Вирок від 01 квітня 2026 р. у справі №399/42/25 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/150/26 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 369 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2026 м.Кропивницький

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому матеріали кримінального провадження №12024121070000885за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2025 року, яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Камбурліївка, Онуфріївської ТГ Кіровоградської області, громадянин України, українець, освіта середня, неодружений, офіційно непрацевлаштований, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , згідно ст.89 КК України такого, що немає судимостей

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 (один) рік, з покладенням обов`язків, передбачених п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. На підставі п.4 ч.3 ст. 76 КК України додатково покладен обов`язок виконати заходи передбачені пробаційною програмою - «Зміна прокримінального мислення»

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_6

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи вирок суду в частині встановлених фактичних обставин кримінального провадження, просить вирок суду скасувати в частині призначеного ОСОБА_6 покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним за ч.1 ст.369 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі, строком 2 роки. Положення статей 75, 76 КК України не застосовувати. Виключити із вступної частини даного вироку безпідставно зазначені судимості обвинуваченого від 20.04.2016 та 16.12.2019. В іншій частині вирок залишити без зміни. Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції повторно дослідити письмові матеріали кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого. Свої вимоги обґрунтовує тим, що призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та, як наслідок невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке є явно несправедливим через м`якість. Зокрема, при прямій забороні законодавства (ч. 1 ст. 75 КК України) приймати рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням щодо даної категорії злочинів, а також при відсутності будь-яких умов та підстав, передбачених ст.75 КК України, безпідставно застосував зазначені положення. Так, ст. 75 КК України передбачено, що звільнення від відбування покарання з випробуванням допустиме тоді, коли суд, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Однак зазначена норма передбачає ряд виключень та обмежень. Зокрема, в ч. 1 ст. 75 КК України зазначено, що звільнення від відбування покарання з випробуванням не застосовується у випадку засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією та ряд інших правопорушень. Відповідно до положень, викладених у примітці до ст. 45 КК України, кримінальні правопорушення, передбачені корупційними. У зв`язку статтею 369 КК України вважаються з цим, до кримінальних правопорушень, передбачених ст. 369 КК України не застосовуються положення ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покаранням з випробування. Крім того, звільняючи ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням суд першої інстанції не взяв до уваги особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого діяння та, як наслідок призначив обвинуваченому покарання, яке явно несправедливим через м`якість. Так, судом першої інстанції в ході судового розгляду встановлено, що при скоєнні кримінального правопорушення ОСОБА_9 вчинив активні дії, упродовж кримінального процесу, при наявності беззаперечних доказів його винуватості, вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та не розкаявся у скоєному. Судом першої інстанції не встановлено жодної обставини, яка б пом`якшувала покарання обвинуваченого. Також, судом першої інстанції у вступній частині даного вироку безпідставно зазначено судимості обвинуваченого від 20.04.2016 та від 16.12.2019. Під час судового розгляду встановлено, що обвинувачений інших судимостей не має, в обох вищевказаних випадках при призначенні покарання застосовувалися положення ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, у період якого він нові кримінальні правопорушення не вчиняв та умови звільнення від відбування покарання іншим чином не порушував. У зв`язку з цим зазначені судимості вважаються погашеними, а ОСОБА_6 в силу положень ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості. Враховуючи викладене зазначені судимості мають бути виключені з вступної частини вироку. Отже, безпідставне застосування судом положень ст. 75 КК України при призначенні ОСОБА_6 покарання, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 413 КК України являється неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок районного суду скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги його пояснення, де він зазначав, що не пропонував нікому неправомірної вигоди. Суд першої інстанції не звернув уваги, що щодо нього була здійснена провокація вчинення злочину, адже не було підстав давати неправомірну вигоду працівнику поліції, оскільки в момент коли він до нього підійшов, він завершував складати матеріали в справі про адміністративне правопорушення. Так, ОСОБА_10 погукав його відійти від поліцейського ОСОБА_11 та, вимкнувши при цьому нагрудну бодікамеру, користуючись його неграмотністю, попрохав його, щоб він запропонував декілька разів на камеру 5000 грн. і після цього він зможе піти додому. Також суд не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_12 , який під час допиту в судовому засіданні пояснив, що він не чув як ОСОБА_13 пропонував поліцейському хабар. Поліцейський ОСОБА_14 запропонував йому бути свідком та повідомив, що ОСОБА_13 пропонував поліцейським хабар. Натомість судом було безпідставно проігноровано, що поліцейський ОСОБА_15 не зміг пояснити суду за не вчинення яких його дій йому було запропоновано 5000 грн. Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги під час розгляду даної справи відеозапис з нагрудної бодікамери поліцейського як доказ його вини, не взявши до уваги аргументи захисника, що під час досудового розслідування не було надано доказів отримання поліцейськими 20.12.2024 ОСОБА_14 та ОСОБА_16 нагрудних бодікамер. Також судом проігноровано, що в даному протоколі зазначено, що ОСОБА_6 , звертаючись до працівників поліції запитує в останніх про можливість «рєшить», не конкретизуючи при цьому, що саме він мав на увазі. Крім того зазначено, що він, вже після того, як поліцейські почали складати адміністративні матеріали, підходив до службового автомобіля пропонував «домовитись», також грошові кошти у розмірі 5000 грн., і на запитання працівників поліції за що ОСОБА_17 пропонує вказану суму, він відповів, що це пов`язано з зупинкою його транспортного засобу. Суд безпідставно взяв до уваги подану прокурором копію витягу з журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації СПД № 1 (смт Онуфріївка), в якому міститься інформація, про те, що поліцейські ОСОБА_14 та ОСОБА_18 отримали 20.12.2024 бодікамери та їхні серійні номери. Проте, суд не взяв до уваги, що вказана, інформація не узгоджується з направленням начальника СПД № 1 (с. Онуфріївка) ВП № 1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 02.01.2025, в якому зазначено, що направляються оптичні диски з файлами відеозаписів з нагрудного портативного пристрою, однак не зазначено ані серійних номерів бодікамер, які були направлені, ані даних поліцейських з камер яких було знято події 20.12.2024 року. Також суд взяв до уваги як доказ протокол огляду предмету від 04.01.2025, де зазначено, що предметом огляду є оптичні диски з файлами відеозаписів відзняті працівниками РПП СПД № 1 (с. Онуфріївка) ВП № 1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області 20.12.2024, натомість в судовому засіданні поліцейський ОСОБА_14 повідомив, що камера у нього була вимкнена. Судом першої інстанції також було безпідставно проігноровано, що в протоколі огляду місця події було вказано час складання: 22 год 52 хв, натомість, відеофіксація огляду місця події (що підтверджено дослідженому судовому засіданні відеозапису) починається о 23 год. 57 сек. Отже, судом першої інстанції неправильно кваліфіковано його дії за ч. 1 ст. 369 КК України, не враховуючи, при цьому, що ані мети, ані мотиву у вчиненні даного злочину не доведено: пропозиції 5000 грн. поліцейським за не складання адміністративних матеріалів щодо нього з метою не притягнення до адміністративної відповідальності. І відповідно в його діях немає складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним за те, що він 20.12.2024 здійснив пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії, з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Так, 20.12.2024, близько 21 години 00 хвилин, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, інспектори з реагування патрульної поліції СПД № 1 (сел. Онуфріївка) відділення поліції № 1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_11 та ОСОБА_19 перебували на чергуванні на ділянці дороги по вулиці Центральна села Камбурліївка Онуфріївської селищної територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області та діючи згідно з вимог чинного законодавства зупинили автомобіль марки «ВАЗ 2106», державний номерний знак НОМЕР_1 , у зв`язку з тим, що водій під час здійснення зміни напрямку руху, не ввімкнув відповідний покажчик повороту, що є порушенням п.9.2.Б Правил дорожнього руху України. Для фіксування правопорушення, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху, 20.12.2024 поліцейським з реагування патрульної поліції СПД №1 (с. Онуфріївка) відділення поліції № 1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_19 здійснено зупинення вказаного транспортного засобу та поліцейським ОСОБА_11 застосовано превентивний захід: застосування технічного приладу, що має функції відеозапису - цифрової нагрудної відеокамери закріпленої на форменому одязі. Наблизившись до вказаного автомобіля, та при перевірці документів, встановлено, що водієм автомобіля марки «ВАЗ 2106» державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_20 є ОСОБА_6 . На пропозицію працівників поліції водій відмовився від проходження освідування на місці для визначення стану алкогольного сп`яніння, що є порушенням Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також, працівниками поліції встановлено, що ОСОБА_6 під час здійснення зміни напрямку руху, не ввімкнув відповідний покажчик повороту, що є порушенням п.9.2.Б Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП - Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування. Крім того, ОСОБА_6 не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (посвідчення взагалі не видавалося), що є порушенням п.2.1А Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Після цього, ОСОБА_11 розпочато розгляд справи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.122, ч.2 ст.126 та ч.1 ст.130 КУпАП з метою подальшого складання відповідних адміністративних матеріалів, про що відразу повідомлено ОСОБА_6 . В цей час, в ОСОБА_6 виник прямий злочинний умисел на надання неправомірної вигоди службовій особі за безперешкодне залишення ним місця вчинення адміністративного правопорушення, не складання щодо нього протоколів про адміністративні правопорушення та уникнення притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч.2 ст. 126 та ч.1 ст. 130 КУпАП. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_6 , діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, усвідомлюючи, що є службовими особами, перебуваючи на узбіччі дороги поблизу будинку № 138 по вулиці Центральна, села Камбурліївка Онуфріївської селищної територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області спершу, у присутності обох поліцейських запитав "можливо вирішимо питання", на що працівники поліції попередили його про кримінальну відповідальність за ст. 369 КК України. Згодом, ОСОБА_6 продовжуючи свій злочинний умисел та протиправні дії підійшов до працівника поліції ОСОБА_11 , який здійснював процесуальні дії щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення та висловив пропозицію про надання поліцейським неправомірної вигоди у розмірі 5000 (п`яти тисяч) гривень з метою уникнення від адміністративної відповідальності, про що вказаним працівником поліції ОСОБА_6 в чергове попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 369 КК України. Отже, ОСОБА_6 , будучи неодноразово попередженим працівником поліції про кримінальну відповідальність за ст. 369 КК України висловив пропозицію про надання вказаному працівнику поліції неправомірної вигоди в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень. Відмовившись від пропозиції неправомірної вигоди, поліцейські здійснили усне повідомлення на лінію 102 про вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ст.369 КК України, яке зареєстровано до ІТС ІПНП відділення поліції № 1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Заслухавши доповідача, в дебатах прокурора,який підтримав подану апеляційну скаргу та просив апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_8 , які просили задовольнити подану апеляційну скаргу обвинуваченого та залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.

Досліджені судом першої інстанції та покладені в основу вироку докази є належними та допустимими, оцінені судом в їх сукупності з точки зору їх достатності і взаємозв`язку, які підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_21 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, а саме у пропозиції надання неправомірної вигоди службовій особі за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого службового становища.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, характеризується трьома альтернативними діями: пропозицією надати неправомірну вигоду; обіцянкою надати неправомірну вигоду; наданням такої вигоди за вчинення або не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Відповідно до вимог закону України про кримінальну відповідальність та усталеної судової практики кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, є закінченим з моменту, коли винний запропонував чи пообіцяв надати неправомірну вигоду службовій особі, а остання усвідомила цю інформацію, або коли службова особа прийняла хоча б частину наданої неправомірної вигоди.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому правопорушенні не визнав, пояснивши, що 20.12.2024 близько 21.00-22.00 год. він їхав з роботи додому, з ним був товариш, який перебував у стані алкогольного сп`яніння. Він алкоголь не пив, лише безалкогольне пиво у банці. По дорозі його зупинили працівники поліції з підстав, що ним не був увімкнений поворот та зазначили, що у нього наявні ознаки алкогольного сп`яніння, на що він повідомив, що випив банку пива безалкогольного. Наголошував, що він у машині везе п`яного чоловіка. Він відмовився проходити тест на виявлення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, але не відмовлявся їхати в ЦРЛ. Про ці всі порушення працівники поліції його повідомили та сказали, що будуть складати відповідні протоколи. У нього також було відсутнє посвідчення водія. Додав, що поліцейський ОСОБА_19 покликав його за авто і запропонував вирішити питання, а саме, щоб він іншому поліцейському запропонував 5000 грн і пару разів це йому повторив. Тому він і сказав поліцейському ОСОБА_11 про 5000 грн двічі, але мови про хабар не було, поліцейський у відповідь зазначив, що це кримінальна відповідальність, і після цього останній почав дзвонити по телефону та склав протокол. При цьому, зазначив, що у нього не було грошей у сумі 5000 грн. Приїхала Світловодська СОГ і почали складати документи. Додав, що перебував у стресі, оскільки його зупинили працівники поліції, а у нього відсутнє посвідчення водія і він не мав поняття, що він мав на увазі коли говорив поліцейському про 5000 грн. ОСОБА_19 знає зі школи, тому йому довіряв. Пропонував кошти поліцейському не за протокол, оскільки цей протокол поліцейський вже почав складати, а за те, щоб просто відігнати машину додому. Після того, як поліцейський ОСОБА_11 сказав, що це кримінальна відповідальність, він задумався, що за це щось буде, але повторив вдруге, оскільки послухав ОСОБА_19 . Проте, ОСОБА_11 2-3 рази повторив, що це кримінальна відповідальність. ОСОБА_19 він нічого не пропонував.

В той же час, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції перевірив показання обвинуваченого щодо його заперечення стосовного вчиненого, та дійшов висновку про їх необґрунтованість, оскільки вони не узгоджуються із сукупністю зібраних, перевірених та оцінених доказів по справі, які спростовують зазначені показання обвинуваченого.

Так, будучи допитаним в суді першої інстанції свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що 20.12.2024 близько 20:00-21:00 год. вийшов на вулицю та побачив поліцейського Кислицького, який запросив бути свідком, пояснивши, що зупинили ОСОБА_22 без документів, і що він випив ІСЕ (айс), і що він говорив, що випив його ще вдень, чи був цей напій алкогольний чи неалкогольний свідкові невідомо. Обвинувачений був на авто марки Жигулі. Стояли чекали, оскільки викликали опер групу. Був присутній ОСОБА_23 . Він особисто чув розмову обвинуваченого з поліцейським з приводу вживання спиртних напоїв за кермом та керування транспортним засобом без посвідчення водія. А з приводу хабара, він особистого нічого не чув. Лише під час того, як приїхала опер група, почув як обвинувачений казав, що пропонував кошти поліцейському. Він підписував документи, які йому надавалися для підпису як свідка.

Допитаний судом першої інстанції як свідок інспектор РПП СПД №1 ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП, ОСОБА_11 , зазначив, що зупинили обвинуваченого за порушення ПДР України, встановили наявні ознаки алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому порядку обвинувачений відмовився, зазначивши, що все одно покаже. Присутні були обвинувачений, свідок та його колега поліцейський ОСОБА_14 . Обвинувачений зазначав неодноразово «давай порішаємо», щоб не складати протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, тобто, щоб не притягувати його до адміністративної відповідальності, та пропонував за це 5000 грн, все зафіксовано на відеозаписі бодікамери поліцейського. У відповідь йому зазначалося неодноразово про те, що це кримінальна відповідальність. Самі гроші у вказаній сумі обвинувачений не показував. Поліцейським ОСОБА_14 щодо ОСОБА_6 була винесена постанова за ч.2 ст. 122 КУпАП та складений протокол за ч.1 т. 130 КУпАП. Коли приїхала СОГ, то відбувалося документування кримінального правопорушення. Вся подія фіксувалася на бодікамеру поліцейського від моменту зупинки транспортного засобу. Бодікамеру поліцейські отримують за місцем роботи після проведення відповідного інструктажу, під підпис у відповідному журналі із зазначенням дати, часу отримання та повернення, номеру камери. Перевіряється справність пристрою. Відео з камери перекидається на ПК і за необхідності на DVD копіюють.

Свідок ОСОБА_19 , поліцейський з РПП СПД №1 смт Онуфріївка, в судовому засіданні пояснив, що 20.12.2024 він разом із поліцейським Онипсенком патрулювали в с. Камбурліївка, рухався ВАЗ 2106 по вул. Центральній в с. Камбурліївка з порушенням ПДР України (не увімкнув лівий поворот), здійснювалася відео фіксація, у т.ч. на відео реєстратор. Зупинивши автомобіль, встановили особу водія, яким виявився гр. ОСОБА_6 , в ході спілкування з ним встановили ознаки алкогольного сп`яніння та те, що останній керував без посвідчення водія. ОСОБА_6 погодився пройти тест на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Проте, в подальшому відмовився проходити тест, зазначивши, що випив пиво, відмовився проходити тест і в ЦРЛ. Потім почав говорити про вирішення даного питання, а саме, щодо не складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, на що йому було повідомлено та попереджено про кримінальну відповідальність за такі пропозиції. Почали складати щодо ОСОБА_13 протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, і останній почав пропонувати 5000 грн поліцейському ОСОБА_11 за не складання вказаних матеріалів, а не за те, щоб авто не ставити на штраф майданчик, про що його попереджено про кримінальну відповідальність, проте ОСОБА_6 не реагував, тому була викликана СОГ через 102. ОСОБА_6 не демонстрував ці 5000 грн, лише пропонував їх. Бодікамера фіксувалася в ОСОБА_11 , і цього було достатньо. Бодікамери отримують зранку за місцем роботи під підпис у відповідному журналі. Камери перевіряються на їх стан та рівень зарядки, здають камери також під підпис та на ПК скидують відео, після чого камери передають новій бригаді. ОСОБА_6 запитував у нього, як вирішити питання, на що останній сказав йому, щоб пішов до колеги, оскільки у нього фіксується бодікамера. Коли приїхала СОГ, то вони складали протокол.

Вище зазначені показання свідків, на думку суду апеляційної інстанції, є послідовними за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх достовірності, спростовують твердження сторони захисту до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та провокацію з боку працівника правоохоронного органу та підтверджені іншими наявними в провадженні доказами, а саме даними:

-протоколу огляду місця події від 20.12.2024, яким встановлено, що на підставі повідомлення про обіцянку неправомірної вигоди, в присутності понятих та за участі ОСОБА_6 із застосуванням технічних засобів фіксації, проведено огляд ділянки поблизу приватного домоволодіння №168 по вул. Центральній с. Камбурліївка Онуфріївської ТГ, де виявлено легковий автомобіль марки ВАЗ 2106 з днз НОМЕР_2 та службовий автомобіль працівників з РПП СПД №1 (смт Онуфріївка) ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, який в ході патрулювання зупинив вищевказаний транспортний засіб під керуванням ОСОБА_6 за порушення ПДР. Під час спілкування з останнім встановлено в нього ознаки алкогольного сп`яніння. Запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на Драгері, від чого ОСОБА_6 відмовився та запропонував працівникам поліції неправомірну вигоду у розмірі 5000 грн. Незважаючи на неодноразові попередження про кримінально-протиправний характер такої пропозиції, ОСОБА_6 продовжив пропонувати працівникам поліції грошові кошти та підтвердив у своїх показах факт неодноразової пропозиції неправомірної вигоди працівникам поліції за не притягнення його до адміністративної відповідальності. Протокол підписано усіма учасниками слідчої дії, у т.ч. ОСОБА_6 . Вищезазначене підтверджується і відеозаписом огляду місця події від 20.12.2024 з якого, зокрема, встановлено, що ОСОБА_6 зазначав про те, що пропонував 5000 грн, 2-3 рази пропонував, хотів на місці вирішити питання та якби працівники поліції погодилися, то він би дав їм ці гроші (а.с.48-51), (а.с.52);

-оптичних дисків з файлами відеозаписів з камер працівників поліції (а.с.64), зокрема, встановлено, що ОСОБА_6 запитував у працівників поліції чи пишеться нагрудна камера поліцейського (21:25), на що останні відповіли про те, що ведеться відеофіксація. Неодноразово пропонував вирішити питання. Працівники поліції обоє пояснювали та роз`яснювали ОСОБА_6 про те, що за пропозицію неправомірної вигоди є кримінальна відповідальність (21:28:29). О 21:34:22, 21:54:18 ОСОБА_6 пропонує поліцейському ОСОБА_11 домовитися, що він дасть 5000 грн за те, що його зупинили, щоб не складали протокол, зазначав, що більше подібне не повториться. На що поліцейський зазначив, що це пропозиція неправомірної вигоди працівнику поліції і за це є кримінальна відповідальність, що було зрозуміло для ОСОБА_6 і, що будуть складені відповідні адміністративні матеріали, що теж було зрозуміло для ОСОБА_6 . О 21:45:36 останній підтверджує те, що він хотів дати працівникам поліції неправомірну вигоду, щоб щодо нього не складали адміністративні матеріали за керування транспортним засобом без посвідчення водія та в стані алкогольного сп`яніння. О 22:01:16 поліцейський ОСОБА_11 заявляє в поліцію про пропозицію йому 5000 грн. Вказані оптичні диски з файлами відеозаписів з нагрудного портативного пристрою відеофіксації працівників РПП СПД №1 (смт Онуфріївка) ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, які були відзняті 20.12.2024 під час зупинки транспортного засобу ВАЗ 2101 (2106) днз НОМЕР_2 , направлені слідчому начальником СПД №1 (смт Онуфріївка) ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області. 02.01.2025 №45/114-1-2025 (а.с.61) оглянуті слідчим та складений протокол огляду предмету від 04.01.2025 (а.с.62-63), та визнані речовими доказами відповідно до постанови слідчого від 03.01.2025 (а.с.77);

-інформації СПД №1 (смт Онуфріївка) ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області (а.с.56) доводиться те, що поліцейські ОСОБА_11 та ОСОБА_19 20.12.2024 отримували службовий автомобіль на робочу зміну;

- копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №584746 від 20.12.2024 де зазначено, що стосовно ОСОБА_6 поліцейським ОСОБА_19 винесено постанову за ч.2 ст. 126 та ч.2 ст. 122 КУпАП за порушення ПДР України, а саме, що 20.12.2024 о 21:14 год. в с. Камбурліївка по вул. Центральній під час зміни напрямку руху не увімкнув відповідний показник повороту ліворуч, не мав права керування транспортним засобом та накладено адміністративне стягнення (а.с.58);

- копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ВПР1 №201394 від 20.12.2024, складеного інспектором СПД №1 (смт Онуфріївка) ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області капітаном поліції ОСОБА_11 стосовно ОСОБА_6 , відповідно до якого 20.12.2024 о 21:14 год. водій ОСОБА_6 в с. Камбурліївка по вул. Центральна 138 Олександрійського району Кіровоградської області керував автомобілем ВАЗ модель 2106 реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. В подальшому водій ОСОБА_6 відсторонений від права керування даним транспортним засобом, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.59). Вказані документи визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні (а.с.60).

Колегія суддів зазначає, що показання працівників поліції повністю узгоджуються з відеозаписом, долученим до матеріалів кримінального провадження, на якому чітко зафіксовано момент спілкування обвинуваченого з працівниками поліції, його поведінку, характер висловлювань, емоційний стан та наполегливе висловлення пропозиції грошової винагороди за не притягнення до відповідальності.

Відеозапис є безперервним, містить чітке зображення та звук, і відповідно до вимог ст. 99 КПК України є належним, допустимим і достовірним доказом. З нього беззаперечно вбачається, що будь-яких ознак провокації чи підбурювання до протиправних дій з боку працівників поліції не було – останні діяли спокійно, у межах своїх службових повноважень, дотримуючись законодавства.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не встановлено.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що із встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження та досліджених доказів відсутні підстави стверджувати про те, що пропозиція надання неправомірної вигоди була здійснена внаслідок провокування ОСОБА_6 до вчинення злочину з боку працівників правоохоронних органів.

Колегія суддів не погоджується з твердженнями ОСОБА_6 про наявність провокації на вчинення злочину, з наступних міркувань.

Так, для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів судова практика виробила змістовний та процесуальний критерії. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Для встановлення факту провокації злочину визначальним є з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.

Вказані вимоги узгоджуються з практикою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04.09.2025, справа № 206/4419/17, де також зазначено, що судовій практиці Верховного Суду та практиці ЄСПЛ чітко розмежовуються захист від провокації із запереченням факту вчинення злочину загалом.

Так, у своєму рішенні від 08 липня 2021 року у справі «Берлізев проти України» (параграф 45) ЄСПЛ зазначив, що з точки зору фактів не є послідовним заперечення вчинення злочину та одночасне висунення обвинуваченим скарги, що його спровокували його вчинити. Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників правоохоронних органів. Отже, у своєму рішенні ЄСПЛ констатував, що захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників правоохоронних органів.

У даному ж кримінальному провадженні таких ознак не встановлено. Із матеріалів справи, а також з відеозапису, долученого до кримінального провадження та безпосередньо дослідженого судом, чітко вбачається, що працівники поліції діяли в межах своїх службових повноважень, не проявляли будь-яких ініціатив чи спроб схилити обвинуваченого до протиправних дій, не застосовували психологічного тиску чи навіювання. Відеозапис є безперервним, має належну якість зображення та звуку, з нього видно, що поведінка поліцейських була спокійною, врівноваженою, коректною, тоді як сам ОСОБА_6 висловив пропозицію надання неправомірної вигоди з власної ініціативи, повторював її неодноразово, наполягав на її прийнятті та не відмовився від свого наміру навіть після відмови працівників поліції.

Таким чином, жодних об`єктивних даних, які б свідчили про провокаційний характер дій працівників поліції, судом не встановлено. Навпаки, їхня поведінка відповідала вимогам закону, а наявні докази – зокрема протокол огляду місця події, матеріали відеозапису – свідчать про добровільність, усвідомленість та ініціативність дій самого обвинуваченого.

Слід зазначити, що з показань у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_6 видно, що він свою винуватість у наданні неправомірної вигоди працівнику поліції не визнавав, однак постійно наголошував на провокації злочину щодо нього.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вказані обставини виключають будь-яку провокацію з боку правоохоронних органів.

Наведене також узгоджується з позиціями Верховного Суду, викладених у постановах від 08 грудня 2022 року у справі № 466/9812/16-к (провадження № 51-3021 км 22) та від 04 вересня 2025 року у справі № 206/4419/17 (провадження № 51-2038 км 22).

Протокол огляду місця події також в обвинуваченого викликає сумніви у достовірності, оскільки є розбіжності у часі його складання від 20.12.2024 – 22:52 та часу його відео фіксації – 23:57. Проте даний документ оцінений судом першої інстанції у сукупності з іншими доказами, які узгоджуються між собою, а тому не викликають сумнівів у їх достовірності. На переконання колегії суддів протокол огляду місця події, відповідає вимогам ст. ст. 84-86 КПК України щодо його належності та допустимості, оскільки отриманий у порядку, встановленому КПК України.

Щодо доводів стосовно визнання недопустимим доказом даних відеофіксації, оскільки не було надано доказів отримання поліцейськими 20.12.2024 ОСОБА_14 та Онинсенком нагрудних бодікамер, то місцевий суд оцінював їх у сукупності з іншими доказами, які були ретельно перевірені судом, який з дотриманням вимог КПК України проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши у вироку достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Так, із копії журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації СПД №1 (смт Онуфріївка) вбачається, що 20.12.2024 поліцейські ОСОБА_19 та ОСОБА_11 отримали у справному стані бодікамери та повернули їх 21.12.2024 відповідальній особі (рядки 1928, 1929), якою згідно з наказом від 24.10.2024 №730 є ОСОБА_24 , а вразі його відсутності ОСОБА_25 (а.с.122-124, 125). Вказаними документами доводиться законність отримання та використання вищезазначеними поліцейськими нагрудних портативних відеореєстраторів 20.12.2024 під час патрулювання території Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області.

Є не обґрунтованими доводи обвинуваченого про те, що суд не взяв до уваги, що у копії витягу з журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації СПД № 1 (смт Онуфріївка) міститься інформація, що поліцейські ОСОБА_14 та ОСОБА_18 отримали 20.12.2024 бодікамери та їхні серійні номери, проте ця інформація не узгоджується з направленням начальника СПД № 1 (с. Онуфріївка) ВП № 1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 02.01.2025, в якому зазначено, що направляються оптичні диски з файлами відеозаписів з нагрудного портативного пристрою, однак не зазначено ані серійних номерів бодікамер, які були направлені, ані даних поліцейських з камер яких було знято події 20.12.2024 року, так як головним є сам відеозапис, який зафіксував правопорушення, а не технічні дані пристрою в супровідних паперах. Якщо з відео чітко зрозуміло, хто, де і коли проводив зйомку, відсутність номера в листі не спростовує факт події.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно обґрунтування позиції захисту про визнання недопустимим доказом даних відеофіксації, оскільки поліцейський ОСОБА_19 не здійснював відео фіксацію на свою бодікамеру, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Із матеріалів відеофіксації судом встановлено, що поліцейський ОСОБА_11 складав адміністративний матеріал щодо обвинуваченого за ч.1 ст. 130 КУпАП та на його бодікамеру здійснювалася безперервна відеофіксація правопорушення, на якій і зафіксовано пропозицію ОСОБА_6 надання поліцейському неправомірної вигоди за не складання щодо нього адміністративних матеріалів.

В той же час, під час винесення поліцейським ОСОБА_19 постанови від 20.12.2024 серії ББА №584746 щодо обвинуваченого за ч.2 ст.122 КУпАП, то здійснювалася відеофіксація на нагрудну бодікамеру зазначеного поліцейського, про що свідчать досліджені судом матеріали відеофіксацій (а.с.64).

Посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі щодо того, що поліцейський ОСОБА_19 покликав його за авто і запропонував вирішити питання, а саме, щоб він іншому поліцейському запропонував 5000 грн та пару разів це повторив і міг би йти додому, не підтверджені жодними доказами.

Так, дослідженими письмовими доказами сторони обвинувачення, у т.ч. матеріалами відеофіксації, повністю доводиться те, що обвинувачений ОСОБА_6 , будучи неодноразово попередженим працівником поліції про кримінальну відповідальність за ст. 369 КК України, не звертаючи уваги на вказані попередження за висловлення пропозиції про надання неправомірної вигоди службовій особі, усвідомлено та цілеспрямовано декілька разів пропонував поліцейському 5000 грн за не складання адміністративних матеріалів щодо нього з метою не притягнення його до адміністративної відповідальності, зазначав про свій тяжкий матеріальний стан, наявність кредитів, витрат на адвокатів тощо. При цьому, поводився спокійно та впевнено.

Тобто, відбувся факт висловлення пропозиції, яка була почута і зрозуміла працівниками поліції, хоча й жодних дій щодо фізичної передачі коштів не відбувалося, а відтак мав місце закінчений злочин у формі пропозиції надання неправомірної вигоди.

Не погоджується колегія суддів з доводами сторони захисту про те, що в матеріалах справи відсутні докази стосовно того, за що пропонував ОСОБА_26 неправомірну вигоду працівникам поліції, оскільки відеозаписом з нагрудної камери поліцейського ОСОБА_11 , який був предметом дослідження суду, а також протокол огляду вказаного оптичного диска засвідчено факт пропозиції ОСОБА_27 неправомірно вигоди у виді 5 000 грн працівникам поліції за не оформлення матеріалів адміністративної справи.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку сукупності доказів, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, правильно встановив обставини кримінального правопорушення, надав правильну правову кваліфікацію діям обвинуваченого та поза розумним сумнівом прийшов до обґрунтованого та належним чином мотивованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, оскільки встановив, що останній вчинив умисні дії, що виразились у пропозиції надати службовій особі неправомірну вигоду.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів не встановила істотних порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів, як не встановила і підстав для визнання доказів недопустимими.

За таких обставин, колегією суддів не встановлено правових підстав для скасування оскаржуваного вироку, з урахуванням доводів, зазначених в апеляційній скарзі обвинуваченого.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі місцевий суд, відповідно до вимог статей 65-67 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином; конкретні обставини кримінального провадження, позицію сторін кримінального провадження щодо міри покарання, відсутність обставин, які б обтяжували його покарання; дані які характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що він працює не офіційно, позитивно характеризується, та визначив його у виді обмеження волі. Також взяв до уваги те, що останній притягувався до кримінальної відповідальності, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують його покарання, в зв`язку з чим прийшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання та звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку відповідно до ст. 75 КК України.

Водночас, доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, на думку колегії суддів, є слушними.

Відповідно до примітки ст. 45 КК України визначено перелік статей, які відповідно до цього Кодексу є корупційними кримінальними правопорушеннями, до яких, також віднесено кримінальне правопорушення, передбачене положеннями ст. 369 КК України.

Як вбачається із оскаржуваного вироку та матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч.1 ст.369 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1,2 ч.1 ст.76 КК України.

В той же час, згідно положень ч. 1 ст. 75 КК України, звільнення осіб від відбування покарання з випробуванням, може бути застосовано судом, крім випадків, засудження за корупційне кримінальне правопорушення. У відповідності з приміткою до ст. 45 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 369 КК України є корупційним.

Отже, призначаючи ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції не прийняв до уваги обмеження, встановлені в ч. 1 ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб, які вчинили злочин, визначений, як корупційне кримінальне правопорушення, що в свою чергу призвело до неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та відповідно до ст. 409 КПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового вироку на підставі ст.420 КПК України.

Колегія суддів, призначаючи обвинуваченому покарання за ч.1 ст. 369 КК України у відповідності до положень ст.ст.50, 65 КК України враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який в силу ст.89 КК України, такий, що немає судимостей, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, згідно досудової доповіді виправлення ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне призначити йому покарання у виді штрафу у межах, установлених санкцією статті ч.1 ст.369 КК України, яке, на думку колегії суддів буде достатнім та необхідним для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення нових злочинів.

В той же час, також судом першої інстанції у вступній частині даного вироку безпідставно зазначено судимості обвинуваченого, а саме посилання не те, що ОСОБА_6 раніше судимий: 20.04.2016 Онуфріївським районним судом Кіровоградської області за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік та 16.12.2019 Онуфріївським районним судом Кіровоградської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Так, під час судового розгляду встановлено, що обвинувачений в силу ст.89 КК України, судимостей не має, в обох вищевказаних випадках при призначенні покарання застосовувалися положення ст. 75 КК України, відповідно до яких ОСОБА_6 був звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, та у період якого останній нові кримінальні правопорушення не вчиняв та умови звільнення від відбування покарання іншим чином не порушував. У зв`язку з цим зазначені судимості вважаються погашеними, а ОСОБА_6 в силу положень ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги прокурор та обвинуваченого підлягають частковому задоволенню, а вирок суду стосовно ОСОБА_6 скасуванню в частині призначеного покарання, з ухваленням нового вироку.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 420, 615 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2025 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасувати.

Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України та призначити покарання у виді штрафу, а саме в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.

Виключити із вступної частини вироку Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2025 року посилання на те, що ОСОБА_6 раніше судимий: 20.04.2016 Онуфріївським районним судом Кіровоградської області за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік та 16.12.2019 Онуфріївським районним судом Кіровоградської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

В іншій частині вирок залишити без зміни.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

СУДДІ: