Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №363/6412/25 — Вишгородський районний суд Київської області

30.03.2026 Справа № 363/6412/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП,

встановив:

25 жовтня 2025 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду до відповідача ОСОБА_3 про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП, в якій просив стягнути з відповідача шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 171116,37 грн, моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн та судові витрати у розмірі 27 922,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 05 вересня 2024 року о 15 год. 30 хв. в м. Вишгороді, на КМ «Міжріччя», на перехресті вул. Широка – вул. Липова, ОСОБА_3 , не врахувавши дорожню обстановку та не надавши перевагу в русі транспортному засобу марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, скоїв зіткнення. Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, внаслідок чого вона зазнала матеріальної шкоди. Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 24.09.2024 року у справі №363/4657/24 ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке призвело до зазначеної ДТП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №219269689, виданого ПрАТ «СК «ЕТАЛОН», що був дійсним на дату ДТП. Вона звернулась із заявою про страхове відшкодування. За результатами розгляду заяви здійснено розрахунок та виплачено страхове відшкодування в розмірі 156 800,00 грн, що відповідає ліміту відповідальності, встановленому за полісом ОСЦПВВНТЗ №219269689, за вирахуванням франшизи. Для визначення дійсного розміру заподіяної шкоди позивач замовила огляд пошкодженого транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , у оцінювача ФОП ОСОБА_5 . На підставі проведеного огляду було складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власникові транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , №1029/09-24 від 16.12.2024 року. Згідно з цим звітом, вартість матеріального збитку, завданого автомобілю «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 327 916,37 грн. Окрім цього, відповідно до умов договору страхування, страхувальник або особа, відповідальна за завдані збитки, зобов`язана компенсувати суму франшизи, якщо вона передбачена договором. Тому, з урахуванням виплаченого страхового відшкодування, шкода, завдана внаслідок ДТП, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає: 327 916,37 грн (вартість заподіяного збитку) - 156 800,00 грн (виплачене страхове відшкодування за вирахуванням франшизи) = 171 116,37 грн. Належний позивачу автомобіль «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , був основним засобом пересування. Пошкодження автомобіля в ДТП завдало позивачці значних душевних страждань та негативно вплинуло на її моральний стан. Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача, які призвели до пошкодження транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , вона зазнала моральної шкоди. З урахуванням принципів розумності та справедливості, позивач оцінює моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Процесуальні дії та рішення у справі.

25 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20 березня 2026 року протокольною ухвалою вирішено проводити розгляд справи у відсутності сторін, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

Позиції учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. Надав суду заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати у його відсутність та відсутність позивачки. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволені.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву, в якій позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення з нього суми заподіяної шкоди визнав та просив розглянути справу у його відсутність.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотання сторони відповідача про розгляд справи за його відсутності, а також враховуючи відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно з полісом №ЕР-219269689 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком якого є ПрАТ «СК «Еталон», а страхувальником — ОСОБА_6 , забезпечений транспортний засіб Peugeot 301, д.н.з. НОМЕР_2 , який застраховано на випадок смерті в ДТП, травмування в ДТП, будь-яких фінансових ризиків, а також на випадок знищення чи пошкодження багажу в ДТП. Строк дії договору страхування — з 06.02.2024 року по 05.02.2025 року включно.

Відповідно до чинності полісу внутрішнього страхування, Поліс №219269689 був дійсним на момент ДТП.

05 вересня 2024 року протоколом огляду місця ДТП встановлено, що за адресою Київська обл., м. Вишгород, КМ «Міжріччя», на перехресті вулиць Широка – Липкова, наявні сліди зіткнення транспортних засобів Peugeot 301, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 (автомобіль належить ОСОБА_6 ), та Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_7 (автомобіль належить ОСОБА_2 ). Протоколом зафіксовані пошкодження обох автомобілів. Під час огляду проводилось фотографування пошкоджень транспортних засобів, також була додана схема огляду місця ДТП із умовними позначеннями автомобілів, слідами бокового ковзання, уламками скла та пластику, плямою рідини технічного характеру, а також пошкодженнями частини металевого паркану.

24 вересня 2024 року Вишгородським районним судом Київської області у справі №363/4657/24 постановлено визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення.

Згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку КТЗ №1029/09-24 від 16.12.2024 року, замовником оцінки є ОСОБА_2 , виконавцем оцінки — Баранков В.О. Підстави для проведення оцінки — договір №1029/09-24 від 19.09.2024 року. Об`єкт оцінки — КТЗ Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 . Метою оцінки було визначення вартості матеріального збитку, який складає 327 916,37 грн.

Протоколом технічного огляду КТЗ від 19.09.2024 року зафіксовано назви деталей та опис пошкоджень автомобіля, в тому числі пошкодження, які не відносяться до досліджуваного ДТП.

Ремонтною калькуляцією №1029/09-24 від 05.09.2024 року зафіксовано зведені дані по розрахунку із детальним переліком виконаних робіт на автомобілі Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 .

Застосовані норми права.

Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини першої, пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пункт 1 частини 1 статті 1188 ЦК України передбачає, що у разі якщо шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, то її відшкодування відбувається на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У ст. 1192 ЦК України зазначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п. 22. 1 ст. 22 Закону України № 1961 IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент настання страхового випадку) (далі - Закон № 1961- IV)).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, із знищенням чи пошкодженням її майна.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків

Згідно з пунктами 7, 9 постанови заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

В рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.04.2022 р. в справі № 748/359/20 зроблено висновок, що «будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом».

Мотиви і висновки суду.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана неправомірними діями, підлягає повному відшкодуванню особою, яка її завдала, а згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК, шкода від джерела підвищеної небезпеки, наприклад, від транспортних засобів, відшкодовується їх власником.

Відшкодування моральної шкоди, що виникає внаслідок порушення прав особи, регулюється ст. 23 ЦК, і суд визначає її розмір, враховуючи характер правопорушення та страждання потерпілого.

Страхова компанія відшкодовує шкоду в межах ліміту полісу, але у разі недостатності виплати особа, яка завдала шкоди, зобов`язана компенсувати різницю (ст. 1194 ЦК). У разі ДТП, якщо страховик не покриває всі збитки, потерпілий може вимагати відшкодування від особи, що завдала шкоди.

Суд встановив, що ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, що призвело до ДТП та пошкодження транспортного засобу позивача.

Відповідно до звіту про оцінку матеріального збитку, вартість відновлення пошкодженого автомобіля становить 327 916,37 грн, що підтверджує завдану майнову шкоду.

Що стосується відшкодування матеріальної шкоди, суд бере до уваги факт, що страховик здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 156 800,00 грн, що є лімітом відповідальності за полісом ОСЦПВ. Відповідно, позивач має право на компенсацію залишкової суми у розмірі 171 116,37 грн, яку підлягає стягненню з відповідача.

Щодо моральної шкоди, суд встановив, що позивач зазнала душевних страждань через пошкодження автомобіля, який був її основним засобом пересування. Оскільки компенсація моральної шкоди не може бути повною мірою адекватною реальним стражданням, суд, зважаючи на обставини справи, тривалість та наслідки заподіяних страждань, вирішив, що компенсація моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн є справедливою та пропорційною.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню про стягнення з відповідача матеріального збитку в розмірі 171116,37 грн, а також відшкодування моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 завдану майнову шкоду у розмірі 181116,37 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання, АДРЕСА_2 .

Суддя С.В. Олійник