Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №285/3306/25 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/3306/25

провадження у справі №2/0285/179/26

30 березня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

при секретарі судового засідання Ковальчук М.В.,

за участі: позивача ОСОБА_1 , третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Звягельської міської територіальної громади в особі Звягельської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, у якому просила визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 у вигляді 63/100 частин житлового будинку та земельної ділянки у розмірі 0,1000 га.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_4 (бабі позивача) на праві власності належало 63/100 частин житлового будинку та 0,1000 га земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 . Вона склала заповіт на ім`я сина ОСОБА_3 . Станом на день її смерті в житловому будинку проживав без реєстрації батько позивача - ОСОБА_3 . Позивач з батьком постійно спілкувалась, допомагала йому по господарству. Вважає, що він прийняв спадщину після смерті своєї матері, так як інших спадкоємців не було.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

11.03.2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Звягельського районного нотаріального округу Плюйко В.П. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. Постановою нотаріуса відмовлено в оформленні спадкових прав, у в`язку з відсутністю факту проживання однією сім`єю разом зі ОСОБА_4 та пропущенням шестимісячного строку для прийняття спадщини.

За таких обставин виникла необхідність звернення до суду з даним позовом.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала. Посилалась на те, що її батько ОСОБА_3 постійно проживав без реєстрації у будинку АДРЕСА_1 та прийняв спадщину після смерті його матері ОСОБА_4 .

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подали заяву про розгляд справи у його відсутність. При вирішенні справи покладались на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_2 проти задоволення позову не заперечувала. Пояснила суду, що за договором купівлі-продажу від 30.04.2015 вона придбала 37/100 часток будинку АДРЕСА_1 . У 2016 році вона оформила право власності на земельну ділянку за місцем знаходження будинку, що відповідає розміру її частки у праві власності на будинок. ОСОБА_3 постійно проживав у частині будинку, яка раніше належала його матері та вважав себе спадкоємцем цього майна.

Дослідивши надані докази, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ст. 328 ЦК України) Однією з таких підстав, відповідно до ст. 1217 ЦК України, є спадкування майна, в тому числі за законом.

Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ст. 1215 ЦК України).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Судом установлено, що згідно свідоцтва про право власності від 26.02.1992, виданого державним нотаріусом Новоград-Волинської державної нотаріальної контори, власником 63/100 частин будинку АДРЕСА_1 була ОСОБА_4 (а.с. 12).

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю (реєстраційний №6165), ОСОБА_4 була власником земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована на території АДРЕСА_2 (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а. с. 10).

Згідно заповіту, посвідченого 26.02.1992 державним нотаріусом Новоград-Волинської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 заповідала належну їй частину жилого будинку АДРЕСА_3 своєму сину ОСОБА_3 (а.с. 18).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердив, що на момент смерті ОСОБА_4 разом з нею постійно проживав її син ОСОБА_3 , який продовжив проживати у будинку матері.

Згідно інформації, наданої на запит суду приватним нотаріусом Плюйко В.П., після смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа №28/2024 за заявою ОСОБА_1 . Інші особи з заявами про прийняття спадщини не звертались (а.с. 36).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а. с. 11).

Згідно інформації, наданої на запит суду приватним нотаріусом Плюйко В.П., після смерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа №29/2024 за заявою ОСОБА_1 . Інші особи з заявами про прийняття спадщини не звертались (а.с. 37).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 5 статті 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 за життя набув право власності на 63/100 частин будинку АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_2 .

Свідоцтво про народження підтверджується, що ОСОБА_3 був батьком ОСОБА_6 (а.с. 14).

Свідоцтвом про одруження від 02.02.2002 підтверджується зміна прізвища ОСОБА_6 на " ОСОБА_7 ".

Відповідно до ст. 1261 ЦК України діти спадкодавця відносяться до першої черги спадкоємців за законом.

Оскільки ОСОБА_1 була єдиним спадкоємцем, хто звернувся у встановленому порядку до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що вона набула право власності у порядку спадкування за законом на майно, що належало ОСОБА_4 та перейшло у порядку спадкування до ОСОБА_3 .

За наявності перешкод в оформлені права власності спадкоємця, воно підлягає судовому захисту шляхом визнання.

Керуючись статтями 3, 12, 258, 259, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на наступне майно:

- 63/100 часток будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка площею 0,1000 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 01.04.2026.

Суддя А.В. Помогаєв