веде господарство у домовлодінні, яке залишилось їй після смерті матері - ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.16 ЦК України одним із способів захисту права є його визнання.

Згідно з ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до положень ст.317, ст.319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За нормами ст.391, ст.392 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Суд вважає, що неможливість оформлення права власності позивачем на спадкове майно у встановлений законом спосіб в порядку спадкування порушує законні права власності на спадкове майно позивача, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник в результаті ненадання спадкоємцем нотарісу необхідних правовстановлюючих документів, відповідач прав позивача не порушує, суд вважає за необхідним залишити сплачений позивачкою судовий збір в сумі 1690,00 грн., за позивачкою ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дяченко Вячеслав Анатолійович про визнання права власності в порядку спадкування, - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на спадкове майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: житловий будинок літ. А-1, загальною площею 58 кв.м, житловою площею 30,8 кв.м; літня кухня літ. Б, загальною площею 27,4 кв.м; сарай літ. Б1, загальною площею 6,6 кв.м; сарай літ б2, загальною площею 12,3 кв.м.; вбиральня літ. В, загальною площею 1,9 кв.м; огорожа №1; водопровід №2 (згідно технічного паспорту ПП ПБТІ «Інвентаризатор» від 25.04.2025 року).

Сплачений позивачкою судовий збір в сумі 1690,00 грн., - залишити за позивачкою ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 02.04.2026 року.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. В. Фоміна