Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №161/15243/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/15243/25

Провадження № 2/161/513/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковтуненка В.В.,

за участі секретаря судових засідань Камінського Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк цивільну справу № 161/15243/25 за позовною заявою ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з вказаним позовом. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 7487597 від 01 червня 2024 року в сумі 54 000,00 гривень, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу – 20 000,00 гривень, сума заборгованості за процентами – 24 000,00 гривень, сума заборгованості за процентами за прострочену позику– 10 000,00 гривень з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив; не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомляли, представник позивача подав до суду відзив та заяви про розгляд справи у його відсутності.

Розгляд справи проводиться судом на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

01 червня 2024 року між ТзОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 7487597. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, ТзОВ «Маніфою» надало ОСОБА_1 на умовах строковості, зворотності, платності позику в сумі 20 000,00 гривень. Позика надана на строк 80 днів, до 20 серпня 2024 року. Базова процентна ставка за користування позикою – 1,5% на день, Акційна процентна ставка за користування позикою – 0,825% на день, денна процентна ставка за користування позикою – 0,40313% на день.

11 січня 2024 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТзОВ «Маніфою» було укладено договір факторингу № 11-01/2024. 11 грудня 2024 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТзОВ «Маніфою» було укладено додаткову угоду № 10 до договору факторингу № 11-01/2024.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору та додаткової угоди, ТзОВ «Маніфою» відступило, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги, зокрема, до боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором позики № 7487597 від 01 червня 2024 року належним чином не виконав. При визначенні розміру заборгованості ОСОБА_1 , суд звертає увагу на наступні обставини.

Як вбачається із змісту договору позики № 7487597 від 01 червня 2024 року, що його умовами передбачено нарахування процентів на наступних умовах:

-Акційна процентна ставка за користування позикою – 0,825% на день;

-Базова процентна ставка за користування позикою – 1,5% на день;

-Денна процентна ставка за користування позикою – 0,40313% на день.

Суд звертає увагу, що п. 2.3.7 Договору позики № 7487597 від 01 червня 2024 року передбачені загальні витрати за позикою в розмірі 6 450,00 гривень (а.с. 7).

Як вбачається з розрахунку за Договором позики № 7487597 від 01 червня 2024 року, що загальний розмір процентів за користування позикою протягом першого розрахункового періоду (30 днів) становить 4 950 гривень (а.с. 11 (зворот), 12). Судом достовірно встановлено, що вказана сума відсотків розрахована із використанням акційної процентної ставки – 0,825% на день – ((4 950 грн./20000грн.) ?100)/30 днів = 0,825%.

Зазначена обставина достовірно вбачається із змісту графіку нарахування процентів за користування позикою протягом першого розрахункового періоду (30 днів) (а.с. 11 (зворот), а.с. 12).

Суд звертає увагу, що розрахунок за Договором позики № 7487597 від 01 червня 2024 року взагалі не містить графіку нарахування процентів за користування позикою протягом другого розрахункового періоду (50 днів).

З графіку обов`язкових платежів розрахунку за Договором позики № 7487597 від 01 червня 2024 року достовірно вбачається, що проценти за користування позикою за перший розрахунковий період (30 днів) – становлять 4 950,00 гривень; проценти за користування позикою за другий розрахунковий період (50 днів) – становлять 1 500,00 гривень (а.с. 12, зворот).

При цьому, процентна ставка за користування позикою протягом другого розрахункового періоду є фіксованою, та становить 1,5% на день (а.с. 11, зворот).

Із вищевикладеного достовірно вбачається, що згідно графіку обов`язкових платежів за договором, розмір процентів за користування позикою протягом другого розрахункового періоду (50 днів), який становить 1 500,00 гривень, був обрахований із залишку заборгованості за позикою в сумі 2000 гривень - ((1 500 грн./2000 грн.) ?100)/50 днів = 1,5%.

Таким чином, графіком обов`язкових платежів за договором встановлений графік погашення суми позики – в сумі 18 000 гривень 01 липня 2024 року (після першого розрахункового періоду) та в сумі 2 000 гривень 20 серпня 2024 року (після другого розрахункового періоду).

Однак, суд звертає увагу, що умовами договору позики № 7487597 від 01 червня 2024 року не передбачено обов`язку ОСОБА_1 повернути суму позики частинами, а саме в сумі 18 000 гривень до 01 липня 2024 року та в сумі 2 000 гривень до 20 серпня 2024 року зокрема.

При цьому, п. 3.4 Договору передбачено, що повернення позики здійснюється позичальником у визначений цим договором чи додатковою угодою строк (а.с. 7, зворот).

Таким чином, розрахунком за Договором позики та графіком обов`язкових платежів не можуть бути внесені зміни до умов сплати заборгованості позичальником, які визначені умовами Договору позики № 7487597 від 01 червня 2024 року.

Внаслідок чого суд констатує, що розрахунок за Договором позики, який зазначений додатком № 1 до Договору позики № 7487597 від 01 червня 2024 року є неповним за своєю інформативністю (оскільки взагалі не містить графіку нарахування процентів за користування позикою протягом другого розрахункового періоду (50 днів)), та таким, що суперечить умовам договору, оскільки встановлює особливий порядок часткового повернення суми позики, та відповідно, нарахування процентів за користування позикою.

Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів, серед яких визначено сприяння у боротьбі зі шкідливою діловою практикою підприємств, яка негативно відбивається на споживачах.

Хартією захисту споживачів, ухваленою 25 сесією консультативної асамблеї Европейського союзу у 1973 році за № 543, передбачено, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, оскільки споживачу під час укладення кредитного договору об`єктивно бракує знань для здійснення правильного вибору послуг із запропонованих на ринку та оцінки укладеного договору.

У рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі № 15-рп/2011 роз`яснено, що положення п. п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору

Вирішуючи спір, суди повинні враховувати фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, наприклад: чи відповідає спірний кредитний договір вимогам ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, чи надавалася позичальнику як споживачу фінансових послуг банку повна інформація про кредитні умови, а саме: орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням процентної ставки за кредитом і вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних із одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту; податковий режим сплати процентів та про державні субсидії або інформацію про те, від кого споживач може одержати такі відомості.

Враховуючи вищевикладене, суд резюмує, що передбачені п. 2.3.7 Договору позики № 7487597 від 01 червня 2024 року загальні витрати за позикою в розмірі 6 450,00 гривень були визначені позикодавцем ТзОВ «Маніфою» маніпулятивно, використовуючи дані щодо порядку повернення позики та нарахування процентів на її залишок, які взагалі не передбачені умовами договору позики № 7487597 від 01 червня 2024 року.

При цьому, ОСОБА_1 як споживач, вочевидь не мав реальної можливості виявити встановлені судом обставини під час укладення Договору позики № 7487597 від 01 червня 2024 року, однак мав законні очікування щодо виконання його умов саме в спосіб, передбачений договором.

В результаті чого, суд доходить висновку, що розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» становить 26 450,00 гривень, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу – 20 000,00 гривень, сума заборгованості за відсотками – 6 450,00 гривень, які і підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом при розгляді справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом було понесено та документально підтверджено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 гривень (а.с. 1). При цьому, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених і документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі – 1 483,16 гривень.

А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в повному об`ємі та стягнення з відповідача на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» виниклої заборгованості та судових витрат.

Керуючись ст. ст. 526, 1046, 1054 ЦК України, ст. ст. 10-18, 81, 141, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) - 26 450,00 гривень заборгованості за договором позики № 7487597 від 01 червня 2024 року, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу – 20 000,00 гривень, сума заборгованості за відсотками – 6 450,00 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 483,16 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Ковтуненко