Вирок від 31 березня 2026 р. у справі №357/3306/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3306/26

1-кп/357/676/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2026 м. Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12026111030000114, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Охромеєвичі Корюківського району Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, утриманців не має, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5 ,

УСТАНОВИВ:

18.01.2026 близько 17:30 год ОСОБА_3 перебував за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 . У цей час ОСОБА_3 вирішив зробити зауваження сусідам, які проживають на поверх вище, адже вони, на його думку, себе шумно поводили. Піднявшись до квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 почав стукати у вхідні двері вказаної квартири, але їх ніхто не відчиняв. У цей час у ОСОБА_3 на грунті раптово-виниклих неприязних відносин виник умисел на знищення чужого майна, а саме вхідних дверей до квартири АДРЕСА_2 шляхом підпалу.

У подальшому ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на знищення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи заздалегідь підготовлені знаряддя злочину - легкозаймисту рідину та пристрій для отримання полум?я, здійснив підпал вхідних дверей, внаслідок чого вищевказані двері загорілися та зазнали пошкоджень, а ОСОБА_3 , пересвідчившись що вказані вхідні двері до квартири палають, залишив місце вчинення злочину.

Внаслідок вказаних умисних протиправних дій ОСОБА_3 у ході пожежі вхідних дверей квартири АДРЕСА_2 , вказані двері отримали термічні пошкодження зовнішньої поверхні, чим завдав майнової шкоди потерпілому ОСОБА_6 на суму 15065 гривень.

Сторонами кримінального провадження, а саме прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 у присутності захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості від 01.04.2026, яку вони просили затвердити.

За умовами угоди сторони дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 194 КК України. Обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення за кваліфікацією за ч. 2 ст. 194 КК України, як умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу і зобов`язується беззастережно визнати винуватість в обсязі пред`явленого обвинувачення в судовому засіданні. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке має понести ОСОБА_3 за вчинене кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 194 КК України у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України сторони угоди погоджуються на звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та з покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 вказала на те, що при укладанні угоди про визнання винуватості були дотримані всі вимоги і правила кримінального процесуального та кримінального кодексів України, а тому просила затвердити угоду і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді про визнання винуватості міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення беззастережно визнав повністю, щиро розкаявся, просив суд затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджену в ній міру покарання. Також зазначив, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5 вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги закону, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Потерпілий ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. Прокурор у судовому засіданні надав заяву від потерпілого у якій він просив проводити розгляд кримінального провадження у його відсутності.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинуваченого повне розуміння ним своїх процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які б примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого щодо нього обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості. При цьому суд виходить з наступного.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена за ініціативою прокурора чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Укладена угода відповідає вимогам ст. 474 ч.7 КПК України, при її укладенні враховано вимоги ст. 470 КПК України. За своїм змістом укладена угода відповідає вимогам ст. 472 КПК України і має всі необхідні реквізити та відомості, у тому числі стосовно міри та виду узгодженого між сторонами покарання та наслідків невиконання угоди. Підстав для відмови у затвердженні угоди, передбачених п. п. 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст. 474 КПК України роз`яснив процесуальні права, характер обвинувачення, вид покарання та наслідки укладання, затвердження та невиконання угоди, передбачені ст. 473, 476 КПК України, роз`яснив вичерпні підстави оскарження вироку суду, винесеному на підставі угоди.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє зміст і наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473, ст. 394, ст. 424 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, положення ч. 4 ст. 474 КПК України, зокрема, те, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ч. 1 ст. 476 КПК України. Укладення угоди є цілком добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинувачений ОСОБА_3 погодився з призначенням судом узгодженого угодою виду та міри покарання.

При цьому на переконання суду кваліфікація діянь обвинуваченого визначена правильно та суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України, а саме: умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.

Відповідно до санкції ч. 2 ст. 194 КК України умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років, тому згідно ст. 12 КК України, вказане кримінальне правопорушення відноситься до тяжких злочинів, внаслідок якого шкода завдана правам та інтересам окремої особи.

Потерпілим ОСОБА_6 27.02.2026 надано прокурору письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості.

При укладені угоди враховано обставини, які пом`якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Також враховано дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, непрацюючий, має місце реєстрації та місце проживання, неодружений, утриманців не має, медичну допомогу у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не отримує, не перебуває на обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд враховує зміст ст. 50 КК України, в якій зазначено, що питання призначення покарання повинні вирішуватись з урахуванням мети покарання, як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засуджених, та запобігання вчиненню злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому суд зазначає, що виключно каральний підхід при призначенні покарання є неефективним для розв`язання проблем запобігання злочинності.

Суд враховуючи зазначені обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, з урахуванням особи винного, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, беззаперечне визнання свої винуватості, повне відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення вважає, що виключно призначення покарання визначеного угодою про визнання винуватості беззаперечно відповідає інтересам суспільства та цілком обґрунтовує необхідність застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України.

Відповідно до ст. 75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. У такому випадку суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

З урахуванням наведеного, узгоджені сторонами (прокурором та обвинуваченим) вид та міра покарання за вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення є такими, що, згідно із положеннями ст. 65 КК України, відповідають ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого та є достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін, угода укладена добровільно, а також наявний суспільний інтерес у забезпеченні швидкого судового провадження щодо ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Відтак, дослідивши умови угоди та заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, суд вважає, що вказана угода може бути затверджена.

Установлено, що підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом стосовно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч. 4 ст. 174 КПК України).

Таким чином, з метою вирішення долі речових доказів, які не підлягають спеціальній конфіскації, слід скасувати арешт, накладений на майно ухвалами слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.01.2026.

Доля речових доказів вирішується відповідно до ст. 100 КПК України.

Згідно вимог ст. 124 КПК України процесуальні витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні у розмірі 20 038,88 грн підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 .

Цивільний позов не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 368, 370, 373, 374, 394, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 01.04.2026, укладену між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 у присутності його захисника - адвоката ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 в період іспитового строку обов`язки: з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Скасувати арешт, накладений на майно ухвалами слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.01.2026.

Речові докази:

спеціальний пакет № 3149586 із пластиковими ємностями та запальничками, спеціальний пакет № 0023038 із пожежним сміттям, два паперові конверти із об`єктами дослідження, які згідно з квитанціями № 57, 60, 158 передані на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, після набрання вироком законної сили – знищити;

підштаники та светр, які згідно з квитанцією № 56 передані на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, після набрання вироком законної сили – повернути ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертизи у кримінальному проваджені в сумі 20 038,88 грн (двадцять тисяч тридцять вісім гривень вісімдесят вісім копійок).

Цивільний позов не заявлено.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення:

- обвинуваченим та захисником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст.474 КПК України, у тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно частини четвертої ст.469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.

Суддя ОСОБА_7