Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №199/4354/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/121/26 Справа № 199/4354/24 Суддя у 1-й інстанції - РУДЕНКО В. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №199/4354/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб уповноважений на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», про визнання права іпотекодержателя, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» - адвоката Скребець Олександра Сергійовича на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 березня 2025 року про зупинення провадження у справі, постановлену у складі судді Руденко В.В.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб уповноважений на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» про визнання права іпотекодержателя.

У грудні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Макаренко О.А. подав клопотання про зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справи №199/6781/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його ліквідацію, третя особа Сербінова О.А. про визнання договору відступлення прав вимоги частково недійсним, на підставі п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 березня 2025 року зупинено провадження по цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб уповноважений на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» про визнання права іпотекодержателя, до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справи №199/6781/21.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» - адвокат Скребець О.С. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що ухвала суду постановлена з неправильним застосуванням судом першої інстанцій норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, з ухвали Верховного Суду від 20 листопада 2024 року вбачається, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року по справі №199/6781/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2024 року залишено без змін.

При цьому відповідно до ст. 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Тобто постанова Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року по справі № 199/6781/21 набрала законної сили 16 жовтня 2024 року.

Не погодившись із рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 травня 2024 року, постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2024 року, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі відкрито касаційне провадження, проте питання про зупинення виконання рішення суду (ухвали) або зупинення його дії, не вирішувалось.

Таким чином, зважаючи на те, що оскарження у касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції, рівно як і відкриття касаційного провадження, не є процесуальною підставою в сенсі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України для зупинення провадження по даній справі, то клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.

Зазначає, що необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що призведе до порушення п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснювати швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Враховуючи вищезазначене та той факт, що рішення по справі № 199/6781/21 набрало законної сили 16 жовтня 2024 року зупинення даної справи не було взагалі. Судом першої інстанції було безпідставно зупинено провадження у даній справі на підставі п.6 ч.1 ст.253 ЦПК України.

Суд першої інстанції не пересвідчився щодо існування зв`язку між справами, в матеріалах справи відсутня позовна заява, рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду по справі №199/6781/21, тому суд першої інстанції був позбавлений можливості встановити обставини щодо існування зв`язку між справами. При цьому ОСОБА_1 не оскаржується договір іпотеки, як і не оскаржувався договір відступлення права вимоги за договором іпотеки.

У зв`язку із чим просив суд ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 березня 2025 року про зупинення провадження у справі скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до положень частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у цій справі на підставі п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд першої інстанції послався на те, що, на думку суду, вирішення справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його ліквідацію, третя особа ОСОБА_2 про визнання договору відступлення прав вимоги частково недійсним, суттєво вплине на судовий розгляд в частині оцінки певних обставин (фактів), які є предметом спору цивільної справи за позовом ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб уповноважений на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» про визнання права іпотекодержателя.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Право на ефективний судовий захист закріплено у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі – Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Положеннями частини першої статті 251 ЦПК України передбачено ряд підстав для зупинення провадження, який є вичерпним.

Так, зокрема, пунктом 6 частини першої вищевказаної норми права передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, – до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі – це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Відповідно до ст.252 ЦПК України зупинення провадження у справі є правом суду, а не обов`язком.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно п.5 ч.1 ст.253 ЦПК України провадження у справі в цьому випадку зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Наявність передбачених статтею 252 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті – неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Варто враховувати, що відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Встановлено, постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року по справі №199/6781/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2024 року залишено без змін.

Відповідно до ст. 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Тобто постанова Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року по справі № 199/6781/21 набрала законної сили 16 жовтня 2024 року.

Ухвалою Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2024 року у справі №199/6781/21 відкрито касаційне провадження.

При цьому, в ухвалі Верховного Суду від 20 листопада 2024 року про відкриття касаційного провадження питання про зупинення виконання рішення суду (ухвали) або зупинення його дії, не вирішувалось.

У даному випадку, відкриття Верховним Судом касаційного провадження у справі №199/6781/21, по якій оскаржуване рішення суду набрало законної сили, не може бути перешкодою для розгляду даної цивільної справи.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.

Правові висновки щодо необхідності зазначення обґрунтування зупинення провадження у справі та необхідності дотримання розумних строків розгляду справи зазначені у Постанові Верховного Суду у справі №308/5006/16-ц від 27 лютого 2019 року та у Постанові Верховного Суду у справі №1522/27468/12 від 07 листопада 2018 року.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Розумність строків розгляду справи згідно зі ст.2 ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями - доступ до суду.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування у стані невизначеності учасників процесу (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).

Судом першої інстанції, в оскарженій ухвалі не наведено та не розкрито мотивів та підстав, з яких суд дійшов висновку саме про об`єктивну неможливість розгляду даної цивільної справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення судом перевірки законності та обґрунтованості позовних вимог до розгляду іншої справи.

Висновок суду про зупинення провадження у цій справі є передчасним, оскільки матеріали даної цивільної справи не містять навіть копії позову, який розглядається у справі №199/6781/21, рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, з яких можливо встановити наявність підстав для прийняття оскарженої ухвали суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що представником відповідача не доведена об`єктивна неможливість розгляду даної справи до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі №199/6781/21.

Крім того, колегія суддів зауважує, що у даному випадку зупинення провадження призведе до затягування строків розгляду справи і є процесуально недоцільним.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції свої висновки щодо наявності встановлених процесуальним законом підстав для зупинення провадження у даній справі належним чином не мотивував, не обґрунтував причинно-правовий зв`язок, який виражається у тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи, а лише констатував існування іншого провадження, дійшовши передчасного висновку про зупинення провадження у справі.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 березня 2025 року про зупинення провадження у справі скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» - адвоката Скребець Олександра Сергійовича — задовольнити.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 березня 2025 року про зупинення провадження у справі №199/4354/24 — скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2026 року.

Судді: