Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №725/4936/23 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року м. Чернівці Справа № 725/4936/23

Провадження №22-ц/822/263/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н. К., Лисака І. Н.,

за участю секретаря судового засідання: Собчук І. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба у справах дітей Чернівецької міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Мар`ян Іван Степанович, на рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від 02 грудня 2025 року, головуючий у І-й інстанції – Войтун О. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у червні 2023 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо.

Позов обґрунтований тим, що з 2013 року він з відповідачкою підтримували фактичні шлюбні стосунки без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 .

З червня 2020 року вони з відповідачкою припинили стосунки і проживають окремо, а спільна дитина залишилась проживати з матір`ю.

Вказував на те, що після припинення спільного проживання у них з ОСОБА_2 почалися непорозуміння щодо участі у вихованні доньки, її відвідуванні, почалися створюватися штучні перешкоди зі сторони відповідачки у нормальному спілкування з дитиною. Всі його намагання мирним шляхом врегулювати даний спір призводили лише до конфліктів.

Зазначав, що після марних спроб вирішити розбіжності мирним шляхом він звернувся із заявою до комісії з питань захисту прав дитини Чернівецької міської ради. 30 вересня 2021 року комісією було прийняте рішення №774/21, у відповідності до якого йому було визначено порядок прийняття участі у спілкуванні з дочкою та у її вихованні згідно з наступним порядком: кожної неділі з 14:30 до 20:00 та понеділок з 09:00 до 20:00.

Зазначав, що фактично з моменту прийняття даного рішення відповідачка його ігнорувала, продовжувала чинити перешкоди йому у спілкуванні з донькою. Зокрема мали місце конфліктні ситуації, коли він змушений був звертатися до правоохоронних органів з метою усунення перешкод у спілкуванні з дитиною відповідно до встановленого графіку. Також він повторно звертався із заявою до комісії з питань захисту прав дитини Чернівецької міської ради з метою проведення профілактичної бесіди з відповідачкою щодо виконання ухваленого рішення № 774/21 від 30 вересня 2021 року.

Вважав, що спілкування з батьком необхідно дитині, яка буде рости і знати, що вона має можливість вільно, без участі будь-яких інших осіб спілкуватися з батьком, а він зможе вирішувати абсолютно любі питання, пов`язані з її розвитком як фізичним, так і духовним, підвищувати її свідомість щодо оточуючого її світу, забезпечувати її усім необхідним та виховувати доньку у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї родини, батьків.

Просив зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою.

Визначити такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- побачення п`ять разів на тиждень з понеділка по п`ятницю з 16:00 по 20:00 за місцем проживання батька;

- кожні першу та третю суботу та неділю щомісячно визначити зустріч з дочкою з 10:00 суботи до 20:00 неділі, з ночівлею дитини за місцем проживання батька;

- кожні другу та четверту неділю та понеділок щомісячно визначити зустріч з дочкою з 10:00 неділі до 20:00 понеділка, з ночівлею дитини за місцем проживання батька;

- необмежене спілкування батька з донькою особисто засобами телефонного, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою;

- визначити, що у день його побачення з дочкою, він має право забирати дитину з дошкільної установи особисто.

Зобов`язати відповідачку за два дні до дня зустрічі з дитиною надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця проживання та перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити його про це особисто на наступний день з дня настання таких змін.

Рішенням Чернівецького районного суду м. Чернівці від 02 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено наступний графік побачень та участі батька ОСОБА_1 у вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею 14 років.

Перший місяць після набрання рішенням законної сили, за участю психолога/педагога:

- перша та третя субота місяця – з 14:00 до 18:00;

- друга та четверта неділя місяця – з 14:00 до 18:00;

Другий-п`ятий місяці після набрання рішенням законної сили:

- перша та третя субота місяця – з 14:00 до 18:00;

- друга та четверта неділя місяця – з 14:00 до 18:00;

- кожний вівторок та четвер – з 16:00 до 20:00;

Шостий-дванадцятий місяці після набрання рішенням законної сили:

-перший та третій тиждень місяця – з 10:00 суботи до 20:00 неділі з ночівлею.

Через дванадцять місяців після набрання рішенням законної сили:

перший та третій тиждень місяця – з 16:00 понеділка по 20:00 неділі.

По досягненню дитиною 10 років зазначений графік може бути корегований батьками з урахуванням думки та побажань дитини.

Святкові та інші вихідні дні за погодженням з батьками, а у випадку відсутності згоди, згідно з графіком, визначеним судом.

Вибір психолога та педагога - за згодою батьків, а у випадку відсутності згоди, визначеного Службою у справах дітей Виконавчого комітету Чернівецької міської ради.

Спілкування засобами телефонного, електронного та інших засобів зв`язку, до появи у ОСОБА_3 особистого телефону, за домовленістю між батьками.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в участі у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частко позов, суд першої інстанції виходив з інтересів дитини, який має пріоритет над інтересами батьків, а також закріпленого у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принципу рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні, активне, стабільне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю дочкою, наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини та відсутність підтверджених належними та достатніми доказами обставин, які б могли бути підставою для обмеження права батька на спілкування з дитиною.

Встановлено, що батько з дитиною тривалий час не бачився, а тому побачення з дитиною доцільно розпочати за участю психолога/педагога та поступово, в міру звикання дитини до нової обстановки та участі батька у її житті, збільшувати час їх спілкування.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині визначеного графіку побачень та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визначити наступний графік участі батька ОСОБА_1 у вихованні дочки ОСОБА_3 до досягнення нею 14 років:

Перший-шостий місяці після набрання рішенням законної сили, за участю матері та психолога/педагога:

-перша та третя субота місяця з 14:00 до 18:00;

Сьомий-дванадцятий місяці після набрання рішенням законної сили, за участю психолога/педагога:

-перша та третя субота місяця з 14:00 до 18:00;

-друга та четверта неділя місяця з 14:00 до 18:00;

Через дванадцять місяців після набрання рішенням законної сили:

- зустрічі між батьком та донькою здійснюються у будь-який час за місцем проживання батька та/або з можливістю ночівлі, за умови, що це не суперечитиме інтересам дитини, з урахуванням графіку відвідування дитячого садка та занять, — за попередньою домовленістю з матір`ю дитини.

Зазначає, що суд першої інстанції, визначаючи графік побачень ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , не взяв до уваги та не дослідив всі докази, наявні в матеріалах справи, у зв`язку з чим зазначене рішення в цій частині підлягає скасуванню. При встановленні порядку побачень батька з донькою, в першу чергу, мають бути враховані інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю дочкою.

Також суд не врахував інтереси, вікові особливості та потреби дитини, а також те, що графік має буди побудований таким чином, щоб не перешкоджати розвитку дитини, режиму дня та навчальним заняттям.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, в частині задоволення вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.

Отже, рішення суду оскаржується в частині визначення способу участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не повністю відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Після припинення фактичних відносин дитина залишилась проживати разом з матір`ю ОСОБА_2 , що визнається сторонами та не оспорюється.

Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради №774/21 від 30 вересня 2021 року, за зверненням ОСОБА_1 , була визначена участь батька у вихованні малолітньої дочки і встановлено порядок побачення з дочкою: у неділю з 14:30 до 20:00, у понеділок з 09:00 до 20:00 (т.1 а.с.11).

З Акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 07 вересня 2022 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 проживає у житловому будинку площею 39 кв. м та здійснює догляд за дідусем ОСОБА_5 , який також зареєстрований та проживає у вказаному будинку.

В період з 01.10.2022 по 23.12.2022 ОСОБА_1 тричі (06.11.2022, 07.11.2022, 28.11.2022) звертався на спецлінію лінію «102» з приводу перешкоджання ОСОБА_2 бачитись йому з дитиною у визначений час (т.1 а.с.13-28).

З аналогічними зверненнями він також звертався 21.06.2023, 03.07.2023, 09.07.2023 та 10.07.2023 (т.1 а.с.61-63).

За кожним разом при опрацюванні працівниками поліції згаданих звернень ОСОБА_2 від дачі пояснень відмовлялась.

У свою чергу, ОСОБА_2 17.09.2021, 03.11.2021, 20.06.2022, 31.10.2022, 28.11.2022, 05.06.2023, 19.06.2023 та 25.06.2023 зверталась до поліції із заявами щодо вчинення відносно неї ОСОБА_1 протиправних дій. Також було внесено відомості до ЄРДР про кримінальні правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (№42023260000000002), та за ст. 390-1, ст. 126-1 КК України (№12024263020000018) (т.1 а.с.195-200).

З довідки служби «Денний центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства» 04 вересня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 дійсно перебувала у Кризовій кімнаті з 02 вересня 2023 року з малолітньою донькою ОСОБА_3 у зв`язку з вчиненням психологічного та фізичного насильства з боку колишнього співмешканця ОСОБА_1 .

Згідно з Висновком за результатами психологічної діагностики ОСОБА_3 від 30 червня 2023 року, проведеної провідним психологом Чернівецького міського центру соціальних служб, виявлено прихильне ставлення до матері. В емоційній сфері дівчинки прослідковується підвищена сенситивність до зовнішніх впливів та тривожність. Найбільш значимим членом сім`ї ОСОБА_6 вважає матір, до якої сильно емоційно прив`язана, у складних ситуаціях дитина схильна опиратися на підтримку та допомогу матері. Дитина не виявляє бажання бачитись з батьком. Дівчинка є свідком конфліктів та суперечок між батьками, що в свою чергу негативно впливає на емоційний стан дитини. Враховуючи результати психологічної діагностики, існує імовірність того, що вищеописаний психоемоційний стан є наслідком вчиненого щодо дитини психологічного та фізичного насильства (т. 1 а.с. 201-201).

Відповідно до характеристики вихователя ЗДО «Журавлик» від 10 березня 2025 року ОСОБА_3 щира, відкрита та комунікабельна дівчинка. У дитини тісний зв`язок з матір`ю, мати завжди цікавиться розвитком та психологічним станом дитини. Дитина не виявляла бажання йти до батька. Після відвідин батька дитина погано спала у садку, не мала бажання їсти та не концентрувалася на заняттях.

З Висновку судово-психологічної експертизи №СЕ-19/126-24/8420-ПС від 09 квітня 2025 року вбачається, що негативне ставлення батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одне до одного впливає на сприйняття дитиною ОСОБА_3 сімейної ситуації та змушує дитину ОСОБА_3 до конфлікту вибору між батьками та конфлікту лояльності, що пред`являє до дитини в психологічному плані надто складні вимоги. Ця особливість міжособистісних дитячо-батьківських відносин не відображає інтересу самої дитини, а визначається навіюваним емоційно значимим дорослим ворожим ставленням до другого з батьків. Отже, дитина опиняється в психологічно складній ситуації, що підвищує в неї ризик порушення психічного здоров`я та особистісного розвитку.

Індивідуально-психологічні особливості батька ОСОБА_1 , а саме: сензитивність, естетична орієнтованість, потреба в гармонійних відносинах, теплій прихильності, розбірливість і вибірковість в міжособистісних контактах; підвищена чутливість до зовнішніх подразників, потреба в подоланні обмежень, прагнення до самостійності у прийнятті рішень: висока самооцінка; емоційно стійкий, рухливий, комунікабельний; амбіційний, завзятий в досягненні мети; високі розумові здібності, широкі інтелектуальні інтереси; дотримання традицій, прагнення дотримання норм і правил: дипломатичність, тактовність, чутливість, естетичний смак; відвертість, довірливість; практичність; працелюбність, акуратність, уважність до деталей, прагнення до економії та порядку; прагнення до економії, порядку та ситуацій, які характеризуються стабільністю, особливості його виховної поведінки, а саме: любляче та турботливе ставлення, демократичний стиль виховання, не перешкоджають розумовому та психічному розвитку дитини ОСОБА_3 .

На момент дослідження рівень розумового розвитку дитини ОСОБА_3 відповідає віковій нормі, рівень психічного розвитку є нормотиповим для віку ОСОБА_3 .

Разом з тим, виявлені під час психодіагностичного дослідження дитини ОСОБА_3 схильність до підвищеного самоконтролю, що викликає стан внутрішньої напруги; потреба у теплих емоційних контактах та гармонійних відносинах, м`якість, вдумливість; схильність для прояву творчої активності; підвищене прагнення до незалежної позиції; риси емоційної незрілості, тривожності, труднощі соціальної адаптації; невпевненість в собі, відчуття залежності, пригніченості; потреба у співчутті, розумінні, самоповаги і поваги з боку значущих оточуючих; потреба більшої емоційної причетності; наявність тенденції до уникнення конфліктів шляхом заборони безпосередніх емоційних реакцій; використання регресу у поведінці як психологічного механізму захисту, вказують на відсутність відчуття психологічного благополуччя дитиною ОСОБА_3 , що може свідчити про невідповідність виховної позиції та індивідуально-психологічних особливостей того з батьків, з ким проживає дитина, індивідуально-психологічним особливостям та базовим соціально-психологічним потребам дитини ОСОБА_3 .

Умови виховання батька ОСОБА_1 , а саме: любляче та турботливе ставлення, демократичний стиль виховання, а також його індивідуально-психологічні-особливості, враховуючи індивідуально-психологічні особливості дитини ОСОБА_3 , можуть сприяти в подальшому розвитку дитини ОСОБА_3 розвитку пізнавальних процесів (сприймання, пам`яті, уяви, мислення), процесів психічної регуляції (мотивації, цілепокладання, прийняття рішень, контролю), емоційної зрілості, соціальної адаптації, психічному та особистісному розвитку.

Умови виховання матері ОСОБА_2 , а саме: любляче та турботливе ставлення, прояви власницького відношення, домінування та гіперопіки, авторитарний стиль виховання, наявність проявів демократичного стилю виховання, а також її індивідуально-психологічні особливості, враховуючи індивідуально-психологічні особливості дитини ОСОБА_3 , можуть сприяти в подальшому розвитку дитини ОСОБА_3 , розвитку пізнавальних процесів (сприймання, пам`яті, уяви, мислення), процесів психічної регуляції (мотивації, цілепокладання, прийняття рішень, контролю), разом із тим можливе перешкоджання емоційної зрілості, труднощі соціальної адаптації, затримка психічного та особистісного розвитку (т.1 а.с.212-229).

Із дослідницької частини висновку експерта вбачається, що у відношенні батька дитина відчуває амбівалентні почуття: страх покарання матір`ю, упереджене негативне ставлення та радість бачити батька. Після зустрічі з батьком емоційний стан дитини був позитивним, дитина ОСОБА_3 демонструвала прояви ніжності, втіху, спокій, замислювалася, виявляла більшу результативність у запропонованому завданні та впевненість у собі. Попри вербальне озвучення негативного ставлення до батька, невербальні поведінкові прояви дитини виражають позитивне емоційне ставлення до батька. Відсутність спілкування дитини з батьком обмежує повноцінний психологічний та особистісний розвиток дитини, впливає на її емоційний, психічний стан та відчуття дитиною психологічного благополуччя. Дитина сприймає матір як домінуючу особу, відчуваючи власну неспроможність протидіяти її впливу, виявляє неусвідомлену агресію, як реакцію на домінуючий вплив матері та використовує регрес у поведінці як психологічний механізм захисту. Батько не має впливу на дитину, оскільки дуже рідко спілкується з нею. Мати має високий ступінь впливу на дитину. У висловлюванні про ставлення до батька дитина ОСОБА_3 відтворює позицію матері ОСОБА_2 (т.1 а.с.212-229).

25 листопада 2025 року Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради рішенням №582/31, на виконання вимог ухвали Чернівецького районного суду м. Чернівці від 02 липня 2025 року, визначено ОСОБА_1 наступну участь у вихованні дитини та встановлено наступний порядок побачень із малолітньою дитиною:

У грудні 2025 року – січні 2026 року у присутності психолога/педагога – перша і третя суботи місяця з 14:00 по 18:00; друга і четверта неділі місяця - з 14:00 по 18:00.

З лютого 2026 року – перша і третя суботи місяця з 14:00 по 18:00; друга і четверта неділі місяця з 14:00 по 18:00: вівторок і четвер з 16:00 по 20:00.

В інші дні побачення з дитиною, ночівля та спілкування за допомогою засобів телефонного зв`язку здійснюється за домовленістю між батьками (т.2 а.с.154).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі – Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У § 54 рішення від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. також рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року в справі «Johansen v. Norway», § 78)

Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі – Закон № 2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 8 Закону № 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону № 2402-III).

У абзацах першому, другому статті 15 Закону № 2402-III зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Тобто у дитини є право, а не обов`язок на підтримання регулярних особистих стосунків і прямих контактів з тим із батьків, який проживає окремо.

У разі, коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом (абзаци третій, четвертий статті 15 Закону № 2402-III).

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі, її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди (див. постанови Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19, від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22).

Колегія суддів зауважує, що право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини. Водночас, відновлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов`язків з виховання дитини і повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, між батьками дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існують конфліктні та неприязні стосунки, що перешкоджає добровільній домовленості про порядок виховання та спілкування батька з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає з матір`ю. Дитина досягла шестирічного віку, відомостей про те, що зустрічі і спілкування батька з дочкою суперечать інтересам дитини чи загрожують її життю та здоров`ю, матеріали справи не містять. Відсутні такі факти і в рішенні органу опіки та піклування.

Встановивши обставини у справі та правовідносини, які склалися між сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, за наявними в матеріалах справи доказами, про зобов`язання відповідачки не чинити перешкоди батькові у спілкуванні з дитиною та у її вихованні.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне змінити визначений судом першої інстанції спосіб участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою дитиною, оскільки з огляду на її вік, сформований розпорядок дня та усталений спосіб життя, встановлений графік побачень та спілкування з дитиною, зокрема, шостий-дванадцятий місяці після набрання рішенням законної сили: перший та третій тиждень місяця – з 10:00 суботи до 20:00 неділі з ночівлею; через дванадцять місяців після набрання рішенням законної сили: перший та третій тиждень місяця – з 16:00 понеділка по 20:00 неділі, фактично по два тижні на місяць, спричинить зміну режиму спілкування дитини з іншим з батьків, зміну звичного побутового, соціального середовища, що вплине на її подальше життя, розвиток і виховання.

Враховуючи наведене, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, дитина тривалий час проживає з матір`ю та має відповідні соціальні контакти за місцем проживання матері. Однак вочевидь дитина потребує і батьківської турботи та безумовної любові, яка має позитивно впливати на її розвиток.

Подолання певних дискомфортних на першому етапі незручностей для дитини, налагодження емоційного контакту дитини з батьком має відбуватися у співпраці матері і батька, а також органів у справах дітей, за необхідності - психологів. Доказів, які б свідчили про неможливість підтримання належного емоційного контакту між батьком та дитиною або шкідливість таких контактів для дитини у цій справі не здобуто.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 просив визначити спосіб його участі у вихованні дитини, зокрема шляхом встановлення графіка побачень з донькою без присутності матері.

Рішенням суду першої інстанції визначено, що перший місяць після набрання рішенням законної сили зустрічі з дитиною відбуваються за участю психолога/педагога. Позивачем рішення суду не оскаржено, отже, він з цим погодився.

За змістом частини другої статті 159 СК України обумовлення побачень з дитиною присутністю іншої особи можливе лише в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини.

У постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц (провадження № 61-5215св19) визначено, якщо між дитиною та батьком немає психологічного зв`язку й дитина з огляду на її вік і тривале проживання з матір`ю повноцінно не сприймає його як батька, зустрічі батька з дитиною доцільно розпочати проводити у присутності матері.

Так, з матеріалів справи вбачається, що дитина досягла шестирічного віку, батько ОСОБА_1 востаннє бачив дочку 05 червня 2023 року, коли був його день побачень (Висновок судово-психологічної експертизи №СЕ-19/126-24/8420-ПС від 09 квітня 2025 року).

В суді першої інстанції була допитана судовий експерт ОСОБА_7 , яка зазначила, що з урахуванням віку дитини й необхідності забезпечення її належного емоційного і психологічного стану, є доцільним, щоб зустрічі дитини з батьком відбувалися поетапно - у присутності матері та педагога (психолога).

Зважаючи на викладене, визначаючи спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дочкою, суд першої інстанції обґрунтовано вказав про необхідність розпочати спілкування батька з донькою за участю психолога/педагога.

Крім того, враховуючи конкретні обставини цієї справи, що ОСОБА_1 тривалий час не спілкувався з донькою, об`єктивні умови, які впливали на обсяг спілкування батька з дитиною, думку судового експерта, та з метою мінімізації стресу у дитини, колегія суддів приходить до висновку про доцільність визначення порядку перших зустрічей батька із дочкою також з участю матері.

В подальшому, а саме, другий-шостий місяці після набрання рішенням законної сили, враховуючи міру звикання дитини до нової обстановки та участі батька у її житті, налагодження за наданий час емоційного зв`язку між батьком і дитиною, слід визначити участь психолога/педагога лише на початку зустрічі батька з дочкою, та без присутності матері.

Через шість місяців після набрання рішенням законної сили, поступово збільшуючи час спілкування батька з донькою, слід встановити графік їх зустрічей без участі психолога та без присутності матері, за умови дотримання прав та інтересів дитини ОСОБА_3 .

При вирішенні питання про періодичність побачень батька з дочкою, колегія суддів апеляційного суду враховує, що на час перегляду справи в суді апеляційної інстанції малолітня ОСОБА_3 відвідує дошкільний заклад до 16:00, додаткові заняття, курси підготовки до школи, заняття з англійської мови та гуртки, через шість місяців після набрання рішенням законної сили вона досягне шкільного віку, що унеможливить проведення зустрічей з батьком більш ніж один раз у будній день тижня. При цьому враховуючи часткову згоду матері на таке спілкування у будній день, висловлену у суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе, крім вихідних днів тижня, визначити зустрічі батька із дочкою кожного вівторка - з 16:00 до 20:00, без присутності матері, за умови дотримання прав та інтересів дитини.

Отже, ураховуючи відсутність у матеріалах справи доказів стійких психоемоційних перешкод у спілкуванні батька з дочкою, керуючись принципом рівності прав батьків та найкращих інтересів дитини, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , та у її вихованні, та встановити графік побачень (спілкування) ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 , а саме: перший місяць після набрання рішенням законної сили, за участю психолога/педагога та у присутності матері: перша та третя субота місяця – з 14:00 до 18:00; другий-шостий місяці після набрання рішенням законної сили, за участю на початку зустрічі психолога/педагога, без присутності матері: перша та третя субота місяця – з 14:00 до 18:00, друга та четверта неділя місяця – з 14:00 до 18:00; через шість місяців після набрання рішенням законної сили: перша та третя субота місяця – з 12:00 до 18:00, друга та четверта неділя місяця – з 12:00 до 18:00, кожного вівторка - з 16:00 до 20:00, без присутності матері, за умови дотримання прав та інтересів дитини.

Крім того, за бажанням дитини, зустрічі між батьком ОСОБА_1 та дочкою ОСОБА_3 можуть здійснюватися у будь-який час за місцем проживання батька та/або з можливістю ночівлі, за умови дотримання прав та інтересів дитини, з урахуванням її особистого графіку.

Святкові та інші вихідні дні – за погодженням з батьками, а у випадку відсутності згоди, згідно з графіком, визначеним судом.

Спілкування засобами телефонного, електронного та інших засобів зв`язку, до появи у дитини особистого телефона, за домовленістю між батьками, з урахуванням потреб та інтересів дитини.

Колегія суддів вважає, що такий графік побачень (спілкування) батька ОСОБА_1 з дитиною відповідатиме найкращим інтересам дитини, сприятиме підтриманню родинних зв`язків, формуванню емоційного зв`язку з батьком та гармонійному розвитку дитини за присутності в її житті обох батьків на такому рівні, який має найбільш позитивний вплив на дитину і найменш обтяжливий для обох батьків з огляду на напруженість в їхніх відносинах один до одного і, як наслідок, враховуватиме рівність прав батьків на виховання дитини.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що встановлений судом першої інстанції графік побачень батька з дитиною на шостий-дванадцятий місяці після набрання рішенням законної сили: перший та третій тиждень місяця з 10:00 суботи до 20:00 неділі з ночівлею, та через дванадцять місяців після набрання рішенням законної сили: перший та третій тиждень місяця з 16:00 понеділка по 20:00 неділі, не відповідає якнайкращим інтересам дитини і є обтяжливим як для неї самої, так і для її матері. Встановлення такого способу спілкування, з урахуванням об`єктивних обставин, таких як режим дня, графік навчання дитини, відвідування гуртків, місце проживання обох батьків, враховуючи вік дитини, може призвести до надмірної тривожності дитини, негативно вплинути на її емоційний стан, отже, суперечитиме її інтересам.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, особливостей формування соціальних та сімейних зв`язків, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати її інтересам.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття "сімейне життя", і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов`язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини (рішення у справах "Странд Лоббен та інші проти Норвегії", заява № 37283/13, від 30 листопада 2017 року; "Хаддад проти Іспанії", заява № 16572/17, від 18 червня 2019 року).

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Водночас будь-які дії, вчинені батьками стосовно дитини, мають бути спрямовані на забезпечення її найкращих інтересів, зокрема, забезпечення її розвитку у безпечному та спокійному середовищі, яке полягає не лише у фізичній безпеці та матеріальному забезпеченні, а й у безпечному та стабільному емоційному стані дитини.

Посилання сторін на наявність між ними стійкого особистісного конфлікту не повинно впливати на участь кожного з батьків у житті доньки та не може бути виправданням їх небажанню спільно вирішувати важливі питання стосовно життя їх спільної дитини.

Апеляційний суд зауважує, що наслідки особистого конфлікту між батьками негативно впливають на дитину. Такі непорозуміння між батьками абсолютно не сприяють якнайкращим інтересам дитини. Виключно на батьках лежить обов`язок діяти в інтересах своїх дітей. Крім того, сторони не позбавлені можливості відшукувати та узгоджувати додатковий час та спосіб участі у вихованні дитини, ніж визначений судом.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги відповідачки у оскаржуваній частині знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Також Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині визначення способу участі ОСОБА_1 у спілкування з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Предметом позову у справі є дві вимоги немайнового характеру: 1) усунення перешкод у спілкуванні з дитиною; 2) визначення способу участі у вихованні та спілкуванні батька з дитиною.

За подання позову у цій справі підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2147,20 грн (2684 х 0,4 х 2). Проте позивачем сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн.

Судом першої інстанції не вирішувалося питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем ОСОБА_1 при розгляду справи у суді першої інстанції.

У зв`язку з наведеним, враховуючи, що судом першої інстанції в частині вимоги про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною позов задоволено та не вирішено питання про розподіл судових витрат, недоплачений позивачем судовий збір у розмірі 1073,60 грн за цією позовною вимогою підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

За подання апеляційної скарги, з урахуванням її подачі в електронній формі, ОСОБА_2 сплатила судовий збір у сумі 1288,32 грн.

Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови, позов ОСОБА_1 про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні батька з дитиною задоволено частково, проте вимогу пропорційності розподілу судових витрат у цій справі точно визначити неможливо.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Вказаний підхід підтримано Верховним Судом у постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 610/1905/18, від 01 березня 2023 року у справі № 332/81/21 від 27 березня 2024 року у справі № 127/7331/21.

З урахуванням викладеного, за наслідками перегляду позову ОСОБА_1 в частині вимог про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні батька з дитиною, в суді першої та апеляційної інстанції, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , пропорційно до задоволених позовних вимог, у результаті взаємозаліку понесених сторонами судових витрат, підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 107,36 грн ((1288,32/50%) –(1073,60/50%)).

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Мар`ян Іван Степанович, задовольнити частково.

Рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від 02 грудня 2025 року в частині визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дочки змінити.

Встановити графік побачень (спілкування) ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Перший місяць після набрання рішенням законної сили, за участю психолога/педагога та у присутності матері:

- перша та третя субота місяця – з 14:00 до 18:00;

Другий-шостий місяці після набрання рішенням законної сили, за участю на початку зустрічі психолога/педагога, без присутності матері:

- перша та третя субота місяця – з 14:00 до 18:00;

- друга та четверта неділя місяця – з 14:00 до 18:00;

Через шість місяців після набрання рішенням законної сили:

- перша та третя субота місяця – з 12:00 до 18:00 – без присутності матері, за умови дотримання прав та інтересів дитини;

- друга та четверта неділя місяця – з 12:00 до 18:00 - без присутності матері, за умови дотримання прав та інтересів дитини;

- кожного вівторка - з 16:00 до 20:00 - без присутності матері, за умови дотримання прав та інтересів дитини;

Крім того, зустрічі між батьком ОСОБА_1 та дочкою ОСОБА_3 здійснюються у будь-який час за місцем проживання батька та/або з можливістю ночівлі, за бажанням дитини, за умови дотримання її прав та інтересів, з урахуванням її особистого графіку.

Святкові та інші вихідні дні – за погодженням з батьками, а у випадку відсутності згоди, згідно з графіком, визначеним судом.

Вибір психолога та педагога визначається Службою у справах дітей Виконавчого комітету Чернівецької міської ради.

Спілкування засобами телефонного, електронного та інших засобів зв`язку, до появи у дитини телефону, за домовленістю між батьками, з урахуванням потреб та інтересів дитини.

В іншій частині рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 02 грудня 2025 року залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1073 гривні 60 копійок за розгляд справи у суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 107 гривень 36 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Постанова складена 01 квітня 2026 року.

Суддя- доповідач І. М. Литвинюк

Судді: Н. К. Височанська

І. Н. Лисак