Вирок від 31 березня 2026 р. у справі №278/6555/25 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа №278/6555/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Житомирського районного суду Житомирської області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62022240020000389 від 07.10.2022, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя Запорізької області, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, неодружений, перебуває на посаді командира відділення такелажного взводу артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Житомирського районного суду Житомирської області перебуває вказаний обвинувальний акт, з якого вбачається наступне.

ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, проходячи військову службу за мобілізацією, перебуваючи на посаді командира відділення такелажного взводу артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «сержант», знаходячись у відпустці наданої для реабілітації за станом здоров`я терміном до 29 липня 2022 року включно, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 30 липня 2022 року, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від військової служби, без поважних причин, не з`явився вчасно на службу в місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , після чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця несення служби не приймав, та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв, та незаконно перебував за межами місця служби до 14.08.2022 року.

Таким чином солдат ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні прокурор просила суд визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, запобіжний захід до набранням вироку законної сили не продовжувати, оскільки останній раз він був продовжений 31.03.2026 року на 60 діб.

У судовому засіданні обвинувачений щиро розкаявся, свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та показав, що дійсно вчинив дане кримінальне правопорушення в час, місці та за обставин, зазначених у обвинуваченні, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства. Не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Щиро каявся у вчиненому. При вирішенні питання щодо міри покарання погодився із думкою прокурора. Наголошував, що хотів продовжити проходження військової служби, однак у зв`язку із наявними у нього діагнозами та проблемами із здоров`ям, жодна військова частина не хоче його поновлювати/приймати на службу.

Захисник у судовому засіданні при призначенні покарання просив врахувати обставини, що пом`якшують, та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому; його стан здоров`я та наявність хронічних захворювань, через які його не хочуть поновлювати\приймати на службу, відтак, при обранні мирі покарання просив суд застосувати положення ст. 69 КК України.

У зв`язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз`яснивши учасникам судового провадження наслідки застосування даної статті КПК України.

Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується наданими у судовому засіданні показаннями самого обвинуваченого, який свою вину визнав повністю, щиро розкаявся і пояснив, що дійсно мали місце обставини, зазначені в обвинувальному акті, а також зібраними на нього характеризуючими матеріалами.

За таких обставин, враховуючи показання обвинуваченого, які відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведеною та кваліфікує його умисні дії за ч. 5 ст. 407 КК України як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини справи, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка згідно ст. 66 КК України, пом`якшує покарання ОСОБА_4 , є його щире каяття. Обставин, які згідно ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_4 , не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами і не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно правового висновку, який міститься у Постанові Верховного суду України від 14.04.2016 у справі № 5-23кс15/16, справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією з умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення шкоди.

Так, суд, враховує, що обвинувачений раніше не судимий, вчинив тяжкий злочин, є військовослужбовцем за мобілізацією, щиро розкаюється, має позитивну характеристику з місця служби, одружений, звертався до лікаря-нарколога неодноразово; має хронічні захворювання, які потребують лікування, зокрема: психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання ПАР (алкоголю, канабіноїдів, "спайсу", "солей", налбуфіну), синдром залежності у особи з патохарактерологічними змінами інтоксикаційного генезу, переніс психотичний переважно галюцинаторний розлад внаслідок комбінованого вживання ПАР з виходом в одужання (2020), хронічна ретровірусна інфекція в стадії імунної компенсації, метатуберкульозні зміни у вигляді кальцината в С2 правої легені без порушення функції, кератоз правої стопи, з незначним порушенням функції, віддалені наслідки травми очного яблука (анамнестично), проникаючого рогівкового поранення лівого ока у вигляді рубця рогівки, іридо-кришталикової синехії, післятравматичної катаракти лівого ока при гостроті зору 0,9 без корекції, пресбіопія.

Водночас враховується безальтернативний характер санкції ч. 5 ст. 407 КК щодо виду покарання, суд призначає обвинуваченому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк три роки.

На переконання суду, саме таке покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і не завдаватиме фізичних страждань, та не принижуватиме людську гідність.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 19.12.2025 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою слідчого судді Житомирського районного суду Житомирської області від 31.03.2026 року строком на 60 діб – до 30.05.2026 (включно), відтак, підстави для повторного продовження дії запобіжного заходу відсутні.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 19.12.2025 до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Арешти не накладались.

Цивільний позов у ході проведення досудового розслідування не заявлявся. Матеріальної шкоди не завдано.

Пропонована винагорода викривачу у кримінальному провадженні відсутня.

Керуючись ст.ст. 177, 369, 370, 373, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши у цей строк попереднього ув`язнення, починаючи з 19.12.2025 і до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Головуюча суддя ОСОБА_1