Суд: Житомирський районний суд Житомирської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт
Дата: 30 березня 2026 р.
Справа: №278/1439/26
Суддя: Дубовік О. М.
Справа № 278/1439/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 березня 2026 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О.М., розглянувши матеріали, що надійшли з УПП в Житомирській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 4 ст. 140 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 17.03.2026 серії ЕПР1 №616970, 21.02.2026 о 10 год 10 хв у с. Висока Піч, на автомобільній дорозі С-060606 «Дениші-Висока Піч» 11+399 км, будучи посадовою особою – інженером ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ», відповідальною за експлуатаційне утримання дороги С-060606 «Дениші-Висока Піч», не вжив своєчасних заходів щодо запобігання та ліквідації зимової слизькості (ожеледиці), що стало супутньою причиною ДТП за участі транспортного засобу «РУТА-25А» з д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортним засобом «HYUNDAI Н-1» з д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , у результаті чого зазначені транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим порушив правила, норми та стандарти при утриманні вулично-дорожньої мережі в зимовий період п. 6.2 ДСТУ 3587:2022, п. 3 ст. 12 ЗУ «Про дорожній рух», чим порушив п. 1.5. ПДР України.
У судове засідання належним чином повідомлений ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".
При цьому за змістом ст. 252 КУпАП, суддя має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до частин 1-3 ст. 140 КУпАП адміністративним правопорушенням є порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху; порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування; порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само неусунення після закінчення робіт перешкод і неприведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів.
Частина 4 статті 140 КУпАП передбачає відповідальність за порушення, передбачені частинами 1-3 цієї статті, які спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Тобто, диспозиція статті 140 КУпАП є бланкетною, тому обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, є спричинення пошкодження об`єктів, зазначених у цій статті, внаслідок порушення конкретних правил, норм, стандартів, встановленого законодавством порядку, нормативів особою, яка має їх дотримувати. Тому при провадженні у справі необхідно з`ясовувати, серед іншого, які норми, правила, стандарти порушила особа, в чому полягає суть цих порушень із відповідним закріпленням вказаних норм, правил, стандартів як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові судді.
Наявними в матеріалах справи протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №597454 від 21.02.2026, письмовими поясненнями учасників ДТП, схемою місця ДТП, рапортом поліцейського, підтверджується факт дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження вище вказаних автомобілів, зокрема, і внаслідок наявності ожеледиці на покритті проїзної частини дороги.
Пунктом 1.5. Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993№ 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.
Стаття 12 статті 12 цього Закону № 3353-XII закріплює положення про участь підприємств, установ, організацій у забезпеченні безпеки дорожнього руху, обов`язки посадових осіб у цій сфері, зокрема в частині з мається перелік обов`язків посадових осіб, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху визначена Інструкцією № 1395.
Згідно із пунктом 3 розділ IІ Інструкції № 1395 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 140 КУпАП до нього необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою про: 1) пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху; 2) самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху; 3) перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття; 4) пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу; 5) умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху; 6) порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій; 7) порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.
Згідно змісту додатку 2 Інструкції №1395 акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі складається за участі поліцейського, який виявив недоліки в утриманні зазначеної ділянки, та представника підрозділу з експлуатації доріг (вулиць), який відповідає за належне утримання зазначеної ділянки, а також свідків, які мають підписати цей акт.
Як вбачається з акту обстеження вулично-шляхової мережі (а.с.7), складеного поліцейським у відсутності представника підрозділу з експлуатації доріг (вулиць), який відповідає за належне утримання зазначеної ділянки, виявлено ожеледицю.
Суд звертає увагу, що обстеження проводилося з метою перевірки відповідності експлуатаційного стану ділянки вимогам ДСТУ 3587-97. Проте, зазначений стандарт скасований наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» 21.11.2022 № 228 та є недійсним з 01.12.2022.
За таких обставин, зазначений акт не є допустимим доказом у справі.
Щодо визначення у протоколі про адміністративне правопорушення суб`єкта правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП.
Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 12 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993№ 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) обов`язок забезпечувати утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, покладено на посадових осіб, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування таких.
Таким чином, для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до частини 4 статті 140 КУпАП у даному випадку встановленню підлягає не лише наявність відповідних дій (бездіяльність), що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення (перелічені в частинах 1-3 статті 140 КУпАП), в результаті яких наступили перелічені в частині 4 статті 140 КУпАП наслідки, а й те, чи є особа, виходячи із норми зазначеної статті, суб`єктом даного правопорушення.
Відповідно до змісту протоколу поліцейський визначив, що ОСОБА_1 є «посадовою особою інженер ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл», відповідальною за експлуатаційне утримання дороги С-060606 «Дениші - Висока Піч»». Натомість будь-які докази щодо місця роботи ОСОБА_1 на день вчинення правопорушення 21.02.2026 відсутні у матеріалах справи, а тому недоведеним є викладений у вказаному протоколі факт, що ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за вказане у протоколі правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 4 статті 140 КУпАП. Також справа не містить доказів, що забезпечення експлуатаційного стану обстежуваної ділянки покладено на ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнел».
Тобто з наявних матеріалів справи не можна встановити обсяг службових повноважень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; неналежне виконання ним службових обов`язків та визначити, чи є ця особа суб`єктом відповідальності за ч. 4 ст. 140 КУпАП, оскільки в матеріалах справи відсутня, зокрема, посадова інструкція ОСОБА_1 , на підставі якої можливо встановити, що саме він є відповідальною посадовою особою за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування саме вказаної ділянки.
Таким чином, справа не містить належних та допустимих доказів, які полягли в основу протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»).
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції.
Згідно вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Приймаючи дане рішення, суд керується п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», яким визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи не спростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом (рішення у справах «Яременко проти України» від 12.06.2008, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011).
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
У справі «Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Так само Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07.10.1988 зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути та тлумачитись на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, оскільки надані суду матеріали не містять доказів, які б вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 статті 140 КУпАП, та їх аргументація у цілому не доводять вини «поза розумним сумнівом» у його діях складу наведеного адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП .
Враховуючи обставини справи, керуючись ст. 7, 247, 251-252, 284 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 140 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирської області протягом 10 днів з моменту її винесення.
Строк звернення постанови суду до виконання протягом трьох місяців з дня набрання постановою законної сили.
Суддя О. М. Дубовік
Оригінал: reyestr.court.gov.ua