Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №727/12779/24 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року м. Чернівці Справа № 727/12779/24

Провадження №22-ц/822/250/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.,

суддів: Височанської Н. К., Лисака І. Н.,

за участю секретаря судового засідання: Собчук І. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) – ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю «Лілак»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Лілак», інтереси якого представляє адвокат Гаврилюк Марина Вадимівна, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 листопада 2025 року, головуючий у І-й інстанції – Калмикова Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Лілак» про стягнення боргу за договором поворотної фінансової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є учасником ТОВ «Лілак» з часткою розміром 750 000 грн, що становить 25% статутного капіталу товариства.

У зв`язку із необхідністю тимчасового поповнення обігових коштів для проведення розрахунків із кредиторами, між ТОВ «Лілак» та ОСОБА_1 укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги від 29 вересня 2022 року №КП-130/22.

На умовах наведеного договору ОСОБА_1 надано ТОВ «Лілак» поворотну фінансову допомогу в сумі 700 700 грн, а ТОВ «Лілак» зобов`язалося повернути ОСОБА_1 її в строк до 28 вересня 2023 року на умовах та в порядку, передбачених пунктом 1,2 та 3.1 договору.

Внесено до каси ТОВ «Лілак» поворотну фінансову допомогу в сумі 700 700 грн квитанціями до прибуткових касових ордерів про внесення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно з договором №КП-130/22 від 29 вересня 2022 року: №101 від 29 вересня 2022 року на суму 45 000 грн, №104 від 03 жовтня 2022 року на суму 49 000 грн, №105 від 04 жовтня 2022 року на суму 49 000 грн, №106 від 05 жовтня 2022 року на суму 22 000 грн, №107 від 07 жовтня 2022 року на суму 16 000 грн, №108 від 12 жовтня 2022 року на суму 49 900 грн, №109 від 14 жовтня 2022 року на суму 49 900 грн, №111 від 21 жовтня 2022 року на суму 49 900 грн, №112 від 04 жовтня 2022 року (правильно від 25 жовтня 2022 року) на суму 49 900 грн, №114 від 31 жовтня 2022 року на суму 49 900 грн, №115 від 01 листопада 2022 року на суму 49 900 грн, №117 від 02 листопада 2022 року на суму 49 900 грн, №118 від 04 листопада 2022 року на суму 48 400 грн, №119 від 07 листопада 2022 року на суму 49 000 грн, №120 від 08 листопада 2022 року на суму 48 000 грн, №122 від 21 листопада 2022 року на суму 25 000 грн.

ТОВ «Лілак» та ОСОБА_1 складено акт звірки взаємних розрахунків до договору поворотної фінансової допомоги від 29 вересня 2022 року №КП-130/22 за період з 29 вересня 2022 року до 09 лютого 2023 року, за яким ТОВ «Лілак» обліковується заборгованість перед ОСОБА_1 з повернення поворотної фінансової допомоги.

Посилалася на невиконання ТОВ «Лілак» зобов`язання, неповернення поворотної фінансової допомоги в сумі 700 700 грн.

Просила стягнути з ТОВ «Лілак» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором між ТОВ «Лілак» та ОСОБА_1 про надання поворотної фінансової допомоги від 29 вересня 2022 року №КП-130/22 в сумі 700 700 грн.

ТОВ «Лілак» у грудні 2024 року звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.

Вказувало на те, що ТОВ «Лілак» та ОСОБА_1 укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги від 29 вересня 2022 року №КП 130/22.

Згідно з пунктом 2.1 договору між ТОВ «Лілак» та ОСОБА_1 про надання поворотної фінансової допомоги від 29 вересня 2022 року №КП 130/22 поворотна фінансова допомога надається не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати підписання договору.

ОСОБА_1 надано першу частину поворотної фінансової допомоги в сумі 45 000 грн 29 вересня 2022 року. Останнім строком для надання поворотної фінансової допомоги є 04 жовтня 2022 року.

ОСОБА_1 не дотримано строку виконання зобов`язання, поворотна фінансова допомога надавалася протягом з 29 вересня 2022 року по 21 листопада 2022 року.

Від імені ТОВ «Лілак» договір підписаний генеральним директором ОСОБА_2 , який звільнений з посади генерального директора 20 лютого 2023 року.

Приймання генеральним директором ОСОБА_2 поворотної фінансової допомоги з порушенням строку не відповідає інтересам ТОВ «Лілак».

Всі квитанції, долучені відповідачем за зустрічним позовом, підписані головним бухгалтером ОСОБА_2 .

Проте всі прибуткові касові ордери, які складені до договору про надання поворотної фінансової допомоги від 29 вересня 2022 року №КП 130/22, не підписані головним бухгалтером ОСОБА_2 \

Однак Положення про ведення касових операцій не допускає підписання квитанцій головним бухгалтером окремо від прибуткового ордеру.

Отже, квитанції на підтвердження внесення ОСОБА_1 грошових коштів в касу ТОВ «Лілак», а саме квитанція №101 від 29 вересня 2022 року (45 000 грн), квитанція №104 від 03 жовтня 2022 року (49 000 грн), квитанція №105 від 04 жовтня 2022 року (49 000 грн), квитанція №106 від 05 жовтня 2022 року (22 000 грн), квитанція №107 від 07 жовтня 2022 року (16 000 грн), квитанція №108 від 12 жовтня 2022 року (49 500 грн), квитанція №109 від 14 жовтня 2022 року (49 500 грн), квитанція №111 від 21 жовтня 2022 року (49 900 грн), квитанція №112 від 25 жовтня 2022 року (49 000 грн), квитанція №114 від 31 жовтня 2022 року (49 900 грн), квитанція №115 від 01 листопада 2022 року (49 900 грн), квитанція №117 від 02 листопада 2022 року (49 900 грн), квитанція №118 від 04 листопада 2022 року (48 400 грн), квитанція №119 від 07 листопада 2022 року (49 000 грн), квитанція №120 від 08 листопада 2022 року (48 000 грн), квитанція №122 від 21 листопада 2022 року (25 000 грн) є недостовірними та недопустимими, оскільки сформовані з порушенням Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148.

Вважало, що кошти не приймалися в дату, зазначену у прибутковому касовому ордері. Відповідно інші документи містять недостовірні відомості щодо заборгованості ТОВ «Лілак» перед ОСОБА_1 .

Договір укладено між ОСОБА_1 , яка є учасником ТОВ «Лілак» з часткою 25% статутного капіталу, та ТОВ «Лілак» в особі генерального директора ОСОБА_2 , який є батьком ОСОБА_1 .

Ураховуючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є родичами першого ступеня споріднення, при укладенні договору наявний конфлікт інтересів, пов`язаний з немайновими інтересами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Оскільки інформація про наявний конфлікт інтересів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким підписано від імені ТОВ «Лілак» договір, не розкрита, укладення договору не в інтересах ТОВ «Лілак» презюмується.

Крім того, договір підписано особами, які фактично здійснюють контроль над діяльністю ТОВ «Лілак», учасником ТОВ «Лілак» ОСОБА_1 та генеральним директором товариства ОСОБА_2 , що свідчить про порушення волі та волевиявлення ТОВ «Лілак» при вчинення правочину.

Ураховуючи наведене, договір вчинено внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_3 та представника ТОВ «Лілак» Завадовського В. А.

Подальші дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свідчать про відсутність наміру реального виконання договору, адже поворотна фінансова допомога надавалася з порушенням умов договору.

Наслідком вчинення правочину є штучне формування боргу ТОВ «Лілак» перед ОСОБА_1 .

Просив визнати договір поворотної фінансової допомоги від 29 вересня 2022 року №КП 130/22, укладений ТОВ «Лілак» та ОСОБА_1 , недійсним.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 листопада 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Лілак» про стягнення боргу за договором поворотної фінансової допомоги.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Лілак» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.

Стягнуто з ТОВ «Лілак» на користь ОСОБА_1 поворотну фінансову допомогу в сумі 700 700 грн за договором між ТОВ «Лілак» та ОСОБА_1 про надання поворотної фінансової допомоги від 29 вересня 2022 року №КП-130/22.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Лілак» для спростування фактів внесення ОСОБА_1 в касу ТОВ «Лілак» готівки не надано касову книгу та інші бухгалтерські документи про фінансовий стан, про рух грошових коштів.

Разом з тим матеріали справи також містять фінансову звітність ТОВ «Лілак» за 2022 рік, подану до органів статистики, в якій у пасиві балансу станом на 31 грудня 2022 року в рядку №1690 «Інші поточні зобов`язання» графи «на кінець звітного періоду» обліковується заборгованість в сумі 5051,0 тис. грн.

За копіями розшифровок фінансової звітності ТОВ «Лілак» за 2022 рік, поданих ТОВ «Лілак» як позикодавцю АТ «Комінбанк» у лютому-березні 2023 року, розкрита інформація з рядка №1690 «Інші поточні зобов`язання» балансу ТОВ «Лілак» станом на 31 грудня 2022 року в розрізі контрагентів, за якою у ТОВ «Лілак» існує заборгованість перед ОСОБА_1 з повернення поворотної фінансової допомоги на суму 3 млн 101,2 тис. грн.

Однак ТОВ «Лілак» не оспорено договір між ТОВ «Лілак» та ОСОБА_1 про надання поворотної фінансової допомоги від 29 вересня 2022 року №КП 130/22 на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 доведено належними та допустимими доказами виконання зобов`язання за договором між ТОВ «Лілак» та ОСОБА_1 про надання поворотної фінансової допомоги від 29 вересня 2022 року №КП 130/22 з надання поворотної фінансової допомоги в сумі 700 700 грн.

Укладення договору між ТОВ «Лілак» та ОСОБА_1 про надання поворотної фінансової допомоги від 13 червня 2022 року №КП61/22 саме по собі не свідчить, що мала місце зловмисна домовленість представника ТОВ «Лілак» ОСОБА_2 із іншою стороною позикодавцем ОСОБА_1 (донькою).

Тому неналежне виконання зобов`язань ОСОБА_1 , що виникли на підставі оспорюваного правочину, у тому числі посилання ТОВ «Лілак» на порушення ОСОБА_1 строку надання поворотної фінансової допомоги, само по собі також не може бути правовою підставою для визнання відповідного правочину недійсним, так як невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі правочину, не є підставою для визнання його недійсним.

Вчинення оспорюваного договору ТОВ «Лілак», в особі генерального директора ОСОБА_2 , та засновником ОСОБА_1 не свідчить про вчинення правочину ОСОБА_2 щодо себе особисто, оскільки ОСОБА_2 не є стороною цього правочину, його направлення на реалізацію інтересів ОСОБА_2 на шкоду інтересам довірителя, або вчинення в інтересах засновника ОСОБА_1 , представником якої він не є, з огляду на мету укладення договору надання засновником ОСОБА_1 позики грошових коштів для використання товариством відповідно до цілей його діяльності на безоплатній основі.

ТОВ «Лілак», звертаючись до суду з позовом про визнання договору недійсним, зазначало, що порушення прав ТОВ «Лілак» пов`язано з порушенням майнового інтересу ТОВ «Лілак», заподіяння шкоди внаслідок штучного формування боргу перед ОСОБА_1 в сумі 700 700 грн.

Отже, основним мотивом звернення ТОВ «Лілак» до суду з позовом про визнання договору недійсним є небажання виконувати зобов`язання за договором між ТОВ «Лілак» та ОСОБА_1 про надання поворотної фінансової допомоги від 29 вересня 2022 року №КП 130/22 з повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 700 700 грн.

Разом з тим виконання засновником ОСОБА_1 договору про надання цільової фінансової допомоги виключає збитковість для ТОВ «Лілак».

ТОВ «Лілак» не спростовано спрямованості договору між ТОВ «Лілак» та ОСОБА_1 про надання поворотної фінансової допомоги від 29 вересня 2022 року №КП 130/22 на позитивний економічний ефект використання товариством грошових коштів відповідно до цілей його діяльності.

ТОВ «Лілак» належними та допустимими доказами не доведено, що генеральний директор ТОВ «Лілак» ОСОБА_2 діяв всупереч інтересам товариства, а також наявності зловмисної домовленості представника ТОВ «Лілак» Завадовського В. А. із ОСОБА_1 , домовленості між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для переслідування власних інтересів всупереч інтересам ТОВ «Лілак» і виникнення через це несприятливих наслідків для ТОВ «Лілак», недобросовісності та нерозумності у поведінці генерального директора ТОВ «Лілак» ОСОБА_2 при укладенні спірного правочину.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ТОВ «Лілак» ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, помилковим та винесеним без урахування всіх обстави, які мають значення для справи.

Вказує на те, що судом проігноровано Лист Державної прикордонної служби України Вих. № 19/43568-25 від 26.05.2025 року, згідно з яким позивач була відсутня на території України у період з 15.11.2022 по 27.12.2022. При цьому позивачем на обґрунтування своїх позовних вимог надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 122 від 21.11.2022, зі змісту якої вбачається, що в касу відповідача саме від позивача прийнято безвідсоткову поворотну фінансову допомогу згідно з договором про надання поворотної фінансової допомоги КП-130/22 від 29.09.2022 у сумі 25 000 грн. Тобто, з Листа вбачається, що висновок про фактичне внесення позивачем коштів в касу відповідача не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, не враховано інформацію, надану ГУ ДПС у Чернівецькій області про доходи позивача за 2021 та 2022 роки, яка додатково свідчить, що позивач до укладення Договору про надання поворотної фінансової допомоги КП-130/22 від 29.09.2022 не мала можливостей виконати свої обов`язки за таким договором (рівень доходів позивача як фізичної особи, за 2021-2022 роки, якими позивач могла розпоряджатися, зокрема для надання поворотної фінансової допомоги відповідачу, становить 632 266,06 грн), і відповідно позивач не могла у період з 29.09.2022 по 21.11.2022 вносити у касу відповідача поворотну фінансову допомогу у розмірі 701 000 грн. Відповідно є підстави вважати, що квитанція до прибуткового касового ордеру № 122 від 21.11.2022 містить недостовірні відомості та є підробленою.

Зі змісту фінансової звітності, наданої позивачем, не вбачається, що відповідач при формуванні суми заборгованості в сумі 5051 тис. грн включив які-небуть суми по договору про надання поворотної фінансової допомоги № КП-130/22 від 29.09.2022. Якщо виходити з фінансової звітності відповідача за 2022 рік, наданої позивачем, то вбачається, що позивач надала відповідачу значно більше коштів ніж ті, якими вона могла розпоряджатись, адже лише начебто внесена сума поворотної фінансової допомоги за договором № 727/12779/24 перевищує доходи позивача, якими вона могла вільно розпоряджатись. Отже, на відміну від обставин справи № 914/2197/18, позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують фактичне внесення позивачем сум грошових коштів, зазначених в квитанціях, в касу відповідача.

Сторони договору про надання поворотної фінансової допомоги є пов`язаними, адже позивачем договір про надання поворотної фінансової допомоги № КП-130/22 від 29.09.2022 від імені відповідача підписано ОСОБА_2 , який є батьком позивачки. Враховуючи, що позивач та ОСОБА_2 є родичами першого ступеня спорідненості, є підстави стверджувати, що при укладенні договору про надання поворотної фінансової допомоги КП-130/22 від 29.09.2022 був конфлікт інтересів, пов`язаний з немайновим інтересом позивача та ОСОБА_2 (які у цьому випадку можуть керуватися інтересами на користь сім`ї, а не на користь інтересів відповідача)

Договір має бути визнаний судом недійсним через порушення при його укладенні положень ст. 203 ЦК України, ч. 3 ст. 92 ЦК України, а також на підставі ч.1 ст. 232 ЦК України, оскільки його укладено внаслідок зловмисної домовленості представника відповідача з позивачем як з протилежною стороною Договору, що завдало відповідачу шкоди у вигляді штучно оформленої заборгованості перед позивачем.

Укладаючи Договір, позивач та ОСОБА_2 від початку не мали наміру його виконувати, про що свідчать їхні подальші дії (внесення та приймання поворотної фінансової допомоги з порушенням строків, обумовлених Договором, оформлення касових операцій з порушенням законодавства), що свідчить про наявність змови між ОСОБА_2 та позивачем з метою вигоди для позивача, а саме формування штучної заборгованості відповідача перед позивачем.

У відзиві представник позивач ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Вказує на те, що додані до позовної заяви квитанції від прибуткових касових ордерів, що видані ТОВ «Лілак», містять обов`язкові реквізити, які повинен містити будь-який первинний документ, назва документа (форми), дата складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиниця вимірювання господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, оформлення прибуткового касового ордеру як первинного документу, який підтверджує приймання готівки в касу підприємства та складання на підтвердження такого факту квитанції з обов`язковими реквізитами, передбачає, зокрема, наявність підпису особи, уповноваженої на їх складання та видачу відповідно, якою в даному випадку є касир ТОВ «Лілак». При цьому квитанція до прибуткового касового ордеру також може бути засвідченою відбитком печатки цього підприємства. Не вважатиметься також порушенням скріплення квитанції від прибуткового касового ордера підписом керівника підприємства, на якого покладені також повноваження головного бухгалтера підприємства (при відсутності в штаті ТОВ «Лілак» протягом 2022-2023 років головного бухгалтера)

Наявні в матеріалах справи квитанції від прибуткових касових ордерів, що надані позивачем, так і їх основні частини, які надані відповідачем, є належними, допустимими та достовірними доказами надходження в касу ТОВ «Лілак» та оприбуткування готівки, що була внесена ОСОБА_1 у якості поворотної фінансової допомоги на підставі договору №КП-130/22 від 29.09.2022.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Лілак» в особі генерального директора ОСОБА_2 , що діє на підставі статуту, та засновником ОСОБА_1 укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги від 29 вересня 2022 №КП-130/22.

На підставі пункту 1.1, 1.2 наведеного договору засновник надає підприємству поворотну фінансову допомогу, а підприємство зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Поворотна фінансова допомога – це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Відповідно до пункту 2.1, 2.2, 3.1 договору поворотна фінансова допомога надається в сумі 701 000 грн без ПДВ. Поворотна фінансова допомога надається не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати підписання даного договору.

Поворотна фінансова допомога надається підприємству на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 28 вересня 2023 року.

Згідно з пунктом 8.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 28 вересня 2023 року.

На підставі пункту 3.2 Статуту ТОВ «Лілак», затвердженого рішенням учасника ТОВ «Лілак» від 15 липня 2022 року №7/2022, учасниками товариства є ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі 25%, ОСОБА_6 з часткою у статутному капіталі 6%, ОСОБА_7 з часткою у статутному капіталі 27%, ОСОБА_8 з часткою у статутному капіталі 27%, ОСОБА_9 з часткою у статутному капіталі 15%.

За змістом пунктів 6.2.1, 6.2.5 наведеного Статуту ТОВ «Лілак» у товаристві обирається одноособовий виконавчий орган – генеральний директор, до компетенції якого належить вирішення всіх поточних питань діяльності товариства, окрім тих, що віднесені до виключної компетенції зборів учасників.

До компетенції виконавчого органу належать наступні повноваження: без довіреності діяти від імені товариства, у тому числі представляти його інтереси у державних (місцевих) органах влади, підприємствах, установах або організаціях усіх форм власності, у судових арбітражних і третейських органах усіх ланок як на території України та і за її межами; вчинення будь-яких правочинів незалежно від суми їх вартості; видавати довіреності третім особам для представництва інтересів товариства, у тому числі з правом передоручення.

Відповідно до пункту 7.1.1 Статуту значним правочином відповідно до цього статуту визнається будь-який договір, угода або транзакція, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу. Прийняття рішення щодо надання згоди товариству на укладення значного правочину відноситься виключно до компетенції зборів учасників. Інші правочини укладаються генеральним директором в межах його повноважень.

До матеріалів справи приєднано квитанції ТОВ «Лілак» до прибуткових касових ордерів про внесення ОСОБА_1 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно з договором №КП-130/22 від 29 вересня 2022 року: №101 від 29 вересня 2022 року на суму 45 000 грн, №104 від 03 жовтня 2022 року на суму 49000 грн, №105 від 04 жовтня 2022 року на суму 49000 грн, №106 від 05 жовтня 2022 року на суму 22 000 грн, №107 від 07 жовтня 2022 року на суму 16 000 грн, №108 від 12 жовтня 2022 року на суму 49 900 грн, №109 від 14 жовтня 2022 року на суму 49 900 грн, №111 від 21 жовтня 2022 року на суму 49 900 грн, №112 від 25 жовтня 2022 року на суму 49 900 грн, №114 від 31 жовтня 2022 року на суму 49 900 грн, №115 від 01 листопада 2022 року на суму 49 900 грн, №117 від 02 листопада 2022 року на суму 49 900 грн, №118 від 04 листопада 2022 року на суму 48 400 грн, №119 від 07 листопада 2022 року на суму 49 000 грн, №120 від 08 листопада 2022 року на суму 48 000 грн, №122 від 21 листопада 2022 року на суму 25 000 грн, підписані головним бухгалтером ТОВ «Лілак» Завадовським В. А., касиром ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , скріплені відтиском печатки ТОВ «Лілак».

Також ТОВ «Лілак» надано прибуткові касові ордери про прийняття від ОСОБА_1 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно з договором №КП-130/22 від 29 вересня 2022 року: №101 від 29 вересня 2022 року на суму 45 000 грн, №104 від 03 жовтня 2022 року на суму 49 000 грн, №105 від 04 жовтня 2022 року на суму 49 000 грн, №106 від 05 жовтня 2022 року на суму 22 000 грн, №107 від 07 жовтня 2022 року на суму 16 000 грн, №108 від 12 жовтня 2022 року на суму 49 900 грн, №109 від 14 жовтня 2022 року на суму 49 900 грн, №111 від 21 жовтня 2022 року на суму 49 900 грн, №112 від 25 жовтня 2022 року на суму 49 900 грн, №114 від 31 жовтня 2022 року на суму 49 900 грн, №115 від 01 листопада 2022 року на суму 49 900 грн, №117 від 02 листопада 2022 року на суму 49 900 грн, №118 від 04 листопада 2022 року на суму 48 400 грн, №119 від 07 листопада 2022 року на суму 49 000 грн, №120 від 08 листопада 2022 року на суму 48 000 грн, №122 від 21 листопада 2022 року на суму 25 000 грн, підписані касиром ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , скріплені відтиском печатки ТОВ «Лілак».

На підставі фінансової звітності ТОВ «Лілак» за 2022 рік, поданої до органів статистики, у пасиві балансу станом на 31 грудня 2022 року в рядку №1690 «Інші поточні зобов`язання» графи «на кінець звітного періоду» обліковується заборгованість в сумі 5051,0 тис. грн.

За копіями розшифровок фінансової звітності ТОВ «Лілак» за 2022 рік, поданих ТОВ «Лілак» як позикодавцю АТ «Комінбанк» у лютому-березні 2023 року розкрита інформація з рядка №1690 «Інші поточні зобов`язання» балансу ТОВ «Лілак» станом на 31 грудня 2022 року в розрізі контрагентів, за якою у ТОВ «Лілак» існує заборгованість перед ОСОБА_1 з повернення поворотної фінансової допомоги на суму 3 млн 101,2 тис. грн.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, несуперечливе правове регулювання. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, про що зазначено в частині першій статті 1050 ЦК України.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Лілак», в особі генерального директора ОСОБА_2 , що діє на підставі статуту, та засновником ОСОБА_1 укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги від 29 вересня 2022 року №КП-130/22.

На підставі пункту 1.1, 1.2 наведеного договору засновник надає підприємству поворотну фінансову допомогу, а підприємство зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до пункту 2.1, 2.2, 3.1 договору поворотна фінансова допомога надається в сумі 701 000 грн без ПДВ.

Поворотна фінансова допомога надається підприємству на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 28 вересня 2023 року.

Отже, договір між ТОВ «Лілак» та ОСОБА_1 про надання поворотної фінансової допомоги від 29 вересня 2022 року №КП 130/22 свідчить про наявність між сторонами договірних правовідносин щодо позики грошових коштів.

Факт належного виконання засновником ОСОБА_1 свого зобов`язання щодо надання поворотної фінансової допомоги підтверджується квитанціями ТОВ «Лілак» до прибуткових касових ордерів про внесення ОСОБА_1 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно з договором №КП-130/22 від 29 вересня 2022 року на загальну суму 700 700 грн, які підписані головним бухгалтером ТОВ «Лілак» ОСОБА_2 , касиром ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , скріплені відтиском печатки ТОВ «Лілак».

ТОВ «Лілак» не надало належних, достатніх та допустимих доказів ненадходження від ОСОБА_1 за договором від №КП-130/22 від 29 вересня 2022 року поворотної фінансової допомоги у загальному розмірі 700 700 грн.

Перебування ОСОБА_1 за межами України не свідчить про неможливість внесення грошових коштів відповідно до укладеного між сторонами договору №КП-130/22 від 29 вересня 2022 року

Згідно зі статтями 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктами 10-12 пункту 3 розділу Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 № 148, визначено, що касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси; касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату готівки, розрахункові документи, електронні розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку; касові операції - операції суб`єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

У постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі N 169/506/17 (провадження N 61-37213св18), від 24 червня 2021 року у справі N 686/19271/19 (провадження N 61-9459св20) зроблено висновки, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства.

Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка.

У частині третій статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Також згідно з частиною третьою статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Наведені висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02 червня 2020 року у справі N 902/672/16, відповідно до яких допустимими доказами, що підтверджують вчинення господарської операції, передусім є первинний документ, який складений та оформлений належно і відповідно до вимог закону. Відсутність первинного документа спростовує існування господарської операції та факт виникнення у сторін прав та обов`язків за цією господарською операцією (сплатити кошти тощо). Недотримання вимоги закону про відображення інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку (частина третя статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"), не має наслідком спростування відповідної господарської операції та не впливає на права та обов`язки сторін, що виникають в результаті здійснення цієї господарської операції, оскільки у цьому випадку наслідки полягають у настанні відповідальності за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та за недостовірність.

Отже, надані квитанції ТОВ «ЛІЛАК» до прибуткових касових ордерів про внесення ОСОБА_1 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно з договором №КП-130/22 від 29 вересня 2022 року на загальну суму 700 700 грн, містять обов`язкові реквізити, які повинен містити будь-який первинний документ, назва документа (форми), дата складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиниця вимірювання господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з наявною в матеріалах справи фінансовою звітністю ТОВ «Лілак» за 2022 рік, поданої до органів статистики, у пасиві балансу станом на 31 грудня 2022 року в рядку №1690 «Інші поточні зобов`язання» графи «на кінець звітного періоду» обліковується заборгованість в сумі 5051,0 тис. грн. Згідно з наявними в матеріалах справи копіями розшифровок фінансової звітності ТОВ «Лілак» за 2022 рік, поданих ТОВ «Лілак» як позикодавцю АТ «Комінбанк» у лютому-березні 2023 року, розкрита інформація з рядка №1690 «Інші поточні зобов`язання» балансу ТОВ «Лілак» станом на 31 грудня 2022 року в розрізі контрагентів (остання таблиця на останній сторінці наданої АТ «Комінбанк» копії розшифоровок), за якою у ТОВ «Лілак» існує заборгованість перед ОСОБА_1 з повернення поворотної фінансової допомоги на суму 2 млн 101,2 тис. грн. Крім того, оригінал витребуваної судом відповіді АТ «Комінбанк» знаходиться в матеріалах справи №727/9822/23.

З огляду на викладене, безпідставними є доводи апеляційної скарги про «підробленість» квитанцій без надання доказів підробки підписів чи відтиску печаток в них та відмові від ініціювання відповідної почеркознавчої та технічної експертиз документів, оскільки спрямовані виключно на ухилення відповідача від виконання існуючих грошових зобов`язань.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_3 доведено належними та допустимими доказами виконання зобов`язання за договором між ТОВ «Лілак» та ОСОБА_1 про надання поворотної фінансової допомоги від 29 вересня 2022 року №КП 130/22 з надання поворотної фінансової допомоги в сумі 700 700 грн.

Щодо зустрічного позову ТОВ «Лілак» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 232 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Відповідно до частини третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно зі статтею 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц).

У розглядуваній справі судом першої інстанції не встановлено, що генеральний директор ТОВ «Лілак» Завадовський В. А. діяв всупереч інтересам товариства, а також наявності зловмисної домовленості представника ТОВ «Лілак» Завадовського В. А. із Завадовською І. В., домовленості між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для переслідування власних інтересів всупереч інтересам ТОВ «Лілак» і виникнення через це несприятливих наслідків для товариства, недобросовісності та нерозумності у поведінці генерального директора ТОВ «Лілак» ОСОБА_2 при укладенні спірного правочину.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що укладання договорів про надання цільової фінансової допомоги, які є договорами позики, є господарською операцією, у якій має бути розумна економічна причина. Розумна економічна причина (ділова мета) передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Суд першої інстанції також правильно звернув увагу, що ТОВ «Лілак» не спростовано спрямованості договору між ТОВ «Лілак» та ОСОБА_1 від 29 вересня 2022 року №КП 130/22 про надання поворотної фінансової допомоги на позитивний економічний ефект використання товариством грошових коштів відповідно до цілей його діяльності. Разом з тим виконання засновником ОСОБА_1 договору про надання цільової фінансової допомоги виключає збитковість для ТОВ «Лілак».

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, дійшов цілком обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Лілак».

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява N 18390/91, § § 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду, та фактично зводяться до незгоди апелянта з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381- 384, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілак», інтереси якого представляє адвокат Гаврилюк Марина Вадимівна, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 02 квітня 2026 року.

Суддя- доповідач І. М. Литвинюк

Судді: Н. К. Височанська

І. Н. Лисак