Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №524/637/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/637/26

Провадження №2-о/524/91/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2026 м. Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі

головуючого судді Мельник Н. П.,

з участю секретаря судового засідання Шаполової К. М.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи Міністерства юстиції України Чемериса В. М. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство соціальної політики України, Міністерство юстиції України, про встановлення факту вимушеного переселення,

УСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту вимушеного переселення з м. Сіверськодонецьк Луганської області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Заява обґрунтована тим, що внаслідок збройної агресії заявниця вимушена залишити місце свого постійного проживання та реєстрації у м. Сіверськодонецьк та переїхати до м. Кременчука Полтавської області, що стверджується долученою до позову копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 09.04.2022 № 1604-5000897228.

Необхідність встановлення зазначеного факту необхідне з метою визначення її статусу як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 з відповідними правовими наслідками та подальше стягнення матеріальної компенсації за пошкодження та втрату її нерухомого майна. На її думку довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі по тексту - ВПО), засвідчує виключно місце проживання ВПО, однак у ній відсутні відомості про причину переміщення такої особи, зокрема внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Від встановлення вказаного факту залежить виникнення та реалізація її особистих та майнових прав у подальшому.

05.02.2026 судом отримана інформація про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 на території м. Сіверськодонецьк Луганської області та як внутрішньо переміщеної особи - на території Автозаводського району м. Кременчука Полтавської області з 09.04.2022.

06.02.2026 судом відкрите провадження по справі.

04.03.2026 через систему «Електронний суд» надійшли пояснення представника Міністерства юстиції України, згідно яких просив ухвалити законне рішення.

Посилався на те, що відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону. Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (далі – Порядок), врегульований механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, абз. 2 п.1 якого встановлено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Представником заінтересованої особи зазначено, що ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону. Отже, норми цього Закону не передбачають засвідчення в довідці підтвердження і встановлення факту наявності збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації частини території України.

09.03.2026 у судове засідання не з`явилися заявниця та заінтересовані особи, повідомлені про дату, час, місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомили.

01.04.2026 у судове засідання з`явилася заявниця та представник заінтересованої особи Міністерства юстиції України.

Заявниця ОСОБА_1 підтримала подану нею заяву з підстав, викладених у ній, просила задовольнити.

Представник Міністерства юстиції України у судовому засіданні не заперечував проти задоволення заяви, просив врахувати позицію, викладену у поданих ними письмових поясненнях.

Представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету. Заяв, клопотань суду не надходило.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

25.03.2026 ухвалою суду задоволене клопотання представника Міністерства юстиції про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, суд приходить до наступних висновків.

Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення регламентовано главами 1, 6 розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України, відповідно до яких справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Перелік фактів, що підлягають встановленню судом, визначений ч. 1 ст. 315 ЦПК України. Частиною 2 цієї статі встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що заявниця є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи від 09.04.2022 №1604-5000897228. Довідка містить інформацію про дату народження заявниці - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження — м. Лисичанськ Луганської області, паспортні дані, відомості про зареєстроване місце проживання особи на території Луганської області, а також фактичне місце проживання/ перебування на території м. Кременчука Полтавської області.

У заявниці з`ясовано, що довідка про взяття її на облік як ВПО від 09.04.2022 є діючою та не скасованою, що стверджується також і відомостями, отриманими судом, з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери. Не встановлено, що заявниця виїздила на постійне місце проживання за межі України та не встановлено, що остання повернулася до свого місця постійного проживання у м. Сіверськодонецьк.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст.12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені у ст. 1цього Закону, на момент їх виникнення.

Отже, факт внутрішнього переміщення заявниці стверджується передбаченою чинним законодавством довідкою, що не містить конкретних обставин за яких заявниця вимушена залишити своє постійне місце реєстрації та проживання.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», ч.1 ст.1 якого визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місцепроживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Починаючи з 2014 року загальновідомим є той факт, що Російська Федерація чинить збройну агресію проти України, тому такі обставини, визнаються загальновідомими та не потребують доказуванню на підставі ч. 3 ст. 82 ЦПК України.

Обставина, що в Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації має місце збройний конфлікт та, що з моменту початку збройного конфлікту в лютому 2022 року громадяни вимушено переміщені як за межі України, так і в її межах, підтверджується численними звітами Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй, Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Міжнародного комітету Червоного Хреста, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, які є у вільному доступі на офіційних веб-сайтах цих організацій, зокрема у 35-й доповіді Управління Верховного комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини щодо ситуації з правами людини в Україні, який охоплює період з 01.08.2022 до 31.01.2023 за посиланням, у звіті Організації з безпеки і співробітництва в Європі про порушення міжнародного гуманітарного права та права прав людини, воєнні злочини та злочини проти людяності, скоєні в Україні відповідно за посиланнями: https://www.ohchr.org/sites/default/files/documents/countries/ukraine/2023/23-03-24-Ukraine-35th-periodic-report-UA.pdf, https://www.justsecurity.org/81218/the-osce-report-on-war-crimes-in-ukraine-key-takeaways-ua/

Отже, зазначене є загальновідомим фактом, який також не потребує доведення на підставі ч. 3 ст. 82 ЦПК України.

Сєвєродонецька міська територіальна громада, з території якої вимушено переселилася заявниця, входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 із змінами, та є окупованою територією з 25.06.2022.

До повномасштабного вторгнення та збройної агресії Російської Федерації проти України заявниця могла вільно проживати за місцем своєї реєстрації, мати налагоджений побут, можливість вільного спілкування з друзями, знайомими, родичами та іншим чином реалізовувати свої права та законні інтереси.

Вказані негативні наслідки повномасштабного вторгнення та збройної агресії Російської Федерації проти України пов`язані із військовими та бойовими діями на території адміністративно - територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та/ або є окупованими, що унеможливлює звичне життя та побут, а знаходження на цій території є небезпечним.

Внаслідок саме повномасштабного вторгнення Російської Федерації порушено цілу низку прав і свобод громадян, у тому числі і заявниці, передбачених Конституцією України, Конвенцією «Про захист прав людини та основоположних свобод»: право на життя, право на повагу до честі і гідності, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії, право на вільне пересування та вільний вибір місця проживання, право на ефективний засіб правового захисту, тощо та прав і інтересів її дитини.

Згідно постанови Об`єднаної Палати Касаційного цивільного Суду Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 490/6057/19 Верховний Суд неодноразово зазначав про можливість встановлення не самого факту поранення, смерті чи вимушеного переселення внаслідок збройної агресії Російської Федерації, а про можливість встановлення причинно - наслідкового зв`язку між певною подією та збройною агресією держави - агресора. У справі, що переглядалась Верховним Судом:

-факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території України є загальновідомими, тому не підлягають доказуванню;-

-наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, що засуджена як на національному рівні, так і міжнародною спільнотою;

-метою встановлення факту вимушеного переселення з окупованої території України задля уникнення загрози життю, здоров`ю, свободи, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав, права на судовий захист на окупованій території саме у результаті збройної агресії Російської Федерації є визначення статусу заявника та його доньки як осіб, що перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ратифікованої Україною 03.07.1954, з відповідними правовими наслідками;

-відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Заявник, посилаючись на вказану норму закону, вказав на те, що причиною його з донькою внутрішнього переміщення з постійного місця проживання до іншого тимчасового місця проживання на території України, обумовлена саме збройним конфліктом та тимчасовою окупацією частини території України.

При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи передбачає він правові наслідки (справи про встановлення юридичного факту вимушеного переселення у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України № 363/2981/16-ц, № 428/12368/16, № 417/3852/17, № 243/7029/17, 428/13977/16-ц, № 752/6366/16, № 428/8076/16, №755/14659/16).

Метою встановлення факту вимушеного переселення задля уникнення загрози життю, здоров`ю, свободи, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав, права на судовий захист на окупованій території саме у результаті збройної агресії Російської Федерації є визначення статусу заявниці як особи, що перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 із відповідними правовими наслідками.

Від встановлення цього факту залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявниці, зокрема звернення до суду з позовом до Російської Федерації за захистом її майнових прав.

Вказаний факт встановлюється виключно у судовому порядку, оскільки законодавцем не визначений інший порядок його встановлення (постанова Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 207/1523/22).

Вимушене переселення здійснене заявницею з метою забезпечення особистої безпеки та безпеки її родини, тому вона має на меті визначити свій статус як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права, у тому числі і отримання у подальшому допомоги від гуманітарних організацій тощо.

Відповідний юридичний факт є індивідуальним, оскільки має правові наслідки лише для заявниці.

За таких обставин, суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення заяви.

Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та / або нерухоме майно.

Керуючись ст. ст. 293- 294, 315-319, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 .

Встановити факт вимушеного переселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації частини території України із зареєстрованого місця проживання у м. Сіверськодонецьк Луганської області з 09.04.2022.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування сторін:

заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ,

заінтересована особа Міністерство соціальної політики України, код ЄДРПОУ 37567866, місцезнаходження: м Київ, вул Еспаладна, 8/10;

Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій: код ЄДРПОУ 40446210, місцезнаходження: м Київ, Чоколівський бульвар, 13;

заінтересована особа Міністерство юстиції України, код ЄДРПОУ 00015622, місцезнаходження: м Київ, вул Архітектора Городецького, 13.

Суддя Н.П.Мельник