Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №645/6886/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року

м. Харків

справа № 645/6886/24

провадження № 22-ц/818/2027/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.

сторони справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ФОП ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2025 року у складі судді Замікули Б.С.,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова із позовом до ФОП ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача 26540 грн, яка складається з моральної шкоди в розмірі 10000 грн та матеріальної шкоди у розмірі 16540 грн.

Позовна заява мотивована тим, що між ним та відповідачем було укладено договір прокату (оренди) рухомого майна № 5275 від 04.08.2024, відповідно до якого позивач отримав від відповідача на умовах оплатності у строкове володіння та користування транспортний засіб Volkswagen Jetta білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 . Однією із умов укладення договору прокату (оренди) та надання транспортного засобу в оренду було внесення наймачем грошової застави в розмірі 400 доларів США, за рахунок якої наймодавець може відшкодувати у майбутньому усі додаткові витрати, пов`язані із орендою автомобіля. В подальшому строку користування неодноразово продовжувався. Як зазначає позивач, після завершення користування орендованим автомобілем та його повернення наймодавцеві, відповідач не повернув грошову заставу в розмірі 400 доларів США, посилаючись на виявлені пошкодження автомобіля. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки заперечує пошкодження автомобіля під час його використання. Також наполягає, що внаслідок таких дій позивача йому спричинено моральну шкоду.

Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відмова позивача від підписання особливих умов прокату договору прокату (оренди) рухомого майна № 5275 від 04.08.2024 після завершення користування автомобілем, передбачає настання наслідків, передбачених п. 3.6. договору, а саме, неповернення суми застави.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що наймач не ухилявся від підписання вказаних в особливих умовах договору на підтвердження факту передачі автомобіля наймодавцеві та не висловив заперечень щодо тверджень наймодавця про виявлені ним пошкодження автомобіля. Наймач висловився передавати заставу – грошові кошти. В складанні та підписанні акту було відмовлено, тому як зазначив ОСОБА_3 , що керівництво компанії знаходиться в Києві, а передача авто здійснювались у місті Львів. За даним фактом до відділу поліції подана заява про вчинення кримінального правопорушення, а саме шахрайських дій, з боку ФОП ОСОБА_2 , яка розглянута керівництвом поліції, та надана відповідь, яка міститься в матеріалах справи. Відповідач навмисно ухилявся від складання та підписання акту повернення автомобіля з метою привласнення грошових коштів. ФОП ОСОБА_4 не склала акт виконаних робіт та не повернула суму заставу, що не відповідає вимогам договору.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установлено судовим розглядом і вбачається із матеріалів справи, що між ФОП ОСОБА_2 (наймодавець) та ОСОБА_1 (наймач) укладено договір прокату (оренди) рухомого майна № 5275 від 04.08.2024, відповідно до п. 1.1. якого наймодавець зобов`язується передати наймачу у строкове володіння та користування автомобіль, що належить наймодавцю на праві договору 28/02/91, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію автозасобу, який наймач зобов`язується прийняти та сплачувати наймодавцеві орендну плату (а.с. 8-11).

Згідно з п. 2.1. автомобіль, який передається в оренду, використовується лише в особистих цілях, а його використання у підприємницькій діяльності забороняється.

Відповідно до п. 3.1. договору всі платежі за цим договором здійснюються у гривнях відповідно до курсу, визначеному в особливих умовах прокату на момент укладення договору.

Пунктом 3.3. договору визначено, що наймач при укладенні договору прокату на вимогу наймодавця, якщо така вимога визначена в особливих умовах прокату, зобов`язаний сплатити грошову заставу, що є забезпеченням зобов`язань наймача перед наймодавцем за цим договором. Предметом застави відповідно до умов цього договору є грошові кошти наймача. Строк застави є строк користування предметом прокату, зазначений в особливих умовах. Наймодавець має право використовувати грошову заставу на оплату будь-якої вимоги наймодавця до наймача, яке випливає з умов даного договору або чинного законодавства. Невикористаний залишок грошової застави повертається Наймачеві після технічного огляду предмета прокату, заповнення розділу «Технічний стан Автомобіля на момент повернення» і підписання відповідного розділу особливих умов прокату або акту технічного стану орендованого автомобіля. У разі відмови підписати особливі умови прокату з урахуванням зазначеного вище розділу (або неявки наймача з якої-небудь причини для підписання особливих умов прокату) при поверненні рухомого майна, і якщо його стан при поверненні не відповідає вимогам договору, Наймодавець має право утримати всю або частину коштів грошової застави для усунення пошкоджень або відновлення його вихідного стану, відповідно додатку 1 даного договору, а також утримати повністю або частково грошову заставу в якості покриття інших додаткових витрат/послуг, передбачених цим договором, а також в якості штрафу за порушення наймачем умов даного договору (згідно штрафів, зазначених у даному договорі). Застава не повертається у випадках, передбачених цим договором.

Згідно з п. 3.6. договору грошова застава повертається після підписання акту виконаних робіт та протоколу ушкоджень, якщо такі є, з урахуванням п. 3.3.1. У разі відмови наймачем підписати акт та протокол, наймодавець залишає суму застави на своєму рахунку.

Відповідно до п. 4.4. договору при поверненні предмета прокату наймодавцем в особливих умовах та протоколі ушкоджень вказує інформація про нові пошкодження і фактичний рівень палива, а також інші характеристики майна на момент його повернення. У разі відмови або неможливості підписання наймачем особливих умов та протоколу ушкоджень при поверненні, сторони домовились вважати достовірною інформацію, зазначену наймодавцем в особливих умовах та протоколі ушкоджень.

Наймач несе безумовну, повну матеріальну відповідальність за збитки, завдані пошкодженням або втратою предмета прокату, порушенням інших умов цього договору (п. 5.1. договору).

Пунктом 5.14. договору визначено, що технічний стан автомобіля (нові пошкодження, фактичний рівень палива, тощо) на момент повернення предмета прокату відображаються в особливих умовах прокату.

Згідно із копії Додатку 1 до договору прокату (оренди) рухомого майна № 5275 від 04.08.2024, сторони погодили види пошкоджень та вартість їх відновлення, про що свідчать їхні підписи (а.с.12-13).

Відповідно до особливих умов прокату договору прокату (оренди) рухомого майна № 5275 від 04.08.2024, наданого позивачем, судом встановлено, що сторони, серед іншого, погодили такі умови прокату:

-марка та модель автомобіля: Volkswagen Jetta білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 ;

-дата видачі та повернення автомобіля: 04.08.2024 – 14.08.2024;

-ціна прокату: 1254 грн/день, а всього 12540 грн;.

-розмір грошового завдатку: 400 доларів США;

У розділі «Пошкодження Автомобіля» особливих умов прокату не зазначено жодної інформації. Факт передачі автомобіля наймачу підтверджується підписами сторін у розділах «Передав ТЗ - Наймодавець» та «Прийняв ТЗ - Наймач» (а.с. 14-16).

Згідно копії платіжної інструкції №0.0.3820988964.1 від 14.08.2024 ОСОБА_1 сплатив ФОП ОСОБА_2 6270, 00 грн (а.с. 17).

Відповідачем до відзиву на позовну заяву, надані копії примірника особливих умов прокату договору прокату (оренди) рухомого майна № 5275 від 04.08.2024, який в цілому збігається за змістом із примірником особливих умов прокату, наданого позивачем, за виключенням наступного.

У розділі «Пошкодження Автомобіля» наявний запис «Зчис переднього бамперу – 200 $»./

Крім того, у розділі, який засвідчує факт приймання/повернення автомобіля, відсутній підпис наймача про повернення автомобіля (а.с. 65-67).

Відповідно до ч. 1 ст. 787 ЦК України за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов`язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк.

Однією із особливих рис договору прокату є те, що об`єктом договору прокату може бути лише рухома річ, крім транспортних засобів, щодо яких ЦК України містить окремі положення. Як правило, об`єкт договору прокату використовується для задоволення побутових невиробничих потреб (ч.1 ст. 788 ЦК України).

Отже, найм (оренда) транспортного засобу виділяється в окремий різновид договору найму, виходячи із особливостей його об`єкта, яким є повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо (ч. 1 ст. 798 ЦК України).

У ч. 2 ст. 799 ЦК України визначено, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Частиною 1 ст. 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У правових висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 18.04.2018 року у справі № 753/13595/15-ц, Верховний Суд вказував на те, що глава 58 ЦК України «Найм (оренда)» розташована за таким принципом: спочатку визначаються загальні положення, які поширюються на всі види договорів найму, як то передача речі у користування, якість речі, строк договору найму, права та обов`язки сторін, а потім - спеціальні правила, які стосуються лише окремого різновиду договору найму (прокат, оренда транспортних засобів, найм будівлі або іншої капітальної спори, лізинг). Зазначені окремі договори найму (оренди) регулюються спеціальними нормами глави 58, загальні положення про найм (оренду) застосовуються до них субсидіарно, якщо спеціальними правилами не встановлено інше.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти

За змістом положень частин 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до положень ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Дослідивши договір № 5275 прокату легкового транспортного засобу від 04.08.2024, суд приходить до висновку, що між сторонами було укладено договір найму (оренди) транспортного засобу, який є різновидом договору найму, виходячи із особливостей його об`єкта, яким є транспортний засіб.

Як убачається з умов зазначеного договору, сторонами було погоджено спеціальний порядок оформлення повернення орендованого автомобіля, зокрема шляхом підписання особливих умов прокату, які підтверджують факт передачі транспортного засобу наймодавцеві та його стан на момент повернення. Дотримання такого порядку є істотною умовою договору та має правове значення для визначення подальших майнових наслідків для сторін.

Факт фактичного повернення автомобіля наймачем сам по собі не є достатнім для належного підтвердження виконання договірних зобов`язань, оскільки відповідачем не було здійснено передбачених договором дій щодо документального оформлення такого повернення. При цьому наймач не скористався можливістю зафіксувати свою позицію щодо стану автомобіля чи заявити заперечення щодо наявності або характеру пошкоджень у встановлений договором спосіб.

Посилання позивача на фотознімки транспортного засобу та електронне листування сторін обґрунтовано не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, оскільки такі матеріали не відповідають погодженому сторонами механізму фіксації стану автомобіля та не дають змоги встановити обставини, які мають істотне значення для справи, зокрема час, місце та умови здійснення відповідної фіксації.

За відсутності належного оформлення повернення автомобіля застосування пункту 3.6 договору щодо неповернення суми застави є наслідком невиконання наймачем узятих на себе договірних обов`язків.

Доводи апелянта щодо обов`язковості складення відповідачем відповідного акта не ґрунтуються на умовах договору, оскільки, як прямо передбачено його положеннями, такий акт оформлюється виключно у разі повернення грошової застави. За відсутності підстав для повернення застави обов`язок щодо складення зазначеного акта у відповідача не виникав.

Оскільки вимоги про відшкодування моральної шкоди мають похідний характер від вирішення спору щодо стягнення застави за договором від 04.08.2024 №5275, суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення.

З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ІІПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді Н.П. Пилипчук

В.Б. Яцина