Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №638/14381/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року

м. Харків

справа № 638/14381/25

провадження № 22-ц/818/2098/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Пилипчук Н.П., Савенко М.Є.

сторони справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

треті особи – Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області на додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2025 року у складі судді Агапова Р.О.,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області сплачений адміністративний штраф в розмірі 25 500,00 грн.

Рішенням Шевченківського районний суд м. Харкова від 01.10.2025 року позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений адміністративний штраф в розмірі 25 500,00 грн.

07.10.2025 на адресу суду надійшла від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 6 300,00грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Д.В. 6 300,00 грн на відшкодування витрат по оплаті правничої допомоги.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Додаткове рішення обґрунтовано тим, що суд повністю задовольнив позовні вимоги, та враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо суми та обґрунтованості розміру правничої допомоги розмір правничої допомоги, тому дійшов до висновку, що стягненню підлягає 6 300,00 грн.

Не погодившись з додатковим рішенням Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просило додаткове рішення скасувати в частині стягнення витрат на правову допомогу з Державного бюджету.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не врахував, що Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і шкоди позивачеві не завдало, не є учасником спірних відносин і не має жодних фактичних даних (доказів), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а томі підстав для стягнення витрат на правничу допомогу відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 07.07.2025 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги. (а.с. 38-39)

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 03.10.2025 до Договору приймання-передачі надання правової допомоги №б/н від 07 липня 2025 року та звітом від 03.10.2025 року про надання правової допомоги №б/н від 07.07.2025 вбачається, що ОСОБА_2 було надано правову допомогу на загальну суму 3 600, 00 гривень. (а.с. 40)

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження позовних вимог представник Балабанов Г.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав всі належні та допустимі докази понесених витрат на правничу допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги б/н від 07.07.2025; акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 03.10.2025 на суму 6 300,00грн.; звіт про надання правової допомоги б/н від 03.10.2025; квитанцію АТ «Ощадбанк» про переказ коштів позивачем у сумі 6 300,00грн.

З огляду на припис статті 56 Конституції України шкоду, завдану органом державної влади чи його посадовими і службовими особами, відшкодовує саме держава.

За змістом частини другої статті 2 ЦК України одним із учасників цивільних відносин є держава Україна. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). За змістом статті 173 ЦК України, яка має назву «Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад», у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави за спеціальними дорученнями можуть виступати органи державної влади.

Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (див. пункт 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, пункт 33 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц).

Органи державної влади, є частиною апарату держави, виконують виключно її завдання та функції, представляють державу у правовідносинах, для участі в яких наділені відповідними повноваженнями та належними державі матеріальними засобами, зокрема і коштами.

Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави,

ні на обов`язковість відновлення права позивача у разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах,

а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження

№ 12-110гс18)).

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 07 жовтня

2020 року у справі № 569/12383/17 (провадження № 61-12864св19), від 08 вересня 2021 року у справі № 751/7182/19 (провадження № 61-12426св20), від 11 жовтня 2023 року у справі № 201/1611/22 (провадження № 61-6247св23), від 18 жовтня 2023 року у справі № 705/4489/20 (провадження № 61-2214св23) та інших.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 .

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області – залишити без задоволення.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді Н.П.Пилипчук

М.Є. Савенко