Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №755/5163/23 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року м. Київ

Справа № 755/5153/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/4101/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва, постановлену під головуванням судді Яровенко Н.О. 21 жовтня 2025 року у м. Київ, за клопотанням ОСОБА_2 про зупинення провадження, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики та процентів від суми позики,

В С Т А Н О В И В

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно коштів за договором позики.

Під час розгляду справи 16 жовтня 2025 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Филиком А.Г. було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №760/14011/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики та визнання відсутнім права грошової вимоги, яка перебуває в провадженні Солом`янського районного суду міста Києва.

Заяву обґрунтовано тим, що в рамках справи № 755/5163/23 віршується питання про стягнення коштів за договором позики, в той час як справі №760/14011/25 заявлено вимогу про визнання недійним вказаного договору позики.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження - задоволено.

Зупинено провадження у справі № 755/5163/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики та процентів від суми позики, до набрання законної сили рішення у справі № 760/14011/25.

Не погодився із вказаною ухвалою позивач ОСОБА_1 , його представником подана апеляційна скарга, в якій вказується на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що відповідач свідомо вчиняє дії щодо затягування розгляду даної справи, оскільки неодноразово подавав документи з пропуском строку, у прийнятті яких судом було відмовлено й вказані ухвали оскаржувалися в апеляційному порядку. Оскаржував відповідач, зокрема, ухвали про відмову в задоволенні клопотання про повернення заяв позивача про збільшення позовних вимог, про відмову в призначенні експертизи, про відмову у задоволенні повторного клопотання про поновлення строків на подачу відзиву, про відмову в задоволення клопотання про забезпечення доказів.

Вказує, що відповідач в межах даної справи також подавав зустрічний позов про визнання недійсним договору позики та визнання відсутнім права грошової вимоги разом із клопотанням про поновлення строку. Вказаний позов не було прийнято судом з підстав пропуску строку та відмовлено в його поновлені.

Позивач вважає, що оскільки відповідач уже реалізував своє право на захист з відповідною вимогою, проте не скористався ним належним чином, а тому повторне звернення з ідентичним позовом не може бути підставою для зупинення цього провадження.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що висновки районного суду про наявність підстав до зупинення провадження у справі є законними та обґрунтованими.

Вказує, що справи є пов`язаними між собою, оскільки задоволення чи відмова в позову про стягнення коштів за договором позики та процентів від суми позики залежить від розгляду судом питання щодо визнання недійсним договору позики та визнання відсутнім права грошової вимоги.

На підставі викладеного, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У відповіді на відзив представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги та просив скасувати незаконну ухвалу суду.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.

В порядку визначеному ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі (п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовом про стягнення коштів за договором позики та процентів за користування сумою позики (т.1, а.с. 1-7).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 квітня 2023 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду (т.1, а.с. 64).

В процесі розгляду справи 16 жовтня 2025 року представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Филиком А.Г. було заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням ухваленим в межах розгляду цивільної справи №760/14011/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики та визнання відсутнім права грошової вимоги, яка перебуває в провадженні Солом`янського районного суду міста Києва (т. 4, а.с. 10-11).

Встановлено, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05 червня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики та визнання відсутнім права грошової вимоги (т.4, а.с. 13).

З тексту позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики та визнання відсутнім права грошової вимоги вбачається, що підставами позову заявлено часткова безгрошовість договору позики, спрямованість позики на отримання позикодавцем комерційного прибутку, суперечність між договором та спеціальними нормами закону, що визначають вимоги до договорів про надання фінансових послуг, порушення принципів справедливості, добросовісності та розумності договору, а також укладення правочину під впливом помилки (т.4 а.с.14-27).

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).

В силу ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.ч. 1,3,5 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

В порядку визначеному ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Суд має переконатися, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з урахуванням обставин справи та таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

Окрім того, неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній зі справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Схожі висновки викладені Верховним судом у постановах від 22 травня 2024 року у справі №755/12310/21 та від 14 березня 2024 року у справі № 824/180/19 (в частині, що стосується питання зупинення провадження у справі).

Суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі. Подібні висновки було викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21).

У справі, яка переглядається вбачається, що існує вмотивований зв`язок між очікуваними висновками рішення суду у справі № 760/14011/25. При цьому слід зазначити, що заявлені підстави недійсності правочину вказують на те, що не всі вони можуть бути встановлені та оцінені в межах розгляду справи про стягнення заборгованості. Положення чинного законодавства також вказують на те, що кожна особа має право на звернення за захистом своїх порушених прав, свобод чи законних інтересів і не може бути позбавлена цього права. А оцінка обґрунтованості заявлених вимог може бути здійснена судом, що розглядає справу, за результатами розгляду у відповідному судому рішенні, що унеможливлює здійснення такої оцінки в межах розгляду іншої справи.

Процесуальний закон вказує на те, що завданням цивільного судочинства в першу чергу є справедливий і неупереджений розгляд, а при ухваленні рішення суд має повно і всебічно з`ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зупинивши провадження у цій справі, суд першої інстанції сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, оскільки рішення суду у справі № 760/14011/25, матиме суттєве значення та може вплинути на вирішення спору у даній справі.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з тим, що дійсно вказані справи пов`язані, і між справами існує тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, можуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зупинення провадження у справі до набрання чинності вказаного судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі, порушив норми процесуального права, є необґрунтованими, оскільки ст. 251 ЦПК України чітко окреслені випадки, в яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, а у ст. 253 Кодексу визначені строки, на які зупиняється провадження у справі.

За таких обставин, аргументи апеляційної скарги не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі, не спростовують правильних висновків суду щодо зупинення провадження у справі, а також не свідчать про порушення судом норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування ухвали суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції свої висновки щодо наявності встановлених процесуальним законом підстав для зупинення провадження у даній справі мотивував, належним чином та вірно вказав на те, що вирішення даної справи неможливе до розгляду по суті справи за скаргою відповідача на дії державного виконавця, що відповідає п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів пришла до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до залишення без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук