Вирок від 30 березня 2026 р. у справі №752/18619/25 — Київський апеляційний суд

Справа №752/18619/25Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/2818/2026Доповідач ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

Іменем України

31 березня 2026 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком у кримінальному провадженні №12025100010002267 обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця рф, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючогоза адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого(судимості на підставі ч. 5 ст. 90 КК України не погашені із врахуванням вироку Дарницького районного суду м. Києв від 12.05.2022 року, по відбуттю призначеного згідно яким покарання звільнений 14.12.2022 року): вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 27.10.2016 року за ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 1 місяць позбавлення волі (звільнений по відбуттю покарання 5.12.2016 року); вироком Дарницького районного суду м. Києва від 20.12.2018 року за ч. 2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки (звільнений по відбуттю покарання 9.08.2019 року),

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначенойому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п?ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ч. ч. 1, 3 ст. 76 КК України покладенона ОСОБА_7 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та арешту на майно у кримінальному провадженні.

Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у таємномувикраденнічужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_7 14.07.2025 року близько 10 год. 00 хв. під час виконання вантажних робіт поруч з павільйоном № НОМЕР_1 , що знаходиться на території «ВДНГ» за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 1, шляхом вільного доступу потрапив в середину вищевказаного приміщення та виявив там стелаж з речами, на якому перебував рюкзак білого кольору з маркуванням «BPP BACK PACK FOR PEOPLE», вартістю 3000 грн. та зарядну станцію «EcoFlow RIVER 2 Max» із серійним номером R611ZEB6XG980145, вартістю 17369 грн. 04 коп., яка знаходилась під дерев`яним столом поруч зі стелажами, які належать ОСОБА_9 .

Після чого, ОСОБА_7 14.07.2025 року о 10 год. 36 хв., достовірно знаючи про введення та дію на території України воєнного стану, умисно, таємно, протиправно взяв до рук рюкзак білого кольору із маркуванням«BPP BACK PACK FOR PEOPLE» та тримаючи його при собі попрямував до виходу з приміщення павільйону № 9.

В подальшому ОСОБА_7 14.07.2025 року о 10 год. 56 хв. повернувся до павільйону № НОМЕР_1 , що знаходиться на території «ВДНГ» за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 1, та, достовірно знаючи про введення та дію на території України воєнного стану, умисно, таємно, протиправно дістав із під стола зарядну станцію «EcoFlow RIVER 2 Max» із серійним номером R611ZEB6XG980145 та тримаючи її при собі покинув територію павільйону № 9та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 20369 грн. 04 коп. без урахування ПДВ.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, яким виключити з мотивувальної частини оскаржуваного вироку вказівки на обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування матеріальних збитків потерпілому шляхом повернення майна, та призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі. У решті вирок суду залишити без змін.

Зазначає, що призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд необґрунтовано дійшов до помилкового висновку про можливість виправлення останнього без ізоляції від суспільства та незаконно звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Зокрема, судом залишено поза увагою, що обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів до реального терміну покарання у виді арешту та позбавлення волі, та звільнений від по відбуттю строку покарання. Водночас, маючи незняту та непогашену судимість за вчинення умисного корисливого злочину, обвинувачений належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та продовжив злочинну діяльність, вчинивши умисний тяжкий корисливий злочин проти власності. Окрім цього, судом залишено поза увагою, що ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, суспільно корисливою працею не займається, законні джерела заробітку у нього відсутні.

Таким чином, висновки суду про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням суперечать принципу справедливості покарання і не відповідають його меті - виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами. Всупереч вимогам закону, суд першої інстанції незаконно і невмотивовано застосував до обвинуваченого ст. 75 КК України, яка не підлягає застосуванню.

Окрім того, вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_7 судом помилково враховано, обставиною, що його пом`якшує - активне сприяння у розкритті злочину та відшкодування матеріальних збитків потерпілому шляхом повернення майна.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думку обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами, в їх сукупності, які за згодою учасників судового провадження досліджувались у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому, згідно із ч. 2 ст. 394 КПК України апеляційному оскарженню і перегляду не підлягають та учасниками судового провадження не оспорюються, як і правильність кваліфікації дій обвинуваченого.

За змістом ч. 1 ст. 420 КПК України, підставами для ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції є, у тому числі, неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Доводи апеляційної скарги прокурора в частині необґрунтованого застосування до призначеного покарання положень ст. 75 КК України, на думку колегії суддів, є слушними та ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

За змістом ст. 75 КК України суд може звільнити особу від відбування покарання із випробуванням, якщо із урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу та інших обставин справи суд дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Так, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання із випробуванням суд послався на дані про особу обвинуваченого, зокрема, його вік, а також те, що він до адміністративної відповідальності не притягувався, має постійне місце реєстрації та проживання, відношення обвинуваченого до вчиненого, позицію сторони обвинувачення в судових дебатах щодо можливості застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, чотири обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Водночас, колегія суддів не може погодитись із висновком суду про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, оскільки судове рішення не містить переконливого обґрунтування того, яким чином звільнення від відбування покарання з випробуванням забезпечить досягнення мети загальної превенції кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, виправлення обвинуваченого саме з урахуванням встановлених судом обставин та відомостей про його особу. Відтак, рішення місцевого суду про можливість застосування ст. 75 КК України не можна вважати обґрунтованим в даному випадку.

Колегія суддів вважає, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних, які б вказували на можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 без відбування призначеного покарання. На підтвердження такого висновку, колегія суддів звертає увагу на тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, дані, що характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних кримінальних правопорушень проти власності, був засуджений до покарань, які відбував реально, однак після звільнення з місць позбавлення волі знову скоїв умисне кримінальне правопорушення, що на переконання колегії суддів, свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення. Наведене у своїй сукупності безумовно вказує на неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та необґрунтованість рішення суду про звільнення його від відбування покарання із випробуванням. Вирок у частині покарання не відповідає критеріям законності, обґрунтованості і вмотивованості, а тому у частині призначеного покарання він підлягає скасуванню із ухваленням нового вироку у цій частині.

Колегія суддів погоджується з видом та розміром покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років, призначеним ОСОБА_7 судом першої інстанції, оскільки при визначенні обвинуваченому виду та розміру покарання за інкримінованим кримінальним правопорушенням судом дотримано вимоги ст. 65 КК України. Таким чином, на переконання колегії суддів, призначене судом першої інстанції обвинуваченому покарання, без застосування положень ст. 75 КК України буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.

Надаючи оцінку доводам прокурора про те, що судом помилково враховано обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 - активне сприяння у розкритті злочину та відшкодування матеріальних збитків потерпілому шляхом повернення майна, колегія суддів зазначає наступне.

Під час судового розгляду було встановлено факт визнання ОСОБА_7 своєї вини за пред`явленим обвинуваченням та в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України було визнано недоцільним дослідження зібраних у кримінальному провадженні доказів, з чим погодились всі учасники кримінального провадження, в тому числі й сторона обвинувачення.

З огляду на викладене, безпідставною є вимога прокурора про виключення з вироку вказаних пом`якшуючих покарання обставин, оскільки докази на підтвердження чи спростування їх наявності не досліджувались.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 407, п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у разі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

У зв`язку з наведеним, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок місцевогосуду скасуванню в частині призначення покарання з ухваленням в цій частині нового вироку.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року щодо ОСОБА_7 - скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити новий вирок.

Призначити ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня його фактичного затримання в порядку звернення вироку до виконання.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Суддя Суддя Суддя