Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №759/11927/25 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 759/11927/25

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/4581/2026

Головуючий у суді першої інстанції Н. О. Петренко

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

03 квітня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

сторони

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю

«Фінансова компанія «Фінтраст Україна»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року,

у с т а н о в и в:

До Святошинського районного суду м. Києва звернулось ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 30 379,75 грн, позивач просив суд також стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.09.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний Договір № 7029916 про надання споживчого кредиту. Відповідно до умов договору, відповідачу було надано кредит у сумі 6500 грн строком на 360 днів під 1,99% в день.

ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов`язання та перерахувало кредитні кошти на платіжну картку відповідача, проте відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів.

27.05.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та позивачем (на той момент ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») було укладено Договір факторингу № 27.05/24-Ф, згідно з яким позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача.

25.11.2024 року, позивач змінив своє найменування на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Заборгованість відповідача станом на дату звернення до суду складає тіло кредиту 6500 грн, нараховані проценти 23 879,75 грн, загальна сума заборгованості 30 379,75 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року позовну заяву ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 7029916 від 02.09.2023 року в загальному розмірі 30 379, 75 грн та судові витрати у розмірі 12 422, 40 грн, що складаються з судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, просить рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13.10.2025 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «Авентус Україна» умов кредитного договору № 7029916 від 02 вересня 2023 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок саме відповідача у справі ОСОБА_1 як позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Отже, на думку апелянта неможливо ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки інформація щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача у кредитному договорі № 7029916 від 02 вересня 2023 року відсутня.

Таким чином, відповідач доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення тіла кредиту та процентів з відповідача на користь позивача.

Зауважує, що із наданих суду доказів не вбачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій спрямованих на отримання кредиту від Банку, а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ «Авентус Україна») із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) ТОВ «Авентус Україна» шляхом використання (підписання) надісланого йому ТОВ «Авентус Україна» одноразового ідентифікатора.

Матеріали справи не містять і доказів надання відповідачу кредитних коштів за вказаним договором за зазначеними ним реквізитами.

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 р. у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 р. у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 р. у справі №5026/886/2012 тощо).

При зверненні до суду з позовом, позивач зазначає що заборгованість відповідача за кредитним договором становить 30 379,75 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 6500,00 грн., заборгованість по відсоткам - 23 879,75 грн.

Однак, на думку відповідача, під час розгляду справи, суд першої інстанції позбавлений був можливості встановити чи дійсно перейшло до позивача право вимоги за кредитним договором № 7029916 від 02 вересня 2023 року, укладеним із відповідачем, оскільки до Договору факторингу №27.05/24-Ф від 27 травня 2024 р., укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»», позивач надав витяг з Реєстру боржників, який підписаний (засвідчений) лише представником позивача.

Апелянт також зазначає, що витрати на правничу допомогу стягнуті за рішенням суду на користь позивача не є співмірними із складністю справи та вчинення відповідних дій представником позивача, а отже у стягненні таких витрат слід відмовити.

ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», через представника Крюкову М.В. подано до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

Зазначає, що кредитний договір укладений між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного Кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана позивачем в позовній заяві.

Так, на підтвердження укладання Договору № 7029916 про надання споживчого кредиту (далі - Кредитний договір) з ТОВ «Авентус Україна», позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «A2622», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений Відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що Відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір.

Зауважує, що відповідачем на підтвердження укладення кредитного було здійснено платежі - часткову оплату на рахунок Кредитора, що підтверджується карткою обліку договору.

Кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.

В даному випадку, нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку дії кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Зазначає, що статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Кредитором 27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 27.05/24-Ф (далі Договір Факторингу), згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором (Витяг з реєстру боржників, щодо відповідача додається).

Судом першої інстанції правильно встановлено на надано оцінку доказам щодо права позивача на стягнення заборгованості відповідно до договору факторингу.

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що позивачем документально підтверджено та доведено понесені витрати на правову допомогу, а тому у суда відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат.

Окрім того, представником позивача надано орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції - 8000 грн.

ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подано до суду додаткові пояснення у справі.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в суді першій інстанції у розмірі 10 000 грн та в судді апеляційної інстанції у розмірі 8 000 грн., представник відповідача зазначила, що заявлені позивачем витрати не є співмірними із складністю справи та вчинення відповідних дій представником позивача.

У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, а також його ціну, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, у відповідності до положень частин другої та п`ятої статті 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частинами першою, другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до частини першої та другої статті 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 02 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 7029916.

Укладення договору відбулося дистанційно, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця. Згода відповідача на укладення договору була засвідчена електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що вважається рівнозначним письмовому підпису.

Згідно з умовами укладеного договору, відповідачу було надано кредит у сумі 6500 грн. Строк кредитування становив 360 днів, а процентна ставка за користування коштами - 1,99% в день.

Виконання зобов`язань первісним кредитором: ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов`язання за договором у повному обсязі, перерахувавши 6500 грн на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 . Цей факт підтверджується довідкою платіжного провайдера.

Відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань щодо повернення основної суми боргу та сплати процентів за користування кредитними коштами. Жодних платежів на погашення заборгованості ним здійснено не було.

27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (наразі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») було укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф. За цим договором право грошової вимоги до відповідача перейшло до позивача. Відповідач був повідомлений про зміну кредитора шляхом надсилання електронного повідомлення.

25 листопада 2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» змінило своє найменування на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», що підтверджується відповідною випискою з ЄДР. Ця зміна не вплинула на права та обов`язки позивача як кредитора.

Загальна сума заборгованості відповідача, що утворилася станом на дату звернення до суду, становить 30 379,75 грн. Ця сума складається з основної суми кредиту (6500 грн) та нарахованих процентів (23 879,75 грн).

Задовольняючи позовні вимоги, судом зазначено, що надані позивачем докази (кредитний договір, договір факторингу, розрахунок заборгованості) є належними та допустимими, підтверджують факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем. Нарахування процентів, здійснене позивачем, є правомірним та відповідає умовам кредитного договору та нормам чинного законодавства.

Суд, також вважав, що стягнення судових витрат заявлених позивачем до стягнення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст. 1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналогічні положення містить ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.1ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 202, 205, 207, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливістю спірних правовідносин у даній справі є укладання договору про надання споживчого кредиту через інформаційно-телекомунікаційну систему товариства, доступ до якої забезпечується через веб-сайт товариства або мобільний додаток. З урахуванням даної обставини, застосуванню підлягають наступні положення законодавства.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

Порядок укладення електронного договору передбачений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

Вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 7029916 від 02 вересня 2023 року укладений за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства - позикодавцем шляхом ідентифікації позичальника із зазначенням ним своїх персональних даних, та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такі договори прирівнюються до договорів, укладених в письмовій формі.

Доводи апеляційної скарги щодо тієї обставини, що кредитний договір ним не укладався колегія суддів відхиляє, та звертає увагу на наступне.

Сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення Заявки на отримання кредиту на Сайті Товариства, обов`язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов`язкові для заповнення.

Клієнт обирає персональний логін і пароль для входу в Особистий Кабінет. При підписанні документів на телефонний номер Клієнта, направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який Клієнт зобов`язаний ввести на веб- сторінці (далі -«електронний підпис одноразовим ідентифікатором»). Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи Клієнта.

У момент введення коду на Сайті Товариства Клієнт направляє Товариству електронне повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) підписане одноразовим ідентифікатором. Після вводу даного коду договір вважається підписаним.

Отже, слід дійти висновку, що для укладання договору необхідно здійснити певну послідовність дій направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, нездійснення чи не завершення дії унеможливлює укладення договору.

Сторони узгодили розмір кредиту, строки та умови користування коштами, у договорі передбачено умови та строки нарахування відсотків та відповідальність сторін за невиконання та неналежне виконання умов договору, що свідчить про ознайомлення позичальника зі всіма істотними умовами договору та про наявність волі відповідача для укладення кредитного договору в електронній формі на погоджених умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Підписавши договір, Позичальник посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Отже, з огляду на викладене, та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», якою передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, між Товариством та Клієнтом, був укладений та підписаний.

Апелянтом у апеляційній скарзі заперечується факт перерахування йому кредитних коштів.

Однак, на таке твердження апелянта, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявний лист за вих. № 20240612-17-а від 12.06.2024 надісланий позивачу ТОВ «Пейтек Україна» у якому містяться відомості про зарахування на карту НОМЕР_1 02.09.2023 грошових коштів у сумі 6 500 грн.

Довідки ТОВ «Прейтек Україна» містить інформацію про здійснення платежу в рамках договірних відносин між первісним кредитором і відповідачем, що безпосередньо свідчить про проведення фінансової операції. Довідка, видана фінансовою компанією, яка є суб`єктом господарської діяльності у сфері надання фінансових послуг, має офіційний характер. Зміст довідки підтверджує факт проведення платежу, що опосередковано свідчить про існування кредитних зобов`язань між сторонами, оскільки платежі зазвичай здійснюються в межах договірних відносин.

Оскільки ТОВ «Авентус Україна» не є банківською установою, то, відповідно, воно позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

Окрім того слід зауважити, що саме карта НОМЕР_1 булу зазначена в договорі про надання споживчого кредиту № 7029916 від 02.09.2023 укладеного з ОСОБА_1 .

Не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості наданий позивачем не є неналежним доказом та не має прийматися судом до уваги.

Так, відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/отримання кредитних коштів.

Окрім того, учасник справи мав право подати до суду власний розрахунок або, згідно ч. 1 ст. 106 ЦПК України, висновок експерта, складений на його замовлення. Тобто, якщо відповідач не згоден з розрахунками заборгованості, наданими позивачем чи ставить під сумнів правильність доданого до матеріалів справи Розрахунку заборгованості, він мав право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду, але не скористався даним правом.

Надані позивачем докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження надання/перерахування коштів позичальнику та обґрунтування розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, отже позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» є законними та обґрунтованими.

Щодо договору факторингу, слід зазначити наступне.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед кредитором 27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.

Витягом з реєстру боржників підтверджується перехід до позивача прав вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 . Оскільки даний документ є витягом з реєстру і стосується саме зобов`язань відповідача, він не може містити підписи сторін договору (підписи сторін містяться в оригіналі такого реєстру), а відповідність витягу з реєстру його оригіналу підтверджується підписом директора Товариства і печаткою Товариства, що відповідає вимогам закону. За таких обставин посилання апелянта на те, що витяг з реєстру боржників не підтверджує перехід права вимоги до позивача за кредитним договором укладеним з відповідачем, суд оцінює критично.

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно, предметом договору факторингу може бути:

- право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога);

- право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога);

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається, тобто не є необхідним підписання актів приймання-передачі тощо.

У частині 2 ст. 1078 ЦК встановлено й момент переходу права вимоги за договором факторингу, за яким відступлення вимоги обумовлене певною подією - за таким договором право вимоги переходить до фактора з моменту настання цієї події. Так, зокрема, відступлення права вимоги за договором факторингу може здійснюватися в якості забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. У такому правочині невиконання клієнтом своїх зобов`язань зумовлює перехід права вимоги до фактора.

Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Зазначене підтверджується також постановою КЦС ВС від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові КЦС ВС від 6 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц.

Право позивача на стягнення заборгованості з відповідача підтверджено належними та допустимими доказами, що і встановив суд першої інстанції. Тож, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції правильно встановлено та надано оцінку доказам щодо права позивача на стягнення заборгованості відповідно до договору факторингу.

Щодо стягнутих витрат на професійну правничу допомогу позивача слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1. ст. 1033 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до роз`яснення п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

У постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також слід зазначити, Позивачем документально підтверджено та доведено понесені витрати на правову допомогу.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

- Копію Договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024.

- Заявку на виконання доручення до Договору.

- Рахунок на оплату.

- Акт прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно з умовами договору та акту, вартість наданих послуг становить 10 000,00 грн.

Отже суд дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу на користь позивача.

Позивачем в апеляційній скарзі також заявлено вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесену ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в апеляційної інстанції у розмірі 15 000 грн.

Однак враховуючи заяву відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу. проаналізувавши обсяг наданих позивачу послуг, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, враховуючи, що справа призначена до розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників), колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

За змістом ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено усі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права та дотримано норми процесуального права при винесенні рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, про незаконність чи необґрунтованість рішення - не свідчать, а тому відсутні підстави для їх задоволення та скасування рішення суду першої інстанції.

Питання щодо розподілу судових витрат пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Судові витрати відповідача не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає його апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15 Офіс 118/2) витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна