Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №357/4464/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4464/26

3/357/1928/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ірина Дубановська

за участю захисника – Фатєєва А.О.,

розглянувши в м. Біла Церква справу про адміністративне правопорушення за протоколом ЕПР1 № 604042 від 02 березня 2026 року стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

20 березня 2026 року до суду надійшов протокол ЕПР1 № 604042 від 02 березня 2026 року, складений за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з ним, 02 березня 2026 року о 08:17 год. в м. Біла Церква, вул. Гайок, 219, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Zafira», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя). О 08:20 год. водій пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу газоаналізатор Драгер ARMF-0338 – результат огляду позитивний (0,57 проміле). Далі, водію запропоновано пройти огляд в лікаря-нарколога, на що водій категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні від 02 квітня 2026 року захисник Фатєєв А.О. заявив клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У вказаному клопотанні захисник Фатєєв А.О. наводив такі аргументи.

По-перше, захисник вказував, що протокол та інші, додані до нього докази є недопустимим. Працівники поліції зібрали їх внаслідок порушення закону. Транспортний засіб ОСОБА_1 зупинений безпідставно з порушенням вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Як свідчить відеозапис, доданий до протоколу, ОСОБА_1 рухався з дотриманням Правил дорожнього руху, не створюючи аварійних ситуацій та не вчиняючи жодних маневрів, які могли би бути розцінені як правопорушення.

По-друге, в складених процесуальних документах є істотні суперечності, які тягнуть за собою їх недопустимість. У фабулі протоколу вказані дві взаємовиключні обставини: з одного боку, вказується, що водій пройшов огляд на місці зупинки, а з іншого йому запропоновано пройти огляд у лікаря-нарколога, на що водій категорично відмовився. Така конструкція обвинувачення позбавляє ОСОБА_1 можливості зрозуміти, за що його притягають до відповідальності, за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння чи за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду. Це позбавляє ОСОБА_1 можливості ефективно реалізувати своє право на захист.

По-третє, захисник стверджував, що під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, працівники поліції не залучили свідків, а відеозапис з нагрудних камер переривається, і об`єктивно не висвітлює усіх обставин події зазначеної у протоколі.

По-четверте, захисник вказував, що кваліфікація адміністративного правопорушення не відповідає суті обвинувачення, адже у фабулі поліцейський зазначає про «категоричну відмову від огляду в лікаря», а звинувачує у керуванні в стані алкогольного сп`яніння (п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху).

Отож, підсумовуючи вказане, захисник вважав, що у матеріалах справи, відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому справа стосовно останнього підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Суддя дослідивши протокол, додані до нього письмові докази, відеозапис, дійшла висновку, що справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; чи заподіяно майнову шкоду; чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами (ч. 1 ст. 251 КУпАП).

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до практики Верховного Суду, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08 липня 2020 року, у справі ЄУН 463/1352/16-а, посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/90264746).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами (постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 27 червня 2019 року, у справі ЄУН № 536/1703/17, посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/82707106).

Відповідно до протоколу ОСОБА_1 у вину ставилося вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Склад вказаного адміністративного правопорушення, серед іншого, характеризується:

- наявністю спеціального суб`єкта, яким є осудна особа, яка керує транспортним засобом (водій) і досягла віку з якого настає адміністративна відповідальність;

- наявністю умислу, тобто особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків;

- наявністю об`єктивної сторони, яка виражається у формі одного з таких протиправних діянь (дії чи бездіяльності): керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу; передача керування особі, яка перебуває в такому стані; відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

Під час розгляду протоколу складеного стосовно ОСОБА_1 суддею досліджені: протокол серії ЕПР1 № 604042 від 02 березня 2026 року; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02 березня 2026 року; дублікат квитанції приладу «Drager Alcotest 7510» від 02 березня 2026 року; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; рапорт поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП С. Степченка від 02 березня 2026 року; диск з відеозаписом з нагрудних камер поліцейських.

За результатами дослідження вказаних доказів, суддя дійшла висновку, що вони є недопустимими для підтвердження вини ОСОБА_1 .

Суддя зазначає, що задля забезпечення проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння є необхідним здійснення зупинки транспортного засобу, а отже процедурі збирання доказів передують дії органу поліції, вчинення яких має відбуватись з дотриманням вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року

№ 580-VIII, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року

№ 580-VIII, поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Згідно з п. 10 «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1456, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі: порушення водієм Правил дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; необхідності здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; необхідності залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; необхідності обмеження чи заборони руху транспортних засобів; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Отже, за вказаними нормами, під час дії воєнного стану, працівник поліції має право зупинити будь-який транспортний засіб тільки в означеному колі випадків.

У рапорті поліцейського, будь-які підстави для зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 поліцейським не вказані.

На відеозаписі не міститься подій, які можна кваліфікувати, як одну із ситуацій передбачених в ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року

№ 580-VIII та п. 10 «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1456.

Отже, додані до протоколу докази, зібрані поліцейським, внаслідок порушення вимог закону.

За таких обставин, вони, в силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, не можуть бути використані суддею під час ухвалення рішення у справі стосовного ОСОБА_1 .

До того ж, суддя враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Суддя зазначає, що суть адміністративного правопорушення викладена в протоколі має бути достатньою мірою деталізованою, чіткою та без взаємовиключних тверджень.

Натомість, протокол стосовно ОСОБА_1 містить істотні суперечності, які тягнуть за собою його недопустимість. У фабулі протоколу вказані дві взаємовиключні обставини: з одного боку, вказується, що водій пройшов огляд на місці зупинки, а з іншого йому запропоновано пройти огляд у лікаря-нарколога, на що водій категорично відмовився.

Вказане свідчить, що кваліфікація адміністративного правопорушення не відповідає суті обвинувачення, адже у фабулі поліцейський зазначає про категоричну відмову від огляду в лікаря, а звинувачує у керуванні в стані алкогольного сп`яніння, тобто у порушенні п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.

Суддя вважає, що такі порушення є порушенням вимог ст. 268 КУпАП та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки виключає можливість розуміння конкретного характеру обвинувачення.

Отже, суддя дослідивши протокол, надані до нього докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вважає недоведеним, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, адже у справі відсутні допустимі докази його вини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отож, відповідно до вказаної норми, суддя провадження закриває.

Керуючись ст. 247, 283 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

провадження у справі про адміністративне правопорушення, стосовно ОСОБА_1 , - закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ірина ДУБАНОВСЬКА