Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №727/1893/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/1893/26

Провадження № 2/727/1281/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Калмикової Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Лепчук О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Описова частина

Зміст позовних вимог

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 19.04.2025 між Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФІН» і фізичною особою, якою є - ОСОБА_1 (надалі по тексту - Відповідач або Позичальник) за допомогою веб-сайту Кредитодавця (https://cashtancredit.com.ua ), який є сукупністю інформаційно-комунікаційних систем Позикодавця, в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про споживчий кредит/Кредитний договір № 19557114.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах:

- Сума кредиту - 5000.00 грн.;

- Строк користування кредитними коштами - 365 днів, з 19.04.2025 та закінчується 18.04.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду.

- Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становлять - 0.40 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до умов кредитного договору, при застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту, відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки.

- Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 1.0 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу Кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору, перерахувавши грошові кошти на Рахунок Позичальника/Картковий рахунок Позичальника.

Відповідач підписавши Кредитний договір та отримавши кредитні кошти, зобов`язався повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів за фактичний строк користування Кредитом у порядку, встановленому цим Договором (Графіку розрахунків (платежів), зокрема Протягом Дисконтного (пільгового) періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, а після закінчення Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно.

Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору, зокрема, але не виключно: порушення Позичальником строків оплати процентів, невжиття заходів щодо підтвердження його фінансового стану, тощо Кредитор має право вимагати дострокового погашення усієї заборгованості за Кредитом.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

13.01.2026 було укладено договір № 13-01/26 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕКО ФІН» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 19557114.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 19557114.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №19557114 від 19.04.2025 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 18150.00 грн., з яких:

- Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 5000.00 грн.

- Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12750.00 грн.

- Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 400.00 грн.

- Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.

- Заборгованість за комісіями - 0.00 грн.

- Інфляційні збитки - 0.00 грн.

- Нараховані 3% річних -0.00 грн.

Попередня сума судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з пред`явленням даного позову та розгляду справи складає 2662.40 грн., яка вираховується виходячи із розміру сплати позивачем судового збору за подання даного позову та підтверджується долученим у формі додатку до позовної заяви копією платіжного доручення та 9000.00 грн. - витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором № 19557114 від 19.04.2025 у розмірі 18150.00 грн.., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн., понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Надходження позовної заяви та інших заяв до суду

19.02.2026 суддя ухвалою прийняла та відкрита провадження у справі № 727/1893/26 та призначено справу до розгляду.

12.02.2026 відповідач надав відзив на позовну заяву, де зазначив, що позов не визнає з наступних підстав, позивач обґрунтовує свої вимоги договором відступлення права вимоги, однак матеріали справи не містять належного та достатнього підтвердження переходу права вимоги саме щодо зобов`язання відповідача.

Зокрема, не надано належних доказів включення відповідного кредитного зобов`язання до переліку переданих прав вимоги, а також передачі первинних документів за таким зобов`язанням.

Відповідно до статей 512-516 Цивільного кодексу України обов`язок доведення переходу права вимоги покладається на нового кредитора.

Позивач посилається на укладення кредитного договору в електронній формі, однак матеріали справи не містять достатніх доказів належної ідентифікації відповідача під час укладення договору та використання саме відповідачем засобів електронного підпису.

Надані технічні дані не дають можливості однозначно встановити факт акцепту умов договору відповідачем у порядку, передбаченому законодавством.

Позивачем не надано належних доказів отримання відповідачем вимоги про дострокове погашення заборгованості, а також доказів належності електронної адреси відповідачу та факту доставки відповідного повідомлення.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить достатньої деталізації нарахувань, що унеможливлює перевірку правильності визначення заявленої до стягнення суми.

Розмір заявлених до стягнення процентів значно перевищує суму фактично отриманих коштів та потребує перевірки судом на предмет їх обґрунтованості та співмірності.

Відповідно до принципів справедливості, добросовісності та розумності, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки повинні здійснюватися з дотриманням балансу інтересів сторін.

Відповідач не ухиляється від виконання зобов`язань та визнає обов`язок повернути фактично отримані кошти і правомірно нараховані проценти у розмірі, який буде підтверджений належними та допустимими доказами.

Разом з тим відповідач заперечує проти стягнення необґрунтованих, недоведених або неспівмірних нарахувань.

Позивач просить стягнути витрати на правничу допомогу, однак матеріали справи не містять належного обґрунтування їх співмірності складності справи та обсягу наданих послуг.

Відповідно до статті 137 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати мають бути співмірними складності справи та підтвердженими належними доказами.

На підставі вищевикладеного, просила суд:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнерс» у заявленому розмірі.

2. У разі встановлення наявності заборгованості - визначити її розмір виключно в межах фактично доведених та обґрунтованих вимог.

3. Відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу або зменшити їх до співмірного розміру.

4. Витребувати від позивача належні докази переходу права вимоги та обґрунтований розрахунок заборгованості.

5. Розглянути справу за відсутності відповідача.

04.03.2026 позивач надав відповідь на відзив і - Кредитодавець та/або ТОВ «ЕКО ФІН») та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит / Кредитний договір №19557114 (далі - Договір №19557114 / Кредитний договір).

За умовами укладеного Договору №19557114:

2.1. За цим договором Товариство приймає на себе зобов`язання надати, а Позичальник має право отримати та зобов`язаний повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на Суму кредиту процентів за фактичний строк користування Кредитом у порядку, встановленому цим Договором.

2.2. Кредит надається в загальному розмірі (Сума кредиту): 5000 (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

2.3. Строк користування кредитними коштами складає 365 (днів), який починається з 19.04.2025 та закінчується 18.04.2026 (включно) та складається з дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду.

2.4. Дисконтний (Пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 02.05.2025 (рекомендована дата платежу).

2.5. Поточний період складає 351 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 18.04.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

2.6. Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі 146% відсотків річних (Денна процентна ставка - 0.4% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду.

2.7. Проценти за користування кредитом протягом поточного періодунараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі - 365% відсотків річних (Денна процентна ставка - 1% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Застосування базової (стандартної) процентної ставки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати процентів у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах базової (стандартної) процентної ставки.

2.8. Позичальнику рекомендується (не обов`язково) повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 02.05.2025 (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 18.04.2026 (останнього дня строку кредитування).

Отже, ОСОБА_1 ознайомилась з Правилами надання коштів та банківських металів у кредит, затвердженими рішенням єдиного учасника ТОВ «ЕКО ФІН» від 18.06.2024 року №18-06/24, з Паспортом споживчого кредиту та іншими документами, визначеними законодавством, зареєструвалась в інформаційно- комунікаційній системі (далі - ІКС) Товариства шляхом заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті, обрала зручні для себе умови кредитування та уклала Кредитний договір, погодившись на всі його умови.

На підтвердження укладення кредитного договору, позивачем, крім іншого, було надано до суду разом з позовною заявою: фото відповідача з паспортом; фото самого паспорту позичальника у формі ID-картки; довідки про реєстрацію місця проживання особи; картки платника податків; анкету клієнта, яка містить персональні дані позичальника; скріншоти з ІКС Кредитодавця, які містять інформацію про кредит та з яких вбачається, що кредит повторний, тобто ОСОБА_1 вже оформляла кредити у ТОВ «ЕКО ФІН», які успішно повернула, а також інформацію щодо логування подій (послідовності дій позичальника), з яких вбачається процес підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором «M2RiNTlj», який також відображено на кредитному договорі та всіх додатках до нього, та здійснення відповідачем пролонгації дисконтного (пільгового) періоду кредитування.

Як вбачається з наданої ТОВ «ЕКО ФІН» копії інформації про посвідчення особи з системи BankID НБУ від 19.04.2025 року, дані, вказані ОСОБА_1 при реєстрації на сайті, співпадають з тими, які отримано з системи BankID НБУ, в тому числі адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку відповідач вказала при реєстрації на сайті кредитодавця.

Більше того, цю ж адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем було вказано в своїх анкетних даних при подачі до суду відзиву на позовну заяву, як і номер мобільного телефону НОМЕР_1 , на який в подальшому надійшов одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що загальний розмір заборгованості відповідача за договором №19557114 від 19.04.2025 року становить 18 150,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 13 150,00 грн - заборгованість за процентами.

При цьому, всі нарахування процентів здійснювались в межах строку кредитування, а встановлена умовами договору процентна ставка відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Також варто зауважити, що жодних мір відповідальності за неналежне виконання умов договору №19557114 від 19.04.2025 року, в тому числі штрафів, пені, неустойки, до відповідача застосовано не було.

Щодо наявного у ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги до відповідача за Кредитним договором №19557114

Як було зазначено вище, 19.04.2025 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит / Кредитний договір №19557114, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу кредит, а остання зобов`язувалась повернути його в порядку та строк, передбачені договором. Водночас, 13.01.2026 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №13-01/26, відповідно до якого останнє набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №19557114 від 19.04.2025 року.

Згідно з п. 5.2. вказаного Договору Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №4).

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було додано Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №13-01/26 від 13.01.2026 року з усіма його додатками, в тому числі: Акт прийому- передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді від 13.01.2026 року (Додаток №4); Реєстр боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №3).

А також, для зручності дослідження доказів до позовної заяви було долучено Витяг з додатку №3, тобто з реєстру боржників, який містить відомості саме щодо відповідача.

Отже, всі необхідні та належні докази, які підтверджують факт переходу права вимоги від ТОВ «ЕКО ФІН» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за Кредитним договором №19557114 від 19.04.2025 року до ОСОБА_1 , містяться в матеріалах справи.

До того ж, до позову було додано Платіжну інструкцію 0601500000 від 19.01.2026 року, з якої вбачається перерахування ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» грошових коштів у сумі 53 025,00 грн на рахунок ТОВ «ЕКО ФІН» згідно Договору відступлення прав вимоги №13-01/26, що є підтвердженням виконання ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» своїх зобов`язань за вказаним договором щодо сплати Первісному кредитору ціни договору у розмірі 53 025,00 грн. (п. 7.1. Договору №13-01/26).

На підставі викладеного, представник позивача просив суд залишити відзив відповідача на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про стягнення заборгованості за договором без розгляду, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.

Доводи особи, яка подала позов

Позовна заява мотивована тим, що відповідач внаслідок не виконання належним чином умови кредитного договору допустила утворення заборгованості за кредитом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в клопотанні просив розглядати справу без участі представника позивача, на позовних вимогах наполягає, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надала до суду відзив на позовну заяву, де зазначила, що позов не визнає з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, просила також суд розглядати справу за її відсутністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд уважає встановленими наступні фактичні обставини справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно з заявою-анкетою надана клієнтом інформації ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , унікальний номер ЄДДР 1988070211641, дана народження 1988-07-02, незаміжня, номер документу, що засвідчує особу 19880702-11641, органу 7310 від 06.02.2020, адреса реєстрації клієнта: АДРЕСА_1 , адреса проживання клієнта: АДРЕСА_2 , основний тип діяльності - підприємець, мобільний номер телефону - НОМЕР_3 , е-mail ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткові контактні дані близьких осіб клієнта - ОСОБА_2 НОМЕР_5, друг, дохід в місяць 140000. Підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором M2RiNTIj, відправлено 19.04.2025 14:37:43.

Згідно з договором № 19557114 від 19.04.2025 між Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Фін" та ОСОБА_1 надано кредит 5000.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. Строк користування кредитними коштами 365 днів, з 19.04.2025 по 18.04.2026. Процетна ставка 365 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 22830 грн., та буле включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 17830 грн. та суму кредиту 5000 грн. Підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором M2RiNTIj, відправлено 19.04.2025 14:37:43.

Згідно з паспорту споживчого кредиту ТОВ «Еко Фін» розписані суми ліміту кредиту, строк кредитування, загальні витрати за кредитом та орієнтовані витрати за кредитом. Підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором M2RiNTIj, відправлено 19.04.2025 14:37:52.

Згідно з квитанцією №44506-27000-60004 від 2025-04-19 14:38:20 № операції 19557114_1745062699 ОСОБА_1 , 3232512483, кредитний договір №19557114 від 19.04.2025, код платника: 4356082, платник ТОВ «Еко Фін», отримувач власник платіжної картки НОМЕР_4 ПриватБанк, дата та час здійснення операції 2025-04-19 14:38:20 код авторизації 822388, ідентифікатор платіжного пристрою 6544094, сума 5000,00 грн.

Згідно з вимогою про дострокове погашення заборгованості №16491902 від 22.01.2026, ТОВ «Факторинг Партнерс» відправлено ОСОБА_1 на е-mail ІНФОРМАЦІЯ_1 відправлено вимогу про оплату заборгованості в сумі 5000 грн. - тіло кредиту і 13150,00 грн. - проценти за кредитом.

Згідно з додаткового договору про пролонгацію №1/19557114 від 03.05.2025 між Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Фін" та ОСОБА_1 сторони погодили пролонгувати (продовжити або поновити) дисконтний (пільговий) період користування кредитними коштами до 17.05.2025. Підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором ZmY2M2U2, відправлено 03.05.2025 10:51:14.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором №19557114 від 19.04.2025, становить 18150.00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 5000.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 13150.00 грн..

Згідно з договором про відступлення прав вимоги №13-01/26 від 13.01.2026, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕКО ФІН» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 19557114.

Згідно з реєстром боржників від 13.01.2026 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло прав вимоги за договором № 19557114 від 19.04.2025.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №19557114.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором №19557114 від 19.04.2025, становить 18150.00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 5000.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12750.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 400.00 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн., заборгованість за комісіями - 0.00 грн., інфляційні збитки - 0.00 грн., нараховані 3% річних -0.00 грн.

Мотивувальна частина

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18) звернув увагу на те, що невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.

Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.

Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

До такого виду договорів відноситься і договір позики, який відповідно до положень абзацу 2 частини першої статті 1046 ЦК України є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.

Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

А тому, договір № 19557114 від 19.04.2025 відповідає вимогам статті 11 Закону, оскільки відповідач перед взяттям кредиту був повністю ознайомлений з умовами кредитного договору, саме до його підписання, адже Інформаційно-телекомунікаційна система побудована на тому, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору, клієнт не може перейти до наступного етапу безпосереднього підписання договору.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, дослідженням письмових доказів встановлено, що 19.04.2025 між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №19557114 від 19.04.2025, за яким відповідачка отримала позику в розмірі 5000,00 грн.

При цьому, перед укладенням вищевказаного договору товариства здійснили ідентифікацію та верифікацію ОСОБА_1 за допомогою отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону, а ОСОБА_1 . заповнила заявку на отримання кредиту на сайті за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердиоа умови отримання кредиту.

Договір № 19557114 від 19.04.2025 підписаний відповідачем електронним підписом, про що надано довідку про ідентифікацію.

За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83-84, 228, 229, 235, 243, 264-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру заборгованості, наявності доказів, що її підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості за Кредитним договором №19557114 від 19.04.2025 заборгованості ОСОБА_1 становить 18150 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13150 грн. - сума заборгованості за процентами.

Контр розрахунку відповідач не надала.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок до кредитного Договору, суд уважає його обґрунтованим щодо нарахування відсотків, адже загальний розмір заборгованості відповідає заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за процентами за користування кредитом, а також відповідає розміру заборгованості по процентах з урахуванням сплачених відповідачем сум грошових коштів.

Строк кредитування за договором відповідає строку нарахування відсотків за цим договором.

Водночас, визначаючи розмір заборгованості за відсотками, суд зауважує про таке.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (справа ЄСПЛ "Ван де Гурк проти Нідерландів", заява №23192/15, рішення від 29 травня 2019 року). Водночас принцип jura novit curia ("суд знає закон") зобов`язує суд визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти встановлені під час розгляду справи, застосувавши положення які дійсно регулюють відповідні правовідносини.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року N 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року N 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23).

Як вбачається з виписки з особового рахунку за кредитним договором №19557114 від 19.04.2025, заборгованість відповідача становить 18150 грн., що складається з: 5000 грн. - сума заборгованості за тілом; 13150 грн. - сума заборгованості за відсотками.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відсотки у розмірі 13150 грн. були розраховані за період з 19.04.2025 по 27.01.2026.

З викладеного вище вбачається, що у даному випадку, визначений позивачем у змісті договору розмір процентів є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак такі положення Договору є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що майже у 3 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом.

Тому з 13150 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами, заявленої позивачем, стягненню підлягає лише 5000,00 грн., що не перевищує тіло кредиту.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнерс» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №19557114 від 19.04.2025 в розмірі 10000,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом 5000,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 5000,00 грн.

Крім того, посилання відповідача на те що він ставить під сумнів законність зміни кредитора у зобов`язанні спростовується договором факторингу, реєстрами боржників.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статей 1080, 1084 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що ТОВ «Факторин Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 19557114 від 19.04.2025.

Щодо позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-7 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 61-3416св18.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України.

При подачі позовної заяви ТОВ «Факторин Партнерс» просило стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем до суду надано: договір про надання правничої допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, заявку на надання юридичної допомоги №108 від 14.01.2026; витяг з акту №26 про надання юридичної допомоги від 21.01.2026.

Враховуючи складність справи, яка є малозначною та однотипною, а також виконані представником позивача роботи (надані послуги) щодо складання позовної заяви, підготовка адвокатського запиту та підготовка клопотання, пропорційності розміру задоволених позовних вимог, а також критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді, у розмірі 2000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням № 0607180002 від 04.02.2026 про сплату судового збору в сумі 2662,40 грн.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1466,98 грн..

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 274 ЦПК України, ст.ст. 526, 598, 599, 625, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором № 19557114 від 19.04.2025 у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у сумі 1466 (одна тисяча чотириста шістдесят шість) грн. 98 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження за адресою: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150, Україна, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: про АДРЕСА_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Суддя Ю. О. Калмикова