Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №175/11062/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1037/26 Справа № 175/11062/25 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О.Г. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.,

розглянувши без повідомлення учасників справи у м. Дніпро апеляційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, визнання права власності (суддя першої інстанції Васюченко О.Г.),

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовомдо ОСОБА_3 про поділ майна, визнання права власності.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто заявнику.

Із вказаною ухвалою суду не погодилась позивачка, та через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скарга мотивована тим, що докази, які подані до позовної заяви, містять повну інформацію про колишніх та теперішніх власників квартири. Подана у позовній заяві заява про забезпечення позову містить усі необхідні відомості та підстави та повністю відповідає вимогам ст. ст. 149-152 ЦПК України. Законом не заборонено подання таких клопотань та заяв у позовній заяві та відсутня вимога щодо обов`язкового окремого їх оформлення поза позовною заявою.

ОСОБА_2 просила ухвалу суду від 01 вересня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпровського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року визначено склад колегії суддів під головуванням судді Новікової Г.В., суддів учасників колегії суддів ОСОБА_4 ,

Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 15 грудня 2025 року було відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із прийняттям ВРП рішення про звільнення судді Новікової Г.В.,

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2026 року визначено склад суду: Халаджи О.В. (суддя-доповідач) Красвітна Т.П., Космачевська Т.В.

Розпорядженням керівника апарату Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із прийняттям ВРП рішення про звільнення судді Космачевської Т.В.,

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2026 року визначено склад суду: Халаджи О.В. (суддя-доповідач) Гапонов А.В., Красвітна Т.П.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо повернення заяви позивачеві.

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про повернення позовної заяви, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником не у повному обсязі усунуто недоліки позовної заяви.

Колегія суддів не може погодиться із даним висновком у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина 1). Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи(частина 2).

Позовна заява, відповідно до вимог частини 3 статті 175 ЦПК України повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Відповідно до ч.6 зазначеної статті, у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору. У відповідності до вимог ч.1, ч.2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 20 серпня 2025 року позовна заява позивачки була залишена без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ч. 1, п.п. 3, 4, 5, 7, 8 ч. 3, ч. 6 ст. 175, ч. ч. 1, 4, 5 ст. 177 ЦПК України.

На виконання вище вказаної ухвали до суду через систему «Електронний суд» 22 серпня 2025 року було подано заяву про усунення недоліків

Місцевий суд після отримання усунення недоліків позовної заяви вважав, що вимоги ухвали суду було не виконано, та в ухвалі про повернення позовної заяви від 01 вересня 2025 року зазначив, що позивач у позовній заяві не уточнив зміст позовних та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги з зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини, оскільки у позовній заяві та її вимогах не зазначено спірну частку майна, а також частки колишніх співвласників, оскільки вказано (?), крім того позовні вимоги містять клопотанням про забезпечення позову, допит свідків та клопотанням про витребування доказів, однак порядок витребування доказів і форма заяви зазначено в ст. 84 ЦПК України, виклик свідка та відомості, що повинна містити вказана заява, зазначено у ст. 91 ЦПК України, а порядок і форма заяви про забезпечення позову зазначено в ст. ст. 149-152 ЦПК України, а тому вони не повинні міститися у позовних вимогах; позивачем не було зазначено відомості про вжиття заходів забезпечення доказів до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; позивачем не було зазначено докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Положення статті 185 ЦПК України щодо повернення позовної заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали про усунення недоліків.

За змістом наведених норм закону, повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі. Проте, якщо особа на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, подає суду відповідне клопотання щодо зазначених в ухвалі недоліків, воно повинно бути вирішене, з наведенням у процесуальному рішенні відповідних мотивів та висновків щодо такого клопотання. У разі, якщо суд дійде до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, він зобов`язаний продовжити процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшовши до висновку, що недоліки усунуто не в повному обсязі, мав продовжити позивачці строк для їх усунення, але безпідставно визнав позов неподаним та повернув.

Колегія суддів вважає, що посилання суду, що клопотання про витребування доказів, допит свідка та забезпечення позову не відповідають нормам ст. 84,91 та 149-152 ЦПК України є безпідставними, оскільки як правильно було вказано адвокатом позивачки, законом не передбачено подання даних заяв окремим документом.

Апеляційний суд наголошує на тому, що у разі встановлення місцевим судом, що вище вказані клопотання не відповідали вимогам процесуального законодавства, міг залишити їх без розгляду, а не повертати позовну заяву у повному обсязі.

Що стосується не зазначення позивакою частки майна, то колегія суддів наголошує на тому, що матеріали справи містять відповідні докази права власності спірного майна із зазначенням відповідних часток.

Також слід зазначити, що оскільки позовна заява була подана через «Електронний суд» під час її формування в електронному кабінеті мав статись технічній збій, оскільки з тексту позовної заяви та заяви на усунення недоліків вбачається, що замість частки майна зазначається «?» не у кожному випадку, а тому у даному випадку неможливо вважати, що дану позначку представник позивачки зазначала навмисно.

Що стосується посилання місцевого суду, щодо відносності доказів врегулювання досудового спору, то апеляційний суд наголошує на тому, що у заяві було вказано, що дані дії ними не здійснювались.

Згідно частини третьої статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод(частина перша статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці "право на суд" передбачено, зокрема, що особа повинна мати доступ до незалежного, неупередженого та компетентного суду.

У своєму рішенні в справі «Голдер проти Сполученого Королівства», 1975 р. суд відзначив: «Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч. 1 ст. 6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду. Характеристики "справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження». Тож право на доступ до правосуддя має дуже важливе значення і без сумніву його необхідно вважати засадою.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не врахував вищенаведені обставини, у зв`язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок про повернення заяви, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 слід задовольнити частково, ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367-369, 379, 381-384 ЦПК України,апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Т.П. Красвітна